Рішення

від 26.04.2017 по справі 910/24071/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017 Справа №910/24071/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма

ІРКОМ-ЕКТ

до Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Товариства з обмеженою відповідальністю Хімконтинет

про зобов'язання повернути грошові кошти

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Зінов єв Д.С. - по дов. №б/н від 045.01.2017р.

від відповідача: Семенюта О.В. - по дов. №3815 від 19.12.2016р.

від третьої особи: не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК про зобов'язання повернути шляхом перерахування грошові кошти в сумі 43 740 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.04.2017р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю Хімконтинент .

25.01.2017р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду

У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному, судове засідання з розгляду даної справи 31.01.17р. не відбулося.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 09.02.2017р. розгляд справи призначено на 14.03.2017р.

20.02.2017р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу та розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/837 від 13.03.2017р. було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2407/16, за результатом якого дану справу передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою від 14.03.2017р. справу №910/24071/16 було прийнято до свого провадження суддею Трофименко Т.Ю. та призначено її розгляд на 03.04.2017р.

У судовому засіданні 03.04.2017 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії та ліквідацією Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК і тим, що на момент звернення до суду з даною позовною заявою, позивач звернувся до відповідача із заявою про включення його кредиторських вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2017р. позовні вимоги підтримав.

Представником третьої особи 03.04.2017р. також надано пояснення по суті справи.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.04.2017р. було оголошено перерву до 10.04.2017р.

У судовому засіданні 10.04.2017р. представники сторін надали пояснення по суті спору; представник позивача подав суду письмові пояснення по справі; представник відповідача подав доповнення до відзиву на позов та довідку про внесення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Представник третьої особи у судове засідання 10.04.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 10.04.2017р. на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.04.2017р.

Ухвалою від 10.04.2017р. строк розгляду справи було продовжено на 15 календарних днів.

В судовому засіданні 26.04.2017р. представник позивача надав додаткові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав додаткові пояснення.

Представник третьої особи в судове засідання не з явився.

В судовому засіданні 26.04.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ було перераховано грошові кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Хімконтинет згідно платіжного доручення №2874 від 01.11.2016р. на суму 43740 грн.

З наведеного платіжного доручення вбачається, що перерахування грошових коштів здійснювалось з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ №26000210239948, відкритого в Публічному акціонерному товаристві Прокредит Банк , на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Хімконтинет №2600211114901 у Публічному акціонерному товаристві АРТЕМ-БАНК .

З представленого до матеріалів справи листа №785 від 28.10.2016р. Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК вбачається, що рахунок №2600211114901 третьої особи у вказаному банку закрито.

03.11.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ звернулось до Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК з листом №1319 від 03.11.2016р., в якому просило в строк до 07.11.2016р. повернути на рахунок позивача грошові кошти в сумі 43740 грн.

На підставі рішення №416-рш/БТ від 15.11.2016р. Правління Національного банку України Про віднесення Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2447 від 16.11.2016р. Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ АРТЕМ-БАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

14.12.2016р. заявник звернувся до відповідача з листом №1357 від 12.12.2016р. до тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК з листом №1357 від 12.12.2016р., в якому просив вжити заходів щодо поновлення прав Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ у зв'язку не поверненням грошових коштів.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, Публічним акціонерним товариством АРТЕМ-БАНК вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ виконано не було, грошові кошти на рахунок заявника в сумі 43740 грн. не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача повернути шляхом перерахування на рахунок позивача грошові кошти, які були перераховані за платіжним дорученням №2874 від 01.11.2016р. на суму 43740 грн. При цьому, позивачем наголошено, що означена сума коштів безпідставно утримується відповідачем, а отже, повинна бути повернутою згідно приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем наголошено, що відповідно до рішення №492-рш від 15.12.2016р. Правління Національного банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2857 від 16.12.2016р., Про початок процедури ліквідації АТ АРТЕМ-БАНК та делегування повноважень ліквідатора банку , а отже, задоволення кредиторських вимог поза межами процедури ліквідаціє не вбачається за можливе.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України , які дають право витребувати в набувача це майно. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 25.02.2015р., від 02.03.2016р. Верховного Суду України по справах №3-11гс15 та №6-3090цс15.

Як було встановлено вище, 01.11.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ було перераховано грошові кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Хімконтинет згідно платіжного доручення №2874 від 01.11.2016р. на суму 43740 грн.

З наведеного платіжного доручення вбачається, що перерахування грошових коштів здійснювалось з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ №26000210239948, відкритого в Публічному акціонерному товаристві Прокредит Банк , на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Хімконтинет №2600211114901 у Публічному акціонерному товаристві АРТЕМ-БАНК .

З представленого до матеріалів справи листа №785 від 28.10.2016р. Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК вбачається, що рахунок №2600211114901 третьої особи у вказаному банку закрито.

Згідно із п. 1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

У п. 22.6 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні вказано, що обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

За приписами п. 2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою №22 від 21.01.2004р. Правління Національного банку України, банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок Кредитові суми до з'ясування . Банк має забезпечити зберігання належним чином оформленої/го (засвідченої/го підписом відповідального виконавця чи електронним цифровим підписом) паперової копії електронного розрахункового документа чи електронного розрахункового документа.

