Рішення

від 26.04.2017 по справі 910/355/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017Справа №910/355/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Театраль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про повернення коштів 49 800,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Степова О.В. за довіреністю б/н від 01.02.2017

від відповідача: Малай О.П. - директор

від третьої особи: ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 10.04.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Театраль" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" (відповідач) про стягнення 49 800,00 грн. коштів, набутих без достатньої правової підстави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем був укладений Договір № 19/07-1 від 19.07.2016 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити (виготовити та змонтувати вхідну групу), а позивач оплатити і прийняти металопродукцію, конструкція якої визначена у кресленні, що є Додатком 1 і невід'ємною частиною Договору. Позивач вказав, що строк дії Договору визначено до 31.08.2016, проте станом на час звернення з позовом до суду сторонами не погоджено та не підписано Додаток 1 до Договору, а отже сторонами не досягнуто згоди щодо креслення конструкції у належній (письмовій) формі. За таких обставин, позивач вважає Договір неукладеним, а відповідно, кошти, які були сплачені ним в якості попередньої оплати в розмірі 49800,00 грн. за виготовлення та монтаж металоконструкції вхідної групи згідно рахунку - фактури відповідача, - такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Підставою заявлених позовних вимог позивач визначив ч. 2 ст. 530, ст. 638, ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 порушено провадження у справі № 910/355/17 та призначено розгляд справи на 03.02.2017 о 09:20 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 виправлено описку, допущено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 про порушення провадження у справі № 910/355/17, щодо вірного зазначення дати судового розгляду справи.

02.02.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про відсутність аналогічного спору.

В судове засідання, призначене на 03.02.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 10.01.2017 про порушення провадження у справі № 910/355/17 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 03.02.2017, судом здійснено огляд оригіналів документів, копії яких додані позивачем до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, не виконання останнім вимог ухвали суду від 10.01.2017 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 03.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 відкладено розгляд справи на 27.02.2017 о 10:50 год.

27.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначив, що всі переговори щодо укладення Договору він проводив з ОСОБА_1, який представився засновником ТОВ "Театраль" та особисто надав відповідачу оригінал підписаного Договору та креслення вхідної групи ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", які відповідач прийняв у роботу; 23.09.2017 було здійснено поставку виготовленої металопродукції (вхідної групи) на адресу позивача шляхом її самовивозу представником ТОВ "Театраль" ОСОБА_1 зі складу відповідача, що підтверджується розпискою вказаної особи від 23.09.2017; 15.08.2017 відповідач на виконання Договору частково виконав роботи, а саме: бетонування фундаменту та встановлення закладної деталі для монтажу вхідної групи, проте до теперішнього часу чекає від позивача інформацію про дату і час монтажу та встановлення вхідної групи. Таким чином, оскільки позивачем було сплачено за виготовлення та поставку металопродукції, а відповідачем було виготовлено та поставлено металопродукцію, що є предметом Договору, відповідач вважає такий договір укладеним і частково виконаним сторонами, при цьому відповідач стверджує, що не здійснив монтажу та встановлення виготовленої вхідної групи з вини позивача.

В судове засідання, призначене на 27.02.2017, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 27.02.2017 представник відповідача заперечував щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, поданому 27.02.2017 через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні, призначеному на 27.02.2017, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 03.02.2017 та встановлено, що відповідач виконав вимоги зазначеної ухвали частково.

Враховуючи необхідність витребування нових доказів та положення ч. 2, 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 27.02.2017, та оголосив перерву в судовому засіданні до 06.03.2017 о 14:10 год.

