Рішення

від 24.04.2017 по справі 910/24055/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017№910/24055/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіабудсервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК Житлобуд

про стягнення 215 931,24 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Романенко Л.М. за довіреністю від 08.01.2017;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Житлобуд" (далі - відповідач) про стягнення 151 649,39 грн., з яких 110 585,00 грн. основного боргу та 41 064,39 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.12.2016 (суддя Цюкало Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/24055/16, розгляд справи призначено на 01.02.2017 року.

24.01.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.02.2017 року представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд додатково стягнути з відповідача заборгованість по оренді опалубки з 30.11.2016 по 31.01.2017 у розмірі 53 568,21 грн. та штрафні санкції в сумі 10 713,64 грн.

Судом прийнято означену заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 22.02.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.03.2017 року та в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

02.03.2017 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.03.2017 року.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 15.03.2017 № 05-23/958 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/24055/16 у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Цюкало Ю.В. Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу №910/24055/16 передано на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2017 суддею Літвіновою М.Є. прийнято справу № 910/24055/16 до свого провадження, її розгляд призначено на 10.04.2017 року.

В судовому засіданні 10.04.2017 року представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 24.04.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 24.04.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір № О-437/А оренди обладнання (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове користування будівельну опалубку (далі - Майно).

Згідно з п. 1.2. Договору вартість майна, що орендується - 913 896,02 грн.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що передача майна в оренду здійснюється Орендодавцем Орендарю за Актом здачі-приймання на складі Орендодавця протягом 3-х днів з дати здійснення Орендарем попередньої оплати відповідно до п. 5.2. Договору та внесення Орендарем гарантійного платежу відповідно до п. 2.4. Договору.

За умовами пункту 2.4. Договору Орендар протягом 3 календарних днів з дати підписання Договору вносить на розрахунковий рахунок Орендодавця суму у розмірі 41 460,00 грн. як гарантійний платіж на забезпечення виконання зобов'язань за Договором щодо вчасного внесення орендної плати, вчасного повернення майна з оренди, в тому числі повернення майна після закінчення терміну оренди.

Термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна, що орендується (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору розмір орендної плати за Договором на термін, визначений в п. 4.1. Договору становить 34 550,00 грн., ПДВ 6 910,00 грн., всього з ПДВ 41 460,00 грн.

Згідно з п. 5.4. Договору орендна плата сплачується Орендарем на р/р26009025370 в ПАТ Банк Український Капітал , МФО 320371, наступним чином: попередня оплата у розмірі 100% протягом 3 робочих днів з дати підписання Договору.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу визначене Специфікацією № 1901 до Договору майно, про що свідчить Акт здачі-приймання майна в оренду (Додаток № 2 до Договору).

25.04.2016 сторони уклали Додаткову угоду №26 до Договору, якою продовжили термін оренди на 30 днів з 01.04.2016 до 30.04.2016 та встановили орендну плату за термін оренди у розмірі 14 556,58 грн., ПДВ 2 911,32 грн., всього з ПДВ 17 467,90 грн.

05.05.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 27 до Договору, якою продовжили термін оренди на 31 день з 01.05.2016 до 31.05.2016 та встановили орендну плату за термін оренди у розмірі 18 050,16 грн. з ПДВ.

01.06.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 28 до Договору, якою продовжили термін оренди на 30 днів з 01.06.2016 до 30.06.2016 та встановили орендну плату за термін оренди у розмірі 14 556,58 грн., ПДВ 2 911, 32 грн., всього з ПДВ 17 467,90 грн.

04.07.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 29 до Договору, якою продовжили термін оренди на 31 день з 01.07.2016 до 31.07.2016 та встановили орендну плату за термін оренди у розмірі 18 050,16 грн. з ПДВ.

01.08.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 30 до Договору, якою продовжили термін оренди на 31 день з 01.08.2016 до 31.08.2016 та встановили орендну плату за термін оренди у розмірі 18 050,16 грн. з ПДВ.

01.09.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 31 до Договору, якою продовжили термін оренди на 30 днів з 01.09.2016 до 30.09.2016 та встановили орендну плату за термін оренди у розмірі 14 556,58 грн., ПДВ 2 911, 32 грн., всього з ПДВ 17 467,90 грн.

03.10.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 32 до Договору, якою продовжили термін оренди на 31 день з 01.10.2016 до 31.10.2016 та встановили орендну плату за термін оренди у розмірі 18 050,16 грн. з ПДВ.

Крім того, між сторонами були укладені Акти надання послуг оренди № 3520 від 30.09.2016 на суму 17 467,90 грн., № 2947 від 31.08.2016 на суму 18 050,16 грн., № 2948 від 31.07.2016 на суму 18 050,16 грн., № 2104 від 30.06.2016 на суму 17 467,90 грн., № 1867 від 31.05.20016 на суму 18 050,16 грн., № 1705 від 30.04.2016 на суму 17 467,90 грн.

Згідно з доводами позивача, не спростованими відповідачем, у період з січня 2016 року по січень 2017 року включно відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 164 153,21 грн.

Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань в частині оплати орендної плати, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму.

Так, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Керуючись зазначеними нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 164 153,21 грн.

Таким чином, оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив позивачеві орендну плату за період з січня 2016 року по січень 2017 року, відповідний борг в сумі 164 153,21 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 51 778,03 грн., суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям штраф та пеня дано визначення частинах 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, в силу наведених норм права, штраф може бути стягнутий лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до пункту 9.1.1. Договору за порушення Орендарем термінів перерахування орендної плати Орендар виплачує штраф у розмірі 20% від простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 51 778,03 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, судом встановлено, що з відповідача має бути стягнуто на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у розмірі 964,23 грн.

Так, судом враховано п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , відповідно до якого якщо до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК Житлобуд (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 30 В, офіс 419; код ЄДРПОУ 38997108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіабудсервіс (03680, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 8, корпус 59/4; код ЄДРПОУ 32485297) 164 153 (сто шістдесят чотири тисячі сто п'ятдесят три) грн. 21 коп. основного боргу, 51 778 (п'ятдесят одну тисячу сімсот сімдесят вісім) грн. 03 коп. штрафу, 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК Житлобуд (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 30 В, офіс 419; код ЄДРПОУ 38997108) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 964 (дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 23 коп.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.05.2017.

Суддя М.Є. Літвінова