Постанова

від 10.05.2017 по справі 5013/1233/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017 року Справа № 5013/1233/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Фіночко В.Д., посвідчення №029553 від 13.10.2014р.

та представників сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: Жабський Д.В., представник, довіреність №б/н від 21.04.2015р.;

від третьої особи - 1,2 та відділу державної виконавчої служби представники не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2017р. за результатами розгляду скарги Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" від 24.10.2016р. на дії державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у справі №5013/1233/11

за позовом Прокурора Устинівського району в інтересах держави в особі

Криничненської сільської ради,

с. Криничне Устинівського району Кіровоградської області

до Приватного підприємства "Агрофірма "Центр",

с. Садки Устинівського району Кіровоградської області

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача :

І - Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області,

м. Кропивницький

ІІ - Устинівської районної державної адміністрації,

смт. Устинівка Кіровоградської області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди в сумі 1 936 400,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2017р. (суддя Вавренюк Л.С.) скарга Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" від 24.10.2016р. на дії державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у справі №5013/1233/11 відхилена. Ухвала суду обґрунтована відсутністю підстав для визнання незаконною постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового акту, просив ухвалу суду від 23.02.2017р. у справі №5013/1233/11 скасувати, визнати незаконною постанову державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2016р. В обґрунтування апеляційної скарги Відповідач посилається на те, що стягувач мав право пред'явити наказ до виконання не пізніше 22.06.2016р., тоді як наказ ним був пред'явлений 06.10.2016р. Висновки суду про право пред'явити наказ до виконання з 10.11.2015р. по 10.11.2016р. суперечать ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", яка не містить такої підстави для переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, як перегляд справи в апеляційному чи касаційному порядку. Стягувач мав можливість пред'явити наказ до виконання до 22.06.2016р. Суд не надав оцінки діям державного виконавця щодо зазначення в оскаржуваній постанові дати набрання рішенням законної сили - 10.11.2015р. Вважає строк пред'явлення наказу до виконання пропущеним, а виконавче провадження безпідставно порушеним.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2017р. (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.) апеляційна скарга Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2017р. прийнята до розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2017р. за клопотанням Відповідача строк вирішення спору продовжено на 15 днів до 10.05.2017р.

В судовому засіданні 10.05.2017р. прокурор проти доводів скаржника заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. судом касаційної інстанції залишена без змін та є судовим рішенням, яке підлягає обов'язковому виконанню. Моментом набрання рішенням законної сили є постанова Вищого господарського суду України від 10.11.2015р. Отже, державний виконавець при відкритті виконавчого провадження діяв в межах і спосіб передбачений законодавством, строк подачі виконавчого документа до виконання пропущений не був. Крім того, на даний час рішення є виконаним та виконавче провадження закрито.

Повноважний представник Відповідача в судовому засіданні 10.05.2017р. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Від Устинівського районного відділу державної виконавчої служби до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому виконавча служба просила розглядати справу без участі їх представника та залишити оскаржувану ухвалу без змін. Зазначила, що станом на 06.10.2016р. виконавчий документ був чинним та обов'язковим до виконання, бо строк пред'явлення до виконання обчислюється з дати відновлення чинності наказу, тобто з 10.11.2015р. до 10.11.2016р. Постановою державного виконавця від 10.11.2016р. виконавче провадження завершено згідно п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з повним виконанням рішення.

Згідно надісланого до суду клопотання №1440 від 04.05.2017р. Державна виконавча служба просила розглянути справу 10.05.2017р. без участі представника відділу за наявними матеріалами та залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Позивач та Треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що наявних доказів достатньо для вирішення спору по суті, а також те, що строк вирішення спору відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України вичерпаний, суд розглядає скаргу за відсутності інших учасників судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, представника Відповідача, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.09.2011р. по справі 5013/1233/11 у задоволенні позовних вимог прокурора Устинівського району в інтересах держави в особі Криничненської сільської ради про зобов'язання приватного підприємства "Агрофірма "Центр" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 96,8 га на території заказника загальнодержавного значення "Садківський степ" та приведення її у придатний для використання за призначенням стан, а також про стягнення з відповідача до Фонду охорони навколишнього природного середовища на користь Криничненської сільської ради 1936400,00 грн шкоди, заподіяної порушенням режиму території заказника, відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2012р., рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.09.2011р. у справі №5013/1233/11 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма Центр" до Фонду охорони навколишнього природного середовища на користь Криничневської сільської ради 1936400,00 грн шкоди.

11.04.2012р. на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. по справі №5012/1233/11 господарським судом Кіровоградської області видано наказ про стягнення з Приватного підприємства "Агрофірма Центр" до Фонду охорони навколишнього природного середовища на користь Криничневської сільської ради 1936400,00 грн шкоди.

В подальшому постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. у цій справі заяву Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції від 20.03.2012р. було задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. скасовано; апеляційну скаргу прокурора Устинівського району Кіровоградської області залишено без задоволення, рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.09.2011р. залишено без змін.

