Ухвала

від 04.05.2017 по справі 526/2028/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/2028/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1059/17Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: представника відповідача - Сластьоненка П.В.

представника позивача - адв. Житченко Д.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Гадяцька агротехніка

на заочне рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гадяцька агротехніка про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом до ТОВ Гадяцька Агротехніка , посилаючись на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 3,08 га для ведення сільськогосподарського виробництва.

Зазначає, що 03 жовтня 2006 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком до 31 грудня 2015 року та, відповідно до п.8 Договору, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк шляхом письмового повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити його дію, не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору. Проте, жодного повідомлення від орендаря про бажання поновити договір оренди земельної ділянки вона не отримувала, а тому, реалізуючи своє право власності на земельну ділянку, уклала договір про оренду земельної ділянки з іншим підприємством. Однак, при спробі зареєструвати укладений договір їй було відмовлено у цьому у зв'язку з тим, що в реєстрі містилася інформація про зареєстровану додаткову угоду від 27 листопада 2015 року до договору оренди, укладеного з відповідачем. Згідно положень додаткової угоди сторони домовились поновити договір оренди строком на 10 років.

Вказує, що про додаткову угоду їй було невідомо і угода нею не підписувалась.

З урахуванням наведеного прохала визнати недійсною додаткову угоду від 27.11.2015 року про поновлення договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 між ОСОБА_4 та ТОВ Гадяцька агротехніка , вирішити питання судових витрат.

Заочним рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гадяцька Агротехніка про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 27 листопада 2015 року про поновлення договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Гадяцька Агротехніка

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Гадяцька Агротехніка на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 551,20 грн. (а.с.60-62).

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 лютого 2017 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гадяцька Агротехніка про перегляд заочного рішення від 31 січня 2017 року залишено без задоволення (а.с.17-18).

З вказаним рішенням не погодився відповідач, представник якого в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів скарги зазначають, що місцевим судом було надано невірну оцінку доказам, оскільки у разі, коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, в сукупності з іншими доказами, а не як висновок експертизи.

Вважають, що, у разі якщо суд зробив висновок про не підписання позивачем спірної додаткової угоди, то це свідчить про неукладення (невчинення) відповідного правочину, а не визнання його недійсним.

У поданих до суду письмових запереченнях представник позивача вказує, що з наявного у матеріалах справи висновку експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, не вбачається її невідповідності вимогам закону чи іншим процесуальним порушенням, в заяві про перегляд про це взагалі не йдеться, а отже будь-яких сумнівів в її достовірності не виникає.

Зауважує, що посилання апелянта на не укладення даного правочину є безпідставним, оскільки підпис від імені позивача у Додатковій угоді вчинено іншою особою, внаслідок чого її права, як власника землі, було порушено, та Цивільний Кодекс України визначає єдиний спосіб захисту у такому випадку - визнання договору недійсним.

У судовому засіданні представник відповідача доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримав, та прохав її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та прохав її відхилити.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам рішення місцевого суду відповідає в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 23.05.2002 року, ОСОБА_4, на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Біленченківської сільської ради народних депутатів від 01.03.2001 року №1085 від 15.05.2002 року, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,080 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Біленченківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.14).

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №896.

У подальшому між ОСОБА_4 та ТОВ Гадяцька агротехніка було укладено договір оренди земельної ділянки без номера та дати, відповідно до п.2 якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3,08 га.

Згідно п.8 Договору, його укладено до 31.12.15 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.4-5).

Договір зареєстровано у Гадяцькому райвідділі Полтавської регіональної філії Центр ДЗК 03 жовтня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.10.2006 року за №040535900128.

Також, місцевим судом установлено, що дані про намір ТОВ Гадяцька Агротехніка продовжити дію договору оренди земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

27.11.2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Гадяцька агротехніка було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.3).

Відповідно до п.1 додаткової угоди, сторони домовились поновити Договір строком на 10 років, який розпочинається з 31.12.2015 року (а.с.3).

18 травня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області з заявою про вчинення злочину, передбаченого ч.1ст.366 КК України (а.с.52-53).

Відомості про дану подію внесені до ЄРДР 19.05.2016 року під № 120161170130000437 (а.с.53).

В рамках кримінального провадження було проведено виїмку додаткової угоди від 27.11.2015 року та призначено почеркознавчу експертизу (а.с.33-35).