06.03.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо відзиву відповідача, поданого 27.02.2017 через відділ діловодства суду, відповідно до яких позивач повідомив суд про те, що: громадянин ОСОБА_1 ніколи не входив до переліку учасників ТОВ "Театраль", не перебував у трудових чи цивільно-правових відносинах з ТОВ "Театраль" та не відомий позивачу, жодних повноважень на ведення переговорів, рівно як і вчинення будь-яких інших дій, в тому числі на отримання від імені ТОВ "Театраль" товарно-матеріальних цінностей, приймання робіт та/або послуг ТОВ "Театраль" ніколи не надавало ОСОБА_1; надані відповідачем креслення (проект вхідної групи ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1") не виготовлялися на замовлення ТОВ "Театраль" та ніколи ним не погоджувались; факти щодо виконання відповідачем 15.08.2016 робіт з бетонування фундаменту та встановлення закладної деталі для монтажу вхідної групи позивач заперечив; позивач також звернув увагу, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту погодження з ТОВ "Театраль" креслення металопродукції, рівно як і доказів того, що громадянин ОСОБА_1 був представником ТОВ "Театраль". З урахуванням наведеного, позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

06.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли пояснення, відповідно до яких відповідач стверджував про укладеність Договору, про виготовлення ним металевої конструкції вхідної групи на виконання умов Договору на підставі креслень, наданих ОСОБА_1, факт виготовлення металевої конструкції вхідної групи підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-003490 від 30.09.2016, який був підписаний ТОВ "ДИСАН" та ТОВ "ЕМІ-ЮА". Відповідач також вказав на відсутність його вини в тому, що у позивача відпала необхідність у металевій конструкції, а тому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. Згідно наведених пояснень відповідач також просив витребувати у позивача письмові пояснення стосовно причин його ухилення від монтажу металевої конструкції вхідної групи і стосовно того, чи потрібна позивачу на даний час зазначена металева конструкція. Крім того, просив суд відкласти розгляд справи на один тиждень для отримання від позивача письмових пояснень.

В судове засідання, призначене на 06.03.2017, представник відповідача з'явився.

Представник позивача в судове засідання 06.03.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 06.03.2017 представник відповідача підтримав клопотання, викладені у поясненнях, поданих 06.03.2017 через відділ діловодства суду, про витребування у позивача письмових пояснень стосовно причин його ухилення від монтажу металевої конструкції вхідної групи і стосовно того, чи потрібна позивачу на даний час зазначена металева конструкція та про відкладення розгляду справи для отримання від позивача письмових пояснень.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотань відповідача про витребування у позивача письмових пояснень стосовно причин його ухилення від монтажу металевої конструкції вхідної групи і стосовно того, чи потрібна позивачу на даний час зазначена металева конструкція та про відкладення розгляду справи для отримання від позивача зазначених письмових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.2017 подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи, необхідність витребування додаткових доказів, нез'явлення представника позивача в судове засідання та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 22.03.2017 о 14:00 год.

22.03.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали від 06.03.2017 у справі № 910/355/17, відповідно до яких позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 22.03.2017 представники сторін з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав повністю з урахуванням поданих 22.03.2017 через відділ діловодства суду письмових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2017 надав усні заперечення проти заявлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, керуючись положеннями ст. 27 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 22.03.2017 не заперечували проти залучення до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Враховуючи необхідність залучення до участі у справі третьої особи та положення ч. 1 ст.77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 22.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 відкладено розгляд справи на 10.04.2017 об 11:10 год. та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1.

07.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду про направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів третій особі.

В судове засідання, призначене на 10.04.2017, представники сторін та третьої особи з'явились.

В судовому засіданні 10.04.2017 представник третьої особи подав клопотання, відповідно до якого просив суду надати йому час для ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання третьої особи та положення ч. 3 ст. 77 ГПК, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 10.04.2017, та оголосив перерву в судовому засіданні до 24.04.2017 о 12:30 год.

10.04.2017 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017, у зв'язку з неможливістю розгляду справи 24.04.2017, призначено розгляд справи на 26.04.2017 о 15:30 год.

