Постанова

від 10.05.2017 по справі 903/980/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р. Справа № 903/980/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача -Терещук Г.А. довіреність в справі;

відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 02.03.2017 у справі № 903/980/16 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Луцького національного технічного університету, м. Луцьк

до відповідача: Підприємця ОСОБА_3, м. Луцьк

про стягнення 20 864 грн. 05 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 02.03.2017 у справі №903/980/16 (суддя Кравчук А.М.) позов Луцького національного технічного університету до підприємця ОСОБА_3 про стягнення 20 864 грн. 05 коп., задоволено частково. Вирішено стягнути з підприємця ОСОБА_3 на користь Луцького національного технічного університету - 9 398 грн. 95 коп. витрат по електроенергії, 209 грн. 61 коп. витрат по водовідведенню та водопостачанню, 416 грн. 78 коп. витрат по вивезенню сміття, 6 944 грн. 04 коп. витрат по опаленню, 751 грн. 96 коп. витрат по податку на землю, 3 133 грн. 09 коп. пені та 1 377 грн. 37 коп. судових витрат, а всього: 22 231 грн. 80 коп. У позові на суму 9 грн. 62 коп. відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача в сумі 17 721 грн. 34 коп., з яких 9 398 грн. 95 коп. - електроенергія, 209 грн. 61 коп. - водовідведення та водопостачання, 416 грн. 78 коп. - вивезення сміття, 6 944 грн. 04 коп. - опалення, 751 грн. 96 коп. - податок на землю, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Крім того, підлягає до стягнення 3 133 грн. 09 коп. пені, нарахованої на підставі п. 5.2 договору №1059-ПЕВ від 15.12.2009 року, в межах встановленого п. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, з врахуванням п. 2.3 договору щодо строку оплати.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 02.03.2017 у справі №903/980/16 в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 22231,80 грн. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Луцького національного технічного університету - відмовити повністю.

Вважає, що судом надано невірну правову оцінку умовам договору №1059-ПЕВ від 15.12.2009 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Зазначає, що відповідно до умов вказаного договору, комунальні послуги сплачуються орендарем по фактичним витратам, згідно розрахунку балансоутримувачу по діючим тарифам, а позивачем не було надано суду будь-яких належних та допустимих доказів оплати зазначених послуг.

Крім того, звертає увагу суду на те, що за відсутності навчання в університеті за період січня-лютого 2017 відповідач не мала можливості користуватись майном в супереч вимогам п. 4.1 договору №1059-ПЕВ від 15.12.2009.

Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів надання йому комунальних послуг, належним чином завірених копій рахунків обслуговуючих організацій, актів звірки взаємних розрахунків з відповідачем.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2017, колегією суддів у складі: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 20.04.2017.

10.04.2017 на адресу суду від позивача Луцького національного технічного університету надійшов відзив, в якому просить рішення господарського суду Волинської області від 02.03.2017 у справі №903/980/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 без задоволення.

В даному відзиві позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 2.3 договору про відшкодування витрат передбачено, що орендар проводить оплату витрат на утримання орендованого майна та витрат за надані комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того чи здійснюється орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності. Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки доказам сторони відповідача про відсутність навчання в університеті протягом січня-лютого 2017 року не заслуговують на увагу, оскільки даний період не охоплює відносини оренди між позивачем та відповідачем, у зв'язку з припиненням дії договору оренди 30.06.2016.

20.04.2017 на адресу суду засобами електронного зв`язку від підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою та без її участі слухання по справі просить не проводити.

В судовому засіданні 20.04.2017 представник позивача щодо клопотання про відкладення розгляду справи не заперечував.

Відповідно, колегією суддів дане клопотання відповідача задоволено.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 розгляд справи відкладено на 10.05.2017 о 14:15 год. та зобов`язано ФОП ОСОБА_3 подати до 05.05.2017 через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду докази тимчасової непрацездатності станом на 20.04.2017.

В судовому засіданні 10.05.2017 представник позивача апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 10.05.2017 відповідач, своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, доказів тимчасової непрацездатності станом на 20.04.2017 не подав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи сторони, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та розглянувши справу в порядку статті 101 ГПК України, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 02.03.2017 у справі № 903/980/16 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №517 (а.с. 13-18 т.1).

Згідно п.п. 1.1, 1.2 договору орендодавець передає ,а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: частину нежитлового приміщення учбово-лабораторного корпусу "Б-3" Луцького національного технічного університету загальною площею 107,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується на балансі Луцького національного технічного університету. вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.08.2009 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності ПП "ТСА Захід" і становить 192 304 грн. 00 коп. без врахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення буфету у навчальному закладі, без права продажу товарів підакцизної групи.

Відповідно до п.3.6 договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно в термін не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету на р/р 31115093700002 в Головному управління Державного казначейства України у Волинській області, одержувач коштів м.Луцьк, ідентифікаційний код 21741605, МФО 803014, код платежу 22080200, а 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок балансоутримувача.

Згідно п. 5.11 договору, орендар зобов'язаний, зокрема, здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15-ти робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (в т.ч. плата за землю).

Зокрема п.п. 10.1, 10.4 договору, передбачено, що цей договір укладено строком на 364 дні з 15.12.2009 року до 13.12.2010 року включно та у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

В подальшому до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №517 від 15.12.2009 сторонами було укладено ряд додаткових договорів, а саме: додаткові договори №1 від 14.12.2010, №2 від 14.12.2012, №3 від 26.06.2013, №4 від 20.04.2015, №5 від 30.06.2015, якими за сукупність продовжено строк дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №517 від 15.12.2009 до 30.06.2016 включно (а.с. 20-27 т.1).

На виконання п. 5.11 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від №517, 15.12.2009 між Луцьким національним технічним університетом (балансоутримувач) та підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір №1059-ПЕВ про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг (а.с. 10-11 т.1).

Згідно п. п. 1.1, 1.2 договору, балансоутримувач зобов'язується протягом дії договору надавати орендарю комунальні послуги (електроенергію, тепло, воду), а орендар зобов'язується оплачувати балансоутримувачу витрати на утримання орендованого майна (частина нежитлового приміщення учбово-лабораторного корпусу "Б-3" Луцького національного технічного університету), загальною площею 107,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та витрати за надані комунальні послуги (згідно рахунків).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору, надані комунальні послуги сплачуються орендарем по фактичних витратах, згідно розрахунку балансоутримувача по діючих тарифах. Орендар проводить оплату витрат на утримання орендованого майна та витрати за надані комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того чи здійснюється орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендар щомісячно сплачує балансоутримувачу податок на землю в термін, передбачений п. 2.3, в розмірі згідно розрахунків (Закону України "Про плату на землю").

У разі неналежного виконання грошового зобов'язання орендар сплачує балансоутримувачу пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми, вказаної у розрахунку за кожен день прострочення (п. 5.2 договору).

Згідно п. 6.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту набуття чинності договору оренди №517 від 15.12.2009 року та діє на протязі чинності вказаного договору.

02.01.2013 року між сторонами укладено додатковий договір №1/70-ПЕВ до договору №1059-ПЕВ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг (а.с. 12 т.1), яким п.п. 1.1, викладено у наступній редакції: балансоутримувач зобов'язується протягом дії цього договору надавати орендарю комунальні послуги згідно додатку №1 до цього додаткового договору. Цей договір є невід'ємною частиною договору №1059-ПЕВ від 15.12.2009 року, набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом строку дії договору №1059-ПЕВ від 15.12.2009 року.

Відповідно до додатку №1 Луцький національний технічний університет надає послуги: електроенергію згідно приладу обліку №387754; воду холодну та водовідведення згідно приладу обліку №108238; теплопостачання згідно показників лічильника на корпус, з врахуванням орендованої площі; вивіз сміття - 2 контейнера (1 контейнер=0,75 м.куб. ТПВ), послугою користується в навчальний період (з вересня по червень). Розрахунок витрат у вартісних показниках здійснюється відповідно до тарифів згідно рахунків Державного комунального підприємства "Луцьктепло", ПАТ "Волиньобленерго", Комунального підприємства "Луцькводоканал", СКАТП "Луцькспецкомунтранс" (а.с. 12 на звороті т.1).

Колегією суддів встановлено, що у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди №517 від 15.12.2009 року відповідач повернула балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі орендованого майна від 30.06.2016 року (а.с. 40 т.1).

01.03.2017 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить стягнути основний борг у розмірі 17721,34 грн. та пеню в розмірі 3142,71 грн.(а.с. 182-183 т.1).

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити, збільшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до норм ст.22 ГПК України та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у п.3.10 постанови №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Отже, як зазначає Луцький національний технічний університет, в період з грудня 2015 по 29.06.2016 відповідачем в порушення умов договору не здійснено відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги, у зв'язку з чим з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 182-183 т.1) утворилась заборгованість, а саме: 9 398 грн. 95 коп. витрат по електроенергії, 209 грн. 61 коп. витрат по водовідведенню та водопостачанню, 416 грн. 78 коп. витрат по вивезенню сміття, 6 944 грн. 04 коп. витрат по опаленню, 751 грн. 96 коп. витрат по податку на землю - в загальному розмірі 17721 грн. 34 коп.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першої ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.1 договору №1059-ПЕВ (в редакції додаткового договору № 1/70-ПЕВ до договору №1059-ПЕВ) балансоутримувач зобов'язується протягом дії цього договору надавати орендарю комунальні послуги згідно додатку №1 до цього додаткового договору.

Таким чином, 13.02.2015 року між Луцьким національним технічним університетом (замовник) та КП "Луцькводоканал" (учасник) укладено договори №0083/231-гв, №0083/1/230-гв згідно умов яких учасник надає замовнику послуги з водопостачання бюджетних установ в кількості 31337 м.куб. вартістю 4,308 грн. за 1 куб.м., з приймання стічних вод від навчальних корпусів в кількості 49 857,54 м.куб. вартістю 4,212 грн. за 1куб.м. (а.с. 212-220 т.1).

Також, 14.03.2016 року між Луцьким національним технічним університетом (замовник) та КП "Луцькводоканал" (учасник) укладено договори №0083/1, №0083 про закупівлю послуг за державні кошти, згідно умов якого учасник зобов'язаний у 2016 році надати замовнику послуги кидання стічних вод бюджетних установ у кількості 11000 м.куб., вартість послуг 4,68 грн. за 1 куб.м., централізованого водопостачання з ПДВ бюджетних установ в кількості 10600 м.куб. вартістю 4,621 куб.м. (а.с .203-211 т.1).

Матеріалами справи встановлено, що з грудня 2015 року по червень 2016 року включно відповідачу нараховано витрат за спожиту воду за показниками лічильника №108238, початковий показник - 00253, кінцевий - 00276, в кількості 23 м.куб. в сумі 209 грн. 61 коп. за встановленими тарифами, що підтверджується розрахунками споживання води, довідкою показників лічильника, рахунками-актами КП "Луцькводоканал", рахунками позивача, платіжними дорученнями (а.с. 31-37, 42-50, 136-137, 227-240 т.1).

29.01.2015 між Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством "Луцькспецкомунтранс" та Луцьким національним технічним університетом укладено договір №87/219-гв про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, згідно умов якого тариф на послуги з вивезення побутових відходів у 2015 році становить 23,85 грн. за вивезення 1 куб.м. ТПВ, 4,46 грн. за 1куб.м. за захоронення ТПВ, загальна вартість становить 28,31 грн. за 1 куб.м. без ПДВ(а.с. 221-223 т.1).

26.06.2015 між Луцьким національним технічним університетом та Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством Луцькспецкомунтранс укладено додаток до договору №87, яким визначено тарифи на послуги: 28,62 за 1 куб.м. ТПВ, 4,46 за 1куб.м. за захоронення ТПВ, загальна вартість - 33,08 грн. за 1 куб.м. ТПВ без ПДВ (а.с. 41 т.1).

Згідно додатку 1 до договору №1059-ПЕВ від 15.12.2009 року позивач надає послуги відповідачу по вивезенню сміття 2-х контейнерів (1 контейнер=0,75 куб.м. ТПВ).

