Постанова

від 12.05.2017 по справі 825/685/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року Чернігів Справа № 825/685/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Клопот С.Л.

за участю секретаря Роговець М.О.,

представника позивача Красної О.А.,

представника відповідача Городничої Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Артанія-Агро" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Артанія-Агро" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 34257,55 грн., мотивуючи тим, що відповідач у 2016 році не виконав встановлених чинним законодавством вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які приєднанні до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем подано до відділення Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, в якому зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача складала у 2016 році - 2 особи, при цьому, в 2016 році у відповідача працювала лише 1 особа, якій встановлена інвалідність.

Вказана обставина підтверджується поданим відповідачем звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік (а.с. 6) і нічим не спростовується.

Вважаючи, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідач добровільно не сплатив відповідні кошти, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Статтею 19 Закону України від 21.03.1991 №875-XII Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон №875-XII) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону №875-XII).

У розумінні статті 19 Закону №875-XII грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями.

По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За вимогами статті 18 Закону №875-XII працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно положень цієї ж норми Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчать про наявність у роботодавця обов'язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також щодо повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

Верховним Судом України неодноразово висловлювалась правова позиція (постанови 02.02.2010, від 14.04.2011, від 20.06.2011), згідно з якою адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а за змістом статті 18 Закону № 875-XII обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. При зроблено висновок про неможливість покладення відповідальності на підприємство в разі вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Також Верховним Судом України у постановах від 28.05.2013, 09.07.2013, 19.11.2013, 11.02.2014, 21.04.2015 наголошувалось на тому, що висновок про належне виконання підприємством свого обов'язку по вжиттю усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, може бути визнаний таким, що ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права тільки у випадку встановлення судом здійснення підприємством, передбачених чинним законодавством, заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування уповноважених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів для забезпечення можливості виконання органами, зазначеними в статті 18 Закону №875- XII, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано жодних доказів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та вжиття відповідачем всіх необхідних заходів для забезпечення працевлаштування необхідної кількості інвалідів на підприємстві відповідача та заходів щодо інформування уповноважених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, а отже на нього може бути покладена відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбачена статтею 20 Закону №875- XII.

Таким чином, за одне нестворене робоче місце на протязі 2016 року штрафні санкції становлять 34121 грн. 05 коп.

Зважаючи на те, що відповідачем несвоєчасно сплачено адміністративно-господарські санкції, то згідно частини 2 статті 20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пункту 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819 у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Рішенням правління Національного банку України від 13.04.2017 № 232-рш встановлена облікова ставка у розмірі 13 % річних, а тому розмір пені, розрахованої відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, становить 136 грн. 50 коп.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Артанія-Агро є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, а адміністративно-господарські санкції та пеня стягненню з відповідача.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведення судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст., ст. 122,158 - 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства Артанія-Агро (р/р: 26003051401428, ПАТ КБ ПриватБанк м. