Ухвала

від 11.05.2017 по справі 816/537/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

11 травня 2017 рокум. ПолтаваСправа № 816/537/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Осіпова С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Рокитянська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2017 року Селянське фермерське господарство " С.Г.М " звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Рокитянська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області про :

- визнання протиправним та скасування рішення (наказу) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 5320284700:00:003:0154) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області;

- визнання протиправним та скасування рішення (наказу) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 5320284700:00:003:0155) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області;

- визнання протиправним та скасування рішення (наказу) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 5320284700:00:003:0156) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області;

- визнання протиправним та скасування рішення (наказу) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 5320284700:00:003:0157) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області;

- визнання протиправним та скасування рішення (наказу) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 5320284700:00:003:0158) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області;

- визнання протиправним та скасування рішення (наказу) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 5320284700:00:003:0159) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

В ході судового засідання судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі.

Відповідач, треті особи у судове засідання уповноважених представників не направили, хоча у справі наявні докази, що вони належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у пункті 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.

Для визначення ознак публічно-правового спору суд повинен встановити, зокрема, наявність матеріально-правових відносин між учасниками спору. Публічно правовий спір може виникати із конституційних, адміністративних, фінансових та інших правовідносин, зміст яких складає, з одного боку, обов'язок органу публічної адміністрації вчинити певний акт на користь особи і з іншого право особи вимагати виконання цього обов'язку від органу публічної адміністрації як від носія владних повноважень. Більш того, особа повинна бути переконана у тому, що такі відносини перебувають у стані порушення норми або права.

Спираючись на норми Конституції, як норми прямої дії, якими визначено зміст прав та свобод, особа має можливість вимагати від держави в особі органів публічної адміністрації належної організації та безпосереднього виконання кореспондуючих обов'язків.

При цьому не будь-яке порушення суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків кореспондує праву особи вимагати його припинення. Право на захист (задоволення позову) у особи позивача в межах публічного охоронного відношення виникне за двох умов. По-перше, суд має встановити обов'язок органу влади вчинити певну дію (прийняти рішення). По-друге, має бути доведено правову заінтересованість особи у виконанні цього обов'язку саме на її користь. Закон у вигляді так званої "захисної норми" має гарантувати особі право вимагати від органу публічної адміністрації виконання певного обов'язку на свою користь.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення (накази) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2 га (для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

Земельні ділянки, щодо яких відповідачем надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, знаходяться у межах земельної ділянки площею 49,1 га, яка перебуває в користуванні СФГ "С.Г.М." на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ №012605 від 03.09.1997, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39. Доказів вилучення спірних земельних ділянок з власності СФГ "С.Г.М." представниками сторін не надано та судом не встановлено.

Позивач вважає, що відповідачем порушено його права та інтереси щодо набуття права користування землею, що стало наслідком звернення до суду з цим позовом.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області в даній справі є суб'єктом господарських правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельними ділянками відповідач має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

В цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин іншому, а отже у спірних правовідносинах у відповідача по справі відсутні владні управлінські функції.

Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права користування спірною земельною ділянкою. Відповідач, як власник землі, вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Водночас, відповідач владних управлінських функцій у цих відносинах не здійснював.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність, користування чи оренду, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, тому що виникає спір про право.

Виходячи із того, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області при здійсненні ним державної функції розпорядження земельними ділянками є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, то певний час адміністративні суди розглядали в порядку адміністративного судочинства.

Верховним Судом України як найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, який забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у постановах від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14, від 03 червня 2014 року у справі 21-144а14, від 14 лютого 2012 року у справі 21-1041во10 та №21-1042во10, від 17.02.2015 у справі №21-551а14, за наслідками розгляду означених справ надано такі висновки.

Вирішуючи адміністративні справи та приймаючи вищевказані постанови колегії суддів Верховного Суду України дійшли висновку, що відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснює владних управлінських функцій. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. І далі: "... не обговорюючи питання правильності застосування судами норм ЗК, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом". Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції".

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, позовні вимоги, предметом оскарження яких є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, не можуть бути розглянуті за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що земельні ділянки, на які відповідачем надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, знаходяться у складі земель, що перебувають у постійному користуванні СФГ "С.Г.М.", подальше оспорювання правомірності набуття останніми прав на спірні земельні ділянки, зокрема вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування наказів про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у той час коли вони перебувають у складі земельної ділянки, що належать на правах оренди СФГ "С.Г.М.", має вирішуватись у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Таким чином, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, не може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Рокитянська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Рокитянська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень - закрити.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду з цією самою позовною заявою не допускається.

Роз'яснити позивачу право звернутися із вказаним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 11 травня 2017 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва