Рішення

від 17.05.2007 по справі 25/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/124

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.05.07 р.                                                                               Справа № 25/124                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М  Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа” м. Маріуполь Донецької області

до відповідача     приватного підприємства „Миндия” м. Маріуполь Донецької області

про стягнення   11409грн.30коп.

За участю

представників  сторін:

від позивача: Коваль Л.Л. – юрисконсульт  (довіреність № б/н від 15.09.2006р.);

від відповідача: не з'явився          

Позивач -  комунальне комерційне підприємство „Маріупольтепломережа” м. Маріуполь Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до   приватного підприємства „Миндия” м. Маріуполь Донецької області  про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі  11409грн.30коп., у тому числі основний борг в сумі  7851грн.54коп., пеня в сумі 3557грн.76коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми заборгованості та пені,  рахунки-фактури № 1210441 від 25.12.2006, № 0110441 від 26.01.2007, № 0210441 від 26.02.2007, договір  № 112-О1  на  відпуск теплової енергії від 17.01.2006, дислокацію до договору № 112-О1  на  відпуск теплової енергії від 17.01.2006,  акт на включення центрального опалення від 04.12.2006.

Представником позивача у судовому засіданні надані копії довідки № 02-19-333 з ЄДРПОУ, Статуту та розпорядження міського голови № 59л від 21.02.2007, які долучені до матеріалів справи.

Представник  відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень на позов не надав. Про  час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №  6328471 від 30.04.2007 з відміткою про вручення.

 Стаття 75  Господарського  процесуального  кодексу України  передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані  господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75  Господарського  процесуального  кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

  17.01.2006 між комунальним комерційним підприємством „Маріупольтепломережа” (Постачальник) та    приватним підприємством „Миндия” (Споживач) був укладений договір  на відпуск теплової енергії № 112-О1.

На виконання умов зазначеного договору  позивач поставив відповідачу теплову енергію протягом періоду з 01.12.2006 по 01.03.2007, що підтверджується актом на включення  центрального опалення від 04.12.2006, та  виставив відповідні  рахунки-фактури № 1210441 від 25.12.2006, № 0110441 від 26.01.2007, № 0210441 від 26.02.2007 на оплату.

Пункт 5.1. договору на відпуск теплової енергії передбачає,   Споживач за споживану теплову енергію здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольським виконкомом міської ради, в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені із розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального сезону.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

          В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР  від 06.12.1981 № 310,  відповідач отримані послуги  з  поставки теплової енергії не оплатив.

Загальна сума заборгованості за період з 01.12.2006 по 01.03.2007 становить  7851грн.54коп.

На момент винесення рішення  по справі борг в сумі 7851грн.54коп. відповідачем не погашений, тому підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім стягнення основного боргу, позивач у  відповідності до п. 5.2.  договору    на відпуск теплової енергії, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України та Закону України „Про відповідальність  суб'єктів підприємницької діяльності за  несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги” № 686-ХIV від 20.05.1999, нарахував відповідачу пеню в розмірі  1% по кожному рахунку-фактурі за період з 11.01.2007 по 30.03.2007. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 3557грн.76коп.

Вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 зазначає, розмір пені, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Отже, переліченими нормативними актами встановлений граничний розмір пені.

          До того ж, як вбачається з п. 5.2. договору на відпуск теплової енергії, у випадку несплати рахунку в зазначений строк, Споживачу нараховується пеня згідно Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. А Споживачу – суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується у відповідності до Закону України „Про відповідальність  суб'єктів підприємницької діяльності за  несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги” № 686-ХIV від 20.05.1999 в розмірі 1% за кожний день прострочення.

          Тобто, як вбачається з вказаного пункту договору Споживачі ставляться в нерівні умови,  а саме: в одному випадку пеня стягується в розмірі подвійної ставки НБУ, а в іншому – в розмірі 1%. Нарахування пені по подвійній обліковій ставці НБУ та, виходячи із розміру 1%, має істотну різницю.  

          Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 та Господарський кодекс України є діючими та встановлюють граничний розмір пені, який у порівняні з Законом України „Про відповідальність  суб'єктів підприємницької діяльності за  несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги” № 686-ХIV від 20.05.1999 є більш лояльним.

Відповідно до ст. 24 Конституції України всі сторони рівні перед законом та маються однакові права та обов'язки.

          Таким чином, встановлювати переваги одних Споживачів над іншими суперечить Конституції України, яка є основним Законом держави.

          Ухвалою про порушення від 16.04.2007 суд зобов'язав позивача надати обґрунтований розрахунок пені з урахуванням приписів ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

          Позивач на вимогу суду  розмір пені не перерахував, обґрунтованих пояснень з цього приводу не надав.

          З урахуванням викладеного, враховуючи практику, що склалася при розгляді таких спорів, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені за період  з 11.01.2007 по 30.03.2007 підлягають частковому задоволенню в сумі 165грн.70коп., виходячи із розрахунку по  подвійній обліковій ставці НБУ, що діяла у період,  за який сплачується пеня.

          Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що при подачі позовної заяви,  останнім в порушення п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993р., із змінами та доповненнями,  не доплачено державне мито в сумі 12грн.09коп. (розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів  - 1% ціни позову, ціна позову – 11409грн.30коп.). Тому, сума недоплаченого державного мита підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

          На підставі  вищенаведеного, згідно ст. ст.  509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 , ст. 24 Конституції України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43,  44, 49, 75, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовні  вимоги комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа” м. Маріуполь Донецької області до   приватного підприємства „Миндия” м. Маріуполь Донецької області  про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі  11409грн.30коп., у тому числі основний борг в сумі  7851грн.54коп., пеня в сумі 3557грн.76коп., задовольнити частково в сумі 8017грн.24коп., у тому числі основний борг в сумі  7851грн.54коп., пеня в сумі  165грн.70коп.

В частині стягнення пені в сумі  3392грн.06коп. відмовити.

          Стягнути з приватного підприємства „Миндия” (87541, м. Маріуполь Донецької області, б-р Комсомольський, 56, кв. 175, код ЄДРПОУ 23776772) на користь комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа” (87518, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1; р/р 26006010488100 в філії ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 335786, код ЄДРПОУ 33760279) основний борг в сумі 7851грн.54коп., пеню в сумі  165грн.70коп., витрати по сплаті  держмита в сумі  80грн.17коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 82грн.92коп.    

          Стягнути з комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа” (87518, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1; р/р 26006010488100 в філії ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 335786, код ЄДРПОУ 33760279) в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 12грн.09коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати накази  після набрання рішенням законної сили.

Суддя