Ухвала

від 18.07.2017 по справі 816/950/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 р.Справа № 816/950/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. по справі № 816/950/16

за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС"

про застосування адміністративного арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" (далі - ТОВ "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС", відповідач) про застосування адміністративного арешту, а саме: просить застосувати арешт коштів на відкритих рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39512541): по розрахунковому рахунку № 26003300444370 (філія - Дніпропетровське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України); по розрахунковому рахунку № 37514000199498 (Казначейство України).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39512541) у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа 26.11.2014, номер запису 1 224 102 0000 071051, місцезнаходження: 36034, Полтавська область, м. Полтава, вул. Шевченка, 3.

На підставі заяви гр. ОСОБА_1 від 06.05.2016 про проведення перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" щодо порушень законодавства про використання праці начальником ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська винесено наказ від 06.05.2016 №540 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" з питань дотримання вимог пункту 80.6 статті 80 Податкового кодексу України, в термін з 06.05.2016 тривалістю не більше 10 діб.

За результатами виходу посадових осіб контролюючого органа за юридичною адресою ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" виявлено, що посадові особи підприємства відсутні. Про встановлений факт складено акт від 06.05.2016 №542/04-62-13-04/39512541.

Зазначені обставини унеможливили проведення фактичної перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" з питань дотримання вимог пункту 80.6 статті 80 Податкового кодексу України, що стало наслідком для складення контролюючим органом акта від 06.05.2016 №541/04-62-13-04/39512541 про неможливість проведення перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС".

У зв'язку з недопуском службових осіб Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області першим заступником начальника прийнято рішення від 06.05.2016 №13598/10/04-62/13-04-25 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС".

Розцінюючи вищеописану поведінку платника податків як відмову в допуску до перевірки контролюючого органу, позивач звернувся з позовом про накладення адміністративного арешту на рахунки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись з адміністративним позовом, позивачем не надано суду доказів наявності жодної з умов, за яких суд мав би підстави прийняти рішення про застосування арешту розрахункових рахунків відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову та вважає за необхідне зазначити наступне.

На відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Згідно з п.п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови: наявності однієї з обставин, визначених п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України; наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

В обґрунтування вимоги про застосування адміністративного арешту майна позивач посилається на те, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу України.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання наказу начальника ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.05.2016 №540 здійснено вихід посадових осіб контролюючого органа за юридичною адресою ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" та виявлено, що посадові особи підприємства відсутні.

Наполягаючи на неможливості провести перевірку платника за його юридичною адресою, позивач констатує факт недопуску перевіряючих до перевірки, в обґрунтування чого посилається на акт про незнаходження посадових осіб ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" за податковою адресою та акт про неможливість проведення перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС".

Проаналізувавши положення статті 80 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з наявністю підстав для проведення фактичної перевірки, водночас колегією суддів не встановлено виконання контролюючим органом обов'язкових приписів пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Так, з наданих до суду копій наказу про проведення перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" та направлень на перевірку від 06.05.2016 №598, № 599 (а.с. 13-14) не вбачається, що вказані документи відповідно до вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України пред'являлись платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції).

Крім того, незнаходження посадових осіб ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" за податковою адресою та неможливість проведення перевірки ТОВ "Дніпропетровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" не є тотожними поняттю недопуску до перевірки.

Отже, платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) до початку проведення фактичної перевірки наказ на проведення такої перевірки, відповідні направлення та службові посвідчення представниками позивача не пред'являлись.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі. Таким чином, умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу. Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

Наведене свідчить про те, що контролюючі органи в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас, така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов контролюючого органа підлягає задоволенню. При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне у контролюючого органа на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту.

З наведених вище норм права вбачається, що підставою для накладення арешту на кошти платника податків є, перш за все, наявність податкового боргу. Крім того, підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Позивачем не надано до суду доказів щодо наявності за відповідачем податкового боргу.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається того, що відповідач має податковий борг або за наявності законних підстав відмовився від проведення перевірки чи не допустив працівників контролюючого органа до такої перевірки, то підстави для звернення позивача до суду з вимогами про накладення арешту на кошти платника податків відсутні, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів зауважує, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, у справі №816/1305/16 адміністративний позов ТОВ "Дніпровське регіональне підприємство "СПЕЦСЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про припинення арешту майна задоволено, припинено адміністративний арешт майна ТОВ "Дніпровське регіональне підприємство "Спецсервіс", накладений рішенням Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 06.05.2016 №13598/10/04-62/13-04-25.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення діючого законодавства колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

06 липня 2017 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду позивачу відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року по справі №816/950/16 до ухвалення рішення по справі (а.с.126).

Оскільки на час постановлення даної ухвали позивачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 року, наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судового збору у розмірі 1515 (тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 80 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. по справі № 816/950/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1515 (тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 80 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2017 р.