29.02.2016 року між Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством "Луцькспецкомунтранс" та Луцьким національним технічним університетом укладено договір №87 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, згідно умов якого тариф на послуги з вивезення побутових відходів у 2016 році - 28,62 грн. за вивезення 1 куб.м. ТПВ; 4,46 грн. за 1 куб.м. за захоронення твердих побутових відходів (далі по тексту - ТПВ), загальна вартість - 33,08 грн. за 1 куб.м. без ПДВ (а.с. 224-226 т.1).

З грудня 2015 року по червень 2016 року відповідачу нараховано витрат за вивіз ТПВ за два контейнери щомісячно загальним об'ємом 1,5 куб.м. в сумі 416 грн. 78 коп., що підтверджується додатком до договору №1, рахунками позивача, довідками дислокаціями, актами надання послуг, рахунками на оплату, платіжними дорученнями (33,08х1,2=39,70х1,5=59,55х7міс=416,85грн.). Кількість та вартість наданих послуг з вивезення ТПВ відповідає договору, укладеному між позивачем та СКАП "Луцькспецкомунтранс", та виставленим позивачу рахункам на оплату (а.с.12 на звороті, 31-37, 191-202, 223, 226, 241-247 т.1).

З грудня 2015 року по червень 2016 року відповідачу нараховано податок на землю в сумі 751 грн. 96 коп., що підтверджується довідкою від 28.02.2017 року, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, податковою декларацією з плати за землю, розрахунком суми земельного податку, рахунками позивача, платіжними дорученнями, витягом з технічної документації, листом ДС України з питань геодезії, картографії та кадастру "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель", довідкою провідного економіста планово-фінансового відділення Луцького НТУ від 28.02.2017 року ( а.с. 31-37, 190, 248-254, 256-261 т.1; а.с. 4 т.2).

Нормативна грошова оцінка кв.м. землі за 2010 рік - 698,89 грн.х1,249х1,433 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі за 2014-2015 роки = 1250,89 грн.) (а.с. 190 т.1, а.с. 4 т.2)

Додатком №1 до договору №1059-ПЕВ від 15.12.2009 передбачено, що відповідач відшкодовує витрати на теплопостачання згідно показника лічильника на корпус з врахуванням орендованої площі(а.с. 12 на звороті т.2).

Загальна площа опалювального об'єкта 14166,4 куб.м. підтверджена наказом Міністерства освіти і науки України №90 від 05.02.2016 року з додатком (а.с. 5-7 т.2).

З грудня 2015 року по квітень 2016 року позивачем нараховано витрат за опалення по визначених КП "Луцьктепло" тарифах, відповідно до орендованої площі в сумі 6 944 грн. 04 коп., що підтверджується довідкою позивача, рахунками КП "Луцьктепло", рахунками позивача, актом огляду лічильника (а.с. 31-37, 51-56, 150-156, 157-158 т.1).

З грудня 2015 року по червень 2016 року позивачем нараховано витрат по оплаті електроенергії згідно показників лічильника №387754 початковий показник 1585, кінцевий - 1985, за тарифами визначеними ПАТ "Волиньобленерго" (коеф. -15) в сумі 9 398 грн. 95 коп., що підтверджується розрахунком, довідками позивача, рахунком ПАТ "Волиньобленерго", актом огляду лічильника (а.с. 31-37, 57-65, 157-165 т.1).

Отже, як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять докази заборгованості відповідача згідно рахунків на оплату за електроенергію, водовідведення та водопостачання, вивезення сміття, опалення, податку на землю, як це передбачено умовами договору, проте вони залишені неоплаченими, що не заперечується самим відповідачем (а.с. 31-38 т.1).

Позивачем надіслано на адресу відповідача лист-претензію від 22.04.2016 №571-03-33 з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 11369 грн. 36 коп. та пені у розмірі 862 грн. 83 коп., яка з боку останнього виконана не була (а.с. 28-30 т.1).

Щодо невірної правової оцінки умовам договору №1059-ПЕВ, яка на думку апелянта вплинула на прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що положеннями ст.6, ст.627 ЦК України, передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а отже, сторони договору №1059-ПЕВ від 15.12.2009 добровільно погодили застосування саме такої процедури, до правовідносин при здійсненні оплати, яка передбачена в договорі.

Отже, п. 2.3 договору №1059/ПЕВ, передбачено, що оплата проводиться не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, а не після отримання рахунків, як зазначає апелянт. Обов`язок позивача щодо надсилання рахунків для оплати комунальних послуг відповідачу, умовами договору не передбачений. Докази оплати 11369,36 грн. в матеріалах справи відсутні.

Факт отримання комунальних послуг згідно з договором №1059-ПЕВ від 15.12.2009 відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, колегія суддів встановлено, що у додатку №1 до договору про відшкодування витрат по утриманню орендованого майна та надання комунальних послуг №1059-ПЕВ від 15.12.2009 зазначені номери приладів обліку витрат для оплати електроенергії та холодної води, а відтак відповідач мала доступ до них і можливість перевірити показники у рахунках з фактичними.

Також, колегія суддів зазначає, що оформлення актів на фактично надані послуги договором не передбачено, докази звернення відповідача з пропозицією їх належним чином оформити в матеріалах справи відсутні.

Твердження відповідача, щодо неправомірного нарахування платежів у період зимових канікул, спростовується п. 2.3 договору №1059-ПЕВ від 15.12.2009 року, згідно якого оплата проводиться незалежно від того, чи здійснюється орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності. Згідно додатку №1 до договору лише послугою з вивезення сміття відповідач користується в навчальний період з вересня по червень, тобто, не оплачує за липень-серпень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що не зазначення у рахунках номерів лічильника, відсутність реєстраційного номеру та печатки на довідці про місячний розмір споживання електроенергії, розрахунку споживання води, теплової енергії, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки нараховані суми підтверджені належними та допустимими доказами згідно ст. 34 ГПК України, які знаходяться у матеріалах справи №903/980/16.

Доказів на підтвердження перешкоджання позивачем у здійсненні господарської діяльності відповідач не надала.

Слід також зазначити, що розрахунки позивача по оплаті комунальних послуг засновані на даних обслуговуючих підприємств і організацій, а стосовно електроенергії та холодної води - здійснені на підставі даних приладів обліку та інформації щодо обсягу спожитої електроенергії у кВт та щодо обсягу спожитої води у м.куб.

Відповідач не спростувала належними доказами надані позивачем розрахунки, не привела інші дані щодо спожитої електроенергії та холодної води.

Згідно з ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У постанові від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У постанові від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Виходячи зі змісту ст. ч. 3 ст. 43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 названого Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними комунальні послуги.

Як встановлено колегією суддів, доказів сплати боргу в сумі 17721,34 грн. або обґрунтованих заперечень вимогам позивача відповідачем надано не було, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність позовних вимог в цій частині як таких, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач (з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 01.03.2017) просить стягнути з підприємця ОСОБА_3 пеню за неналежне виконання грошового зобов`язання за договором №1059-ПЕВ від 15.12.2009 у розмірі 3142,71 грн.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 даного договору передбачено, що у разі неналежного виконання грошового зобов'язання орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, вказаної в розрахунку за кожен день прострочення.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки пені, зазначає, що зважаючи на те, що відповідач повинен був оплатити витрати на утримання орендованого майна та витрати за надані комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним прострочення по сплаті починається з 11-го числа кожного місяця, і пеня нараховується протягом 6-ти місяців від дня прострочення за кожен місяць окремо з урахуванням того, що суд не може виходити за межі визначених позивачем вимог.

Враховуючи зазначене, пеня за прострочення зі сплати витрат на утримання орендованого майна та витрат за надані комунальні послуги становить 3134,98 грн., згідно наступного розрахунку:

За грудень 2015 року:

4077,99*(2*22%)/366*102=500,05 ( 11.01.16 по 21.04.16);

4077,99*(2*19%)/366*35 = 148,19 (22.04.16 по 26.05.16);

4077,99*(2*18%)/366*28 = 112,31 (27.05.16 по 23.06.16);

4077,99*(2*16,5%)/366* 16 = 58,83 (24.06.16 по 09.07.16).

За січень 2016 року:

2208,76*(2*22%)/366*71 = 188,52 (11.02.16 по 21.04.16);

2208,76*(2*19%)/366*35 = 80,26 (22.04.16 по 26.05.16);

2208,76*(2*18%)/366*28 = 60,83 (27.05.16 по 23.06.16);

2208,76*(2*16,5%)/366* 35 = 69,70 (24.06.16 по 28.07.16);

2208,76*(2*15,5%)/366* 11=20,58 (29.07.16 по 08.08.16).

За лютий 2016 року:

2808,50*(2*22%)/366*42 = 141,81 (11.03.16 по 21.04.16);

2808,50*(2*19%)/366*35 = 102,06 (22.04.16 по 26.05.16);

2808,50*(2*18%)/366*28= 77,35 (27.05.16 по 23.06.16);

2808,50*(2*16,5%)/366* 35 = 88,63 (24.06.16 по 28.07.16);

2808,50*(2* 15,5 %)/366* 40 = 95,15 (29.07.16 по 06.09.16).

За березень 2016 року:

2274,11*(2*22%)/366* 10 = 27,34 (11.04.16 по 21.04.16);

2274,11*(2*19%)/366*3 5 = 82,64 (22.04.16 по 26.05.16);

2274,11*(2*18%)/366*28 = 62,63 (27.05.16 по 23.06.16);

2274,11*(2* 16,5%)/366* 35= 71,76 (24.06.16 по 28.07.16);

2274,11*(2* 15,5%)/366*49 = 94,38 (29.07.16 по 15.09.16);

2274,11*(2*15%)/366*23= 42,87 (16.09.16 по 08.10.16);

За квітень 2016 року:

2484,74*(2* 19%)/366* 16 = 41,28 (11.05.16 по 26.05.16);

2484,74*(2*18%)/3 66*28= 68,43 (27.05.16 по 23.06.16);

2484,74*(2*16,5%)/366* 35 = 78,41 (24.06.16 по 28.07.16);

2484,74*(2* 15,5%)/366* 49 = 103,12 (29.07.16 по 15.09.16);

2484,74*(2*15%)/366*42= 85,54 (16.09.16 по 27.10.16);

2484,74*(2* 14%)/366* 10= 19,00 (28.10.16 по 06.11.16).

За травень 2016 року:

1979,67*(2*18%)/366*13 =25,31 (11.06.16 по 23.06.16);

1979,67*(2*16,5%)/366* 35 = 62,47 (24.06.16 по 28.07.16);

1979,67*(2*15,5%)/366*49 = 82,16 (29.07.16 по 15.09.16);

1979,67*(2*15%)/366*42 = 68,15 (16.09.16 по 27.10.16);

1979,67*(2*14%)/366*41 = 62,09 (28.10.16 по 07.12.16).

За червень 2016 року:

2119,57*(2* 16,5%)/366* 18 = 34,39 (11. 07.16 по 28.07.16);

2119,57*(2*15,5%)/366*49 =87,97 (29.07.16 по 15.09.16);

2119,57*(2*15%)/366*42 = 72,97 (16.09.16 по 27.10.16);

2119,57*(2*14%)/366*72 = 116,75 (28.10.16 по 07.01.17).

За червень 2016 року:

9,3*(2*15,5%)/366*29 =0,23 (11.08.16 по 15.09.16);

9,3*(2*15%)/366*42 = 0,32 (16.09.16 по 27.10.16);

9,3*(2*14%)/366*71 = 0,50 (28.10.16 по 06.01.17).

Оскільки суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення зі сплати витрат за надані комунальні послуги, підлягає задоволенню у розмірі - 3133,09 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з помилкою позивача в розрахунку пені за березень 2016 року, у позові на суму 9 грн. 62 коп. пені слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а рішення господарського суду Волинської області від 02.03.2017 у справі № 903/980/16 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 49 , 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Волинської області від 02.03.2017 у справі № 903/980/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Олексюк Г.Є.