Рішення

від 10.05.2017 по справі 918/185/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2017 р. Справа № 918/185/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача ОСОБА_1 відкормочно-торгівельного підприємства "Імпульс"

про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 43 180,67 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 23.12.2016 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 відкормочно-торгівельного підприємства "Імпульс" (відповідач) про стягнення в сумі 43 180, 67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

18.02.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 270011859 про постачання електричної енергії (договір), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 150 кВт, а споживча оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Усупереч умовам договору відповідач свої зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії належним чином не виконує, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 38 381,98 грн.

Крім того, відповідачем у січні, березні, червні, серпні, вересні 2016 року спожито електричної енергії більше, ніж заявлено, у зв'язку з чим позивачем нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Також за несвоєчасне проведення розрахунків за спожиту електричну енергію позивачем нараховано пеню в розмірі 2 689,21 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 109, 48 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 216, 218, 222, 232 ГК України, ст.ст. 26, 27 Закону України Про електроенергетику тощо.

Ухвалою суду від 17.03.2017 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 27.03.2017 року.

Ухвалою суду від 27.03.2017 року розгляд справи відкладено на 10.04.2017 року.

Ухвалою суду від 10.04.2017 року розгляд справи відкладено на 24.04.2017 року.

Ухвалою суду від 24.04.2017 року розгляд справи відкладено на 10.05.2017 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 270011859 про постачання електричної енергії (договір), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 150 кВт, а споживча оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За п. 10.4. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року. Договір вважається продовженим щорічно на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів того, що одна із сторін заявила про припинення договору, відтак останній вважається продовженим.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором енергопостачання.

Правові відносини, що склалися між сторонами у справі, регулюються ГК України, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (Правила) тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У силу вимог ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

За Розділом 2 договору, зокрема п. 2.2., постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (додаток № 3 "Перелік об'єктів і точок обліку Споживача" та додаток № 3.1 "Перелік об'єктів точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").

Відповідно до п. 2.3 договору споживач, у свою чергу, зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок, які передбачені додатками № 1, 2, 8 до цього договору; повідомляти та погоджувати всі зміни стосовно нормального режиму роботи підприємства; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Умовами договору, а саме розділом 5, сторонами погоджено порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Так, за п. 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" та додаток №2 "Обсяги постачання електричної потужності споживачу та субспоживачу"). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Судом встановлено, що оскільки споживачем не було подано відомостей щодо розміру очікуваного споживання електричної енергії (потужності) підприємства на наступний рік, постачальником надіслано лист-повідомлення № 35/14-06/307 від 03.11.2015 року про встановлення розміру очікуваного споживання електричної енергії на 2016 рік з помісячним споживанням, а саме:

Встановлення розміру очікуваного споживання електричної енергії на 2016 рік

Січень 2016 рокуЛютий 2016 рокуБерезень 2016 рокуКвітень 2016 рокуТравень 2016 рокуЧервень 2016 рокуЛипень 2016 рокуСерпень 2016 рокуВересень 2016 рокуЖовтень 2016 рокуЛистопад 2016 рокуГрудень 2016 року 3,928кВт.год 3,765 1,969 0,924 0,810 1,425 0,410 0,424 0,424 1,427 1,449 4,411

26.11.2013 року сторонами укладено додаток № 4 до додаткової угоди № 1 від 26.11.2013 року до договору, в якому погоджено порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків.

Відповідно до п. 1 додатку № 4 розрахунковим вважається період з 13 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця, того. на який припадає дата остаточного розрахунку.

Пунктом 2 додатку № 4 передбачено, що покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 13 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, та 13 числа надає постачальнику нарочним, але не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. Якщо термін подачі Звіту про використану електроенергію припадає на вихідні та/або святкові дні, Звіт надається в перший робочий день, що слідує за вихідними та/або святковими днями. У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок відповідно до таких показників.

Судом встановлено, що на підтвердження обсягів використаної відповідачем електричної енергії позивачем до матеріалів долучено звіти про використану електроенергію за період з січня 2016 року по лютий 2017 року, акти приймання-передавання електричної енергії за вказаний період, що підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень з боку споживача, а також рахунки-фактури за спожиту електричну енергію, за перетікання реактивної електричної електроенергії та рахунки на оплату авансових/планових платежів за січень2016 року - лютий 2017 року.

За умовами п. 8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію (п. 8.5. договору).

Відповідно до п. 3.5 додатку № 4 розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Згідно з п. 4 додатку № 4 до договору відповідно до визначеної згідно з п. 5 додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку. Дата остаточного розрахунку - 10 число поточного місяця. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим, ніж очікуване, Споживач повинен зробити доплату протягом п'яти операційних днів з дати отримання рахунку.

За підп. 6.11. п. 6 Правил користування електричною енергією остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Рахунки на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника електричної енергії через персональну сторінку споживача на web-сайті постачальника електричної енергії або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням новітніх інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії.

Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередньому та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.

Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 275 ГК України.)

Підпунктом 8.1. п. 8 Правил користування електричною енергією передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

Відповідно до п.п. 2 п. 10.2. Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих правил та умов договору.

За п. 4 додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 26.11.2013 року платіж, внесений споживачем без зазначення конкретного розрахункового періоду, за який проводиться оплата, або без зазначення конкретного призначення платежу, постачальник відносить на погашення заборгованості із найдавнішим строком виникнення.

На виконання умов договору постачальник здійснив постачання електричної енергії, однак споживач прийняті на себе зобов'язання по оплаті використаної електроенергії в обсязі та строки, визначені умовами договору, не провів.

Крім того, як встановлено судом, відповідач у січні, червні, серпні, вересні 2016 року спожив електричної енергії більше, ніж установлено постачальником у листі-повідомленні № 35/14-06/307 від 03.11.2015 року.

Зокрема, відповідно до акту № А-8078901876 прийняття-передавання електричної енергії за січень 2016 року відповідач спожив 7 148 кВт.год. активної електричної енергії, що на 3 220 кВт.год. більше договірного обсягу споживання, відтак позивач виставив рахунок-фактуру за перевищення договірної величини на суму 5 995,19 грн; у березні 2016 року відповідач спожив 4 780 кВт.год. активної електричної енергії, що на 2 811 кВт.год. більше договірного обсягу споживання, позивач виставив відповідачу рахунок за перевищення договірної величини на суму 5 361,36 грн; у червні 2016 року відповідач спожив 2 216 кВт.год. активної електричної енергії, що на 791 кВт.год. більше договірного обсягу споживання, позивач виставив Відповідачу рахунок за перевищення договірної величини на суму 1 599,22 грн; у серпні 2016 року відповідач спожив 3 856 кВт.год. активної електричної енергії, що на 3 432 кВт.год. більше договірного обсягу споживання, позивач виставив відповідачу рахунок перевищення договірної величини на суму 15 871.03 грн; у вересні 2016 року відповідач спожив 493 кВт.год. активної електричної енергії, що на 69 кВт.год. більше договірного обсягу споживання, позивач виставив відповідачу рахунок за перевищення договірної величини на суму 148.86 грн.

Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Пунктом 3.4 додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 26.11.2013 року передбачено, що оплата вартості спожитої електричної енергії понад договірну величину і вартості перевищення договірних величин споживання електричної потужності на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника в уповноваженому банку.

Перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії (п. 6.14. Правил користування електричною енергією). Перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності (п. 6.15. Правил користування електричною енергією). Тобто акт про порушення в таких випадках не складається.

Згідно з підп. 7 п. 8.1. Правил користування електричною енергією за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності постачальник електричної енергії має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію відповідно до актів законодавства та умов договору.

Заборгованість за спожиту електроенергію піддягає стягненню у межах спожитої електроенергії, визначених умовами договору, а відповідальність у вигляді двократної вартості повинна застосовуватися лише до різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електроенергії (постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 року № 6/75).

Судом з матеріалів справи встановлено, що загальний борг відповідача перед позивачем, з урахуванням перевищення договірних величин споживання електричної енергії, складає 38 381,98 грн.

Відповідач доказів, які б підтверджували погашення вказаної заборгованості, суду не надав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в сумі 38 381,98 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором здійснено нарахування інфляційних в розмірі 2 109,48 грн та пені в розмірі 2 689,21 грн.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 8 додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 26.11.2013 року, за яким у разі несвоєчасної оплати, обумовлених цим додатком платежів, постачальник здійснює нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після дати остаточного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо інфляційних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних та пені з урахуванням умов договору та вимог, передбачених ст.ст. 253, 254 ЦК України, встановив, що розмір перших становить 2 430,46 грн (при заявленому - 2 109,48 грн.), другої - 2 637,32 грн (при заявленому - 2 689,21 грн) (розрахунок додається), отже пеня підлягають частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 відкормочно-торгівельного підприємства "Імпульс" (с. Осницьк, Рокитнівський район, Рівненська область, 34209, код ЄДРПОУ 21088996) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (вул. Кн. Володимира, 71, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 05424874) 38 381,98 грн заборгованості, 2 637,32 грн пені, 2 109,48 грн інфляційний та 1 598,08 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 51,89 грн пені відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.05.2017 року.

Суддя Андрійчук О.В.