Постанова

від 11.05.2017 по справі 816/1811/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1811/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

позивача Приватного акціонерного товариства "Бетон" до відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

12.10.2016 Приватне акціонерне товариство "Бетон" (надалі - ПрАТ "Бетон", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0003101401 від 05.09.2016 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 85333,35 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21333,40 грн, всього - 106666,80 грн по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Скай-Девелопмент" (код 38291915) в серпні 2013 року;

- №0003081401 від 05.09.2016 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 89243,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 22310,75 грн, всього - 111553,80 грн за період 2013 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 здійснено заміну відповідача з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на - Головне управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач).

24.04.2017 позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0003101401 від 05.09.2016 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 85333,37 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21333,34 грн, всього - 106666,71 грн по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Скай-Девелопмент" (код 38291915) в серпні 2013 року;

- №0003081401 від 05.09.2016 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 89243,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 22310,75 грн, всього - 111553,75 грн за період 2013 року.

Таким чином, суд розглядає справу з урахуванням уточнених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення - рішення від 05.09.2016 №0003101401 та №0003081401, винесені на підставі акта перевірки від 19.08.2016 №338/16-31-14-01-09/30661791 є необґрунтованими та таким, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України. Також ПрАТ "Бетон" зазначає про те, що господарські операції з контрагентом - ТОВ "Скай-Девелопмент" є реальними та документально підтверджені, а отже податкові повідомлення-рішення є протиправними у частині визначення грошового зобов'язання та штрафної санкцій по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

У судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.155 т.3).

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував. У письмових запереченнях на позов (а.с.109-111 т.3) відповідач стверджує про правомірність висновків планової виїзної перевірки ПрАТ "Бетон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.11.2011 по 31.12.2015. Наголошено, що перевіркою, окрім іншого, встановлено порушення: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 134.1 статті 134, абз. "в" підпункту 138.10.2. пункту 138.10, підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.6 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 89297,00 грн, у тому числі за 2013 рік в сумі 89243,00 грн, за 2015 рік в сумі 54,00 грн; пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 117771,00 грн, у тому числі: січень 2013 року - 506,00 грн, лютий 2013 року - 4217,00 грн, серпень 2013 року - 89373,00 грн, грудень 2013 року - 4567,00 грн, березень 2015 року - 7214,00 грн, серпень 2015 року - 10237,00 грн, жовтень 2015 року - 39,00 грн, грудень 2015 року - 1618,00 грн, а відтак правомірно винесено податкові повідомлення - рішення від 05.09.2016 №0003101401 та №0003081401.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Бетон" (код ЄДРПОУ 30661791) 16.06.2000 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи та не оспорюється сторонами (а.с.18-18 т.1).

Видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: 23.61 виготовлення виробів із бетону для будівництва; 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (а.с.20 т.1).

На підставі направлень від 19.07.2016 №1378, №1379, №1380 (а.с.113, 115 т.1), згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтею 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, згідно з наказами ГУ ДФС у Полтавській області від 13.07.2016 №830, від 04.08.2016 №940 (а.с.114 т.1) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ "Бетон" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.11.2011 по 31.12.2015.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ПрАТ "Бетон" відповідачем складено акт від 19.08.2016 №338/16-31-14-01-09/30661791 (надалі - акт перевірки), у якому, крім іншого, зафіксовано порушення:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 134.1 статті 134, абз. "в" підпункту 138.10.2. пункту 138.10, підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.6 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 89297,00 грн, у тому числі за 2013 рік в сумі 89243,00 грн, за 2015 рік в сумі 54,00 грн;

- пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 117771,00 грн, у тому числі: січень 2013 року - 506,00 грн, лютий 2013 року - 4217,00 грн, серпень 2013 року - 89373,00 грн, грудень 2013 року - 4567,00 грн, березень 2015 року - 7214,00 грн, серпень 2015 року - 10237,00 грн, жовтень 2015 року - 39,00 грн, грудень 2015 року - 1618,00 грн (а.с.36-124 т.1).

На підставі акта перевірки відповідачем 05.09.2016 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №000301401, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальній сумі 141310,00 грн, у тому числі: 113048,00 грн - за податковим зобов'язанням; 28262,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.22 т.1);

- податкове повідомлення-рішення №0003081401, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 111607,75 грн, у тому числі: 89297,00 грн - за податковим зобов'язанням; 22310,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.24 т.1).

Позивач не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Полтавській області від 05.09.2016 №000301401, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 85333,37 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21333,34 грн та №0003081401, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 89243,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 22310,75 грн, оскаржив їх до суду.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вище зазначено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Як слідує зі змісту акта перевірки, висновки про заниження податку на прибуток в сумі 89243,00 грн за 2013 рік та про завищення податкового кредиту за серпень 2013 року на суму 85333,37 грн стосується взаємовідносин позивача з ТОВ "Скай-Девелопмент".