19.04.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення по суті позову, відповідно до яких третя особа - ОСОБА_1 зазначив про наявність у нього у 2016 році ділових стосунків з ТОВ "Театраль", зокрема, за його участі між ТОВ "Театраль" та ТОВ "ДИСАН" було проведено переговори з приводу виготовлення та встановлення металоконструкції біля ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", наслідком яких стало підписання сторонами спору спірного Договору, а в подальшому ТОВ "Театраль" надало ОСОБА_1 креслення металоконструкції, які останній передав ТОВ "ДИСАН". ОСОБА_1 зазначив, що 23.09.2016, за погодженням з керівництвом ТОВ "Театраль", отримав на складі ТОВ "ДИСАН" виготовлену металоконструкцію та перевіз її на склад ТОВ "Театраль", керівництво якого запевнило, що про монтаж металоконструкції воно згодом повідомить ТОВ "ДИСАН". ОСОБА_1 також зазначив, що, наскільки йому відомо, до теперішнього часу ТОВ "Театраль" не отримало необхідного дозволу, а тому монтаж металоконструкції здійснено не було.

19.04.2017 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли заперечення проти позову, відповідно до яких третя особа вважає, що відповідач набув грошові кошти в сумі 49800,00 грн. за існування достатніх підстав, у спосіб, що не суперечить законодавству, зокрема, внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань, передбачених п. 2.1 Договору, який був укладений між позивачем та відповідачем; що на теперішній час Договір не розірваний, не визнаний недійсним, не змінений і не припинений, а тому посилання позивача на те, що грошові кошти в сумі 49800,00 грн. були отримані відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України, третя особа вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки договірний характер правовідносин сторін виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

В судове засідання, призначене на 26.04.2017, представники позивача, відповідача та третьої особи з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 06.03.2017 та 22.03.2017 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 26.04.2017 надав усні заперечення проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 27.02.2017 через відділ діловодства суду, та у поясненнях, поданих 06.03.2017 через відділ діловодства суду.

Представник третьої особи в судовому засідання 26.04.2017 надав усні заперечення проти заявлених позовних вимог з урахуванням пояснень по суті позову та заперечень проти позову, поданих 19.04.2017 через відділ діловодства суду, просив суд відмовити у задоволенні позову до відповідача.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.04.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Театраль" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" (продавець, відповідач) було підписано Договір № 19/07-1 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець зобов'язався поставити (виготовити та змонтувати вхідну групу), а покупець оплатити і прийняти металопродукцію, конструкція якої визначена у кресленні, що є Додатком 1 і невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).

При цьому, як стверджує позивач, сторони не погодили та не підписали Додаток 1 до Договору, а саме креслення, у яких би визначались конструкція металопродукції (вхідної групи), стосовно поставки (виготовлення та монтування) якої сторони уклали спірний договір.

Інші додатки до Договору безпосередньо у тексті даного договору не вказані та до матеріалів справи не додані.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що оплата здійснюється покупцем на умовах 100% передплати згідно рахунку-фактури.

Згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № 16-190704 від 19.07.2016 позивач перерахував відповідачу платіжним дорученням № 485 від 27.07.2016 суму в розмірі 49800,00 грн. за виготовлення та монтаж металоконструкції вхідної групи.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем на підставі належним чином оформлених накладних, акта виконаних робіт, довіреності на отримання товару, якщо інше не передбачене сторонами Договору.

Згідно п. 6.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє 31.08.2016, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Оскільки строк дії Договору визначено до 31.08.2016, а станом на час звернення з даним позовом до суду сторонами не погоджено та не підписано Додаток 1 до Договору, то позивач вважає, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов Договору, а саме сторони не досягли згоди щодо креслення конструкції у належній (письмовій) формі. За таких обставин позивач вважає Договір неукладеним, а відповідно, кошти, які були сплачені ним в якості попередньої оплати в розмірі 49800,00 грн. за виготовлення та монтаж металоконструкції вхідної групи за Договором згідно рахунку-фактури відповідача - такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Позивач зазначив, що направив відповідачу вимогу № 2016/09-30/1 від 30.09.2016, відповідно до якої на підставі ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 1212 ЦК України просив відповідача у семиденний строк від дня отримання даної вимоги повернути на поточний рахунок позивача кошти, набуті без достатньої правової підстави в сумі 49800,00 грн.

Відповідач листом № 26/10-01 від 26.10.2016 надав відповідь на вищезазначену вимогу позивача, відповідно до якої зазначив, що не вбачає підстав для повернення коштів позивачу, оскільки спірний Договір був підписаний продавцем та покупцем і є фактично виконаним сторонами, а отже, являється укладеним сторонами, зокрема, покупцем було належним чином сплачено за виготовлення та поставку металопродукції, а продавцем було належним чином виготовлено та 23.09.2016 поставлено покупцю металопродукцію, що є предметом Договору, при цьому, на твердження відповідача, він не відмовлявся від оформлення креслення, наданого покупцем у якості Додатку 1 до Договору, та прийняв зазначене креслення в роботу.

Позивач вважає наведені твердження відповідача такими, що не відповідають дійсності, зокрема, жодних креслень позивач з відповідачем не погоджував.

Оскільки відповідач не повернув позивачу коштів в розмірі 49800,00 грн., останній звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення цих коштів з відповідача в примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував, оскільки позивачем було сплачено за виготовлення та поставку металопродукції, а відповідачем було виготовлено та поставлено металопродукцію, що є предметом Договору, а тому відповідач вважає Договір укладеним і частково виконаним сторонами, а підстави для повернення коштів в розмірі 49800,00 грн. відсутніми. При цьому відповідач зазначив, що він виготовив металоконструкцію на підставі креслень позивача, наданих його представником ОСОБА_1, а також здійснив поставку виготовленої металопродукції (вхідної групи) на адресу позивача шляхом її самовивозу представником позивача ОСОБА_1 зі складу відповідача, що підтверджується розпискою вказаної особи від 23.09.2016.

Третя особа - ОСОБА_1 не заперечував, що передав відповідачу креслення металоконструкції та 23.09.2016 отримав виготовлену металоконструкцію на складі відповідача. Третя особа вважає, що відповідач набув грошові кошти в сумі 49800,00 грн. на законних підставах, а договірний характер правовідносин сторін виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача.

Відповідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок укладання господарських договорів врегульовано статтями 180-181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якими господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ч. 1 ст. 181). Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180). При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет , ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч. 4 ст. 180). У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181).

Аналіз умов Договору № 19/07-1 від 19.07.2016 свідчить про те, що вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору поставки та підряду.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

Істотними умовами договору підряду, регламентованого главою 61 ЦК України, є: предмет договору, його ціна та строки виконання робіт.

Згідно пункту 1.1 Договору продавець зобов'язався поставити (виготовити та змонтувати вхідну групу ), а покупець оплатити і прийняти металопродукцію, конструкція якої визначена у кресленні, що є Додатком 1 і невід'ємною частиною Договору.

Як встановлено судом, сторони не погодили та не підписали Додаток 1 до Договору, вказаний у п. 1.1 Договору, а саме креслення, у яких би визначались конструкція металопродукції (вхідної групи), стосовно поставки (виготовлення та монтування) якої сторони і уклали спірний договір.

При цьому залучений відповідачем до матеріалів справи "Проект вхідної групи ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2" не приймається судом у якості креслень, які визначені у пункті 1.1 Договору, оскільки вказаний Проект не містить жодних посилань на Договір та зазначень про те, що він являється додатком та невід'ємною частиною Договору, більш того, вказаний Проект не підписаний уповноваженими представниками сторін та не містить жодних відміток про його узгодження сторонами. За таких обставин, наданий відповідачем Проект не приймається судом у якості належного та допустимого доказу у справі в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

В свою чергу, за відсутності узгодженого та підписаного сторонами Додатку 1, вказаного у п. 1.1. Договору, такий Договір фактично не містить даних щодо його предмету , оскільки відсутні креслення саме певної конструкції металопродукції (вхідної групи), яку відповідач зобов'язався виготовити, поставити, змонтувати на замовлення позивача. Отже, зі змісту спірного Договору не вбачається, що сторони визначили умови про предмет цього договору - певні найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість робіт, вимоги до їх якості робіт.

Відсутність даних істотних умов свідчить про відсутність між сторонами такого юридичного факту як договір, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, тобто відсутність між сторонами правовідносин з поставки та монтажу певної металопродукції. Отже, спірний Договір між сторонами є таким, що не відбувся, тобто є неукладеним.

При цьому судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження того, що відповідач приступив до виконання умов Договору та частково виконав свої зобов'язання за цим Договором, зокрема, з виготовлення та поставки спірної металопродукції позивачу, як про це стверджував відповідач у листі № 26/10-01 від 26.10.2016 та у відзиві на позовну заяву. Так, жодних документів, визначених пунктом 3.1 Договору, які повинні підтверджувати здачу продавцем та прийняття покупцем металоконструкції вхідної групи, а саме: оформлених сторонами Договору накладних, актів виконаних робіт, довіреності на отримання товару тощо, - відповідачем суду надано не було.

Водночас, суд не приймає у якості належного і допустимого доказу на підтвердження виготовлення відповідачем металоконструкції за Договором залучений відповідачем до матеріалів справи акт виконаних робіт № ОУ-003490 від 30.09.2016 , оскільки такий акт підписаний між відповідачем і ТОВ "ЕМІ-ЮА" та свідчить про здачу-прийняття робіт з виготовлення металоконструкції за іншим договором (договір № 249 від 20.07.2016), який був укладений відповідачем з іншим контрагентом (ТОВ "ЕМІ-ЮА"), а не з позивачем.

Крім того, суд не приймає у якості належного та допустимого доказу на підтвердження здачі відповідачем та отримання позивачем металоконструкції за Договором залучену відповідачем до матеріалів справи розписку від 23.09.2016, надану ОСОБА_1 про отримання ним у відповідача "конструкції вхідної групи ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1". Суд відзначає, що за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 станом на час видачі розписки від 23.09.2016 являвся представником позивача та був уповноваженим останнім на вчинення певних дій, в тому числі на отримання від імені позивача товарно-матеріальних цінностей, приймання робіт та/або послуг, відсутні жодні підстави вважати, що спірну конструкцію вхідної групи отримав саме позивач, до того ж, з наведеної розписки не вбачається, що отримана ОСОБА_1 конструкція вхідної групи була саме предметом укладеного між позивачем та відповідачем Договору та Додатку 1 до цього договору.

При цьому судом враховано приписи частини 1 статті 237 ЦК України, згідно яких представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. За змістом частини третьої вказаної статті ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до частин 1, 2 статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю; представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. За визначенням частини третьої вказаної статті ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

З приводу наданих ОСОБА_1 (третя особа) пояснень про передачу ним відповідачу креслень металоконструкції та отримання ним виготовленої металоконструкції на складі відповідача, то вони відхиляються судом як такі, що не стосуються предмету спору у даній справі, оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем та третьою особою не залучено до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що при вчиненні відповідних дій ОСОБА_1 діяв саме в якості представника позивача.

Наслідком визнання відсутності між сторонами договірних відносин є відсутність правових підстав для володіння коштами позивача у відповідача. Вказані обставини свідчать про безпідставне набуття відповідачем коштів позивача у сумі 49800,00 грн., сплачених останнім платіжним дорученням № 485 від 27.07.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч. 3 вказаної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як встановлено судом, станом на час розгляду справи по суті грошові кошти в сумі 49800,00 грн. відповідачем не повернуті позивачу, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи приписи ст. 1212 ЦК України, а також те, що Договір № 19/07-1 від 19.07.2016 є неукладеним, тобто між сторонами не виникли зобов'язальні правовідносини на підставі вказаного договору, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти у розмірі, перерахованому йому позивачем, і має повернути ці кошти позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача, тоді як відповідачем та третьою особою належним чином не спростовані обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, оцінивши подані сторонами та третьою особою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та про задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в розмірі 1378,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, буд. 12, офіс 21; ідентифікаційний код 24091510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Театраль" (01103, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 30; ідентифікаційний код 21701764) 49800,00 грн. (сорок дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.), 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.05.2017

Суддя Гумега О.В.