ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/950/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом
позивача Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" про застосування адміністративного арешту В С Т А Н О В И В:
21.06.2016 Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" (надалі - ТОВ "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС", відповідач) про застосування адміністративного арешту, а саме: просить застосувати арешт коштів на відкритих рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39512541):
- по розрахунковому рахунку № 26003300444370 (філія - Дніпропетровське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України);
- по розрахунковому рахунку № 37514000199498 (Казначейство України).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність правових підстав для застосування арешту коштів ТОВ "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС".
Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника у порядку письмового провадження. У наданих письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39512541) у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа 26.11.2014, номер запису 1 224 102 0000 071051, місцезнаходження: 36034, Полтавська область, м. Полтава, вул. Шевченка, 3 (а.с. 9-10).
На підставі заяви гр. ОСОБА_1 від 06.05.2016 про проведення перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" щодо порушень законодавства про використання праці (а.с.11) начальником ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська винесено наказ від 06.05.2016 №540 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" з питань дотримання вимог пункту 80.6 статті 80 Податкового кодексу України, в термін з 06.05.2016 тривалістю не більше 10 діб (а.с. 12).
За результатами виходу посадових осіб контролюючого органа за юридичною адресою ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" виявлено, що посадові особи підприємства відсутні. Про встановлений факт складено акт від 06.05.2016 №542/04-62-13-04/39512541 (а.с.16).
Зазначені обставини унеможливили проведення фактичної перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" з питань дотримання вимог пункту 80.6 статті 80 Податкового кодексу України, що стало наслідком для складення контролюючим органом акта від 06.05.2016 №541/04-62-13-04/39512541 про неможливість проведення перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" (а.с. 15).
У зв'язку з недопуском службових осіб Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області першим заступником начальника прийнято рішення від 06.05.2016 №13598/10/04-62/13-04-25 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" (а.с. 18).
З метою підтвердження обґрунтованості рішення від 06.05.2016 №13598/10/04-62/13-04-25 про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 у справі № 804/2599/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016, подання контролюючого органа про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення арешту задоволено, підтверджено обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" (а.с.42-47).
21.06.2016 Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків на підставі абзацу 2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог контролюючого органа щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податку, суд виходить з наступного.
Абзацом 2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Відповідно до пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №568, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
За приписами пункту 94.1 та підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано у разі, коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу України.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання наказу начальника ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.05.2016 №540 здійснено вихід посадових осіб контролюючого органа за юридичною адресою ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" та виявлено, що посадові особи підприємства відсутні.
Наполягаючи на неможливості провести перевірку платника за його юридичною адресою, позивач констатує факт недопуску перевіряючих до перевірки, в обґрунтування чого посилається на акт про незнаходження посадових осіб ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" за податковою адресою та акт про неможливість проведення перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС".
Проаналізувавши положення статті 80 Податкового кодексу України, суд погоджується з наявністю підстав для проведення фактичної перевірки, водночас судом не встановлено виконання контролюючим органом обов'язкових приписів пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.
Так, з наданих до суду копій наказу про проведення перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" та направлень на перевірку від 06.05.2016 №598, № 599 /а.с. 13-14) не вбачається, що вказані документи відповідно до вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України пред'являлись платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції).
Крім того, незнаходження посадових осіб ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" за податковою адресою та неможливість проведення перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" не є тотожними поняттю недопуску до перевірки.
З викладеного можна зробити висновок, що платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) до початку проведення фактичної перевірки наказ на проведення такої перевірки, відповідні направлення та службові посвідчення представниками позивача не пред'являлись.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту (арешт коштів та арешт іншого майна) органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України, у якій, зокрема вказано, що арешт коштів на рахунку платника податків відповідно абзацу 2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Наведена норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі. Таким чином, умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу. Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.
Наведене свідчить про те, що контролюючі органи в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас, така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов контролюючого органа підлягає задоволенню. При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне у контролюючого органа на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту.
З наведених вище норм права вбачається, що підставою для накладення арешту на кошти платника податків є, перш за все, наявність податкового боргу. Крім того, підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.
Позивачем не надано до суду доказів щодо наявності за відповідачем податкового боргу.
Оскільки з матеріалів справи не вбачається того, що відповідач має податковий борг або за наявності законних підстав відмовився від проведення перевірки чи не допустив працівників контролюючого органа до такої перевірки, то підстави для звернення позивача до суду з вимогами про накладення арешту на кошти платника податків відсутні, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом також враховано, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, у справі №816/1305/16 адміністративний позов ТОВ "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про припинення арешту майна задоволено, припинено адміністративний арешт майна ТОВ "Дніпровське регіональне підприємство "Спецсервіс", накладений рішенням Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 06.05.2016 №13598/10/04-62/13-04-25.
Проаналізувавши викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" про застосування арешту коштів відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.С. Канигіна
Суд | Полтавський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.05.2017 |
Оприлюднено | 13.05.2017 |
Номер документу | 66397353 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Полтавський окружний адміністративний суд
Т.С. Канигіна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні