Постанова

від 13.09.2017 по справі 910/355/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/355/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників:

від позивача: Степова О.В. - за довіреністю;

від відповідача: Малай О.П. - керівник;

від третьої особи: ОСОБА_4 - за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 (дата підписання 10.05.2017)

у справі № 910/355/17 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Театраль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6

про повернення коштів 49 800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Театраль" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" про стягнення 49 800,00 грн. коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/355/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Театраль" 49 800,00 грн., 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_6 звернуся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/355/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/355/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 колегією суддів у складі: головучого судді Корсакової Г.В., суддів Хрипуна О.О., Чорної Л.В. прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/355/17 до провадження, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/355/17 до провадження, апеляційні скарги ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі об'єднано в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.06.2017.

В судовому засіданні 21.06.2017 представники сторін подали суду клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/355/17 на п'ятнадцять днів, в судовому засіданні 21.06.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.08.2017.

15.08.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів кримінального провадження.

В судове засідання 16.08.2017 представник позивача не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для обговорення умов укладення мирової угоди. Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні не заперечили проти поданого клопотання.

В судовому засіданні 16.08.2017 представники відповідача та третьої особи подали суду клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/355/17 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 23.08.2017.

Відповідно до розпорядження Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3358/17 від 22.08.2017 у зв'язку з перебуванням суддів Хрипуна О.О. та Чорної Л.В., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/355/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Михальської Ю.Б., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 прийнято справу №910/355/17 за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Михальська Ю.Б., Яковлєв М.Л.

22.08.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів кримінального провадження.

23.08.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення на апеляційні скарги, в яких представником позивача повідомлено, що 17.08.2017 відповідачем повністю виконано умови Договору № 19/07-1 від 19.07.2016, та таке виконання прийняте позивачем, в підтвердження чого сторонами підписані акт виконаних робіт № 17/08 та видаткова накладна № 170805 від 17.08.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 та припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

В судовому засіданні 23.08.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.09.2017.

11.09.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про визнання поважною та такою, що не залежала від відповідача, причину не подання до суду першої інстанції копії видаткової накладної № 170805 від 17.08.2017 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 17/08 від 17.08.2017.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції 19.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Театраль" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" (продавець, відповідач) було підписано Договір № 19/07-1 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець зобов'язався поставити (виготовити та змонтувати вхідну групу), а покупець оплатити і прийняти металопродукцію, конструкція якої визначена у кресленні, що є Додатком 1 і невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).

При цьому як стверджує позивач, сторони не погодили та не підписали Додаток 1 до Договору, а саме креслення, у яких би визначались конструкція металопродукції (вхідної групи), стосовно поставки (виготовлення та монтування) якої сторони уклали договір.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що оплата здійснюється покупцем на умовах 100% передплати згідно рахунку-фактури.

Згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № 16-190704 від 19.07.2016 позивач перерахував відповідачу платіжним дорученням № 485 від 27.07.2016 суму в розмірі 49 800,00 грн. за виготовлення та монтаж металоконструкції вхідної групи.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем на підставі належним чином оформлених накладних, акта виконаних робіт, довіреності на отримання товару, якщо інше не передбачене сторонами Договору.

Згідно п. 6.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.08.2016, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Позивач вказує, що оскільки строк дії Договору визначено до 31.08.2016, а станом на час звернення з даним позовом до суду сторонами не погоджено та не підписано Додаток 1 до Договору, то сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов Договору, а саме сторони не досягли згоди щодо креслення конструкції у належній (письмовій) формі. За таких обставин позивач вважає Договір неукладеним, а відповідно, кошти, які були сплачені ним в якості попередньої оплати в розмірі 49800,00 грн. за виготовлення та монтаж металоконструкції вхідної групи за Договором згідно рахунку-фактури відповідача - такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Позивач направив відповідачу вимогу № 2016/09-30/1 від 30.09.2016, відповідно до якої на підставі ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 1212 ЦК України просив відповідача у семиденний строк від дня отримання даної вимоги повернути на поточний рахунок позивача кошти, набуті без достатньої правової підстави в сумі 49800,00 грн.

