Рішення

від 21.04.2017 по справі 465/340/16-ц

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/340/16-ц

2/465/1028/17

РІШЕННЯ

Іменем України

21.04.2017 Франківський районний суд м.Львова

в складі:

Головуючого-судді Лозинського Б.М.

за участі секретаря судових засідань- Бугайчук В.М.

представника позивача- Жиравецького Т.М.

представника відповідача- Станько Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу №119, за участі третіх осіб- Ізюмової-Гронь ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, суд,-

в с т а н о в и в:

позивач звернулася з позовом в суд до відповідача- Житлово-будівельного кооперативу №119 (далі - ЖБК №119), за участі третіх осіб- Ізюмової-Гронь ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів мешканців ЖБК №119 від 24.06.2014.

В обґрунтуванні позову покликається на те, що проведені на підставі оскаржуваного рішення загальних зборів ЖБК№119 від 24.06.2014 будівельні роботи та перепланування зачіпають її майнові інтереси, оскільки, влаштування такого промтоварного магазину проводиться за рахунок території будинку по вул. В.Великого, 61, яка є територією загального користування. Вказує на те, що жодної письмової згоди для проведення реконструкції позивач не надавала, а тому надання оскаржуваного дозволу було проведено з порушенням відповідних положень статуту. Покликається на те, що розпорядження спільним майном співвласників багатоквартирного будинку здійснювалось без згоди усіх співвласників, що відображено в самому протоколі про прийняття відповідного рішення. Вважає, що оскаржуване рішення загальних зборів прийняте із значними порушеннями та підлягає скасуванню.

Представником позивача подано до суду додаткові письмові пояснення, у яких покликається на застосування відповідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" щодо правового статусу спільного майна багатоквартирного будинку.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято загальними зборами членів кооперативу з дотриманням положень Статуту ЖБК №119 у спосіб та в межах повноважень визначених цим Статутом щодо загальних зборів. Зазначає про те, що позивачем не представлено жодних доказів на підтвердження порушення будь-яких її прав чи майнових інтересів, які зачіпаються спірним рішення загальних зборів. Вказує на те, що в матеріалах відсутні докази щодо порушення процедури прийняття загальними зборами членів кооперативу оскаржуваного рішення чи щодо порушення компетенції загальних зборів у прийнятті такого рішення. Зважаючи на вищенаведені обставини представник відповідача просив в суд в задоволенні позову відмовити.

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 24.06.2014 загальними зборами членів ЖБК №119 прийнято рішення "відкриту площу будинку в осях 1-2 (між стовпами) площею 68 кв.м. віддати під влаштування промтоварного магазину за ціною 300-310 тис. грн. для заміни дерев'яних віконних вітражів в 4-ох під'їздах будинку на металопластикові. Дозвіл на влаштування приміщення магазину площею 68 кв.м. громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надати тоді, як дана сума коштів в 305 тис. грн. буде перерахована ЖБК-119 на новий відкритий р/р № 26004011332481 в ПАТ Укрсоцбанку, МФО 30023, ЗКПО 20834606".

Як випливає із виписки з протоколу загальних зборів 24.06.2014р. на загальних зборах були присутні 83 члени кооперативу, з яких, вищенаведене рішення підтримали 69 членів, проти - 2 члени, утримались - 12 членів кооперативу.

Відповідно до ч.3 - ч.5 ст. 137 ЖК України порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР. Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Української РСР. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Згідно з п.9.5 Статуту загальні збори членів кооперативу є чинними при наявності на них більше половини членів кооперативу. Рішення загальних зборів кооперативу при прийняття в кооператив, внесення змін до Статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію чи ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше як 75 % членів кооперативу, присутніх на загальних зборах. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів кооперативу присутніх на зборах.

Зважаючи на те, що "за" прийняття спірного рішення проголосувало 69 членів кооперативу з 83-ох членів, (тобто більшість тих, які були присутні на зборах), то рішення є таким, що прийнятим правомірно з дотриманням вимог Статуту.

Згідно з положенням п.3.1 Статуту члени кооперативу на правах спільної власності володіють допоміжними приміщеннями будинку, його конструктивними елементами і технічним обладнанням.

Згідно з п.3.3 Статуту об'єкти, що перебувають у спільній власності членів Кооперативу, передаються ними в розпорядження правлінню кооперативу.

