Постанова

від 25.04.2017 по справі 927/93/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа№ 927/93/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Хрипуна О.О.

За участю представників:

Від позивача: ліквідатор Гурін Р.А.;

Від відповідача: Шайко С.В.;

Від третьої особи: Опенько Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Інзер Груп"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2017 по справі №927/93/17 (суддя: Федоренко Ю.В.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Проджект"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Інзер Груп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

про усунення перешкод в користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2017 по справі №927/93/17, (повний текст якого складено 27.02.2017) позов задоволено повністю: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інзер Груп", вул. Картвелішвілі, 7/2, м. Київ, 03148, ідентифікаційний код 38759933, не чинити перешкоди та надати можливість ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Проджект", ідентифікаційний код 36285407, адреса для кореспонденції: вул. Гагаріна,95/191, м. Черкаси, 18021 - Гуріну Роману Анатолійовичу, провести інвентаризацію обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Проджект" згідно договору повторного фінансового лізингу №10-11-14 плс/ від 22.07.2011 р., що знаходиться по вул. Незалежності, 12, 14, 16, 18, 41, 43, 45 в с. Подище Прилуцького району Чернігівської області; розподілено судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що належними у справі доказами підтверджується та обставина, що відповідач тривалий час не надає змоги ліквідатору провести інвентаризацію отриманого у лізинг обладнання, за наявності доказів знаходження цього обладнання у придбаній відповідачем нерухомості, вимоги позивача не чинити перешкоди та надати можливість ліквідатору провести інвентаризацію отриманого у лізинг обладнання, відповідають способу захисту прав та інтересів, встановлених ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.20 Господарського суду України. При цьому судом першої інстанції враховано, що відповідач, як власник нерухомого майна, не може використовувати своє право власності на шкоду іншим особам, зокрема, позивача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інзер Груп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2017 по справі №927/93/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, апелянт наголошував на тому, судом першої інстанції не враховано того, що за договором купівлі - продажу нежитлових будівель від 19.09.2013, укладеного між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, відчужено було саме об'єкти нерухомого майна. Жодні інші об'єкти (зокрема і обладнання) не було предметом укладеного договору. При цьому, відповідачу невідомо куди було вивезено обладнання і де саме воно знаходиться нині. Жодних доказів передачі саме відповідачу обладнання разом з передачею придбаної нерухомості - позивачем не було надано. Тобто, апелянт стверджує, що позивачем не було доведено, що після придбання ним нерухомості передане в лізинг майно забрав позивач або майно було переміщено в інше місце.

Також, апелянт наголошував, що: - судом першої інстанції безпідставно здійснено посилання на лист відповідача № 4 від 17.01.2014, коли в матеріалах справи наявний лист позивача від 17.01.2014; - відповідачем на законних підставах було недопущено позивача до перевірки належного відповідачу об'єкта, оскільки відповідач дотримувався вимог санітарно - ветеринарного контролю, а також принципу непорушності права власності; - позивачем обрано неналежний спосіб захисту; - судом першої інстанції прийнято від позивача як належні та допустимі докази документи, які не відповідають вимогам процесуального закону (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України), проте, не враховано надані відповідачем заперечення та докази, не обґрунтовано причини, з яких їх відхилено, а також безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ Агрікон Інжинірінг , про виклик посадової особи ТОВ Агрікон Інжинірінг для дачі необхідних пояснень щодо встановлення обставин, встановлення спеціалізованого обладнання, придбаного позивачем, про витребування у третьої особи документів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інзер Груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2017 по справі №927/93/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Куксов В.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інзер Груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2017 по справі №927/93/17 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.04.2017.

24.04.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від ТОВ Агро Проджект за підписом арбітражного керуючого Гуріна Р.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 25.04.2017 представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2017 по справі №927/93/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 25.04.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як таке, що відповідач приписам матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судовому засіданні 25.04.2017 надав пояснення по суті спору.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом апеляційної інcтанції, позивачем заявлено позов про зобов'язання ТОВ "Інзер Груп" не чинити перешкоди та надати можливість ліквідатору ТОВ "Агро Проджект" Гуріну Роману Анатолійовичу провести інвентаризацію обладнання ТОВ "Агро Проджект" згідно договору повторного фінансового лізингу №10-11-14плс від 22.07.2011, що знаходиться у Чернігівській області, Прилуцький район, с. Подище по вул. Незалежності, 12, 14, 16, 18, 41, 43, 45.

Позовні вимоги обгрунтовались тим, що відповідачем були придбані у позивача нежитлові будівлі свинокомплексу у Чернігівській області, Прилуцький район, с. Подище по вул. Незалежності, 12, 14, 16, 18, 41, 43, 45. За вказаними адресами знаходиться майно позивача, отримане у лізинг від третьої особи. Відповідач не дає доступу до отриманого у лізинг обладнання, що перешкоджає виконання ліквідатором - арбітражним керуючим Гуріним Р.А., покладених на нього законом обов'язків.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що ним у позивача були придбано виключно нежитлові будівлі, обладнання додатково не передавалось. Все обладнання було у розібраному стані і відповідачу невідомо де воно встановлювалось та чи все використовувалось позивачем. Була відома інформація від колишнього директора позивача про те, що велика частка обладнання залишалась на відповідальному зберіганні у виробника обладнання. Відповідач також зазначає, що придбаний майновий комплекс ним використовується як спеціалізована ферма по вирощуванню свиней. 01.08.2016 Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Прилуцькій районній державній адміністрації було прийнято рішення про зобов'язання всіх суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з утриманням свиней, дотримуватись вимог закритого режиму роботи. Звертаючись з проханням допустити його на підприємство позивач не надав жодних документів, в тому числі медичних довідок осіб, яких просить допустити для огляду. Допущення таких осіб на об'єкт кваліфікувалось би як грубе порушення ветеринарних правил. Крім того, наміри позивача провести огляд приміщень носять ознаки обшуку, порядок та підстави для якого встановлені чинним законодавством. Позивачем не надано доказів на підтвердження перебування майна у його володінні та про те, що вказане майно знаходиться на підприємстві відповідача, а тому використання даному способу захисту є неналежним.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Господарського суду Київської області від 16.12.2015 по справі № 911/3567/15 визнано банкрутом ТОВ Агро Проджект , відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гуріна Р.А. (свідоцтво № 1487 від 16.07.2013).

Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Ч. 4 ст. 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 22.07.2011 між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (Лізингодавець) та ТОВ "Агро Проджект" (Лізингоодержувач) укладено договір повторного лізингу №10-11-14 плс/ (далі за текстом - Договір лізингу) за умовами якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк майно, яке є власністю Лізингодавця і визначено у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п.8.1 Договору лізингу він набирає чинності з дня, наступного за днем підписання його сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

За умовами п.3.4.2, 3.8 Договору лізингу Лізингоодержувач зобов'язався належним чином користуватися предметом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими він був переданий, з урахуванням фізичного зносу та змін стану предмета лізингу, сумлінно дотримуватися умов, норм і правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, встановлених законодавством та інструкціями виробника. Після закінчення строку дії договору повернути предмет лізингу Лізингодавцеві.

Як узгодили сторони у п.5.5 Договору лізингу при порушенні справи про банкрутство, ліквідації, арешті чи конфіскації майна Лізингоодержувача предмет лізингу відокремлюється від майна першого, при цьому Лізингоодержувач письмово повідомляє Лізингодавця про застосування вищезазначених заходів у строк не пізніше 5 календарних днів з дати застосування.

Сторонами підписано додаток №1 до Договору лізингу: кількість, ціна, вартість предмета лізингу за яким предметом лізингу є: станки для маток індивідуальні в розібраному стані в комплекті СДФС (21х2289,70) в кількості 7 од.; станки для маток групові в розібраному стані в комплекті СДГС (100х725,77) в кількості 29 од.; станки для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП (160х559,73) в кількості 23 од.; станки для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО (16х8167,51) в кількості 8 од.; станки для відгодів в розібраному стані в комплекті СДВ (160х478,40 в кількості 29 од.; всього на загальну суму 1946041,75 грн. Предмет лізингу передається згідно з актом приймання-передачі і знаходиться за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Подище.

Ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Ч.1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

20.08.2011 представниками сторін підписано акт приймання-передачі за яким Лізингодавець передав, а Лізингоотримувач прийняв на умовах Договору Лізингу:

- станки для маток індивідуальні в розібраному стані в комплекті СДФС (21х2289,70) в кількості 7 од.;

- станки для маток групові в розібраному стані в комплекті СДГС (100х725,77) в кількості 29 од.;

- станки для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП (160х559,73) в кількості 23 од.;

- станки для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО (16х8167,51) в кількості 8 од.;

- станки для відгодів в розібраному стані в комплекті СДВ (160х478,40 в кількості 29 од.; всього на загальну суму 1946041,75 грн.

19.09.2013 між ТОВ "Агро Проджект" (Продавець) та ТОВ "Інзер Груп" укладено договори купівлі-продажу нежитлових будівель за умовами яких останній купив у власність:

-нежитлову будівлю тваринно- виробничого комплексу відгодівлі свиней А-1 загальною площею 782,3 кв. м. в с. Подище Прилуцького району Чернігівської області, вул.Незалежності (Куйбишева),12;

-нежитлову будівлю тваринно- виробничого комплексу відгодівлі свиней А-1 загальною площею 895,8 кв. м. в с. Подище Прилуцького району Чернігівської області, вул.Незалежності (Куйбишева),14;

-нежитлову будівлю тваринно- виробничого комплексу відгодівлі свиней А-1 загальною площею 912,8 кв. м. в с. Подище Прилуцького району Чернігівської області, вул.Незалежності (Куйбишева),16;

-нежитлову будівлю тваринно- виробничого комплексу відгодівлі свиней А-1 загальною площею 601,3 кв. м. в с. Подище Прилуцького району Чернігівської області, вул.Незалежності (Куйбишева),18;

-нежитлову будівлю тваринно- виробничого комплексу відгодівлі свиней А-1 загальною площею 819,1 кв. м. в с. Подище Прилуцького району Чернігівської області, вул.Незалежності (Куйбишева),41;

-нежитлову будівлю тваринно- виробничого комплексу відгодівлі свиней А-1 загальною площею 802,2 кв. м. в с. Подище Прилуцького району Чернігівської області, вул.Незалежності (Куйбишева),43;

-нежитлову будівлю тваринно- виробничого комплексу відгодівлі свиней А-1 загальною площею 652,1 кв. м. в с. Подище Прилуцького району Чернігівської області, вул.Незалежності (Куйбишева),45.

Відповідачем було здійснено оплату позивачу за придбане майно, що сторонами не заперечувалось та підтверджується наданими позивачем виписками по рахунку.

27.11.2013 представниками третьої особи в с. Подище Прилуцького району складено та підписано акт №1 перевірки технічного стану майна, переданого ТОВ "Агро Проджект" за Договором лізингу, яким встановлено наявність майна: станки для маток індивідуальні в комплекті СДФС (21х2289,70) 4,19 комплект; станки для маток групові в комплекті СДГС (100х725,77) 4,8 комплект; станки для дорощування в комплекті СДП (160х559,73) - 0; станки для опоросу в комплекті СДО (16х8167,51) 7,5 комплект; станки для відгодівлі в комплекті СДВ (160х478,40) 14 комплект.

У наведеному вище акті зазначено, що все наявне обладнання технічно справне, придатне, використовується. Вказаними особами підписано акт від 27.11.2013 за яким на території свинокомплексу не було жодного представника ТОВ "Агро Проджект", за словами охоронця свинокомплекс було продано іншим власникам.

Згідно звіту про відрядження, наданого працівниками третьої особи, 27.11.2013 було здійснено виїзд до комплексу по вирощуванню свиней в с. Подище Прилуцького району Чернігівської області. Лізингоодержувача і жодного з його представників на території свинокомплексу виявлено не було. Представників НАК "Украгролізинг" для огляду було допущено до приміщень. Складені акти технічного стану лізингового майна та зафіксовано його наявність. Проведено фотозйомку.

До матеріалів справи представником третьої особи долучені фотографії свинокомплексу в с. Подище Прилуцького району, вул. Незалежності, 12, 14, 16, 18, 41, 43, 45 від 27.11.2013.

Довідками від 14.02.2017 третя особа підтвердила, що особи, якими було складено акт перевірки технічного стану майна від 27.11.2013, акт від 27.11.2013 та звіт про відрядження, на час складення вказаних документів працювали в НАК "Украгролізинг".

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи позивачем було долучено лист ТОВ Інзер Груп № 4 від 17.01.2014 (за підписом директора Кузьменко М.В.), в якому зазначено про те, що підприємство придбало в вересні 2013 у ТОВ "Агро Проджект" майновий комплекс, розташований в с. Подище Чернігівської області з метою вирощування свиней. За інформацією керівника ТОВ "Агро Проджект" частина обладнання в свинокомплексі знаходиться у фінансовому лізингу у НАК "Украгролізинг". Прохав розглянути питання спільної інвентаризації і експертної оцінки лізингового обладнання, розміщеного в свинокомплексі с. Подище Чернігівської області.

Проте, ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження, не було надано доказів про проведення такої інвентаризації і за поясненнями представників позивача та третьої особи, така інвентаризація не проводилась у зв'язку з тим, що арбітражний керуючий не може здійснити дій по такій інвентаризації на об'єкті нерухомості відповідача.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції прийнято від позивача як належні та допустимі докази документи, які не відповідають вимогам процесуального закону (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України), проте, не враховано надані відповідачем заперечення та докази, не обґрунтовано причини, з яких їх відхилено - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що по-перше, судом першої інстанції надано оцінку наявним у справі доказам, а також враховано припис процесуального закону щодо їх належності та допустимості в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою господарського суду Київської області від 16.12.2015 р. у справі №911/3567/15 визнано банкрутом ТОВ "Агро Проджект" та відкрито його ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гуріна Романа Анатолійовича (свідоцтво №1487 від 16.07.2013 р.).

Відповідно до ч.2 ст.38, ч.1 ст.40, ч.2, 3 ст.41, ч.4 ст.42, ч.7 ст.46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута.

25.05.2016 ліквідатором позивача здійснено перевірку місцезнаходження заставного майна ТОВ "Агро Проджект" про що складено акт за участю ліквідатора Гуріна Р.А., представників третьої особи, відповідача та дільничого села Подище, в якому зафіксовано, що директор ТОВ "Інзер Груп" Шпак В.С. повідомив, що на територію комплексу де знаходиться обладнання (станки для свиней) ліквідатора ТОВ "Арго Проджект" Гуріна Р.А. та представника ПАТ Украгролізинг Охріменко А.К він не впускає у зв'язку з карантином. Директор ТОВ "Інзер Груп" Шпак В.С. повідомив, що на протязі двох днів зв'яжеться з генеральним директором товариства та повідомить ліквідатора дату проведення інвентаризації майна ТОВ "Агро Проджект".

Доказів про повідомлення відповідачем ліквідатора про дату проведення інвентаризації майна, як і проведення такої ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Доводи апелянта про те, що відповідачем на законних підставах було недопущено позивача до перевірки належного відповідачу об'єкта, оскільки відповідач дотримувався вимог санітарно - ветеринарного контролю, а також принципу непорушності права власності - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки дотримання вимог санітарно-ветеринарного контролю не є підставою для відмови арбітражному керуючому виконати покладені на нього обов'язки згідно з Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , проте, відповідач не позбавлений права вимагати від осіб, які перебувають на об'єкті, на якому встановлено певні санітарно - ветеринарні норми, дотримання вказаних норм.

25.07.2016 ліквідатором позивача підписано вимогу про надання доступу до обладнання ТОВ "Агро Проджект" розташованого в с. Подище. У вимозі викладено прохання у десятиденний строк направити на адресу ліквідатора ТОВ "Агро Проджект" офіційний лист з зазначенням дати проведення інвентаризації майна ТОВ "Агро Проджект", що знаходиться на території свинокомплексу, придбаного ТОВ "Інзер Груп" у с. Подище Чернігівської області.

До вимоги додано копію постанови Господарського суду Київської області від 16.12.2015 у справі №911/3567/15, копію листа ТОВ "Інзер Груп" від 17.01.2014.

Факт направлення вимоги з додатками на адресу відповідача 26.07.2016 підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чека Укрпошти від 26.07.2016.

Відповіді на вимогу відповідачем не було надано, інвентаризацію майна ТОВ "Агро Проджект" не проведено.

Статтею ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому способи захисту цивільного права та інтересів, зазначені в ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із яких є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом ( ч.2 вказаної статті).

Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України також встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Відповідно до ч.1-5 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з ч.1 ст.395, 396 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно, зокрема, є: право володіння; право користування (сервітут).

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Покладення обов'язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб'єктивного права. Зокрема, застосовується у справах за позовами про усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст.4-3, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач набув майнове право на майно за Договором лізингу, і здійснює відповідні повноваження щодо спірного майна, зокрема і в процедурі банкрутства. Вказаний договір є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнавався судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України). Отже, позивач має право на захист свого права на вказане майно, у тому числі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження цим майном.

Підприємство позивача визнано банкрутом, його ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гуріна Р.А. який, відповідно до чинного законодавства, здійснює повноваження керівника підприємства банкрута та вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Листом від 17.01.2014 №4 відповідач підтвердив наявність частини переданого і лізинг обладнання у придбаному ним свинокомплексі та запропонував лізингодавцю провести інвентаризацію вказаного майна.

Інвентаризацію майна не було проведено. При цьому відповідачем не доведено, що після придбання ним нерухомості передане в лізинг майно забрав позивач, або майно було переміщене в інше місце.

Актом від 25.05.2016 підтверджується, що ліквідатора позивача та представника ПАТ "Украгролізинг" на територію свинокомплексу не було допущено в зв'язку з карантином, однак заходи з забезпечення закритого режиму роботи свиногосподарств були введені лише в липні 2016 року (протокол №5 засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Прилуцькій районній державній адміністрації від 06.07.2016). На вимогу ліквідатора від 25.07.2016 по надання доступу до обладнання відповідач взагалі відповіді не надав.

За таких обставин, коли відповідач тривалий час не надає змоги ліквідатору провести інвентаризацію отриманого у лізинг обладнання, за наявності доказів знаходження цього обладнання у придбаній відповідачем нерухомості, вимоги позивача не чинити перешкоди та надати можливість ліквідатору провести інвентаризацію отриманого у лізинг обладнання, відповідають способу захисту прав та інтересів, встановлених ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.20 Господарського суду України, а також обраний позивачем спосіб захисту направлений на реалізацію покладених на боржника та арбітражного керуючого обов'язків відповідно до ч.2 ст.38, ч.1 ст.40, ч.2, 3 ст.41, ч.4 ст.42, ч.7 ст.46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту жодним чином не спрямований на порушення права власності відповідача на належне йому нерухоме майно, оскільки позивач в особі арбітражного керуючого заявляє вимоги згідно з ч.2 ст.38, ч.1 ст.40, ч.2, 3 ст.41, ч.4 ст.42, ч.7 ст.46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і вказані вимоги не спрямовані на позбавлення/порушення/пошкодження майна відповідача, і не містять жодних протиправних та/або незаконних дій. Факт закритого режиму роботи підприємства відповідача на час вирішення спору підтверджується доданими до додаткових пояснень від 23.02.2017 протоколами засідань Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії. Однак вказане обмеження в режимі роботи підприємства не може бути підставою для відмови у позові, оскільки допуск на територію свинокомплексу ліквідатора позивача можливо здійснити з дотриманням ветеринарно-санітарних вимог чинного законодавства та прийнятих рішень Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії. Доказів протилежного суду не надано.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідач не позбавлений права вимагати від позивача дотримання санітарно-епідеміологічних вимог чинного законодавства при перебуванні на об'єктах нерухомості, належних відповідачу.

Крім того, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ Агрікон Інжинірінг , про виклик посадової особи ТОВ Агрікон Інжинірінг для дачі необхідних пояснень щодо встановлення обставин, встановлення спеціалізованого обладнання, придбаного позивачем, про витребування у третьої особи документів - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Згідно з ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача не чинити перешкод та надати можливість ліквідатору провести інвентаризацію обладнання, що знаходиться у користування позивача за договором повторного лізингу від 22.07.2011. Стосовно цієї вимоги позивач просив прийняти рішення. Правомірність набуття третьою особою майна, яке передане у користування позивачу за договором повторного лізингу, не є предметом спору у справі і рішення зі спору не впливатиме на права та обов'язки ТОВ Агрікон Інжинірінг щодо сторін спору.

За таких обставин, судом першої інстанції мотивовано відхилені клопотання відповідача про витребування доказів, залучення третьої особи та виклик посадової особи ТОВ "Агрікон Інжинірінг", судом відхилено як необґрунтовані з посиланням на припис ст.ст. 27, 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених вище обставин та перевірки їх наявними у справі доказами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2017 по справі №927/93/17 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інзер Груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2017 по справі №927/93/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2017 по справі №927/93/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/93/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

О.О. Хрипун