Рішення

від 21.03.2017 по справі 616/949/16-ц

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 616/949/16-ц

Провадження № 2/616/41/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

„21» березня 2017 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДА В.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача не з'явився

третьої особи не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, третя особа - Великобурлуцька РДА у Харківській області про визнання права власності на земельну ділянку із земель державного резервного фонду,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, третя особа - Великобурлуцька РДА у Харківській області в якому просить визнати право на земельну ділянку, площею 8,2288 га, яка передана у власність ОСОБА_1 із земель державного резервного фонду, що знаходяться на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 вересня 2012 року позивачем у державного нотаріуса Великобурлуцької державної нотаріальної контори було отримано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, відповідно до якого він є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 11 березня 2012 року.

Спадщина, на яку видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, складається з права на земельну частку (пай) в землях бувшого колективного сільськогосподарського підприємства РОДІНА с. Мілове Великобурлуцького району Харківської області, розміром 10.26 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належить померлому ОСОБА_2, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0160903, виданим 17 березня 1997 року Великобурлуцькою РДА і зареєстрованим 25 лютого 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 216.

Оскільки земельної частки (паю) фактично в землях бувшого колективного сільськогосподарського підприємства РОДІНА на момент прийняття спадщини вже не було, позивач 02 жовтня 2012 року звернувся з заявою до Великобурлуцької РДА з проханням надати йому у приватну власність земельну ділянку, площею 10.26 в умовних кадастрових гектарах із земель резервного фонду на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

На підставі заяви позивача, Великобурлуцька РДА Харківської області 17 жовтня 2012 року прийняла рішення за № 328, яким надала дозвіл позивачеві розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) колишнього КСП РОДІНА в розмірі 10.26 умовних кадастрових гектарах з метою передачі її у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державного резервного фонду, що знаходяться на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів.

19 вересня 2013 року було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається у власність ОСОБА_1 із земель державного резервного фонду, що знаходяться на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

Після отримання проекту землеустрою, позивач неодноразово звертався з заявами про затвердження технічної документації із землеустрою до Головного управління Держземагентства у Харківської області та до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, на які були отримані відповіді від 04 жовтня 2013 року, 02 жовтня 2014 року, 01 березня 2016 року та 14 вересня 2016 року, згідно яких позивачеві було відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою. Також позивачеві було запропоновано для вирішення питання про виділення земельної ділянки за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, звернутись до суду. За таких обставин позивач звернувся до суду та просить визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державного резервного фонду .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просить суд позовні вимоги задовольнити, оскільки при оформленні спадщини в 2012 році він сплатив податок з доходу фізичних осіб до бюджету, на протязі більше чотирьох років продовжує сплачувати земельні податки, несе витрати, а користуватись земельною ділянкою не може.

Відповідач - представник Головного управління Держгеокадастру у Харківської області в судові засідання не з'явився, хоча про день, час та місце слухання справи повідомлялись завчасно та належним чином.

Так, в матеріалах справи знаходиться повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджується, що відповідачу - Головному управлінню Держгеокадастру у Харківської області направлено повістку з повідомленням про розгляд справи на 17.02.2017 року, яка отримана останнім 13.02.2017 року (а.с.61). На адресу суду відповідач направив клопотання про відкладення розгляду справи на інший час (а.с.64-65).

Суд задовольнив клопотання відповідача і відклав розгляд справи до 14 год. 30 хв. на 27 лютого 2017 року, про що був повідомлений відповідач належним чином, судову повістку отримано 22.02.2017 року (а.с.71).

27 лютого 2017 року представник відповідача в судове засідання також не з'явився, документальне підтвердження про неявку в судове засідання не надав. На адресу суду направлено чергове клопотання про перенесення судового засідання (а.с.80).

Суд задовольнив клопотання відповідача і в черговий раз відклав розгляд справи до 09 год. 00 хв. на 21 березня 2017 року, про що був повідомлений відповідач належним чином, судову повістку отримано 10.03.2017 року (а.с.84).

21 березня 2017 року представник відповідача в черговий раз в судове засідання не з'явився, документальне підтвердження про неявку в судове засідання не надав. На адресу суду направлено клопотання про перенесення судового засідання(а.с.87).

Відповідно до ст.169 ЦПК України, суд може відкласти розгляд справи при неявці позивача, відповідача, котрих в установленому порядку сповіщено про час і місце судового засідання, з причин, визнаних судом поважними. У разі повторної неявки в судове засідання, незалежно від причин, позивача або відповідача, яким повідомлено в установленому порядку про час і місце судового засідання, суд розглядає справу за наявності у справі достатніх матеріалів про права і взаємовідносини сторін і якщо немає потреби заслухати особисті пояснення цієї особи.

Враховуючи, що відповідачем по справі є юридична особа, про розгляд справи повідомлялись тричі завчасно і належним чином, суд вважає можливим розглянути дану справу без представника Головного управління Держгеокадастру у Харківської області.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Так як відповідач не з'явився на судовий розгляд справи, завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, заяви про розгляд справи у її відсутності не надав, та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд рахує за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Великобурлуцька РДА у Харківській області в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином (а.с.60,70,83). Неявка вказаної особи в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, відповідно до ст.ст.3,4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В силу ст.ст. 10, 59, 60, 213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 58-59, ч.3 ст.61, ст.212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, а також зазначеними положеннями Цивільного кодексу України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися i розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших ociб.

Так, відповідно до ч.2 ст.373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

У відповідності до ч.І ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

г) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Судом встановлено, що 21 вересня 2012 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, складається з права на земельну частку (пай) в землях бувшого колективного сільськогосподарського підприємства РОДІНА с. Мілове Великобурлуцького району Харківської області, розміром 10.26 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належить померлому ОСОБА_2, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0160903, виданим 17 березня 1997 року Великобурлуцькою РДА і зареєстрованим 25 лютого 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 216 (а.с.05).

Оскільки земельної частки (паю) фактично в землях бувшого колективного сільськогосподарського підприємства РОДІНА на момент прийняття спадщини не було, позивач 02 жовтня 2012 року на підставі діючого законодавства на той час, звернувся з заявою до Великобурлуцької РДА з проханням надати йому у приватну власність земельну ділянку, площею 10.26 в умовних кадастрових гектарах із земель резервного фонду на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

17 жовтня 2012 року, Великобурлуцька РДА Харківської області, керуючись ст.ст. 17,81,118,134,151,186 ЗК України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, п.2 ст.21 ЗК Про місцеві державні адміністрації , прийняла розпорядження за № 328 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , яким надала дозвіл позивачеві розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) колишнього КСП РОДІНА в розмірі 10.26 умовних кадастрових гектарів з метою передачі її у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державного резервного фонду, що знаходяться на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів (а.с.07). На даний час дане розпорядження є чинним і ніким не скасовано.

На підставі вищевказаного розпорядження РДА, ОСОБА_1 06 листопада 2012 року звернувся до МПП Великобурлуцький земельний кадастр з заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державного резервного фонду, розташованого на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (а.с.16).

19 вересня 2013 року МПП Великобурлуцький земельний кадастр було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається у власність ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державного резервного фонду, що знаходяться на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Відповідно вказаного проекту, дозвіл на розробку проекту передбачає виготовлення проекту на 10.26 умовних кадастрових гектарів. При перерахунку з умовних кадастрових гектарів у фізичні - фактична площа відведення становить 8.2288 га. ріллі (а.с.13).

Відповідно акту приймання-передачі довгострокових межових знаків, МПП Великобурлуцький земельний кадастр в особі директора ОСОБА_3, за участю Відділу Держземагентства у Великобурлуцькому районі Харківської області, в особі начальника відділу ОСОБА_4 передав, а позивач ОСОБА_1 прийняв довгострокові межові знаки, встановленого зразка в кількості 10 шт., які встановлені по периметру на земельних ділянках на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (а.с.37).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ - 6300501562013, земельна ділянка, площею 8.2288 га., місце розташування: Міловська сільська рада, Великобурлуцький район, Харківська область, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрована 19.09.2013 року Відділом Держземагентства у Великобурлуцькому районі Харківської області і має кадастровий номер - 6321483500:02:000:0319 (а.с.08).

В судовому засіданні позивач підтвердив ці обставини, при цьому зазначив, що йому по акту приймання-передачі ще в 2013 році передані межові знаки, передача межових знаків була погоджена з відповідачем, земельна ділянка має кадастровий номер 6321483500:02:000:0319, Відділ Держземагентства у Великобурлуцькому районі Харківської області зареєстрував дану земельну ділянку 19 вересня 2013 року. Після отримання проекту землеустрою, ОСОБА_1 неодноразово звертався з заявами про затвердження технічної документації із землеустрою до Головного управління Держземагентства у Харківської області та до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, на які були отримані відповіді від 04 жовтня 2013 року, 02 жовтня 2014 року, 01 березня 2016 року та 14 вересня 2016 року, згідно яких позивачеві було відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою. Також позивачеві було рекомендовано для вирішення питання про виділення земельної ділянки за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, звернутись до суду (а.с.45).

Згідно п.3 Порядку до постанови КМУ від 04.02.2004 р. за № 122 Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) (із змінами), у разі виявлення після розробки проекту факту невключення

одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про: - коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); - надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки(паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією рішення (розпорядження) щодо коригування проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

В даний час позивач має намір провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянки, але не може цього зробити, так як державний акт на право приватної власності на земельну ділянку він не отримував, а без державної реєстрації він не має можливості передати земельну ділянку в оренду, хоча земельні податки весь час сплачує. Це питання не може вирішити на протязі чотирьох років.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами;

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 392 Цивільного кодексу України застосовується у випадку відсутності іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права, зокрема, у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншими особами.

Позивачем виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрована 19.09.2013 року Відділом Держземагентства у Великобурлуцькому районі Харківської області, земельна ділянка має кадастровий номер - 6321483500:02:000:0319.

Належність вищезазначеної земельної ділянки позивачеві на праві власності підтверджується: витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку , номер витягу НВ - 6300501562013 від 19.09.2013 року, кадастровий номер земельної ділянки - 6321483500:02:000:0319 земельна ділянка, площею 8.2288 га., місце розташування: Міловська сільська рада, Великобурлуцький район, Харківська область, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрована 19.09.2013 року Відділом Держземагентства у Великобурлуцькому районі Харківської області.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України , які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів .

За встановлених обставин, які підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами, суд приходить о висновку, що за позивачем слід визнати право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державного резервного фонду, площею 8.2288 га., кадастровий номер 6321483500:02:000:0319, яка розташована на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 17 жовтня 2012 року за № 328 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1І. .

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, районний суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державного резервного фонду, площею 8.2288 га., кадастровий номер 6321483500:02:000:0319, що розташована на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 17 жовтня 2012 року за № 328 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1І. .

Копію рішення направити на адресу відповідача та третьої особи - до відома.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі відсутності в судовому засіданні - з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 березня 2017 року.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області: ОСОБА_5