Постанова

від 30.05.2017 по справі 911/3324/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа№ 911/3324/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Позняк О.В. - директор

від відповідача: Фещенко В.О. довіреність № 64 від 31.05.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 18 квітня 2017 року

у справі № 911/3324/16 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Данилівської сільської ради

про стягнення 18 868,66 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення 18868,66 грн. (а.с. 5-7).

Рішенням Господарського суду Київської області від 18 квітня 2017 року у справі № 911/3324/16 позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства Данилівської сільської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 5 219, 60 грн. інфляційних втрат, 725, 73 грн. 3% річних, 5 237, 98 грн. пені, 1 199, 27 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено (а.с.154-160).

28 квітня 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулась з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 18 квітня 2017 року у справі №911/3324/16 в якій просило оскаржуване рішення скасувати в частині зменшення розміру пені на 5 237, 98 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в цій частині позов задовольнити повіністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 18 квітня 2017 року у справі №911/3324/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А.

17 травня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 18 квітня 2017 року у справі №911/3324/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А.та призначено до розгляду на 31 травня 2017 року.

У судовому засіданні 31 травня 2017 року представники Комунального підприємства Данилівської сільської ради надали пояснення, в яких заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у судове засідання 31 травня 2017 року не з`явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихмасовим ідентифікатором 0411616861786 (а.с. 176).

Враховуючи викладене та ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника позивача не перешкоджає повному, всебічному та об`єктивному розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

19 грудня 2014 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач) та Комунальним підприємством Данилівської сільської ради (далі - відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу від № 2278/15-ТЕ-17 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов`язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього договору (т.І, а.с. 15-21).

Згідно з п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 123 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у січні 30,0 тис.куб.м., у лютому 23,9 тис.куб.м., у березні 19,0 тис.куб.м., у квітні 2,5 тис.куб.м., у травні 0,0 тис.куб.м., у червні 0,0 тис.куб.м., у липні 0,0 тис.куб.м., у серпні 0,0 тис.куб.м., у вересні 0,0 тис.куб.м., у жовтні 6,8 тис.куб.м., у листопаді 15,9 тис.куб.м., у грудні 24,9 тис.куб.м.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу газу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Позивач на виконання умов Договору у період з січня 2015 року по березень 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 74533,38 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 р. на суму 29906,06 грн., від 28.02.2015 р. на суму 25352,66 грн., від 31.03.2014 р. на суму 16274,66 грн. (т.І, а.с. 24-26).

У відповідності до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Разом з тим, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору належним чином взятих на себе зобов`язання щодо здійснення вчасного розрахунку не виконав, оплату поставленого газу здійснив з простроченням (а.с. 28), з огляду на що позивач звернувся з даним позовом та просив стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивиши перевірку розрахунку заявленого до стягнення розміру 3% річних за загальний період прострочення з 15.02.2015 р. по 31.03.2016 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про вірність вказаного розрахунку, а відповідно і те, що вказані вимоги підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі, а саме 725,73 грн.

Здійснивиши перевірку розрахунку заявленого до стягнення розміру інфляційних втрат (7666,97 грн.) за загальний період прострочення з 15.02.2015 р. по 31.03.2016 р., з урахуванням моментів виникнення і сплати заборгованості, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 5219,60 грн.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі п. 7.2 Договору позивач просив стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 15.02.2015 р. по 14.10.2015 р. складає 10475,96 грн.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми пені колегія суддів погоджується з висновку суду першої інстанції про те, що позивачем зазначений розрахунок виконано вірно і він відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Поряд з цим, на стадії розгляду справи судом першої інстанції, відповідач на підставі ст. 83 ГПК України звернувся з клопотанням про зменшення розміру пені на 90% до 1047,96 грн., посилаючись на те, що на момент подачі позову відповідач повністю розрахувався з позивачем, а несвоєчасність виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений газ у строки та розмірі визначені договором, сталось не з вини відповідача, а через те, що ряд споживачів, яких обслуговує відповідач несвоєчасно розраховуються за надані послуги. Крім того, відповідач зазначав, що стягнення додаткових коштів призведе до негативних наслідків, а саме виникнення заборгованості на підставі діючих договірних зобов`язань, можливості перебоїв в наданні послуг споживачам, у зв`язку з чим зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 90% надасть відповідачу змогу безперебійно надавати послуги своїм клієнтам і не створить великих негативних наслідків для робити.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В свою чергу, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Відповідно до п. 2.1. Статуту відповідача, головними цілями підприємства є в т.ч. забезпечення житлового фонду, виробничих підприємств та інших суб`єктів тепловою енергією, послугами водопостачання та водовідведення (а.с. 51-56).

Крім того, відповідно до п. 1.2 Договору, «газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням».

Отже, газ використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, а відповідно розрахунок за куплений у позивача газ здійснюється за рахунок оплати відповідачу наданих населенню послуг, своєчасність оплати за яких від відповідача не залежить.

Відповідач зазначає, що: «окремі затримки з оплатою за договором виникли у зв`язку з тим, що ряд споживачів (основним з яких є військова частина НОМЕР_1 ), яких обслуговує відповідач несвоєчасно розраховувались за надані послуги.»

Наявною у матеріалах справи копією Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва Комунального підприємства Данилівської сільської ради, відповідно до пункту ІІ. Оборотні активи, розділу "1. Баланс на 31.12.2016 р." підтверджуєтьсядебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на початок звітного року складав 6791000 грн., а на кінець 377600 грн.(а.с. 144).

Зважаючи на специфіку діяльності відповідача, те, що він, хоча і не своєчасно, але повністю розрахувався за отриманий природний газ, свідчить про добросовісність поведінки відповідача.

Поряд з цим, позивачем не надано доказів понесення ним збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені, а також співрозмірності такого розміру пені з можливими збитками.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на значний розмір нарахованої позивачем неустойки в порівнянні з сумою заборгованості відповідача, яку станом на момент звернення з даним позовом відповідачем було погашено у повному обсязі, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов`язання, виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також того, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків в результаті дій саме відповідача, колегія суддів зазначає про вірність висновку суду першої інстанції про можливість зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 50% до 5237,98 грн. та задоволення позову в цій частині у вказаному розмірі на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи викладене колегія суддів також приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції невинятковості обставин, а також інтересів позивача під час зменшення розміру пені.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав відмовити в позові у повному обсязі на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (що набрав чинності 30.11.2016 р.).

Так, положеннями зазначеної норми права встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вищавказаного Закону, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Проте, оскільки відповідачем не надано доказів включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також не доведено можливості автоматичного списання нарахованих сум неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних з дня набрання чинності цим Законом, без включаються відповідача до відповідного реєстру, що свідчить про відсутність підстав для застосування ч. 3 ст. 7 вищевказаного Закону щодо списання нарахованих та заявлених до стягнення позивачем інфляційний втрат, 3% річних та пені.

Поряд з цим, суд першої інстанції вірно зазначив, що прийняття судового рішення у справі, що розглядається не позбавляє відповідача можливості застосування положень Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та права на списання стягнутих рішенням суду сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, шляхом отримання статусу учасника процедури врегулювання заборгованості та включення до відповідного реєстру в порядку визначеному законом.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду Київської області від 18 квітня 2017 року у справі №911/3324/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 18 квітня 2017 року у справі №911/3324/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 18 квітня 2017 року у справі №911/3324/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18 квітня 2017 року у справі №911/3324/16 залишити без змін.

3. Справу №911/3324/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

СуддіГ.А. Жук

О.В. Агрикова