З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Скай-Девелопмент" (виконавець) укладено ряд договорів на виконання робіт, а саме:

- договір на виконання робіт №52 від 02.08.2013 (надалі - договір №52 від 02.08.2013), пунктами 1.2 та 3.2 якого передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи: виготовлення металевої опалубки ПБ-1 в кількості 2 шт із власного матеріалу виконавця. Загальна ціна даного договору складає 58000,00 грн (а.с.211-212 т.1);

- договір на виконання робіт №54 від 06.08.2013 (надалі - договір №54 від 06.08.2013), пунктами 1.2 та 3.2 якого передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи: виготовлення металевої опалубки Ф 6-4 в кількості 2 шт із власного матеріалу виконавця. Загальна ціна даного договору складає 52000,00 грн (а.с.231-232 т.1);

- договір на виконання робіт №57 від 09.08.2013 (надалі - договір №57 від 09.08.2013), пунктами 1.2 та 3.2 якого передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи: виготовлення металевої опалубки Ф 6-4 в кількості 2 шт із власного матеріалу виконавця. Загальна ціна даного договору складає 52000,00 грн (а.с.250-251 т.1);

- договір на виконання робіт №63 від 12.08.2013 (надалі - договір №63 від 12.08.2013), пунктами 1.2 та 3.2 якого передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи: виготовлення металевої опалубки Р-1А в кількості 2 шт із власного матеріалу виконавця. Загальна ціна даного договору складає 50000,00 грн (а.с.18-19 т.2);

- договір на виконання робіт №66 від 14.08.2013 (надалі - договір №66 від 14.08.2013), пунктами 1.2 та 3.2 якого передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи: виготовлення металевої опалубки Ф 5-4 в кількості 2 шт із власного матеріалу виконавця. Загальна ціна даного договору складає 48000,00 грн (а.с.38-39 т.2);

- договір на виконання робіт №71 від 16.08.2013 (надалі - договір №71 від 16.08.2013), пунктами 1.2 та 3.2 якого передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи: виготовлення металевої опалубки Ф 5-4 в кількості 2 шт із власного матеріалу виконавця. Загальна ціна даного договору складає 48000,00 грн (а.с.58-59 т.2);

- договір на виконання робіт №78 від 20.08.2013 (надалі - договір №78 від 20.08.2013), пунктами 1.2 та 3.2 якого передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи: виготовлення металевої опалубки Ф 6-4 в кількості 1 шт із власного матеріалу виконавця. Загальна ціна даного договору складає 52000,00 грн (а.с.78-79 т.2);

- договір на виконання робіт №81 від 22.08.2013 (надалі - договір №81 від 22.08.2013), пунктами 1.2 та 3.2 якого передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи: виготовлення металевої опалубки Ф 6-4 в кількості 1 шт із власного матеріалу виконавця. Загальна ціна даного договору складає 52000,00 грн (а.с.97-98 т.2);

- договір на виконання робіт №84 від 26.08.2013 (надалі - договір №84 від 26.08.2013), пунктами 1.2 та 3.2 якого передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи: виготовлення металевої опалубки Ф 6-4 в кількості 1 шт із власного матеріалу виконавця. Загальна ціна даного договору складає 52000,00 грн (а.с.116-117 т.2);

- договір на виконання робіт №85 від 28.08.2013 (надалі - договір №85 від 28.08.2013), пунктами 1.2 та 3.2 якого передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи: виготовлення металевої опалубки Ф 5-4 в кількості 1 шт із власного матеріалу виконавця. Загальна ціна даного договору складає 48000,00 грн (а.с.135-136 т.2).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій позивачем надані суду отримані від ТОВ "Скай-Девелопмент": рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання-послуг), акти прийомки виконаних будівельних робіт, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, видаткові накладні, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт приблизної форми КБ-3, договірні ціни, локальні кошториси, платіжні доручення (а.с.213-230 т.1; а.с.233-249 т.1; а.с.1-17 т.2; а.с.20-37 т.2; а.с.40-57 т.2; а.с.60-77 т.2; а.с.80-96 т.2; а.с.99-115 т.2; а.с.118-134 т.2; а.с.137-163 т.2).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "Скай-Девелопмент" для документального оформлення господарських операцій з придбання позивачем товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Сума ПДВ в розмірі 85333,37 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "Скай-Девелопмент", включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2013 року.

У запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що в частині товарно-транспортних накладних не зазначено повна адреса пункту навантаження товару. В іншій частині товарно-транспортних накладних адреса пункту навантаження виправлена від руки, а тому визначити, де саме підписувалися акти приймання товару та де навантажувався товар встановити неможливо.

Позивачем надано до суду копію договору на надання автопослуг №1 від 04.01.2012, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 (перевізник) надає ПрАТ "Бетон" (замовник) по його заявці вантажні автомобілі марки МAN ГОС НОМЕР_1 та IVECO ГОС НОМЕР_2, для виконання вантажних автоперевезень будівельних матеріалів, а також металоконструкцій (а.с.167-168 т.2).

На підтвердження доставки придбаного товару позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні зі змістом яких слідує, що транспортування відбувалося під керуванням водіїв: ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 з АДРЕСА_1 до місцезнаходження позивача: м.Кременчук, вул.Свіштовська, 9. Транспортування придбаного у ТОВ "Скай-Девелопмент" товару відбувалося автомобілями марки: IBEKO НОМЕР_2, причіп НОМЕР_3 та MAN НОМЕР_1, причіп НОМЕР_4 (а.с.229, 249 т.1; а.с. 17, 37, 57, 76, 95, 114, 133, 151 т.2).

Матеріали справи свідчать, що вказані автомобільні транспорти належать ПП "Кремавтотранс" (а.с.171-172 т.2) та передані ФОП ОСОБА_1, на підставі договору оперативної оренди транспортних засобів від 11.12.2008 (а.с.169-170 т.2). Роботи по наданню послуг автотранспорту в серпні 2013 року прийняті на підставі акті здачі-прийняття робіт (а.с.173-182 т.2).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з пунктом 8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

З огляду на викладене, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, а саме: не зазначення повної адреси навантаження товару та наявність виправлень від руки в графі "пункт навантаження", "пункт розвантаження" не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Металеві опалубки, які виготовляло ТОВ "Скай-Девелопмент", прийняті в експлуатацію позивачем на актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.196-207 т.2).

З письмових пояснень позивача слідує, що металеві опалубки використані у господарській діяльності позивача під час виготовлення (формування) залізобетонних виробів та виготовлення бетону. За допомогою придбаної продукції позивачем було виготовлено: ригель Р-1А в кількості 453 шт., фундаментні опори електропередач ФБ 6-4 в кількості 335 шт., фундаментні опори електропередач Ф 5-4 в кількості 151 шт, балка перегрузочна ПБ-1 в кількості 26 шт (а.с. 207 т.1).

Вказані залізобетонні вироби реалізовані ТОВ "Квірун", що підтверджується відомостями з оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за серпень 2013 року, договором купівлі-продажу продукції від 21.01.2013 №01, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, виписками з банку (а.с.208-250 т.2; а.с.1-5 т.3).

Отже, вищевикладене свідчить, що придбані у ТОВ "Скай-Девелопмент" послуги з виконання робіт по виготовленню металевих опалубок спрямовані на забезпечення власної господарської діяльності, пов'язаної з виготовленням залізобетоних виробів з метою їх подальшої реалізації.

Посилання відповідача у акті перевірки та у своїх запереченнях на той факт, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси для здійснення даного виду діяльності та внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням, судом оцінюються критично.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України, зокрема від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10528520), від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14222198), у яких зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПрАТ "Бетон" чи його контрагента ТОВ "Скай-Девелопмент".

В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності виконання робіт, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Стосовно контрагента позивача - ТОВ "Скай-Девелопмент" то слід зазначити, що фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено. Контрагент знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість (а.с.202-206 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "Бетон", суд взяв до уваги наявні судові рішення у справі №816/1068/15-а за позовом ПрАТ "Бетон" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення від 24.10.2014 № 0005442201/2066. Так, судовим розглядом досліджувалися взаємовідносини позивача з ТОВ "Скай-Девелопмент" в інших періодах, а саме: червень, липень, вересень 2013 року. За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про реальність господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ "Скай-Девелопмент" та про протиправність винесення податкового повідомлення від 24.10.2014 № 0005442201/2066 (а.с.75-98 т.3).

Отже, наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності підтверджують відсутність у діях ПрАТ "Бетон" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки від 19.08.2016 №338/16-31-14-01-09/30661791, у частині заниження податку на прибуток в сумі 89243,00 грн за 2013 рік та завищення податкового кредиту за серпень 2013 року на суму 85333,37 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Скай-Девелопмент".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Полтавській області від 05.09.2016 №000301401 у частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 85333,37 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21333,34 грн та №0003081401, у частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 89243,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 22310,75 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Бетон" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 05.09.2016 :

- №0003101401 у частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 106666,71 грн, у тому числі: за основним платежем - 85333,37 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 21333,34 грн.

- №0003081401 у частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 111553,75 грн, у тому числі: за основним платежем - 89243,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 22310,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Приватного акціонерного товариства "Бетон" (код ЄДРПОУ 30661791) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3273,35 (три тисячі двісті сімдесят три гривні тридцять п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.С. Канигіна