Рішення

від 27.04.2017 по справі 910/24332/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2017Справа №910/24332/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ХТЛ Україна доТовариства з обмеженою відповідальністю ІстаГрупп простягнення 60412,56 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаПенькова О.С. - представник від відповідачаВиграненко С.П. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ХТЛ Україна звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІстаГрупп безпідставно отриманих коштів у розмірі 60412,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №03-09/4 від 12.03.2009 позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату у 84887,76 грн, а відповідачем було фактично було виконано роботи на суму 24475,20 грн. Оскільки в подальшому зазначений договір було розірвано, з посиланням на положення ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути на його користь різницю між перерахованою позивачем сумою передоплати та вартістю фактично виконаних відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/24332/16 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/886 від 13.03.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/24332/16.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/24332/16 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу №910/24332/16 до провадження та призначено розгляд справи на 12.04.2017.

В судовому засіданні 12.04.2017 оголошувалась перерва до 27.04.2017.

В судове засідання, призначене на 27.04.2017, представник позивача з'явився, позов підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що укладений між сторонами договір підряду був розірваний ще у 2009 році, а тому, за твердженням відповідача, позивачем пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав подану 08.02.2017 заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю ХТЛ Україна (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХТЛ Україна (підрядник) було укладено договір №03-09/4 на встановлення системи відеоспостереження (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи по облаштуванню системи відеоспостереження та контролю доступу за адресою: м.Київ, вул. Ревуцького, 31 і здати їх замовникові в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і повністю оплатити їх вартість.

За змістом п. 2.1 Договору підрядник приступає до виконання робіт після підписання даного договору та надходження коштів на його поточний рахунок у порядку та розмірі, передбаченому п.3.3.1 даного Договору і здає в експлуатацію замовнику встановлену систему відеоспостереження та контролю доступу на об'єкті не пізніше 15.05.2009 за умови забезпечення замовником будівельної готовності об'єкту та вільного доступу спеціалістів підрядника до об'єкту.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна даного договору визначена в додатках №1, 2, які є невід'ємною частиною даного Договору, та складає 106109,70 грн, у т.ч. ПДВ (20%) 17684,95 грн, з яких: вартість обладнання становить 84584,70 грн, у т.ч. ПДВ (20%) 14097,45 грн, вартість робіт становить 21525,00 грн, у т.ч. ПДВ (20%) 3587,20 грн.

За змістом п.п. 5.1 - 5.2 Договору передача виконаних робіт підрядником та приймання їх замовником оформляється актом виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками кожної із сторін даного договору. Акт виконаних робіт по договору готує підрядник і передає замовнику після закінчення робіт, а замовник протягом 3-х робочих днів перевіряє акт в частині фактично виконаних робіт та встановленого обладнання (використаних матеріалів), їх якості та за відсутності зауважень підписує його.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата по даному Договору проводиться на поточний рахунок підрядника у безготівковій формі в наступному порядку: передоплата у розмірі 80% від загальної ціни договору, вказаної у п. 3.1 Договору, що складає 84887,76 грн, сплачується замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного Договору; остаточний розрахунок у розмірі 20% від загальної ціни Договору, вказаної у п.3.1 Договору, що складає 21221,94 грн здійснюється замовником протягом п'яти банківських днів після підписання акта виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивачем перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 84887,76 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку.

В свою чергу, згідно підписаного сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт №1 від 15.12.2009, відповідачем було виконано, а позивачем прийнято роботи по Договору на загальну суму 24475,20 грн.

Отже, різниця між перерахованою позивачем сумою передоплати та вартістю фактично виконаних відповідачем робіт становить 60412,56 грн.

Такий стан розрахунків підтверджується також підписаними представниками сторін актами звірки взаємних розрахунків від 01.12.2014 та від 01.04.2016 і сторонами не заперечується.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Аналогічна правова позиція наведена в п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 №01-06/374/2013 Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) .

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як свідчать матеріали справи, листом вих.№7 від 12.10.2016 позивач повідомив відповідача про відмову від Договору №03-09/4 від 12.03.2009. У листі позивач зазначив, що договір вважатиметься розірваним у день отримання даного повідомлення підрядником, а також просив повернути грошові кошти у розмірі 60412,56 грн, що становить собою різницю між сумою внесеної ним передоплати та вартістю виконаних та прийнятих робіт.

Вказаний лист (повідомлення про відмову від договору) отримано відповідачем 18.10.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303911881228.

Таким чином, оскільки замовник на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України відмовився від договору, надіславши підряднику відповідне повідомлення, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір №03-09/4 від 12.03.2009 є розірваним з 18.10.2016.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що договір було розірвано ще у 2009 році, посилаючись на те, що саме позивач просив припинити обумовлені договором підрядні роботи, підписав акт та не звертався до відповідача з вимогою відновити роботи більше шести років.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту припинення Договору №03-09/4 від 12.03.2009 саме у 2009 році відповідачем не надано. Так, у справі відсутні будь-які документи, які б свідчили про відмову замовника від договору, датовані 2009 роком, додаткова угода сторін про розірвання договору тощо, а та обставина, що позивач не звертався до відповідача з вимогою відновити роботи більше шести років, сама по собі не свідчить про припинення (розірвання) такого договору.

Отже, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що укладений між сторонами Договір на встановлення системи відеоспостереження №03-09/4 від 12.03.2009 було розірвано 18.10.2016.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За приписами ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Тобто, зазначені положення законодавства передбачають обов'язок особи повернути відповідне майно в тому числі, у разі коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Правовою підставою для оплати позивачем суми коштів у розмірі 84887,76 грн була наявність Договору №03-09/4 від 12.03.2009. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було виконано роботи на загальну суму 24475,20 грн.

Відтак, у зв'язку із припиненням з 18.10.2016 дії Договору як правової підстави здійснення оплати вартості робіт, правова підстава для оплати суми коштів у розмірі 60412,56 грн (що становить собою різницю між перерахованою позивачем сумою передоплати та вартістю фактично виконаних відповідачем робіт) відпала.

Отже, враховуючи, що після набуття відповідачем суми коштів у розмірі 60412,56 грн правова підстава для їх отримання відпала, такі кошти за своєю правовою природою є безпідставно набутим майном, а тому з огляду на положення ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України підлягають поверненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХТЛ Україна .

Відповідачем належними та допустимими доказами обставин, повідомлених позивачем не спростовано, доказів повернення позивачу заявленої до стягнення суми коштів в добровільному порядку не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 60412,56 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності суд відзначає таке.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки укладений між сторонами Договір (як правову підставу для здійснення оплати вартості робіт) було розірвано з 18.10.2016, обов'язок повернути заявлену до стягнення суму коштів виник у відповідача саме з 18.10.2016, а тому при зверненні з даним позовом до суду строк позовної давності пропущено позивачем не було.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІстаГрупп (03067, м.Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 50 Н, ідентифікаційний код 33541100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХТЛ Україна (03039, м.Київ, вулиця Голосіївська, будинок 7, корпус 2 літера А , ідентифікаційний код 33494763) суму коштів у розмірі 60412 (шістдесят тисяч чотириста дванадцять) грн 56 коп. та судовий збір у розмірі 1318 (одна тисяча триста вісімнадцять) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.05.2017

Суддя Ю.М. Смирнова