Для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок банк отримувача оформляє меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду отримувача. У реквізиті Призначення платежу меморіального ордера банк отримувача зазначає номер і дату електронного розрахункового документа та повторює текст реквізиту Призначення платежу цього документа. Документ про уточнені дані щодо номера рахунку та/або коду отримувача зберігається разом із паперовою копією електронного розрахункового документа або в електронній формі. На вимогу отримувача банк надає йому паперову копію електронного розрахункового документа, реквізити якого уточнювалися, та копію документа про уточнені дані. Якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення. Відповідальність за шкоду, завдану суб'єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача (п. 2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

Таким чином, приймаючи до уваги, що рахунок №2600211114901 Товариства з обмеженою відповідальністю Хімконтинет , відкритий в Публічному акціонерному товаристві АРТЕМ-БАНК , станом на момент здійснення грошового переказу згідно платіжного доручення №2874 від 01.11.2016р. на суму 43740 грн. було закрито, то, відповідно, у відповідача була відсутня можливість зарахувати кошти на користь отримувача, а отже, з огляду на приписи Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Публічне акціонерне товариство АРТЕМ-БАНК було зобов'язане повернути кошти, банку, що обслуговує Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ , протягом 4 робочих днів з дня виявлення такої ситуації.

Отже, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у даному випадку у Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК виник обов'язок з повернення грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ , який обліковується в Публічному акціонерному товаристві Прокредит Банк , невиконання якого вказує на безпідставне утримання грошових коштів заявника відповідачем.

Однак, виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ до Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК про зобов'язання повернути шляхом перерахування грошові кошти в сумі 43 740 грн. підлягають залишенню без задоволення з урахуванням наступного.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При цьому, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як встановлено судом, на підставі рішення №416-рш/БТ від 15.11.2016р. Правління Національного банку України Про віднесення Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2447 від 16.11.2016р. Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ АРТЕМ-БАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Відповідно до рішення №492-рш від 15.12.2016р. Правління Національного банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2857 від 16.12.2016р., Про початок процедури ліквідації АТ АРТЕМ-БАНК та делегування повноважень ліквідатора банку , а отже, задоволення кредиторських вимог поза межами процедури ліквідаціє не вбачається за можливе.

Зазначена інформація також відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) та Національного банку України ( http://www.bank.gov.ua ).

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб метою даного Закону України є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 6 ст.2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.

У відповідності до ч.1 ст.36 вказаного нормативно-правового акту з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

З приписів п.1 ч.5 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, в тому числі, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

При цьому, згідно з п.1 ч.6 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України Про банки і банківську діяльність кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Наразі, суд зауважує, що за приписами ст.509 Цивільного кодексу України за змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Як вказувалось вище, з огляду на те, що рахунок №2600211114901 Товариства з обмеженою відповідальністю Хімконтинет , відкритий в Публічному акціонерному товаристві АРТЕМ-БАНК , станом на момент здійснення грошового переказу згідно платіжного доручення №2874 від 01.11.2016р. на суму 43740 грн. було закрито, то, відповідно, у відповідача була відсутня можливість зарахувати кошти на користь отримувача, а отже, з огляду на приписи Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, у Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК виник обов'язок повернути кошти, банку, що обслуговує Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ , протягом 4 робочих днів з дня виявлення такої ситуації.

Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ є саме кредитором банку, вимоги якого у відповідності до змісту ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час дії тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві АРТЕМ-БАНК не задовольняються.

При цьому, у даному випадку посилання заявника на приписи ч.7 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , згідно якої кошти, що надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку, у разі неможливості встановити належного отримувача мають бути повернуті банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення у порядку, встановленому законодавством, суд до уваги не приймає, оскільки у даному випадку грошові кошти надійшли до відповідача згідно платіжного доручення №2874 від 01.11.2016р., тоді як тимчасова адміністрація в Публічному акціонерному товаристві АРТЕМ-БАНК була введена виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно рішення №2447 від 16.11.2016р. Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ АРТЕМ-БАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Посилання заявника у даному випадку на позицію Вищого господарського суду, яка наведена у постанові від 09.11.2016р. по справі 910/9633/16, суд до уваги не приймає, оскільки спірні правовідносини в межах означеної справи не є тотожними з тими, що є предметом розгляду у справі №910/24071/16, а саме зі змісту постанови суду касаційної інстанції вбачається, що грошові кошти було перераховано помилково на закритий рахунок саме під час дії тимчасової адміністрації банку, а не до її введення, що має місце у розглядуваному спорі.

Одночасно, слід зауважити, що за приписами ч.1 ст.2 Закону України Про банки і банківську діяльність ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

У ч. 2 ст.46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вказано, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду в процесі ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Статтею 48 вказаного нормативно-правового акту визначено перелік повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до яких, в тому числі, належить складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.

У ст. 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено заходи, що вчиняються уповноваженою особа Фонду для задоволення вимог кредиторів. Зокрема, зазначено, що вказана особа припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці. Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. Фонд зобов'язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Таким чином, господарський суд зазначає, що визнання банком, що знаходиться у стані ліквідації, кредиторських вимог юридичних осіб належить до компетенції саме уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора (ч.4 ст.52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

За таких обставин, з огляду на викладені вище положення законодавства України, суд дійшов висновку, що задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до ст.52 цього Закону. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 22.12.2016р. Вищого господарського суду України по справі №910/5115/16.

Таким чином, враховуючи встановлену Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб заборону на задоволення вимог кредиторів банку, яке здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку за визначеними чинним законодавством чергами, приймаючи до уваги відкликання банківської ліцензії та введення процедури ліквідації у Публічному акціонерному товаристві АРТЕМ-БАНК , господарський суд дійшов висновку, що задоволення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ поза межами ліквідаційної процедури відповідача є неможливим та таким, що не відповідає приписам ст.52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

При цьому, судом прийнято до уваги пояснення відповідача (довідка №1041 від 07.04.2017р.) про те, що позивач звернувся до ліквідатора Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК з заявою №02 від 06.01.2017р. про визнання кредитором. За твердженнями відповідача, які з боку позивача не заперечені, кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК .

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ірком-ЕКТ до Публічного акціонерного товариства АРТЕМ-БАНК про зобов'язання повернути шляхом перерахування грошові кошти в сумі 43 740 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.05.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.