Відповідач листом № 26/10-01 від 26.10.2016 надав відповідь на вимогу позивача, відповідно до якої зазначив, що не вбачає підстав для повернення коштів позивачу, оскільки Договір був підписаний продавцем та покупцем і є фактично виконаним сторонами, а отже, являється укладеним, зокрема, покупцем було належним чином сплачено за виготовлення та поставку металопродукції, а продавцем було належним чином виготовлено та 23.09.2016 поставлено покупцю металопродукцію, що є предметом Договору, при цьому, на твердження відповідача, він не відмовлявся від оформлення креслення, наданого покупцем у якості Додатку 1 до Договору, та прийняв зазначене креслення в роботу.

Позивач вважає наведені твердження відповідача такими, що не відповідають дійсності, зокрема жодних креслень позивач з відповідачем не погоджував.

ТОВ "Театраль" посилаючись на те, що ТОВ "ДИСАН" не повернуло кошти у розмірі 49 800,00 грн. звернулось з даним позовом про стягнення 49 800,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що всі переговори щодо укладення Договору він проводив з ОСОБА_5, який представився засновником ТОВ "Театраль" та особисто надав відповідачу оригінал підписаного Договору та креслення вхідної групи ресторану Дежавю , які відповідач прийняв у роботу; 23.09.2017 було здійснено поставку виготовленої металопродукції (вхідної групи) на адресу позивача шляхом її самовивозу представником ТОВ "Театраль" ОСОБА_5 зі складу відповідача, що підтверджується розпискою вказаної особи від 23.09.2017; 15.08.2017 відповідач на виконання Договору частково виконав роботи, а саме: бетонування фундаменту та встановлення закладної деталі для монтажу вхідної групи, проте до теперішнього часу чекає від позивача інформацію про дату і час монтажу та встановлення вхідної групи. Таким чином, оскільки позивачем було сплачено за виготовлення та поставку металопродукції, а відповідачем було виготовлено та поставлено металопродукцію, що є предметом Договору, відповідач вважає такий договір укладеним і частково виконаним сторонами, при цьому відповідач стверджує, що не здійснив монтажу та встановлення виготовленої вхідної групи з вини позивача.

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо відзиву відповідача, відповідно до яких позивач повідомив суд про те, що: громадянин ОСОБА_6 ніколи не входив до переліку учасників ТОВ "Театраль", не перебував у трудових чи цивільно-правових відносинах з ТОВ "Театраль" та не відомий позивачу, жодних повноважень на ведення переговорів, рівно як і вчинення будь-яких інших дій, в тому числі на отримання від імені ТОВ "Театраль" товарно-матеріальних цінностей, приймання робіт та/або послуг ТОВ "Театраль" ніколи не надавало ОСОБА_5; надані відповідачем креслення (проект вхідної групи ресторану Дежавю ) не виготовлялися на замовлення ТОВ "Театраль" та ніколи ним не погоджувались; факти щодо виконання відповідачем 15.08.2016 робіт з бетонування фундаменту та встановлення закладної деталі для монтажу вхідної групи позивач заперечив; позивач також звернув увагу, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту погодження з ТОВ "Театраль" креслення металопродукції, рівно як і доказів того, що громадянин ОСОБА_6 був представником ТОВ "Театраль". З урахуванням наведеного, позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

06.03.2017 від представника відповідача надійшли пояснення, відповідно до яких відповідач стверджував про укладеність Договору, про виготовлення ним металевої конструкції вхідної групи на виконання умов Договору на підставі креслень, наданих ОСОБА_5, факт виготовлення металевої конструкції вхідної групи підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-003490 від 30.09.2016, який був підписаний ТОВ "ДИСАН" та ТОВ "ЕМІ-ЮА". Відповідач також вказав на відсутність його вини в тому, що у позивача відпала необхідність у металевій конструкції, а тому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

19.04.2017 від третьої особи надійшли пояснення по суті позову, відповідно до яких третя особа - ОСОБА_5 зазначив про наявність у нього у 2016 році ділових стосунків з ТОВ "Театраль", зокрема, за його участі між ТОВ "Театраль" та ТОВ "ДИСАН" було проведено переговори з приводу виготовлення та встановлення металоконструкції біля ресторану Дежавю , наслідком яких стало підписання сторонами спору спірного Договору, а в подальшому ТОВ "Театраль" надало ОСОБА_5 креслення металоконструкції, які останній передав ТОВ "ДИСАН". ОСОБА_5 зазначив, що 23.09.2016, за погодженням з керівництвом ТОВ "Театраль", отримав на складі ТОВ "ДИСАН" виготовлену металоконструкцію та перевіз її на склад ТОВ "Театраль", керівництво якого запевнило, що про монтаж металоконструкції воно згодом повідомить ТОВ "ДИСАН". ОСОБА_5 також зазначив, що, наскільки йому відомо, до теперішнього часу ТОВ "Театраль" не отримало необхідного дозволу, а тому монтаж металоконструкції здійснено не було.

19.04.2017 від представника третьої особи надійшли заперечення проти позову, відповідно до яких третя особа вважає, що відповідач набув грошові кошти в сумі 49800,00 грн. за існування достатніх підстав, у спосіб, що не суперечить законодавству, зокрема, внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань, передбачених п. 2.1 Договору, який був укладений між позивачем та відповідачем; що на теперішній час Договір не розірваний, не визнаний недійсним, не змінений і не припинений, а тому посилання позивача на те, що грошові кошти в сумі 49800,00 грн. були отримані відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України, третя особа вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки договірний характер правовідносин сторін виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності узгодженого та підписаного сторонами Додатку 1, вказаного у п.1.1. Договору, а саме креслення, у яких би визначалась конструкція металопродукції (вхідної групи) стосовно поставки (виготовлення та монтування ) якої сторони і уклали спірний договір, такий договір фактично не містить даних щодо його предмету, а тому договір № 19/07-1 від 19.07.2016 є неукладеним, тобто між сторонами не виникли зобов'язальні правовідносини на підставі вказаного договору, а відтак, відповідач безпідставно утримує грошові кошти у розмірі перерахованому йому позивачем, і має поверути ці кошти позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та виходить з наступного.

Відповідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналіз умов Договору № 19/07-1 від 19.07.2016 свідчить про те, що вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору поставки та підряду.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: ) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності узгодженого та підписаного сторонами Додатку 1, вказаного у п.1.1. Договору, а саме креслення, у яких би визначалась конструкція металопродукції (вхідної групи) стосовно поставки (виготовлення та монтування ) якої сторони і уклали спірний договір, такий договір фактично не містить даних щодо його предмету, а тому договір № 19/07-1 від 19.07.2016 є неукладеним.

Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано наступне.

Предметом договору сторони передбачили виготовлення, поставку та монтаж вхідної групи з металопродукції. Як вбачається, незважаючи на відсутність Додатку 1 вказаного у п. 1.1 Договору, у сторін не виникло розбіжностей з цього предмету Договору і вони визнали можливим приступити до його виконання. Так, відповідачем був виставлений рахунок-фактура № 16-190704 від 19.07.2016 на суму 49800 грн. за виготовлення та монтаж вхідної групи та за металоконструкцію вхідної групи, а позивачем здійснено оплату цього рахунку-фактури згідно платіжного доручення № 485 від 27.07.2016.

Крім того, позивач в наданих суду першої інстанції письмових поясненнях вказує на те, що договір № 19/07-1 був ним укладений з метою виготовлення та монтажу вхідної групи, аналогічної існуючій за адресою м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 30, за якою розміщений ресторан Дежавю , вивіска якого і була предметом спірного договору.

Зазначені обставини, за оцінкою колегії суддів, дають підстави вважати, що сторони погодили предмет договору.

З огляду на наведене, у зв'язку із вчиненням сторонами дій спрямованих на реалізацію своїх зобов'язань щодо виготовлення, поставки та монтажу вхідної групи, колегія суддів вважає, що відповідач набув спірні грошові кошти за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням фактичних обставин справи та правової конструкції кондикційних зобов'язань, колегія суддів вважає відсутніми підстави для застосування до спірних відносин приписів ст. 1212 ЦК України, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Клопотання позивача про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору, колегія суддів залишила без задоволення, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції предмет спору, а саме повернення коштів в сумі 49 800,00 грн., існував, а надані суду апеляційної інстанції акт здачі-прийняття робіт № 17/08 від 17.08.2017 за договором № 19/07-1 від 19.07.2016 та видаткова накладна № 170805 від 17.08.2017 є новими доказами, яких не існувало на час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому вони не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського міста Києва від 26.04.2017 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/355/17 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/355/17 задовольнити.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/355/17 скасувати.

4. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Театраль" (01103, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 30; ідентифікаційний код 21701764) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Театраль" (01103, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 30; ідентифікаційний код 21701764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСАН" (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, буд. 12, офіс 21; ідентифікаційний код 24091510) 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/355/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Б. Михальська

М.Л. Яковлєв