Рішення

від 03.05.2017 по справі 921/120/17-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 травня 2017 рокуСправа № 921/120/17-г/10 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Першого заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури, м. Теребовля, вул. 22 січня, 14 в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради, м. Бережани, пл. Ринок, 1 Тернопільської області

до відповідача ОСОБА_1 районного споживчого товариства, м. Бережани, пл. Ринок, 26 Тернопільської області

про стягнення боргу в сумі 81 563,89 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 доручення №66 від 06.01.2017р.

відповідача: ОСОБА_3 довіреність б/н від 07.03.17р.

прокурора: Свачій М.І. посвідчення №043008 від 20.04.2016 р.

Суть справи:

Перший заступник керівника Теребовлянської міської прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_1 районного споживчого товариства про стягнення з відповідача на виконання умов договору №22/2015 від 25.11.2015р. боргу, втрат від інфляції та процентів за користування коштами.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №921/120/17-г/10 передано для розгляду судді Руденку О.В., оскільки головуючого у справі суддю Півторака М.Є. було звільнено з посади через подання ним заяви про відставку.

Ухвалою від 07.03.2017р. судом прийнято матеріали справи №921/120/17-г/10 до свого провадження.

Прокурором, а також органом місцевого самоврядування, неодноразово подавалися заяви про уточнення позовних вимог та їх зменшення, зокрема, 18.04.2017 р. та 19.04.2017 р., відповідно до яких позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та пені були зменшені.

За частиною 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що заяви не суперечать вимогам чинного законодавства України, останні приймається судом. Таким чином, розгляд справи здійснюється судом з їх урахуванням.

Прокурор, обґрунтовуючи заявлені вимоги, які також підтримані в судовому засіданні представником позивача, посилається на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання згідно договору №22/2015 про пайову участь замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при будівництві об'єктів містобудування на території м. Бережани сіл Лісники та Рай від 25.11.2015 р.

Відповідач, згідно письмових заперечень на позов, а також усних пояснень повноважного представника в судових засіданнях, проти позову заперечує, вважає його передчасним та таким, що не підлягає до задоволення.

Зокрема, у запереченнях на заяву про зменшення позовних вимог №55 від 26.04.2017 р. відповідач зазначає, що договором №22/2015 не визначено терміну сплати спірних коштів, з огляду на що строк його дії не закінчився, а тому нарахування втрат від інфляції та процентів за користування коштами вважає безпідставними.

В процесі вирішення спору, в судовому засіданні оголошувалась перерва із підстав викладених у формулярі (протоколі) судового засідання.

В судовому засіданні прокурору та повноважним представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

25.11.2015 р. між ОСОБА_1 міською радою та ОСОБА_1 РайСТ було укладено договір №22/2015, предметом якого є пайова участь Замовника (споживчого товариства) у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Бережани, сіл Лісники та Рай при здійсненні будівництва об'єкта містобудування (реконструкції металевих павільйонів під двоповерховий торговий ринковий павільйон по вул. Збіжева, 3 в м. Бережани) .

Згідно із досягнутими домовленостями, розмір пайової участі Замовника у розвитку інфраструктури населених пунктів складає 5 % від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, у відповідності до розрахунку, який є невід'ємною частиною даного договору (п.2.2. Договору). В свою чергу, загальна кошторисна вартість становить 1230,856 тис. грн.

Пунктом 2.3 Договору його контрагенти обумовили, що перерахування коштів до цільового фонду місцевого бюджету здійснюватиметься у відповідності до ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до прийняття об'єкту в експлуатацію - цілим платежем або частинами за домовленістю сторін з представленням в міську раду копій відповідних квитанцій.

Згідно п.3.4 угоди Замовник зобов'язаний сплатити суму коштів пайової участі Замовника у розвитку інфраструктури м. Бережани сіл Лісники та Рай відповідно до вимог пунктів 2.1., 2.2., 2.3. цього Договору та ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У підписаному обома сторонами розрахунку №1 до договору №22/2015 закріплено, що розмір пайової участі замовника (відповідача) становить 61 543 грн., та має бути сплачений "цілим платежем".

При цьому за умовами, що викладені у п.5.3 даного правочину, порушенням його приписів з боку Замовника є неперерахування чи несвоєчасне перерахування, або не в повному обсязі, коштів, зазначених у пункті 2.2. Договору до цільового фонду місцевого бюджету в терміни, які зазначені п.2.9. Положення.

Зі змісту листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області №40-1019.1.6/1897-16 від 16.09.2016 р. слідує, що 04.12.2015 року відповідачем була зареєстрована декларація № ТП 143153381678 про готовність об'єкта до експлуатації, внаслідок реконструкції металевих павільйонів під двоповерховий торговий ринковий павільйон по вул. Збіжева, 3 в м. Бережани .

Однак, свої зобов'язання по перерахуванню 5% від загальної кошторисної вартості об'єкта на розвиток інфраструктури до цільового фонду місцевого бюджету в сумі 61 543 грн. в повному обсязі відповідач не виконав. Зокрема, ОСОБА_1 Рай СТ було сплачено лише 3500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №507 від 09.12.2015р.

На адресу відповідача позивачем направлялась претензія №1786 від 26.09.2016 р. з вимогою щодо сплати пайової участі, яка залишена без відповіді та задоволення.

Невиконання договірних зобов'язань слугувало підставою для звернення прокурора із відповідним позовом до суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, наведені у судовому засіданні доводи, обґрунтування та заперечення прокурора та представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

За ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закону) замовником є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до ст.40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування.

На виконання даної правової норми, рішенням сесії ОСОБА_1 міської ради від 21.06.2012 р. №449 було затверджено Положення про пайову участь у розвитку інфраструктури ОСОБА_1 міської ради (далі-Положення), Порядок розрахунку розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури ОСОБА_1 міської ради і розрахунок, Примірний договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при будівництві об'єктів містобудування на території м. Бережани сіл Лісники та Рай.

За пунктом 2.7. Положення, кошти пайової участі сплачуються в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Крім того, п.2.17. Положення визначено, що кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

При цьому, у другій частині статті 40 Закону викладена імперативна норма, за якою замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. А за ч. 3 даної статті, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (ч.5 ст.40 Закону).

Таким чином, умови договору № 22/2015 та розрахунку №1 до нього, за якими спірні суми мали бути оплачені відповідачем до прийняття об'єкта в експлуатацію одним платежем, в повній мірі кореспондуються із законодавчими приписами, що регламентують спірні правовідносини та локальними актами, які прийняті органом місцевого самоврядування на їх виконання.

Слід зазначити, що згідно ст.39 Закону, датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

У спірних правовідносинах такою датою є 04 грудня 2015 року, а відтак всі посилання відповідача на те, що термін сплати коштів від пайової участі ще не настав судом до уваги не приймаються.

Не сплативши до цього числа в повному обсязі обумовлений договором № 22/2015 платіж, Бережанське РайСТ прострочило виконання зобов'язання.

Доказів на підтвердження проведення розрахунку в повному обсязі станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, позовні вимоги про примусове стягнення основної заборгованості в сумі 58 043 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані відповідачем.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прокурором заявлено до стягнення з відповідача 2409,18 грн. процентів за користування коштами (3% річних), нарахованих за період з 04.12.2015 р. по 21.04.2017 р. та 9017,87 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 04.12.2015 р. по 28.02.2017р.

Перевіривши правильність здійснених нарахувань в межах періодів існування заборгованості, та відповідність наданого розрахунку приписам ЦК України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 2404,41 грн. процентів за користування коштами (3% річних) та 9017,87 грн. інфляційних втрат, що обчислені з врахуванням фактичних обставин та законодавчих приписів.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 4,77 грн. процентів за користування коштами слід відмовити як невірно обрахованих та безпідставно заявлених.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 районного споживчого товариства (м. Бережани, пл. Ринок, 26 Тернопільської області, 47501, ідентифікаційний код 01767070) на користь ОСОБА_1 міської ради (м. Бережани, пл. Ринок, 1 Тернопільської області, 47501, ідентифікаційний код 04058491) на р/р 31517921700004 код отримувача 37737751 код платежу 24170000 МФО 838012 ГУ ДКСУ у Тернопільській області призначення платежу "Пайовий внесок на розвиток інфраструктури населеного пункту згідно договору №22/2015 від 25.11.2015 року" - 58 043 (п'ятдесят вісім тисяч сорок три) грн. основного боргу, 9017 (дев'ять тисяч сімнадцять) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 2404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 41 коп. процентів за користування чужими коштами.

3. Стягнути з ОСОБА_1 районного споживчого товариства (м. Бережани, пл. Ринок, 26 Тернопільської області, 47501, ідентифікаційний код 01767070) на користь Прокуратури Тернопільської області (вул. Листопадова, 4, Тернопіль, Тернопільська область, 46000, ідентифікаційний код 02910098) - 1599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 89 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 11.05.2017 р.

Суддя О.В. Руденко