Рішення

від 12.05.2017 по справі 243/2963/17

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єд. унік. № 243/2963/17

Провадження № 2/243/2045/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року Слов'янський міськрайонний районний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.,

при секретарі Кобець О.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 2 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального лікувально - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка про визнання дій незаконними, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

29 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з дійсним позовом про визнання дій незаконними, стягнення грошових коштів та моральної шкоди з Комунального лікувально - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка , свої вимоги мотивувала тим, що 11 жовтня 2012 року вона була прийнята на посаду медичної сестри дитячого відділення комунального лікувально - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка . На теперішній час продовжує працювати в цьому ж закладі. За період часу з березня 2015 року по березень 2016 року їй була надмірно виплачена заробітна плата внаслідок рахункової помилки бухгалтера. В подальшому з квітня 2016 року по вересень 2016 року з її заробітної плати були проведені утримання грошових коштів в сумі, яка відповідала розміру раніше надмірно виплаченої їй заробітної плати. Вважає, що відповідачем були порушені положення Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року за № 108/95-ВР, а також Кодексу Законів про працю України. Зазначає, що в квітня 2016 року відповідачем було виявлено неправильність нарахування їй заробітної плати за результатами розрахункової помилки, яка була допущена бухгалтером, після чого відповідач відразу став проводити утримання виплачених сум з її заробітної плати. При цьому відповідач не з'ясував обставин, а саме: чи дає вона свою згоду на відповідні утримання грошових коштів із заробітної плати, не ознайомив її з наказом про відповідні утримання із заробітної плати тощо. Зазначає, що вона не надавала своєї письмової згоди на такі утримання, не була ознайомлена з відповідним наказом про утримання грошових коштів з її заробітної плати, не ставила підписів у вказаних наказах. Після того я їй стало відомо про такі утримання з її заробітної плати, вона заявила про те, що не згодна із вказаними утриманнями. Проте відповідач не звернувся до суду із відповідним позовом, а продовжував проводити вищевказані утримання з її заробітної плати, вважає, що своїми діями відповідач порушив її права а також вимоги чинного законодавства України про оплату праці. Вважає, що неправомірними діями відповідача їй причинено моральну шкоду у розмірі 2000 грн., оскільки дії відповідача стали передумовою погіршення її стану здоров'я, які привели до душевних страждань, вона зазнала стресу, в неї заявилося безсоння, дратливість, запальність, часті головні болі, які раніше їй не були властиві. На вирішення вказаної проблеми їй припало дуже багато часу та сил, які б вона могла витратити на більш благотворні цілі. Неодноразово вона зверталася до відповідача з особистим проханням та з адвокатським запитом про видачу їй вищевказаних документів, проте відповідач відмовився це зробити. У зв'язку з наведеним це примусило її звернутися до суду. Просила суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним наказ керівника комунального лікувально - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка м. Слов'янська Донецької області, у відповідності до якого були проведені о 2016 році утримання з її заробітної плати надмірно виплачених сум в результаті рахункової помилки; стягнути з комунального лікувально - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка на її користь незаконно утримані з її заробітної плати кошти та моральну шкоду у розмірі 2000 грн., а також витрати, понесені нею по отриманню нею юридичної допомоги у сумі 500 грн.

В судовому засідання засіданні позивач ОСОБА_1 надала пояснення, аналогічні викладеним нею у позовній заяві. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що її взагалі не надавали для ознайомлення наказу, вона не відмовлялась від його підписання та не надавала усної згоди на утримання помилково нарахованих сум. Про утримання з її заробітної плати зайво сплачених коштів вона дізналась у квітні 2016 року, після цього зверталась до відповідача та адвоката для відновлення своїх прав.

Представник відповідача комунального лікувально - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 13.04.2017 р. № 02-27/78, надав свої заперечення стосовно заявленого позову, які обґрунтував тим, що медичній сестрі ОСОБА_1 внаслідок лічильної помилки при підрахунку медичного стажу на протязі з березня 2015 року по березень 2016 року було зайве виплачено надбавку за вислугу років в розмірі 1929 грн. 54 коп. 15 квітня 2016 року інспектор з кадрів КЛПЗ Стоматологічна поліклініка повідомив адміністрацію закладу про виявлення лічильної помилки при визначенні стажу роботи позивача, а саме зазначає, що стаж роботи позивача складає на 01.04.2016 року 8 років 4 місяці та 24 дні. Цього ж дня головний бухгалтер закладу повідомив головного лікаря про факт зайве виплаченої надбавки за вислугу років позивачу в розмірі 20 % посадового окладу замість 10 %, які підлягають сплаті працівнику зі стажем роботи меншим ніж 10 років зазначає, що позивачу було відомо про розмір надбавки за вислугу років, яка їй сплачувалась на протязі з березня 2015 по березень 2016 року, з розрахункових листів про нарахування заробітної плати, що надаються працівникам закладу щомісячно.

