Рішення

від 08.04.2014 по справі 2-1673/12

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 2-1673/12

Номер провадження 2/2408/1672/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2014 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі

головуючої судді Федіної А.В.

при секретарі Сорокан М.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

та представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2, до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ВАТ НАСК Оранта , третя особа ОСОБА_6 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

Під час судового розгляду справи представником позивача були уточненні позовні вимоги, зокрема виключено вимоги до ВАТ НАСК Оранта у зв'язку з набранням законної сили рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31.10.2013 року, яким було задоволено позов НАСК Оранта про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7587500, відповідно до якого була застрахована відповідальність страхувальника та інших осіб, що експлуатують на законних підставах забезпечений транспортний засіб ПАЗ 32051СПГ, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 13.03.2014 року 20.03.2014 року провадження у справі в частині вимог до ВАТ НАСК Оранта було закрито.

В обґрунтування своїх позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 посилався на те, що 22 травня 2012 року громадянин ОСОБА_6, керуючи пасажирським автобусом марки ПАЗ 32051 СПГ , 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 в м.Сторожинець, Чернівецької області, перевищив безпечну швидкість руху, чим порушив правила Дорожнього руху та спричинив зіткнення з транспортним засобом марки Фіат Добло , 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, який належить на праві власності позивачу.

Вказував на те, що пасажирський автобус ПАЗ 32051 СПГ , яким керував ОСОБА_7, належить відповідачу ОСОБА_5, з яким ОСОБА_7 на момент вчинення ДТП перебував у трудових правовідносинах.

За наслідками вказаного вище ДТП працівниками ВДАІ Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого було вказано, що ОСОБА_6 було допущено порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, в результаті чого сталось ДТП.

Згідно висновку про оцінку майна від 11.06.2012 року №69Е/12 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Фіат Добло 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП 22.05.2012 року становить 20023 грн., вартість послуг судового експерта за проведення вказаної експертизи становить 500 грн.

Окрім того, вказував на те, що внаслідок ДТП та пошкодження належного позивачу автомобіля останній також зазнав значних моральних страждань, які виразились в порушенні звичайного пособу життя, негативного впливу ситуації, яка склалась на стан його здоров'я, що призвело до додаткових витрат на відновлення психічного стану, необхідності відпочинку від подій, які мали місце.

Вважає, що відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України за шкоду завдану йому внаслідок дій ОСОБА_6 повинен відповідати саме ОСОБА_5, оскільки відповідно до дорожнього листа №043600 від 22.05.2012 року водій ОСОБА_6 перебував з ним у трудових відносинах.

Враховуючи вище викладене та посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на користь позивача 20023 грн. майнової шкоди, 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 500 грн. - витрат на проведення експертних досліджень, 385 грн. - витрат на правову допомогу та 229 грн. 08 коп. - судових витрат.

В судовому засіданні позивач, даючи пояснення та будучи допитаний як свідок, пояснив, що 22 травня 2012 року в м.Чернівці сталась ДТП, внаслідок якої було пошкоджено велику кількість автомобілів в тому числі і його, офіційні причини ДТП йому не відомі, проте він достеменно знає, що транспортна пригода сталась з вини водія автобуса ПАЗ, який рухався на великій швидкості та у нього відмовили гальма. У результаті ДТП транспортний засіб марки Фіат Добло , яким він керував, отримав значні пошкодження на загальну суму, визначену у висновку експерта та після проведення експертизи ним був здійснений ремонт автомобіля з заміною запчастин та деталей корпусу, зокрема задній бампер, кронштейн заднього бампера, задні ліві дверцята, нижній замок, задній лівий ліхтар, кришку багажника.

Представник позивача в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну та моральну шкоду, а також витрати на залучення експерта, правову допомогу та судовий збір сплачений при звернені з позовом до суду.

Представник ВАТ НАСК Оранта , в частині вимог до якої провадженні було закрито ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20.03.2014 року у зв'язку з відмовою позивача від заявлених вимог до страхової компанії, в судовому засіданні позовні вимоги заявлені до страхової компанії не визнала, посилаючись на те, що у страхової компанії є підстави вважати страховий поліс, яким застрахована відповідальність осіб, які експлуатують транспортний засіб ПАЗ32051 СПГ, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 недійсним у зв'язку з чим був поданий відповідний позов до суду.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, ОСОБА_4 пояснила, що уточненні позовні вимоги позивача заявлені його представником з порушенням порядку визначеного ЦПК України, а тому не можуть бути предметом розгляду у даній справі.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, хоча неодноразово повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив та не направив відповідної заяви про розгляд справи у його відсутності або про відкладення розгляду справи.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що внаслідок ДТП, яке мало місце 22 травня 2012 року, окрім автомобіля позивача, пошкоджень отримав і його автомобіль, а також автомобілі марки ВАЗ, Фольцваген, Мазда та йому відомо, що водій автомобіля марки ПАЗ, що спричинив ДТП рухався на великій швидкості та допустив зіткнення з іншими автомобілями, які знаходились попереду. Особисто він пред'явив позов до водія транспортного засобу марки ПАЗ щодо відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 22 травня 2012 року, керуючи автомобілем він рухався по вул. Чернівецькій в м. Сторожинець та зупинився на перехресті у зв'язку з червоним світлом світлофора, в цей момент відчув удар ззаду. В ДТП, яке мало місце 22 травня 2012 року було пошкоджено близько 10 автомобілів, автомобіль позивача був розташований попереду його авто через одну машину та внаслідок удару ззаду кожен попередній автомобіль по інерції вдарявся в наступний.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, позивача, свідків, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу пасажирський автобус ПАЗ32051СПГ, білого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 на праві власності належить відповідачу ОСОБА_5 (а/с 31).

Вантажний фургон марки Fiat Doblo , 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а/с 32).

Як вбачається з довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9009694 Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області 22 травня 2012 року о 16 год. 22 хв. сталась ДТП (зіткнення) за участю автобуса марки ПАЗ32051СПГ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5 та за кермом якого під час ДТП перебував громадянин ОСОБА_6, а також ряду інших транспортних засобів, серед яких зокрема фургон марки Fiat Doblo , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, що належить позивачу, який на момент ДТП знаходився за кермом вказаного транспортного засобу (а/с 13-15).

Окрім того, відповідно до вказаної вище довідки, причиною ДТП стало перевищення водієм ОСОБА_6 безпечної швидкості руху, порушення вимог п. 12.1 ПДР України, у зв'язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та матеріали ДТП направлено в Сторожинецький районний суд Чернівецької області (а/с 14).

Як вбачається з листа Сторожинецького районного суду Чернівецької області №84 від 28.01.2013 року матеріал про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_6 з 2012 року по січень 2013 року до суду не надходив та не розглядався (а/с 110).

Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Як вбачається з роз'яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року № 4 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Так, судом встановлено, що під час ДТП ОСОБА_6 виконував свої трудові обов'язки, використовуючи транспортний засіб, що належить відповідачу за маршрутом Чернівці-Валя Кузьмин-Долишній Шепіт, що підтверджується копією дорожнього листа №043600 від 22.05.2012 року на якому міститься печатка підприємець ОСОБА_5Ф. (а/с 33).

18 травня 2012 року між відповідачем ОСОБА_5, який діяв як фізична особа приватний підприємець та ОСОБА_11 було укладено трудовий договір, відповідно до якого працівник зобов'язаний виконувати роботу та обов'язки водія автобуса, дотримуватись правил з охорони праці, а також нести повну матеріальну відповідальність за отримані товарно-матеріальні цінності (а/с 90).

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як вбачається з висновку №69Е/12 експертного автотоварознавчого дослідження вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Fiat Doblo , реєстраційний номер НОМЕР_3 від 11.06.2012 року, вартість матеріального збитку (з технічної точки зору), завданого внаслідок пошкодження вказаного транспортного засобу у ДТП 22.05.2012 року становить 20023 грн. (а/с 16-20).

Таким чином, завдана позивачу матеріальна шкода в розмірі 20023 грн. підлягає відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із подальшими змінами та доповненнями Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

Як вбачається зі змісту роз'яснень викладених в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із подальшими змінами та доповненнями Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП ( 322-08 ), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст.47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Так, враховуючи принцип справедливості та розумності, матеріальне становище та ступінь вини відповідача, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з копії квитанції до прибуткового касового ордеру №20 від 11.06.2012 року та її оригіналу за виготовлення висновку експерта позивачем було сплачено 500 грн., відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №42 від 25.06.2012 року позивачем було сплачено 385 грн. 00 коп. за надання юридичної консультації та складання позовної заяви (а/с29,30).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, згідно п.2, п. 4 ч. 2 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Як вбачається зі змісту ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Так, витрати понесені позивачем за складання позовної заяви та надання юридичної консультації підпадають під поняття витрат на правову допомогу, а тому з урахуванням положень змісту ст.ст. 79,80 ЦПК України підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати пов'язані з розглядом справи та судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.15,16,22,23,1166,1167,1172,1187 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 58, 60, 64, 158, 212-215, 218, 294, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 20023 грн. (двадцять тис. двадцять три грн..) в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1000 грн. (одна тис. грн.) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 500 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування вартості проведеної експертизи, 385 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу та судовий збір в розмірі 219,08 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна