Рішення

від 18.04.2017 по справі 911/3324/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа № 911/3324/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Данилівської сільської ради про стягнення 18868,66 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 -дов. від 14.04.2017 № 14-67 відповідача:ОСОБА_2 - дов. від 30.01.2017 № 30 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач) до Комунального підприємства Данилівської сільської ради (далі - відповідач) про стягнення 18868,66 грн., з яких 7666,97 грн. інфляційні втрати, 725,73 грн. 3% річних, 10475,96 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 № 2278/15-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, які зводяться до того, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII, яким визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. За вказаних обставин, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Також відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені, відповідно до якого просить суд на підставі ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 90% до 1047,96 грн., посилаючись на те, що на момент подачі позову відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений природний газ за договором, а несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталось не з вини відповідача, а через те, що ряд споживачів, яких обслуговує відповідач не своєчасно розраховуються за надані послуги. Крім того, відповідач зазначає, що стягнення додаткових коштів призведе до негативних наслідків, а саме виникнення заборгованості на підставі діючих договірних зобов'язань, можливості перебоїв в наданні послуг споживачам, у зв'язку з чим зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 90% надасть відповідачу змогу безперебійно надавати послуги своїм клієнтам і не створить великих негативних наслідків для робити.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні, проти зменшення розміру пені в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 № 2278/15-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався передати у власність відповідачу - покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 123 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у січні - 30,0 тис.куб.м., у лютому - 23,9 тис.куб.м., у березні - 19,0 тис.куб.м., у квітні - 2,5 тис.куб.м., у травні - 0,0 тис.куб.м., у червні - 0,0 тис.куб.м., у липні - 0,0 тис.куб.м., у серпні - 0,0 тис.куб.м., у вересні - 0,0 тис.куб.м., у жовтні - 6,8 тис.куб.м., у листопаді - 15,9 тис.куб.м., у грудні - 24,9 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу газу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Додатковою угодою від 17.03.2015 № 1 до договору сторони вирішили викласти з 01.04.2015 п. 5.2 договору у наступній редакції: Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2495,25 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2495,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ - 1994,30 грн.

На виконання умов договору позивач у період з січня 2015 року по березень 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 74533,38 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 29906,06 грн., від 28.02.2015 на суму 25352,66 грн., від 31.03.2014 на суму 16274,66 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу в строки визначені договором.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 15.02.2015 по 31.03.2016 складають 7666,97 грн., 3% річних за загальний період прострочення з 15.02.2015 по 31.03.2016 складають 725,73 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування інфляційних втрат, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 5219,60 грн. В решті заявлених до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 2447,37 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині є доведеною та обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 15.02.2015 по 14.10.2015 складає 10475,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені, відповідно до якого просить суд на підставі ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 90% до 1047,96 грн., посилаючись на те, що на момент подачі позову відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений природний газ за договором, а несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталось не з вини відповідача, а через те, що ряд споживачів, яких обслуговує відповідач не своєчасно розраховуються за надані послуги. Крім того, відповідач зазначає, що стягнення додаткових коштів призведе до негативних наслідків, а саме виникнення заборгованості на підставі діючих договірних зобов'язань, можливості перебоїв в наданні послуг споживачам, у зв'язку з чим зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 90% надасть відповідачу змогу безперебійно надавати послуги своїм клієнтам і не створить великих негативних наслідків для робити.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд враховує, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до умов договору, газ використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням. Ряд споживачів, яких обслуговує відповідач несвоєчасно розраховуються за надані послуги.

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені позивач суду не надав. Розмір пені, яку просить позивач стягнути з відповідача є занадто великим та не співрозмірним із можливими збитками.

Беручи до уваги викладене, та враховуючи, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений природний газ за договором, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов'язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, та зменшити розмір пені на 50% від заявленої суми, а саме: зменшити суму пені, що підлягає стягненню до 5237,98 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5219,60 грн. інфляційних втрат, 725,73 грн. 3% річних та 5237,98 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Що стосується посилань відповідача про те, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII, яким визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідач не надав суду належні та допустимі докази включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, у зв'язку з чим, на час розгляду справі відсутні правові підстави застосування ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії щодо списання нарахованих та заявлених до стягнення позивачем інфляційний втрат, 3% річних та пені.

Доказів того, що положення ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії передбачають автоматичне списання нарахованих сум неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, за судовим рішенням, без включаються відповідача до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, сторони суду не надали.

Також, сторони не надали суду доказів виконання ними положень ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії щодо списання нарахованих позивачем сум неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом.

Крім того, позивач здійснив відповідні нарахування сум інфляційних втрат, 3% річних, пені на прострочені платежі за поставлений природний газ та звернувся до суду щодо їх стягнення до набрання чинності зазначеним законом.

За вказаних обставин, у суду відсутні правові підстави на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії відмовити в позові у повному обсязі.

В той же час, суд звертає увагу сторін, зокрема, відповідача на те, що прийняття даного рішення не позбавляє можливості застосування положень Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії та права відповідача на списання стягнутих рішенням суду сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, отримавши статус учасника процедури врегулювання заборгованості та включення до відповідного реєстру в порядку визначеному законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру обґрунтованих вимог.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Данилівської сільської ради (08621, Київська обл., Васильківський район, с. Данилівка, Військове містечко № 21, 6, кв. 1-А, ідентифікаційний код 33532756) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 5219 (п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 73 коп. 3% річних, 5237 (п'ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 98 коп. пені, 1199 (одну тисячу сто дев'яносто дев'ять) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 10.05.2017.