Рішення

від 04.05.2017 по справі 910/1877/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2017Справа №910/1877/17 За позовом Приватного підприємства "Юлана"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб-Драфт на Подолі"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Клуб - Драфт

про стягнення 101 102, 68 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

Від позивача: Калачик В. В. (за дов.);

Від відповідача: не з'явились;

Від третьої особи: не зявилися.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 04.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Приватне підприємство "Юлана" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб-Драфт на Подолі" про стягнення заборгованості за договором поставки алкогольних напоїв №ЮК545 від 19.09.2014 в сумі 101102,68 грн., з яких: 54800,00 грн. основний борг, 27019,34 грн. пеня, 5480,00 грн. штраф, 2190,43 грн. 3% річних, 11612,91 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 09.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1877/17, розгляд останньої призначено на 02.03.2017.

Ухвалою суду від 02.03.2017 розгляд справи відкладено на 23.03.2017.

Ухвалою суду від 23.03.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Клуб - Драфт , розгляд справи відкладено на 03.04.2017.

Ухвалою суду від 03.04.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 04.05.2017.

В судове засідання 04.05.2017 представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Представник позивача в судове засідання 04.05.2017 з'явився та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позивачем вимоги суду викладені в ухвалах від 23.03.2017 та 03.04.2017 були виконані частково. В матеріали справи позивач надав витребувані судом документи, а саме: первинні документи по договору поставки № ЮК 545 від 19.09.2014; первинні документи по договору поставки № ЮК 667 від 30.09.2015.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання з боку відповідача його зобов'язань за договором про переведення боргу № ЮК 668 від 30.09.2015 та договору поставки № ЮК 667 від 30.09.2015, в частині оплати поставленого позивачем товару та переведеного боргу.

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 59 ГПК України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються позивач об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 19.09.2014 між позивачем, як постачальником та третьою особою, як покупцем було укладено договір поставки № ЮК545 (далі за текстом - договір поставки - 1), відповідно до п. 1.1.1 якого постачальник постачає і передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією.

Сума договору складається з суми усіх платежів за ним у відповідності до видаткових або товарно - транспортних накладних (п. 3.1. договору поставки - 1).

Згідно з п. 3.2. договору поставки - 1 покупець здійснює вчасний розрахунок за кожну партію товару. Оплата виконується на умовах 14 днів з дня поставки шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014. Строк дії договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь - яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію (п. 7.1. договору поставки - 1).

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки - 1 позивач поставив, а третя особа прийняла товар на загальну суму 124 382, 99 грн. Вказане підтверджується копіями видаткових накладних, наданих позивачем на вимогу суду клопотанням про доручення матеріалів до справи (вих. б/н від 07.04.2017): видатковою накладною №ЮК00003025 від 06.10.2014 на суму 4919,72 грн., №ЮК00003109 від 14.10.2009 на суму 4137, 18 грн., №ЮК00003240 від 23.10.2014 на суму 2814,54 грн., №ЮК00003275 від 23.10.2014 на суму 3851,52 грн., №ЮК00003447 від 06.11.2014 на суму 4994,40 грн., №ЮК00003549 від 13.11.2014 на суму 2881,38 грн., №ЮК00003623 від 19.11.2014 на суму 2651,01 грн., №ЮК00003684 від 25.11.2014 на суму 7832,26 грн., №ЮК00003888 від 10.12.2014 на суму 3364,01 грн., №ЮК00003914 від 11.12.2014 на суму 789,69 грн., №ЮК00003979 від 16.12.2014 на суму 3832,55 грн., №ЮК0003980 від 16.12.2014 на суму 1529,16 грн., №ЮК0000000017 від 06.01.2015 на суму 4236,89 грн., №ЮИ000000065 від 13.01.2015 на суму 4499,65 грн., №ЮИ000000210 від 23.01.2015 на суму 3447,13 грн., №ЮИ00000330 від 06.02.2015 на суму 4153,16 грн., №ЮИ00000429 від 12.02.2015 на суму 4933,30 грн., №ЮИ0000585 від 23.02.2015 на суму 22159,95 грн., №ЮИ00000589 від 23.02.2015 на суму9117,68 грн., №42 від 02.07.2015 на суму 6923,28 грн., №43 від 02.07.2015 на суму 1642,25 грн.,№811 від 15.08.2015 на суму 19081,68 грн., №812 від 15.08.2015 на суму 6360,00 грн., №1946 від 31.10.2015 на суму 4321,68 грн. Поставлений за договором поставки - 1 товар був оплачений третьою особою лише частково.

В подальшому, 30.09.2015 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки № ЮК667 (далі за текстом - договір поставки - 2), відповідно до п. 1.1. якого постачальник постачає і передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією.

Сума договору складається з суми усіх платежів за ним у відповідності до видаткових або товарно - транспортних накладних (п. 3.1. договору поставки - 2).

Згідно з п. 3.2. договору поставки - 2 покупець здійснює вчасний розрахунок за кожну партію товару. Оплата виконується на умовах відстрочки платежу протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.3. договору поставки - 2 за результатами кожного кварталу покупець буде готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальникові. Постачальник повинен протягом одного тижня з моменту отримання акту звірки підписати його та надіслати покупцеві чи заявити письмові мотивовані зауваження. У разі, якщо акти звірки взаєморозрахунків готує та направляє постачальник покупець зобов'язаний розглянути вказані акти протягом 7 календарних днів та підписати вказані акти із направленням одного примірника акту на адресу постачальника, або у той самий строк надати свої мотивовані зауваження до акту звірки.

У разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Якщо покупець прострочив сплату за отриману партію товару більш, ніж на 10 календарних днів, постачальник має право вимагати сплати штрафу у розмірі 10 % від суми прострочення оплати та призупинити постачання наступних партій товару до повного погашення заборгованості з урахуванням пені та збитків та в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору. Сторони домовилися, що до нарахування, сплати та стягнення пені, штрафу та збитків застосовується строк позовної давності тривалістю три роки (п. 3.5. договору поставки - 2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. Строк дії договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь - яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію (п. 7.1. договору поставки - 1).

Крім того, 30.09.2015 між позивачем, як кредитором, третьою особою, як первісним боржником та відповідачем, як новим боржником було укладено договір про переведення боргу № ЮК668 (далі за текстом - договір переведення боргу), відповідно до п. 1 якого цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки № ЮК 545 від 19.09.2014, укладеного між первісним боржником та кредитором (основний договір).

Відповідно до п. 2 договору переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобов'язання, що виникло на підставі основного зобов'язання, що виникло на підставі основного договору, у розмірі 59 341, 68 грн, і це грошове зобов'язання стає грошовим зобов'язанням нового боржника за договором поставки № ЮК 667 від 30.09.2015, що укладений між новим боржником та кредитором, що продовжує діяти на умовах, передбачених в договорі поставки № ЮК 667 від 30.09.2015 у повному обсязі.

На виконання договору поставки - 2 позивачем було поставлено відповідачу та останнім було прийнято за видатковою накладною № ІМ000001946 від 31.10.2015 товар на суму 4 321, 68 грн, та за видатковою накладною № ІМ000002667 від 09.12.2015 товар на суму 11 041, 68 грн. Загалом на суму - 15 363, 36 грн.

За твердженням позивача, наведеним в позовній заяві та матеріалами справи, на виконання договору поставки - 2 відповідачем було сплачено 13.10.2015 - 500, 00 грн, 20.10.2015 - 500, 00 грн, 03.11.2015 - 500, 00 грн, 21.11.2015 - 500, 00 грн, 21.11.2015 - 4 321, 68 грн, 30.12.2015 - 1041, 68 грн, 19.01.2016 - 2 000, 00 грн, 28.01.2016 - 2 341, 00 грн, 28.01.2016 - 8 000, 00 грн, 26.09.2016 - 200, 00 грн. Загалом - 19 904, 36 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ним станом на 03.02.2017 складає 54 800, 00 грн (59 341, 00 + 4 321, 68 + 11 041, 68) - 19 904, 36 = 54 800, 00). При цьому, на думку позивача, зобов'язання по сплаті 59 341, 00 грн виникло у відповідача 21.10.2015 (21 день з укладання договору переведення боргу).

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 54 800, 00 грн основного боргу, 27 019, 34 грн пені за загальний період прострочення з 22.10.2015 по 02.02.2017, 5 480, 00 грн штрафу, 2 190, 43 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 22.10.2015 по 02.02.2017, 11 612, 91 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 22.10.2015 по 02.02.2017.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки №ЮК 545 від 19.09.2014 та договір поставки № ЮК 667 від 30.09.2015 є договорами поставки, а відтак між позивачем та третьою особою та між позивачем та відповідачем внаслідок укладання вказаних договорів виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

На виконання умов договору поставки - 2, як встановлено судом, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 15 363, 36 грн.

Договір про переведення боргу № ЮК 668 від 20.09.2015 є договором про зміну боржника у зобов'язанні.

Згідно зі ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).

Як встановлено судом, в наслідок укладання договору переведення боргу третя особа перевела на відповідача грошове зобов'язання, що виникло на підставі договору поставки - 1, у розмірі 59 341, 68 грн, і це зобов'язання стало зобов'язанням відповідача за договором поставки - 2, що продовжує діяти на умовах, передбачених в договорі поставки - 2, у повному обсязі.

Згідно положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір переведення боргу містить положень, які встановлюють, що зобов'язання у розмірі 59 341, 68 грн перед позивачем стало зобов'язанням відповідача за договором поставки - 2, що продовжує діяти на умовах, передбачених в договорі поставки - 2.

Пунктом 3.2. договору поставки - 2 встановлено, що оплата виконується на умовах відстрочки платежу протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

З огляду на положення п. 2 договору переведення боргу та п. 3.2. договору поставки - 2, суд погоджується з доводами позивача, що зобов'язання по сплаті 59 341, 00 грн відповідач був зобов'язаний виконати у строк до 21.10.2015, у відповідності до п. 3.2. договору поставки - 2.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи відповідач був зобов'язаний у строк до 21.10.2015 включно виконати перед позивачем зобов'язання по сплаті 59 341, 00 грн боргу за договором поставки - 1, у строк до 21.11.2015 включно оплатити поставлений товар за видатковою накладною № 1946 від 31.10.2015 у розмірі 4 321, 68 грн та у строк до 30.12.2015 включно оплатити поставлений товар за видатковою накладною № 2667 від 09.12.2015 у розмірі 11 041, 68 грн.

Вказані зобов'язання були виконані відповідачем не в повному обсязі та з простроченням строків оплати встановлених п. 3.2. договору поставки - 2, а саме було сплачено: 13.10.2015 - 500, 00 грн, 20.10.2015 - 500, 00 грн, 03.11.2015 - 500, 00 грн, 23.11.2015 - 500, 00 грн, 23.11.2015 - 4 321, 68 грн, 30.12.2015 - 1041, 68 грн, 19.01.2016 - 2 000, 00 грн, 28.01.2016 - 2 341, 00 грн, 28.01.2016 - 8 000, 00 грн, 26.09.2016 - 200, 00 грн. Загалом - 19 904, 36 грн.

Позивачем умови договорів поставки - 1, 2 виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем та третьою особою, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договорами поставки - 1, 2, щодо невідповідності поставки умовам договорів поставки - 1, 2 не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 54 800, 00 грн ((59 341, 00 + 4 321, 68 + 11 041, 68) - 19 904, 36 = 54 800, 00) відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки - 2 в сумі 54 800, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару та оплати переведеного боргу, у відповідності до п. 3.2. договору поставки - 2 є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 54 800, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 27 019, 34 грн пені за загальний період прострочення з 22.10.2015 по 02.02.2017, 5 480, 00 грн штрафу, 2 190, 43 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 22.10.2015 по 02.02.2017, 11 612, 91 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 22.10.2015 по 02.02.2017.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 3.5. договору поставки - 2, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, у розмірі визначеному судом, оскільки при здійсненні розрахунку за період з 22.10.2015 по 02.02.2017 позивачем не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України (здійснено нарахування пені більше ніж шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано).

За розрахунком суду, зробленого за допомогою системи ЛІГА, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, та положень ч. 6 ст. 232 ГК України, за період прострочення з 22.10.2015 по 22.04.2016 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення грошового зобов'язання в розмірі 12 453, 43 грн.

Суд звертає увагу позивача, що п. 3.5. договору поставки - 2 містить умову про застосування, за домовленістю сторін, строку позовної давності щодо пені тривалістю 3 роки, у відповідності до положень ст. 259 ЦК України, а не умови про здійснення нарахування пені у строк більший за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, у відповідності до положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 3.5. договору поставки - 2 передбачене право постачальника вимагати сплати штрафу у розмірі 10 % від суми прострочення оплати, у випадку прострочення оплати за отриману партію товару більш, ніж на 10 календарних днів.

Оскільки відповідачем не були виконані його зобов'язання перед позивачем по сплаті 59 341, 00 грн боргу за договором поставки - 1 та зобов'язання оплатити поставлений товар за видатковою накладною № 2667 від 09.12.2015 у розмірі 11 041, 68 грн у строк більш, ніж на 10 календарних днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 % штрафу у розмірі 5 480, 00 грн, у відповідності до п. 3.5. договору, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню в обсязі визначеному судом. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним були допущені арифметичні помилки у вказаному розрахунку. За розрахунком суду 3 % річних та інфляційних втрат за загальний період прострочення з 22.10.2015 по 02.02.2017 становлять 2 136, 14 грн та 8 869, 20 грн відповідно.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, що відповідають вимогам ст. 33, 34 ГПК України та спростовували б докази надані позивачем на підтвердження обставин справи.

Підсумовуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб-Драфт на Подолі" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 1; ідентифікаційний код 39558167) на користь Приватного підприємства "Юлана" (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 94-А, корпус № 3, літера В, прим. № 2; ідентифікаційний код 31470096) 54 800 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп. основного боргу, 12 453 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 43 коп. пені, 5 480 (п'ять тисяч чотириста вісімсот) грн 00 коп. штрафу, 2 136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн 14 коп. 3 % річних, 8 869 (вісім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн 20 коп. інфляційних втрат та 1 325 (одна тисяча триста двадцять п'ять) грн 21 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.05.2017

Суддя І.В.Усатенко