15 квітня 2016 року головним лікарем закладу було видано наказ від 15.04.2016 року № 131 про утримання із заробітної плати медичної сестри ОСОБА_1 зайве виплаченої суми надбавки за вислугу років в сумі 1929 грн. 54 коп. Того ж дня інспектором з кадрів закладу ОСОБА_3 позивач була запрошена до бухгалтерії, де були присутні: головний бухгалтер закладу - ОСОБА_4 та бухгалтер закладу - ОСОБА_5 Позивачу було повідомлено про обставини справи та запропоновано ознайомитися з наказом від 15.04.2016 № 131 Про утримання із заробітної плати позивача зайве виплаченої суми надбавки за вислугу років в сумі 1929 грн. 54 коп., на що позивач повідомила про те, що розуміє ситуацію, не заперечує проти виправлення ситуації шляхом утримання із заробітної плати зайве виплаченої суми та відмовилася від ознайомлення з наказом, про що було складено акт про відмову від підписання. Зазначає, що на проміжку часу з квітня 2016 по вересень 2016 року проводилось утримання зайве сплаченої суми у відповідності до наказу по закладу від 15.04.2016 № 131. Отримуючи щомісячно розрахункові листи про нарахування заробітної плати з квітня 2016 по вересень 2016 року позивач ніяким чином не реагувала на проведення утримання зайве сплачених сум. І тільки в квітні 2017 року позивач вирішила звернутися до суду з позовом. Вказує на те, що ця обставина підтверджує відсутність сильного хвилювання та душевних страждань, на які наголошує позивач при заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди. З огляду на викладене просить суд відмовити позивачу в її позовних вимогах у повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимогиОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працює на посаді медичної сестри у комунальному лікувальному - профілактичному закладі Стоматологічна поліклініка м. Слов'янська з 11 жовтня 2012 року, про що свідчить трудова книжка позивачки серії АВ № 134921 ( а.с. 9-10)

В судовому засіданні були досліджені розрахункові листки про нараховану заробітну плату, з яких вбачається, що ОСОБА_1 у період з березня 2015 по березень 2016 року було виплачено надбавку за вислугу років, яка вказана як 20 % у сумі 1929,54 грн. (а.с. 6-8).

З доповідної записки головного бухгалтера комунального лікувально - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка вбачається, що медичній сестрі ОСОБА_1 з березня 2015 по березень 2016 р. помилково проводилася виплата за вислугу років у розмірі 20 %, а повинно було виплачуватися 10 %, тому сума переплачених коштів складала 1929 грн. 54 коп., яку в подальшому слід утримати із заробітної плати ОСОБА_1 (а.с. 29)

Відповідно до наказу від 15 квітня 2016 року № 131 Про утримання із заробітної плати , виданого головним лікарем комунального лікувально - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка ОСОБА_6, було утримано з заробітної плати ОСОБА_1 суму у розмірі 1929 грн. 54 коп. Вказане утримання було запроваджено здійснювати починаючи з квітня 2016 року. З вказаним наказом ОСОБА_1 не була ознайомлена, оскільки на титульній сторінці вказаного наказу відсутній її підпис. (а.с. 28)

Як вказує відповідач, позивач відмовилася від підписання вказаного наказу, про що було складено відповідний акт від 15.04.2016 року ( а.с. 30)

З довідки про перерахунок надбавки за вислугу років медичній сестрі ОСОБА_1 вбачається, що останній було переплачено суму у період з березня 2015 року по березень 2016 року - 1 929,54 грн., та вказані кошти були утримані із заробітної плати позивача у період з квітня 2016 року по вересень 2016 року включно ( а.с. 31)

Відповідачем відповідно до вищевказаного наказу всупереч ст. 127 КЗпП України проведено утримання із заробітної плати позивачки зайво виплаченої суми заробітної плати внаслідок неправильного обчислення суми 1929,54 грн.

Відповідно до статей 127 , 128 КЗпП України , статей 25 , 26 Закону України Про оплату праці відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

- для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати;

- для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок;

- для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості;

- на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

Указані норми передбачають виключний перелік підстав для відрахування із заробітної плати працівника для покриття заборгованості перед підприємством, а тому розширеному тлумаченню не підлягають.

В наказі № 131 від 15.04.2016 р. вищевказані підстави для відрахування заробітної плати відсутні. Підставою для відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 вказана помилково виплачена заробітна плата.

У відповідності до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП України , суди мають враховувати, що: вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Власник вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування із заробітної плати з метою погашення заборгованості працівника перед підприємством за наявності двох умов: працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, не сплинув строк один місяць з дня, встановленого для повернення авансу.

Суду не надано належних та допустимих доказів згоди позивача на утримання з її заробітної плати грошових коштів, наданий акт таким доказом не є, позивач оспорює факт надання своєї згоди. Суд також враховує, що у разі згоди особи вона б не відмовлялася підписувати відповідний наказ у разі його наявності на час виникнення спору у квітні 2016 року.

В зв'язку з вищевикладеним, власник або уповноважений ним орган не мав права робити цього відрахування відповідно до приписів ст. 127 КЗпП України .

Відповідно до ст. 1215 ч. 1 п. 1 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, наказ не містить положень щодо відрахування виплачених сум із заробітної плати, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що такі дії відповідача суперечать вимогам трудового законодавства. У зв'язку із цим такі дії відповідача є незаконними, а позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1929,54 грн. є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Позивач вказує, що відмова відповідача від повернення грошового вкладу та нарахованих відсотків спричинили йому моральні страждання, вчасно не отримав свої кошти, у зв'язку з цим нормальне життя погіршилось. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема коли: право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди також зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Поряд з цим, факт звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди покладає на позивача обов'язок довести, що зазначені ним втрати немайнового характеру не є абстрактними, а дійсно були понесені позивачем. Відповідно до загальних засад змагальності кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 58 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно статті 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що позивач дійсно зазнала моральних страждань через незаконне звільнення, але її вимоги не підлягають задоволенню через пропуск строку звернення до суду з таким позовом.

Статтею 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк, коли працівник може звернутися до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. ( з наступними змінами та доповненнями) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк давності звернення до суду (ст.233 КЗпП).

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992р. (з подальшими змінами) встановлені статтями 228,233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються судом незалежно від заяви сторін.

Судом встановлено та зазначено позивачем у судовому засіданні, що про порушення своїх прав вона достовірно дізналася у квітні 2016 року під час відрахувань із заробітної плати. Оскільки утримання із заробітної плати було проведено без дотримання норм чинного трудового законодавства України, то позивачу завдано моральної шкоди. Проте, на час звернення позивача до суду з позовом 29.03.2017 року сплив тримісячний строк давності звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення витрат на праву допомогу, суд зазначає наступне.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою судових витрат входить до предмету доказування по справі.

За ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно частини 1 статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах та зазначено, що розмір компенсації витрат не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати(прожиткового мінімуму) у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

За змістом п. 48 Постанови Пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84 , 88 , 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданнямправової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином, для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу, стороною повинен бути наданий акт виконаних робіт із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру та надання консультації.

В порушення зазначених вимог закону, на підтвердження таких вимог позивачем не надано жодного доказу того, що він дійсно поніс витрати на правову допомогу, як то акту виконаних робіт, з якого видно час, витрачений на складання процесуальних документів, надання консультацій та участь представника у судових засіданнях, чи документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку. Адвокат не приймав участі в судових засіданнях чи під час проведення окремих процесуальних дій.

У зв'язку із викладеним суд позбавлений можливості стягнути витрати, пов'язані із наданням правової допомоги, відповідно ст. 88 ЦПК України, згідно із вимогами якої судом стягуються лише документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв'язку із чим, з відповідача в дохід держави має бути стягнено судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 88 , 209 , 212-215 ЦПК України , ст. 127 КЗпП України , ст.ст. 22 , 1166 , 1215 ЦК України ,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального лікувально - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка про визнання дій незаконними, стягнення грошових коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ головного лікаря комунального лікувально - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка № 131 від 15 квітня 2016 року, Про утримання із заробітної плати .

Стягнути з комунального лікувального - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка , код 03099499 р/р 35411001047567 ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, утриману суму заробітної плати у розмірі 1929 ( одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 54 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з комунального лікувального - профілактичного закладу Стоматологічна поліклініка , код 03099499 р/р 35411001047567 ГУДКСУ в Донецькій області МФО 834016 на користь держави на р/р 31215256700001 у ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, ЄДРПОУ: 37993783, код банку отримувача 820019, отримувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 640 гривень 00 копійок (шістсот сорок ) гривень.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_7