Постанова

від 15.08.2017 по справі 5013/1233/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Справа № 5013/1233/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В. Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі№ 5013/1233/11 Господарського судуКіровоградської області за скаргою на дії Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" Державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області за позовомПрокурора Устинівського району в інтересах держави в особі Криничненської сільської ради до треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПриватного підприємства "Агрофірма "Центр" - Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області; - Устинівська районна державна адміністрація прозвільнення земельної ділянки, відшкодування шкоди за участю представників: прокурораРядчик А.В.- посвідч. № 025990; позивачане з'явились; відповідачаМдзінарашвілі Г.Н. - директор; Жабський Д.В.- предст. довір. від 21.04.2015 третіх осібне з'явились ВДВСне з'явились;

ВСТАНОВИВ:

24.10.2016 Приватне підприємство "Агрофірма "Центр" подало до господарського суду скаргу, в порядку, передбаченому статтею 121 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило визнати незаконною постанову державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2016. Обґрунтовуючи заяву, вказало про незаконність та безпідставність відкриття виконавчого провадження державним виконавцем, враховуючи пропуск строку для звернення з заявою про примусове виконання рішення стягувачем, відповідно до вимог статей 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження" (редакції від 21.04.1999), який, на думку заявника, розпочав перебіг з 22.06.2015 (дати прийняття постанови ДВС про закінчення виконавчого провадження) по 22.06.2016 (дати, визначеної за частиною першою статті 22 вказаного Закону), натомість заява про примусове виконання рішення подана 06.10.2016, тобто з пропуском встановленого строку для пред'явлення наказу до виконання.

Устинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області заперечив проти задоволення скарги відповідача, вказав, що, враховуючи перегляд прийнятої у справі постанови по суті спору за нововиявленими обставинами та результат такого перегляду, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 набрала законної сили з 10.11.2015, відтак наказ дійсний для пред'явлення до виконання протягом року до 11.11.2016.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2017 (суддя Вавренюк Л.С.) скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" на дії державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області відхилено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (судді: Широбокова Л.П. - головуючий, Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.) ухвалу господарського суду за результатами розгляду скарги Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" від 24.10.2016 на дії державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Агрофірма "Центр" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанції та прийняти постанову, якою визнати незаконною постанову державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2016. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, а саме: суди в порушення вимог статей 18, 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження" не врахували, що наказ господарського суду від 11.04.2012 пред'явлений до виконання у 2012 році та частково виконаний; 22.06.2015 виконавче провадження було завершене на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", повернуто наказ стягувачу у зв'язку з тим, що постанову, за якою видано наказ, скасовано за нововиявленими обставинами постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015; скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 за результатами перегляду в касаційній інстанції не породжує жодних правових наслідків для набрання законної сили постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 (враховуючи відповідну практику Верховного Суду України у справі № 6-639цс-15 від 02.09.2015), відтак, враховуючи, що у виконавчому документі визначено єдину дату набрання законної сили постанови, за якою провадиться стягнення - 20.03.2012, висновки про набрання рішенням законної сили з 10.11.2015 є безпідставними; суди помилково взяли до уваги, що з моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження до моменту прийняття Вищим господарським судом України постанови від 10.11.2015 стягувач не мав можливості подавати наказ для виконання, оскільки стаття 23 Закону України "Про виконавче провадження" не містить такої підстави для переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, як перегляд справи в апеляційному чи касаційному порядку.

Позивач, треті особи та виконавча служба не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників прокуратури та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди встановили та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.09.2011 у цій справі відмовлено повністю в позові прокурора Устинівського району в інтересах держави в особі Криничненської сільської ради до Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 96,8 га на території заказника загальнодержавного значення "Садківський степ" та приведення її у придатний для використання стан, а також про стягнення з відповідача 1936400 грн. шкоди, заподіяної порушенням режиму території заказника.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2012, рішення господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; зобов'язано Приватне підприємство "Агрофірма "Центр" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 96,8 га, розташовану на території заказника загальнодержавного значення "Садківський степ" і привести зазначену ділянку у придатний до використання стан; стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" 19636400 грн шкоди до Фонду охорони навколишнього природного середовища на користь Криниченської сільської ради та 39283,50 грн судових витрат на користь державного бюджету.

11.04.2012 Господарський суд Кіровоградської області видав наказ про стягнення з Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" 19636400 грн шкоди до Фонду охорони навколишнього природного середовища на користь Криниченської сільської ради, який було пред'явлено до виконання та за ним розпочато виконавче провадження.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 заяву Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції від 20.03.2012 задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 скасовано; апеляційну скаргу прокурора Устинівського району Кіровоградської області залишено без задоволення, рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.09.2011 залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 10.11.2015 касаційну скаргу прокурора задовольнив частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 у справі № 5013/1233/11 скасував, справу скерував на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 заяву Приватного підприємства Агрофірми "Центр" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції від 20.03.2012 у даній справі залишив без задоволення, а постанову без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 скасовано; провадження за заявою Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 припинено, відтак, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012, якою позовні вимоги у даній справі задоволено та на виконання якої видано наказ 11.04.2012, є чинною та підлягає виконанню.

Суди також з'ясували, що 09.08.2016 прокурор звернувся до Устинівського районного відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 11.04.2012 у справі № 5013/1233/11, зазначивши суму до стягнення 1058655,56 грн.

12.08.2016 старший державний виконавець Устинівського районного відділу ДВС виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з посиланням на пункт 8 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (наявність передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження - рішення, за яким його видано, скасовано і відповідно до статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2016 скаргу керівника Олександрійської місцевої прокуратури на дії (бездіяльність) державного виконавця щодо виконання наказу від 11.04.2012 у справі № 5013/1233/11 задоволено частково; визнано незаконною постанову державного виконавця Устинівського РВ ДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 12.08.2016; у задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.

06.10.2016 старший державний виконавець Устинівського РВ ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2012 № 5013/1233/11, яка оскаржується боржником.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в попередній редакції) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого був виданий виконавчий документ, є підставою для закінчення виконавчого провадження, про що державний виконавець виносить постанову. Наслідком закінчення виконавчого провадження у такому випадку є повернення виконавчого документа органу, який його видав (а не стягувачу, як в інших випадках); у визначених цим Законом випадках здійснюється відновлення виконавчого провадження (статті 49-51 Закону України "Про виконавче провадження" (в попередній редакції).

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження", статті 40 та 41 якого також містять правове регулювання наслідків закінчення виконавчого провадження та передбачають процедуру відновлення виконавчого провадження.

Разом з тим, за змістом статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" у новій редакції, яка діяла станом на момент прийняття спірної постанови, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Цією ж статтею Закону обумовлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема пред'явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

За частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Таким чином, як за попереднім, так і за діючим на цей час законодавством розмежовано випадки, у яких документ повертається стягувачу з можливістю ініціювати виконавче провадження повторно у межах передбачених для цього строків, та інші випадки, коли виконавче провадження завершується без надання стягувачеві такого права.

Доводи скарги боржника стосуються порушення державним виконавцем строків, встановлених саме для випадків повторного ініціювання стягувачем виконавчого провадження. Натомість суди встановили, що підставою закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" стало скасування постанови, на підставі якої господарський суд видав наказ. Вказані обставини стали підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем та прийняття постанови від 12.08.2016, разом з тим, таку відмову суд визнав неправомірною (ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2016).

Отже, зі змісту спірних правовідносин вбачається, що у спірному випадку має місце відновлення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 за переоформленим наказом, тобто, відновлення попередньо порушеного виконавчого провадження, а посилання скаржника на строки, передбачені статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним.

Враховуючи викладене, перевіривши подані сторонами доводи, наявні в матеріалах справи докази, суди дійшли вірного висновку про відхилення скарги на дії державного виконавця за підстав, на які посилається заявник у скарзі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги щодо неповного з'ясування обставин справи судами та неналежності взятих судами до увагу доказів спростовуються матеріалами справи та змістом судових рішень; інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судом обставин справи, з огляду на що підстав для скасування зазначених судових актів з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 5 , 111 7 , пунктом 1 частини 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 5013/1233/11 Господарського суду Кіровоградської області та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2017 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова