Ухвала

від 05.07.2017 по справі 816/1811/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 р.Справа № 816/1811/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А..О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2017р. по справі № 816/1811/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Бетон" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Бетон" (далі - ПрАТ Бетон ), звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДФС у Полтавській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: (а.с.5-17 т.1, а.с.154 т.3)

- № 0003101401 від 05.09.2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 106666,71 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 85333,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21333,34 грн., по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Скай-Девелопмент" (код 38291915) в серпні 2013 року;

- № 0003081401 від 05.09.2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 111553,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 89243,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22310,75 грн., за період 2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2017р. по справі № 816/1811/16 задоволено адміністративний позов ПрАТ Бетон . (а.с.157-166 т.3)

Не погодившись із судовим рішенням, ГУ ДФС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні адміністративного позову. (а.с.170-172 т.3)

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно із ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судоовго засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнан обов'язковою, та той факт, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПрАТ "Бетон" (ідентифікаційний код 30661791) зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку та є платником податку на додану вартість. (а.с.18-21 т.1)

Видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: 23.61 виготовлення виробів із бетону для будівництва; 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Із матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Бетон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.11.2011 року по 31.12.2015 року.

За результатами проведеної податковим органом перевірки складено акт від 19.08.2016 року №338/16-31-14-01-09/30661791 з відповідними додатками. (а.с.36-192 т.1)

Проведеною перевіркою зафіксовано порушення ПрАТ Бетон (а.с.123 т.1), в тому числі:

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.134.1 ст.134, абз."в" п.п.138.10.2 п.138.10, п.п.138.12.2 п.138.12 ст.138, п.п.139.1.5, 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.6 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 89297,00 грн., в тому числі за 2013 рік - 89243,00 грн.;

- п.188.1 ст.188, пп.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, пп.201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 117771,00 грн., в тому числі за серпень 2013 року - 89373,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області щодо ПрАТ Бетон прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 05.09.2016 року № 0003101401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" на загальну суму 141310,00 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 113048,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28262,00 грн. (а.с.22-23 т.1);

- від 05.09.2016 року № 0003081401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" на загальну суму 111607,75 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 89297,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22310,75 грн. (а.с.24-25 т.1).

Колегія суддів звертає увагу, що ПрАТ Бетон податкове повідомлення-рішення від 05.09.2016 року № 0003101401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" оскаржується не в повному обсязі, а лише в частині на суму 106666,71 грн. (за податковими зобов'язаннями - 85333,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21333,34 грн.) по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Скай-Девелопмент" (код 38291915) в серпні 2013 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, суд першої інстанції відмітив, що податковим органом не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПрАТ "Бетон" чи його контрагента ТОВ "Скай-Девелопмент".

Крім того, в акті перевірки податковим органом не встановлено факт відсутності виконання робіт, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки податкового органу про заниження ПрАТ Бетон сум податку на прибуток за 2013 рік на 89243,00 грн. та про завищення сум податкового кредиту по податку на додану вартість за серпень 2013 року на 85333,37 грн. стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ "Скай-Девелопмент". (а.с.41-63, 86-87 т.1)

Так, податковим органом вказано, що перевіркою не підтверджено реальність проведення ПрАТ Бетон господарських операцій із ТОВ Скай Девелопмент (ідентифікаційний код 38291915, стан 8: до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) в серпні 2013 року по придбанню послуг з виготовлення опалубки металевої згідно договорів на виконання робіт, загальна вартість яких в серпні 2013 року складає 426666,67 грн., в тому числі ПДВ 85333,37 грн.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 198.1 та 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 даного Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Положеннями ч.2 ст.9 Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, в тому числі, такі обов'язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

При цьому, згідно із ч.ч.3 та 5 ст.9 Закону України №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

При цьому, слід відмітити, що окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, щодо взаємовідносин ПрАТ Бетон із ТОВ Скай Девелопмент .

Так, в серпні 2013 року між ПрАТ Бетон (замовник) та ТОВ Скай Девелопмент (виконавець) укладено договора на виконання робіт №52 від 02.08.2013 року (а.с.211-212 т.1), №54 від 06.08.2013 року (а.с.231-232 т.1), №57 від 09.08.2013 року (а.с.250-251 т.1), №63 від 12.08.2013 року (а.с.18-19 т.2), №66 від 14.08.2013 року (а.с.38-39 т.2), №71 від 16.08.2013 року (а.с.58-59 т.2), №78 від 20.08.2013 року (а.с.78-79 т.2), №81 від 22.08.2013 року (а.с.97-98 т.2), №84 від 26.08.2013 року (а.с.116-117 т.2), №85 від 28.08.2013 року (а.с.135-136 т.2).

Колегія суддів звертає увагу, що вказані договора містять аналогічні положення та відрізняються лише типом металевих опалубок, які замовляються, їх кількістю та ціною договору.

Так, пунктами 1.2 та 3.2 даних договорів передбачено, що виконавець із власного матеріалу зобов'язаний виконати роботи по виготовленню металевих опалубок ПБ-1, Ф 6-4, Ф 6-4, Р-1А, Ф 5-4, Ф 5-4, Ф 6-4, Ф 6-4, Ф 6-4, Ф 5-4 в кількості 2, 1, 1, 5, 1, 1, 1, 1, 1, 1 шт. відповідно.

Загальна ціна даних договорів складає 58000,00 грн., 52000,00 грн., 52000,00 грн., 50000,00 грн., 48000,00 грн., 48000,00 грн., 52000,00 грн., 52000,00 грн., 52000,00 грн., 48000,00 грн. відповідно.

На підтвердження реальності здійснення зазначених вищевказаних господарських операцій, ПрАТ Бетон надано до матеріалів справи по кожному договору копії наступних документів, в тому числі узгоджені сторонами:

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 (а.с.213, 233 т.1, а.с.1, 20, 40, 60, 80, 99, 118, 137 т.2);

- договірні ціни (а.с.214-215, 234-235 т.1, а.с.2-3, 21-22, 41-42, 61-62, 81-82, 100-101, 119-120, 138-139 т.2);

- локальні кошториси (а.с.216-217, 236-237 т.1, а.с.4-5, 23-24, 43-44, 63-64, 83-84, 102-103, 121-122, 140-141 т.2);

- акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (а.с.218-221, 238-241 т.1, а.с.6-9, 25-28, 45-48, 65-68, 85-88, 104-107, 123-126, 142-145 т.2);

- підсумкові відомості ресурсів (витрати - за прийнятими нормами) (а.с.222-224, 244-246 т.1, а.с.12-14, 32-34, 49-51, 69-71, 91-93, 110-112, 129-131, 146-148 т.2);

- підсумкові відомості ресурсів до локальних кошторисів (а.с.225-227, 242-243 т.1, а.с.10-11, 29-31, 52-54, 72-74, 89-90, 108-109, 127-128, 149-151 т.2);

- рахунки-фактури (а.с.228, 247 т.1, а.с.15, 35, 55, 75, 94, 113, 132, 152 т.2);

- акти здачі-прийняття робіт (надання-послуг) (а.с.228, 247 т.1, а.с.15, 35, 55, 75, 94, 113, 132, 152 т.2);

- податкові накладні (а.с.230, 249 т.1, а.с.17, 37, 57, 77, 96, 115, 134, 154 т.2);

- платіжні доручення (а.с.155-163 т.2);

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 (а.с.200-201 т.1);

- рух основних засобів по рахунку 104 за 2013 рік (а.с.191-195 т.2);

- акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.196-206 т.2);

- товарно-транспортні накладні (а.с.229, 248 т.1, а.с.16, 36, 56, 76, 95, 114, 133, 153 т.2);

Слід відмітити, що зі змісту товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення відповідних товарів (металевих опалубок) здійснювалось ФОП ОСОБА_1 (а.с.164-166 т.2) від вантажовідправника ТОВ Скай Девелопмент , пункт завантаження: м.Дніпропетровськ, вул.Малишева, 45, до вантажоотримувача ПрАТ Бетон , пункт розвантаження: м.Кременчук, вул.Свіштовська, 9.

Із матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 (перевізник) відповідно до договору про надання автопослуг №1 від 04.01.2012 року (а.с.167-168 т.2) надає ПрАТ "Бетон" (замовник) по його заявці вантажні автомобілі марки МAN держ. №147-51СН та IVECO держ. №170-21СН, для виконання вантажних автоперевезень будівельних матеріалів, а також металоконструкцій.

При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи договору оперативної оренди транспортних засобів від 11.12.2008 року (а.с.169-170 т.2) вищевказані транспортні засоби належать ПП "Кремавтотранс" (а.с.171-172 т.2) та передані ОСОБА_1 у строкове платне користування з метою здійснення господарської діяльності.

На підтвердження отримання ПрАТ Бетон послуг перевезення від ФОП ОСОБА_1, позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків-фактур (а.с.173-182 т.2), банківської виписки (а.с.183 т.2), актів зведення взаєморозрахунків (а.с.184-190 т.2).

Також, слід відмітити, що факт доставки до ПрАТ Бетон відповідних виробів вказаними транспортними засобами наявною в матеріалах справи копією журнала охорони позивача (а.с.6-19 т.3)

Із матеріалів справи вбачається, що металеві опалубки використані ПрАТ Бетон у господарській діяльності під час виготовлення (формування) залізобетонних виробів та вироблення бетону, що підтверджується актом за серпень 2016 року (а.с.207 т.2). Так, позивачем з використання відповідних металевих опалубок було виготовлено наступні залізобетонні вироби: ригель Р-1А, фундаментні опори електропередач ФБ 6-4, фундаментні опори електропередач Ф 5-4, балки перегрузочні ПБ-1.

Вказані залізобетонні вироби в подальшому були реалізовані позивачем ТОВ "Квірун" (а.с.210-214 т.2) згідно договору купівлі-продажу продукції від 21.01.2013 №01 (а.с.215-217 т.2). На підтвердження здійснення даної господарської операції, ПрАТ Бетон було надано до матеріалів справи оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за серпень 2013 року, довіреність на отримання товарів, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних Єдиному реєстрі податкових накладних, банківську виписку. (а.с.208-209, 218-250 т.2, а.с.1-5 т.3)

Зміна майнового стану ПрАТ Бетон за результатами здійснення вказаних господарських операцій підтверджується також фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2013 рік (а.с.35-38 т.3)

Щодо посилань апелянта на наявну у нього податкову інформацію про ТОВ Скай Девелопмент (а.с.112 т.3) колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях за умови, що контрагент платника податків зареєстрований належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань відсутні негативні відомості щодо стану такого контрагента, а також контрагент є платником податку на додану вартість.

Так, ТОВ Скай Девелопмент на час здійснення відповідних господарських операцій було зареєстроване в якості юридичної особи у встановленому законом порядку, було платником податку на додану вартість та мало ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с.202-206 т.1).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, в матеріалах справи містяться судові рішення у справі №816/1068/15-а за позовом ПрАТ "Бетон" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення від 24.10.2014 № 0005442201/2066. Так, в межах справи №816/1068/15-а досліджувалися взаємовідносини ПрАТ "Бетон" з ТОВ "Скай Девелопмент" в інших періодах 2013 року, а саме: червень, липень та вересень 2013 року. За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про реальність господарських операцій ПрАТ "Бетон" з ТОВ "Скай Девелопмент". (а.с.75-98, 105-108 т.3)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положеннями ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2017р. по справі № 816/1811/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10 липня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.