Згідно з п.6.1.4 Статуту члени кооперативу мають право брати участь у прийнятті рішень загальних зборів членів кооперативу особисто, або через свого представника за дорученням, обирати та бути обраним до органів управління кооперативу.

Положенням п.9.6 Статуту передбачено, що прийняття рішення про володіння, користування та розпорядження майном належить до виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу.

Отож, члени кооперативу здійснюють свої права щодо майна спільної власності кооперативу (в тому числі щодо розпорядження таким майном) через відповідні органи управління кооперативу.

Надавши оцінку оскаржуваному рішенню загальних зборів, суд приходить до висновків, що таке рішення прийнято щодо розпорядження спільним майном членів кооперативу (зокрема відкритою площею будинку), позаяк, загальні збори постановили дане майно передати на оплатних умовах ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Оскільки, розпорядження майном входить до виключних повноважень загальних зборів членів кооперативу, то таке рішення прийнято в межах компетенції загальних зборів, визначеної Статутом.

Судом також встановлено, що визначену оскаржуваним рішення загальних зборів суму коштів в розмірі 305 000 грн. було сплачено ОСОБА_6 згідно вказаних реквізитів, та будь-які спори між сторонами з приводу належної оплати цих коштів відсутні.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення положень п.9.8 Статуту.

Так положенням п.9.8 Статуту передбачено, що прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку, або про зведення господарських чи інших споруд вважається прийнятим за умови наявності письмової згоди всіх власників приміщень, майнові інтереси яких зачіпає це перепланування.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження обставин того, що оскаржуване рішення загальних зборів прийнято про реконструкцію, ремонт будинку чи зведення споруд.

В той час, як з виписки з протоколу загальних зборів 24.06.2014р. вбачається що прийняте зборами рішення стосувалось лише передачі майна, тобто розпорядження таким майном, а не виконання дій вказаних у п.9.8 Статуту.

Натомість, як вбачається зі змісту декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 11.09.2014 замовником будівельних робіт із засклення галереї будинку з влаштуванням магазину промислових товарів - було не ЖБК №119, а треті особи.

Водночас, суд також виходить з того, що позивачем не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, - яким чином оскаржуване рішення загальних зборів від 24.06.2014 зачіпає майнові інтереси позивача, як це визначено у п.9.8 Статуту.

Суд також критично оцінює доводи сторони позивача щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", зокрема, з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст. 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" цей Закон набирає чинності з 01.07.2015 (дата прийняття Закону - 14.05.2015)

Відтак, зважаючи на те, що суд вирішує спір на підставі нормативно-правових актів чинних на момент виникнення спірних правовідносин, - положення вищевказаного Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", на які у своїх доводах покликається сторона позивача, не підлягають до застосування оскільки, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів членів кооперативу від 24.06.2014, даний Закон ще не було прийнято.

Окрім цього, суд не погоджується з доводами позивача щодо застосування до спірних правовідносин правових позицій викладених у судовій практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", оскільки, зміст спірних правовідносин та фактичних обставин у справі, що розглядалась Європейським судом з прав людини та обставини спору у даній справі є відмінними.

Зокрема, у справі "Серявін та інші проти України" спірні правовідносини стосувались обставин одноосібного розпорядження органом місцевого самоврядування майном спільної власності багатоквартирного будинку (приміщенням мансарди) без згоди співвласників цього будинку. В той час, як в даній справі, мало місце розпорядження частиною спільного майна багатоквартирного будинку зі згоди органу управління (загальних зборів), якому члени кооперативу як співвласники спільного майна, надали такі повноваження на розпорядження цим майном згідно Статуту.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, приймаючи до уваги пояснення позивача, відповідача та свідків наданих в судовому засіданні доказів, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд знаходить необхідним у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 169, 209, 212, 212-215, 218, ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу №119, за участі третіх осіб- Ізюмової-Гронь ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів мешканців Житлово-будівельного кооперативу №119 від 24.06.2014 про надання відкритої площі будинку по вул. В.Великого, 61 площею 68 кв.м. під влаштування промтоварного магазину за ціною 300-310 тис. грн. для заміни дерев'яних віконних вітражів в 4-х під'їздах будинку на металопластикові громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя Франківського

районного суду м. Львова: ОСОБА_7