Переглянувши в касаційному порядку поставу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р., Вищим господарським судом України винесено постанову від 10.11.2015р., якою касаційну скаргу прокурора задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. у справі №5013/1233/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

За результатами нового розгляду апеляційною інстанцією заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2015р., Дніпропетровський апеляційний господарський суд 05.01.2016р. виніс ухвалу, якою заяву Приватного підприємства Агрофірми "Центр" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції від 20.03.2015р. у даній справі залишено без задоволення, а постанову без змін.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2016р. ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2016р. скасовано; провадження за заявою Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. припинено.

Таким чином, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р., якою позовні вимоги у даній справі задоволено та на виконання якої видано наказ 11.04.2012р., є чинною.

09.08.2016р. прокурор звернувся до Устинівського районного відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 11.04.2012р. у справі №5013/1233/11, зазначивши суму до стягнення 1058655,56 грн (а.с. 38 том 7 ).

12.08.2016р. старшим державним виконавцем Устинівського районного відділу ДВС Любченком В.А. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з посиланням на п. 8 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 39 том 7).

Ухвалою господарського суду від 29.09.2016р. за результатами розгляду скарги керівника Олександрійської місцевої прокуратури на дії (бездіяльність) державного виконавця щодо виконання наказу від 11.04.2012р. у справі №5013/1233/11 визнано незаконною постанову державного виконавця Устинівського РВ ДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 12.08.2016р. (а.с. 77-79 том 7).

06.10.2016р. старшим державним виконавцем Устинівського РВДВС Любченком В.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2012р. №5013/1233/11, зазначено, що виконавчий документ набрав чинності 10.11.2015р. (а.с. 105 том 7).

24.10.2016р. не погодившись із постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2016р., ПП Агрофірма Центр звернулось до господарського суду Кіровоградської області зі скаргою, в якій просило визнати її незаконною та зупинити стягнення за наказом від 11.04.2012р. у справі №5013/1233/11 до завершення розгляду скарги по суті. В обґрунтування апеляційної скарги посилалось на те, що наказ суду був пред'явлений до виконання у 2012 році, а 22.06.2015р. виконавче провадження було завершено на підставі п.4 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження . Отже, прокурор або Позивач мали право пред'явити наказ до виконання не пізніше 22.06.2016р. Заява про примусове виконання була подана 06.10.2016р., тобто з пропущенням строку пред'явлення наказу для виконання. Вказана державним виконавцем дата набрання документом законної сили - 10.11.2015р. не відповідає даті набрання чинності рішення суду, постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2016р. є незаконною.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 11 названого Закону); зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст. 6 Закону).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. у виконавчому документі зазначається дата набрання законної сили рішенням суду. Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р., яка діяла на час видання наказу господарським судом, встановлено річний строк для пред'явлення наказу до виконання.

Як було встановлено вище, наказ від 11.04.2012р. №5013/1233/11 був пред'явлений до виконання у 2012 році, а 22.06.2015р. виконавче провадження було завершене на підставі п. 4 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та повернуто наказ стягувачу у зв'язку із скасуванням судового рішення, на підставі якого він був виданий.

В наказі №5013/1233/11 від 11.04.2012р. зазначено, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду набрала законної сили 20.03.2012р. Іншої дати набрання чинності рішенням суду вказаний наказ не містить.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Разом з тим, враховуючи, що постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015р., яка набрала чинності, у державного виконавця відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, про що зазначено господарським судом також в ухвалі суду від 29.09.2016р., якою визнано безпідставним винесення державним виконавцем постанови від 12.08.2016р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки станом на 09.08.2016р. рішення суду, на підставі якого видано наказ, було чинним.

Враховуючи те, що можливість та законне право знову подати наказ до виконання органу ДВС для примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , з'явилася у стягувача з моменту винесення Вищим господарським судом України постанови від 10.11.2015р., суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що з урахуванням положень Закону України Про виконавче провадження в редакції, що діяла до 05.10.2016р., стягувач мав право та фактичну можливість пред'явити наказ до виконання протягом року, тобто до 10.11.2016р.

Фактично заява прокурором подана до органу ДВС для примусового виконання 06.10.2016, тобто в обумовлений Законом строк (один рік), що діяв на час видачі господарським судом наказу від 11.04.2012р.

З огляду на наведене, судом першої інстанції правомірно визнані вимоги скаржника в частині визнання незаконної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2016р. безпідставними та необґрунтованими.

Органом Державної виконавчої служби повідомлено господарський суд, що 10.11.2016р. виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 20.03.2012р. №5013/1233/11 завершено на підставі п.9 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням (а.с. 148-148, том 7, а.с. 21, том 8).

Враховуючи викладене, а також відсутність повноважень господарського суду, визначених процесуальним законом для зупинення виконавчого провадження (згідно ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу такими повноваженнями наділений виключно суд касаційної інстанції), судом першої інстанції також обґрунтовано відмовлено у задоволенні скарги в частині зупинення стягнення за наказом від 11.04.2012р. №5013/1233/11 до завершення розгляду скарги по суті.

Враховуючи наведене, підстави для скасування ухвали суду від 23.02.2017р. за результатами розгляду скарги Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" від 24.10.2016р. на дії державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у справі №5013/1233/11 відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2017р. за результатами розгляду скарги Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" від 24.10.2016р. на дії державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у справі № 5013/1233/11 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2017р. за результатами розгляду скарги Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" від 24.10.2016р. на дії державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у справі № 5013/1233/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 12.05.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд