Постанова

від 21.06.2017 по справі 910/24332/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2017 р. Справа№ 910/24332/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Пенькова О.С. - за довіреністю;

від відповідача: Виграненко С.П. - за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІстаГрупп" на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2017 (дата підписання 10.05.2017)

у справі № 910/24332/16 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХТЛ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІстаГрупп"

про стягнення 60412,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХТЛ Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІстаГрупп" безпідставно отриманих коштів у розмірі 60412,56 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 910/24332/16 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІстаГрупп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХТЛ Україна" суму коштів у розмірі 60 412 грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 1 318 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІстаГрупп" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 910/24332/16 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Чорної Л.В. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІстаГрупп" на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 910/24332/16 до провадження, розгляд справи призначено на 21.06.2017.

16.06.2016 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 21.06.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХТЛ Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХТЛ Україна" (підрядник) було укладено договір №03-09/4 на встановлення системи відеоспостереження (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи по облаштуванню системи відеоспостереження та контролю доступу за адресою: м.Київ, вул. Ревуцького, 31 і здати їх замовникові в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і повністю оплатити їх вартість.

За змістом п. 2.1 Договору підрядник приступає до виконання робіт після підписання даного договору та надходження коштів на його поточний рахунок у порядку та розмірі, передбаченому п.3.3.1 даного Договору і здає в експлуатацію замовнику встановлену систему відеоспостереження та контролю доступу на об'єкті не пізніше 15.05.2009 за умови забезпечення замовником будівельної готовності об'єкту та вільного доступу спеціалістів підрядника до об'єкту.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна даного договору визначена в додатках №1, 2, які є невід'ємною частиною даного Договору, та складає 106 109,70 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 17 684,95 грн., з яких: вартість обладнання становить 84 584,70 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 14 097,45 грн., вартість робіт становить 21 525,00 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 3 587,20 грн.

Відповідно до п.п. 5.1 - 5.2 Договору передача виконаних робіт підрядником та приймання їх замовником оформляється актом виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками кожної із сторін даного договору. Акт виконаних робіт по договору готує підрядник і передає замовнику після закінчення робіт, а замовник протягом 3-х робочих днів перевіряє акт в частині фактично виконаних робіт та встановленого обладнання (використаних матеріалів), їх якості та за відсутності зауважень підписує його.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата по даному Договору проводиться на поточний рахунок підрядника у безготівковій формі в наступному порядку: передоплата у розмірі 80% від загальної ціни договору, вказаної у п. 3.1 Договору, що складає 84 887,76 грн., сплачується замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного Договору; остаточний розрахунок у розмірі 20% від загальної ціни Договору, вказаної у п.3.1 Договору, що складає 21 221,94 грн. здійснюється замовником протягом п'яти банківських днів після підписання акта виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивачем перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 84 887,76 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку.

В свою чергу, згідно підписаного сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт №1 від 15.12.2009, відповідачем було виконано, а позивачем прийнято роботи по Договору на загальну суму 24 475,20 грн.

Отже, різниця між перерахованою позивачем сумою передоплати та вартістю фактично виконаних відповідачем робіт становить 60 412,56 грн.

Такий стан розрахунків підтверджується також підписаними представниками сторін актами звірки взаємних розрахунків від 01.12.2014 та від 01.04.2016.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Аналогічна правова позиція наведена в п. 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 №01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)".

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як свідчать матеріали справи, листом №7 від 12.10.2016 позивач повідомив відповідача про відмову від Договору №03-09/4 від 12.03.2009. У листі позивач зазначив, що договір вважатиметься розірваним у день отримання даного повідомлення підрядником, а також просив повернути грошові кошти у розмірі 60 412,56 грн., що становить собою різницю між сумою внесеної ним передоплати та вартістю виконаних та прийнятих робіт, протягом 7 днів з моменту отримання даного повідомлення.

Вказаний лист (повідомлення про відмову від договору) отримано відповідачем 18.10.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303911881228.

Таким чином, оскільки замовник на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України відмовився від договору, надіславши підряднику відповідне повідомлення, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що укладений між сторонами Договір №03-09/4 від 12.03.2009 є розірваним з 18.10.2016.

Відповідач стверджує, що договір було розірвано ще у 2009 році, оскільки саме позивач просив припинити обумовлені договором підрядні роботи, підписав акт та не звертався до відповідача з вимогою відновити роботи більше шести років.

Однак, колегія суддів зазначає, що належних та допустимих доказів на підтвердження факту припинення Договору №03-09/4 від 12.03.2009 саме у 2009 році відповідачем не надано. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про відмову замовника від договору, датовані 2009 роком, додаткова угода сторін про розірвання договору тощо, а та обставина, що позивач не звертався до відповідача з вимогою відновити роботи більше шести років, сама по собі не свідчить про припинення (розірвання) такого договору.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За приписами ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Тобто, зазначені положення законодавства передбачають обов'язок особи повернути відповідне майно в тому числі, у разі коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Правовою підставою для оплати позивачем суми коштів у розмірі 84 887,76 грн. була наявність Договору №03-09/4 від 12.03.2009. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було виконано роботи на загальну суму 24 475,20 грн.

Відтак, у зв'язку із припиненням з 18.10.2016 дії Договору як правової підстави здійснення оплати вартості робіт, правова підстава для оплати суми коштів у розмірі 604 12,56 грн. (що становить собою різницю між перерахованою позивачем сумою передоплати та вартістю фактично виконаних відповідачем робіт) відпала.

Отже, враховуючи, що після набуття відповідачем суми коштів у розмірі 60 412,56 грн. правова підстава для їх отримання відпала, такі кошти за своєю правовою природою є безпідставно набутим майном, а тому з огляду на положення ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України підлягають поверненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХТЛ Україна".

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 60 412,56 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем в суді першої інстанції була подана заява про застосування строку позовної давності.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач, посилаючись на ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України відповідно до якої за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, вказує на те, що оскільки він не виконав роботи за договором до 15.05.2009, тому починаючи з цієї дати у позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права.

Однак, судова колегія зазначає, що положення ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України застосовуються до виконання договорів, натомість предметом позову у даній справі є вимога про повернення сплачених позивачем відповідачу коштів, у зв'язку з відмовою від договору.

Скаржник також вказує на те, що договір був припинений 15.12.2009 - з дати підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт № 1 на суму 24 475,20 грн., а тому право у позивача на отримання спірних грошових коштів виникло з 15.12.2009.

Проте, акт приймання виконаних підрядних робіт не є документом, що підтверджує факт припинення договору, а свідчить лише про об'єм виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт та їх вартість.

Оскільки роботи згідно вказаним актом були виконанні не на повну суму договору, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про відмову замовника від договору, датовані 2009 роком, відсутня додаткова угода сторін про розірвання договору, посилання відповідача на те, що договір був припинений 15.12.2009 є необгрунтованими та недоведеними.

Таким чином, враховуючи, що укладений між сторонами Договір було розірвано з 18.10.2016, в повідомленні про відмову від договору позивач пред'явив відповідачу вимогу про повернення протягом 7 днів з моменту отримання даного повідомлення (18.10.2016) сплачених коштів у розмірі 60412,56 грн., то перебіг строку позовної давності до вимог позивача розпочався після закінчення 7-денного строку на повернення грошових коштів, а саме з 26.10.2016.

Відтак, є правомірним висновок місцевого господарського суду, що на дату звернення з позовом у даній справі строк позовної давності позивачем не пропущений.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 910/24332/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІстаГрупп" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІстаГрупп" на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 910/24332/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 910/24332/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24332/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді О.О. Хрипун

Л.В. Чорна