Рішення

від 04.05.2017 по справі 923/1394/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78, ОСОБА_1 сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 року Справа № 923/1394/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі позивача:

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Херсонській області, вул. 40 років Жовтня, 136-А, м. Херсон. ідентифікаційний код 39766281,

до: відповідача-1: Фермерського господарства "Мєзєнцева", вул. Фрунзе, буд. 43, с. Строганівка, Чаплинський район, Херсонська область, ідентифікаційний код 34237168,

відповідача-2: Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, вул. Леніна, буд. 87, смт. Чаплинка, Чаплинський район, Херсонська область, ідентифікаційний код 04060140,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Строганівська сільська рада Чаплинського району Херсонської області, ідентифікаційний код 26284466, вул. Фрунзе, 4, с. Строганівка, Чаплинський район, Херсонська область,

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення

за участю прокурора відділу прокуратури Херсонської області ОСОБА_3, посвідчення № 040721 видане 22.01.2016;

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, довіреність № 32-21-0.62-2004/2-17 від 09.03.2017;

від відповідача-1: ОСОБА_1, довіреність б/н від 08.02.2017;

від відповідача-2: не прибули

від третьої особи: не прибули

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон, звернувся 23.12.2016 з позовною заявою до відповідача-1 Фермерського господарства "Мєзєнцева", с. Строганівка, Чаплинський район, Херсонська область, відповідача-2 Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, смт. Чаплинка, Херсонська область, про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки (поновлення) площею 158, 51 га, у тому числі 103, 83 га ріллі богарної та 54, 68 га пасовища, яка розташована на території Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області (кадастрові номера 6525484000:02:005:0008, 6525484000:02:005:0009, 6525484000:02:005:0010), вартістю 5 500 116, 30 грн., укладений 23.12.2013 між Чаплинською районною державною адміністрацією Херсонської області та фермерським господарством "Мєзєнцева"; вилучення у відповідача-1 із користування зазначену земельну ділянку та передання її Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2016 порушено провадження у справі; призначено судове засідання на 19.01.2017 року; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Строганівську сільську раду Чаплинського району Херсонської області; витребувано від відповідачів-1 та 2 відзиви на позов та відповідні докази, зобов'язано вчинити певні дії.

Ухвалами суду від 19.01.2017, 07.02.2017 і 14.03.2017 розгляд справи було відкладено та зобов'язано відповідача-1 надати завірені належним чином копії декларацій по сплаті земельного податку за 2012-2016 роки та докази здійснення фактичних розрахунків за договором оренди з урахуванням індексів інфляції та коефіцієнтів індексації, відповідно до договорів.

Ухвалою господарського суду від 14.03.2017 року: строк розгляду справи було продовжено; розгляд справи відкладено; призначено наступне судове засідання на 04.05.2017 року.

У судове засідання 04.05.2017 Чаплинська районна державна адміністрація Херсонської області явку своїх представників не забезпечила, надіслала відзив, відповідно до якого просить суд розгляд справи здійснювати без її участі та відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання 04.05.2017 третя особа Строганівська сільська рада Чаплинського району Херсонської області явку своїх представників не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши думку прокурора, представників позивача, відповідача-1, дослідивши матеріали справи, господарський суд ухвалив судове засідання проводити за відсутності представників Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області та Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити повністю з наступних підстав.

Прокурор вказує, що розпорядженням голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області № 518 від 30.12.2008 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки та надано в оренду фермерському господарству "Мєзєнцева" земельну ділянку площею 158, 51 га сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області строком на 3 роки.

У 2008 році між відповідачами укладено договір оренди землі, згідно якого в оренду передавалася земельна ділянка площею 158,51 га, у тому числі 103,83 га ріллі богарної та 54,68 га пасовища, із земель запасу та резервного фонду Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області.

Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що він укладений строком на 3 роки з переважним правом на його поновлення на новий строк.

Договір оренди земельної ділянки між відповідачами набув чинності 01.07.2009 та припинив свою дію 31.06.2012 року.

В той же час, між відповідачами 23.12.2013 укладено договір оренди землі (поновлення). Пунктом 8 зазначеного договору вказано, що строк його дії - 7 років. Таким чином, як вважає прокурор, між сторонами фактично укладено новий договір, а не здійснено продовження договору оренди землі від 01.07.2009 року.

Прокурор вказує на те, що укладення нового договору оренди землі здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Так, зокрема, договір оренди земельної ділянки укладено без проведення обов'язкової нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Встановлення орендної плати здійснено не від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, а від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області, що прокурор вважає порушенням вимог Законів України "Про оренду землі" та "Про оцінку земель". Право оренди за оспорюваним договором набуто відповідачем-1 з порушенням порядку, передбаченого Законом України "Про оцінку земель", у зв'язку з чим спірний договір оренди земельної ділянки має бути визнаним недійсним, а спірна земельна ділянка - повернута до земель державної власності в особі позивача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Херсонській області підтримала позицію прокурора, просила позов задовольнити повністю з підстав, зазначених прокурором.

Представник відповідача-1 Фермерського господарства "Мєзєнцева" проти задоволення позовних вимог прокурора заперечила та просила у його задоволенні відмовити повністю з наступних підстав.

Фермерське господарство "Мєзєнцева" вважає, що вказаний договір з Чаплинською районною державною адміністрацією Херсонської області укладено з дотриманням законодавства України.

Відповідач-1 вказує на довільне тлумачення прокурором норм законодавства України, зокрема, на безпідставне, на думку представника відповідача-1, застосування до відносин набуття орендарем права оренди земельної ділянки, норм Закону України "Про оцінку земель".

Закріплений у п. 9 договору від 01.07.2009 року, так само як і п. 9 оспорюваного договору, передбачав умову про сплату орендної плати відповідно до нормативної грошової оцінки землі, розмір якої був визначений умовами договору, та у розмірі 3% від вказаної оцінки, що відповідало чинному законодавству як на час укладання первісного договору, так і на час прийняття рішення про поновлення договору на новий строк - дати видання розпорядження відповідачем-2 як орендодавця від 29.12.2012 року. Отже, як вважає відповідач, вказані обставини виключають можливість визнання договору недійсним.

Відповідно до надісланих відповідачем-2 заперечень проти позову, Чаплинська районна державна адміністрація Херсонської області проти задоволення позовних вимог прокурора заперечує та просить у їх задоволенні відмовити повністю, виходячи з наступного.

Відповідач-2 стверджує, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення масово по всій Україні було проведено одного разу - станом на 01.07.1995 року (у деяких областях здійснено коригування матеріалів оцінки у 1996-1997 роках). На момент проведення оцінки на законодавчому рівні не було визначено вимог щодо оформлення її результатів у вигляді певної технічної документації та не було встановлено форму надання відомостей про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Договором оренди землі від 01.07.2009 було передбачено переважне право Фермерського господарства "Мєзєнцева" перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Зазначене повністю узгоджується з приписами норм ст.ст. 764, 777 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Також, відповідач-2 звертає увагу на те, що прокурором у своїй позовній заяві не ставиться питання щодо правомірності розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 30.12.2008 № 518 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення договору оренди земельної ділянки", строк оскарження якого вже сплив.

Чаплинська районна державна адміністрація Херсонської області наголошує на тому, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом, зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, то таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення.

Рішення про поновлення договірних відносин із відповідачем-1 прийнято, відповідно до розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 29.12.2012 № 665 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки". Зазначеним розпорядженням поновлено договір оренди земельної ділянки від 01.07.2009 на новий строк та на тих самих умовах.

Вимоги стосовно використання нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення розміру орендної плати під час надання її в користування відповідачу на підставі договору оренди землі було дотримано, так як така оцінка була визначена у встановленому законодавством України порядку.

Також, відповідач-2 вказує на те, що прокурором не доведено того, як саме порушені права держави через обрахування сторонами договору нормативної грошової оцінки землі іншим методом.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Херсонській області повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що у 2008 році між Фермерським господарством "Мєзєнцева" та Чаплинською районною державною адміністрацією Херсонської області укладений договір оренди земельної ділянки.

На підставі розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 30.12.2008 № 518 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки" (а.с. 19), між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 21-23).

ОСОБА_5 вищезазначеного договору, Фермерському господарству "Мєзєнцева" була передана земельна ділянка загальною площею 158, 51 га строком на 3 років із земель запасу та резервного фонду Строганівської сільської ради Чаплинського районну Херсонської області для ведення фермерського господарства.

На виконання договору, між Фермерським господарством "Мєзєнцева" та Чаплинською районною державною адміністрацією Херсонської області у 2008 році складений акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі. Відповідно до вказаного акту, орендодавцем передано орендарю земельну ділянку в натурі загальною площею 158,51 га, у тому числі 103,83 га ріллі та пасовище - 54,68 га із земель запасу та резервного фонду Строганівської сільської ради Чаплинського районну Херсонської області.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про оренду землі", передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, тобто на державну реєстрацію передаються вже укладені (підписані сторонами і належним чином оформлені) договори оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний договір був зареєстрований 01.07.2009 року за № 4АА001801010973000036 у Чаплинському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що свідчить відмітка на примірнику такого договору оренди (а.с. 21-23).

Відповідно до умов договору, орендна плата, розмір якої визначався у п. 9 договору, визначена у сумі 183,00 грн. за 1 га на рік, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки була визначена у п. 5 договору і складала 966547,46 грн.

ОСОБА_5 із п. 8 договору, договір укладено на три роки. Після закінчення строку договору, орендар мав переважне право поновлення його на новий строк. У такому разі орендар повинен був не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, між сторонами виникли земельні відносини, які ґрунтуються на договорі оренди землі, регулюються земельним законодавством з питань оренди земель державної та комунальної власності, цивільним та господарським законодавством України, зокрема, щодо внесення змін до діючого договору оренди та заміни сторони у зобов'язанні. Суд вважає встановленим факт, що відповідач є землекористувачем, яким право користування земельною ділянкою набуте у встановлений законом спосіб, визнано державою шляхом відповідної реєстрації договору.

Строк дії зазначеного договору закінчився 31.06.2012 року.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 29.12.2012 № 665 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки" (а.с. 20).

На підставі вказаного розпорядження відповідача-2 від 29.12.2012 № 665 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір оренди земельної ділянки (поновлення), текст якого датовано 23.12.2013 (а.с. 31-33). ОСОБА_5 вищезазначеного договору, Фермерському господарству "Мєзєнцева" була передана земельна ділянка загальною площею 158, 51 га, що складається з трьох окремих земельних ділянок з кадастровими номерами: 6525484000:02:005:0008, 6525484000:02:005:0009, 6525484000:02:005:0010); строк оренди - 7 років; умови використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з матеріалів справи, право оренди за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що 23.12.2013 здійснені відповідні записи за №№ 3993333, 3990740, 3998122 (а.с. 36-38).

Таким чином, відносини, що склалися між відповідачем-1 та відповідачем-2 щодо передачі в користування спірних земельних ділянок, вказують, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 6525484000:02:005:0008, 6525484000:02:005:0009, 6525484000:02:005:0010) отримані в користування відповідачем-1 за договором оренди землі, зареєстрованим 01.07.2019 року. Підстави набуття права оренди відповідачем-1 як орендарем прокурором та позивачем ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, не ставляться під сумнів, - є законними.

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди (31.06.2012) відповідач-1 як орендар продовжує користуватися земельними ділянками до цього часу, належним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати орендної плати та використання земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На час звернення прокурора з цим позовом до суду (23.12.2016) право оренди відповідача-1 не припинялося.

Правомірність видання розпорядження відповідачем-2 від 29.12.2012 року як орендодавцем прокурором та позивачем ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, не оспорюються, - є законним.

ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

В силу ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

ОСОБА_5 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Прокурором та позивачем не заявлено про наявність підстав для застосування переважного права для поновлення договору (права) оренди відповідачеві-1.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі, що була чинною на час закінчення строку договору оренди землі (31.06.2012), встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, зміна межі або цільового призначення земельної ділянки не відбувалася, отже, сторони договору, оскільки не було заперечень, мали право поновити договір оренди на той же строк та на тих же умовах.

ОСОБА_5 із п. 8 договору, договір оренди землі було укладено на три роки. Після закінчення строку договору, орендар мав переважне право поновлення його на новий строк. У такому разі орендар повинен був не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідач-1 на виконання вищезазначеного пункту договору направив заяву на адресу відповідача-2 поновлення договору оренди земельної ділянки строком на 7 років.

За результатом розгляду заяви Фермерського господарства "Мєзєнцева", головою Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області винесено розпорядження від 29.12.2012 № 665 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки", яким, зокрема, оформлено рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.07.2009 року; встановлено орендну плату за використання 1 га земель в розмірі від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнтів індексації; зобов'язано голову Фермерського господарства "Мєзєнцева" у місячний строк укласти поновлений договір оренди земельної ділянки та провести його державну реєстрацію.

На виконання зазначеного розпорядження 23.12.2013 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір оренди земельної ділянки (поновлення).

Суд не бере до уваги твердження прокурора про укладення договору оренди земельної ділянки (поновлення) від 23.12.2013 із порушенням вимог законодавства України з огляду на наступне.

Сторонами у справі не оспорюється факт набуття повноважень позивачем ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Херсонській області з розпорядження землями державної власності та повноважень орендодавця за спірними відносинами відповідно до закону.

ОСОБА_5 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , визначено виключний перелік речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації, до них зокрема віднесено: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки тощо.

Суд зауважує, що Порядок державної реєстрації договорів оренди землі , що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 № 2073, яким було визначено єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок, зокрема передбачав (п. 17), що у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації. Перереєстрація, а також поновлення договорів оренди проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації - не діють. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 № 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" визнана такою, що втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №791.

У той же час, здійснена раніше державна реєстрація договорів оренди є чинною і є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення права оренди земельної ділянки.

ОСОБА_5 ст. 35 Закону України "Про оренду землі", спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Загальними умови виконання господарських зобов'язань (ст. 193 ГК України) є обов'язок учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

ОСОБА_5 зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI від 06.09.2012 року, який набрав чинності з 01.01.2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності чи на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

ОСОБА_5 вимог ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Таким органом, як правильно зазначає прокурор, на даний час є ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Херсонській області (який є правонаступником ОСОБА_2 управління Держземагенства у Херсонській області).

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.07.2009 року було прийняте Чаплинською районною державною адміністрацією Херсонської області 29.12.2012 року, до набрання чинності змін до ст. 122 Земельного кодексу України. Тобто на дату прийняття вказаного розпорядження органом, який мав право передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу України, у власність або у користування для всіх потреб, була Чаплинська районна державна адміністрація Херсонської області. Договір оренди земельної ділянки (поновлення), що датований 23.12.2013, підписано саме на виконання розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 29.12.2012 № 665 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ", винесеного орендодавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що були передбачені Конституцією та законами України.

Доказів звернення до суду про визнання недійсним вказаного розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області прокурором господарському суду не надано.

Суд вважає, що підписання договору оренди землі (поновленого) 23.12.2013 року від імені держави головою Чаплинської районної державної адміністрації, не суперечить раніше прийнятим рішенням Орендодавця, не є підставою для визнання угоди (правочину) недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

ОСОБА_5 зі ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Зі змісту ч.1 ст.124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Виходячи із вищезазначеного, таке рішення було оформлено розпорядженням голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 29.12.2012 № 665 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки", на підставі якого укладений договір оренди земельної ділянки (поновлення) від 23.12.2013 року та є обов'язковим для ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Херсонській області, яке із набранням чинності змін з 01.01.2013 до ст. 122 Земельного кодексу України, набуло право передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, поновлення договору оренди земельної ділянки відбулося на реалізацію права Фермерського господарства "Мєзєнцева" на поновлення договору оренди земельної ділянки за відсутності заперечень з боку орендодавця - Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, та на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади.

Щодо твердження прокурора про підписання договору оренди земельної ділянки (поновлення) від 23.12.2013 без проведення обов'язкової нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, суд зазначає наступне.

ОСОБА_5 ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Приписами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані, зокрема своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 надані копії податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (а.с. 130-137), відповідно до яких задекларовано 3 відсоткова орендна плата від нормативної грошової оцінки землі, а також надано до справи копії платіжних доручень за період із 2014 по 2017 рік про фактичну сплату задекларованих грошових сум орендної плати (а.с 138- 162).

Суд зазначає, що Законом України "Про оренду землі" питання орендної плати (розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю) за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ст. 21).

Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні внесені зміни до ПК України, відповідно до яких, передбачено, що річна сума орендної плати (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288): "288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки".

У відповідності з положеннями ст. 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, які виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У той же час, пунктом 5 договору оренди земельної ділянки (поновлення) від 23.12.2013 визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 1 863 830, 00 грн. Також, пунктом 9 вказаного договору передбачено сплату орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. Досліджені судом докази підтверджують сплату відповідачем-1 орендної плати в установленому законом порядку у розмірі 3 % від визначеної договором нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України викладено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Законом, який регулює умови і порядок припинення права власності та права користування земельною ділянкою є Земельний кодекс України.

Отже, на підставі зазначених норм Конституції України та закону до умов припинення права оренди земельної ділянки мають застосовуватися приписи ст. 140 Земельного кодексу України, які встановлюють підстави припинення права власності на земельну ділянку, а також ст. 141 Земельного кодексу України. Підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку можливе лише у судовому порядку.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні від 16 грудня 2015 року Верховного Суду України у справі № 6 - 2510 цс 15, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Основною метою, яку ставить перед собою прокурор у цій справі є економічна сторона відносин, зокрема забезпечення надходження платежів до бюджету від орендної плати (позовна заява, а.с. 8).

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу.

Принцип пропорційності передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

За критерієм законності у цій справі суд не вбачає суперечностей між спірним договором та нормами Цивільного чи Земельного Кодексів, або Закону України "Про оренду землі", отже відносини оренди є законними.

"Економічні" підходи прокурора до вирішення юридичних питань суд не приймає до уваги як підставу для визнання недійсним договору оренди землі. Відповідний економічний підрахунок втрат, якщо вони є в наявності, прокурор міг би здійснити та запропонувати внести відповідні зміни до договору щодо врегулювання спірних питань орендної плати та її обчислення, і таке втручання було би достатнім для досягнення прокурором відповідного суспільного інтересу законними способами.

Суд вважає, що задоволення цього позову про визнання недійсним договору оренди як спосіб захисту інтересів держави, є непропорційним втручанням у право орендаря, порушить справедливу рівновагу (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами відповідача-1, який, виконуючи добросовісно усі умови договору, постраждає від втручання у його право.

Отже, названі прокурором обставини не дають підстав втручання з метою припинення господарських відносин сторін - визнання недійсним договору та вилучення земельних ділянок.

Помилковим також є посилання прокурора у позовній заяві на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 20.05.2015 у справі № 3-70 гс 15, оскільки вона стосується застосування норми ст. 15 Закону України Про оренду землі , яка на час звернення прокурора з позовом є нечинною. Отже, наведена прокурором правова позиція не може бути застосована судом, до правовідносин, які регулюються іншим законом.

Так само суд зазначає, що посилання прокурора на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16 є помилковими, оскільки у наведеній постанові ВС України фактичні обставини відрізняються від обставин цієї справи, а правовідносини, що розглядалися, виникли у 2010 році при іншому законодавчому регулюванні спірних відносин. Зокрема, Верховний Суд України у постанові від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16 прийшов до висновку, що факт відсутності нормативної грошової оцінки і ухиляння орендаря від її замовлення та внесення відповідних змін до договору стосовно орендної плати є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

У справі ж, що розглядається, розмір орендної плати був визначений сторонами у договором від 01.07.2009 (п. 5, п. 9) та у договорі від 23.12.2013 (п.5, п. 9) у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що відповідає приписам закону.

Отже, посилання прокурора на правові позиції Верховного Суду України у постанові від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16 є помилковими.

Визначення сторонами у договорі умов і порядку розрахунку орендної плати відповідає приписам ст. 288, 289 Податкового кодексу України.

Зміст правочину, таким чином, не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства або його моральним засадам. Особи, які вчиняли оспорений прокурором правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та правоздатності. Недоліків волевиявлення учасниками правочину судом не вбачається, воно є вільним і відповідає внутрішній волі сторін та інтересам держави і місцевої громади. Укладанням правочину сторонами досягнуто реальних правових наслідків - орендовані земельні ділянки є сформованими, їм присвоєно кадастрові номери, визначена нормативна грошова оцінка, вони зареєстровані як об'єкти державної власності, місцева рада (громада) отримує грошові кошти для фінансування бюджетних витрат тощо.

Відповідно до оспореного договору оренди від 23.12.2013 орендодавцем є держава в особі Чаплинської районної державної адміністрації. ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права Орендодавцем станом на 23.12.2013 є Держава в особі "Держземагенства". ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Херсонській області станом на час звернення прокурора з позовом не зверталося до відповідача-1 про заміну сторони Орендодавця у відносинах оренди, або внесення інших змін до договору оренди.

За таких обставин і правових підстав, позовні вимоги прокурора, які підтримані позивачем, задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складений і підписаний 10.05.2017 року

Суддя П.Д. Пригуза