Відповідно до Висновку судової почеркознавчої експертизи №1652 від 07 вересня 2016 року, проведеної Полтавським наукового-дослідним експертно-криміналістичним центром: підпис від імені ОСОБА_4 в графі Орендодавець , що в кінці Додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 27.11.2015 року, виготовлений не ОСОБА_4, а іншою особою (а.с.36-39).

Місцевим судом установлено, що кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив із того, що, оскільки додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 27.11.2015 року ОСОБА_4 не підписувалась, тому, за відсутності вільного волевиявлення позивача на укладення такої угоди, є підстави для визнання її недійсною.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на нормах матеріального права, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічну норму містить ст.60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Законом України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди земельної ділянки та порядок продовження договору.

Частиною 1 ст.19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення Договору), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч.1 ст.31 цього Закону договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

За змістом ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є, зокрема: об'єкт оренди; строк дії договору оренди.

Нормою ч.4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було вчинено дій, визначених ст. 33 Закону України Про оренду землі для пролонгації договору оренди землі, а саме щодо повідомлення орендодавця у встановлені законом та п.8 Договору оренди землі строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк. Також, у матеріалах справи відсутні дані про направлення орендарем листа-повідомлення з проектом додаткової угоди орендодавцю.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що у вересні 2015 року відповідачем було письмово повідомлено ОСОБА_4 про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки та надано їй примірники додаткової угоди, які були згодом передані з підписом орендодавця до ТОВ Гадяцька агротехніка дочкою ОСОБА_4, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Окрім того, з наведеного вбачається, що спірна додаткова угода була передана відповідачу не особисто ОСОБА_4, а її дочкою.

Пунктом 1 ст.57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У матеріалах справи є Висновок судової почеркознавчої експертизи Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центу № 1652 від 07.09.2016 року, призначеної постановою заступника начальника СВ Гадяцького ВП ГУПП в Полтавській області від 28.08.2016 рокупроведеної в межах кримінального провадження судовим експертом Свириденко В.В., який внесений до Державного реєстру атестованих судових експертів та наділений правом проведення експертиз, окрім того, його попереджено про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову від виконання покладених обов'язків за ст.ст.384,385 КК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів даний висновок експертизи приймає як належний та такий, що відповідає нормам цивільного процесуального законодавства та ЗУ Про судову експертизу . а тому він оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України.

Даним Висновком експертизи №1652 від 07.09.2016 року установлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в графі Орендодавець , що в кінці Додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 27.11.2015 року, виготовлений не ОСОБА_4, а іншою особою (а.с.36-39).

Факт не підписання ОСОБА_4 спірної додаткової угоди, що встановлений даним висновком експертизи, стороною відповідача на підставі належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи, не спростовано.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( ч.1 ст.215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам , особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі , правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як роз'яснив Пленум ВСУ у п.4 постанови Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. N9 судам, відповідно до статті 215 ЦК (435-15) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

За нормою п.5 ст.216 ЦК Ураїни вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно висновку Верховного суду України, викладеного при розгляді цивільної справи № 6-48цс15 від 22.04.2015 року, судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_1, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

З урахуванням наведеного, місцевим судом, на підставі належних та допустимих доказів, а саме Висновку судової почеркознавчої експертизи №1652 від 07.09.2016 року,вірно встановлено, що спірна Додаткова угода до договору оренди землі від 27.11.2015 року укладена від імені позивача ОСОБА_4, підписана не нею, а іншою особою, як того вимагає закон. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що спірний правочин укладений без волевиявлення ОСОБА_4 та з порушенням норм закону, а тому є недійсним на підставі ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги про неукладення (невчинення) правочину, оскільки він не підписаний позивачем, не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.

Доводи апеляційної скарги про залишення поза увагою клопотання ТОВ Гадяцька агротехніка про призначення почеркознавчої експертизи, є безпідставними, оскільки місцевим судом неодноразово направлялись листи відповідачу з проханням забезпечити явку представника ТОВ Гадяцька агротехніка у судове засідання з належно оформленим дорученням для розгляду відповідного клопотанням та вирішення ряду питань. Проте, дані листи були залишені відповідачем без реагування (а.с.25,29).

Окрім того, на етапі апеляційного розгляду справи, у судовому засіданні 04.05.2017 року представником відповідача було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребування доказів,у задоволенні якого ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 04.05.2017 року було відмовлено за безпідставністю та необґрунтованістю.

Інші доводи апеляційної скарги не містять нових засобів доказування, не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гадяцька агротехніка , - відхилити.

Заочне рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2017 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ : /підпис/ С.М. Бондаревська /підпис/ Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун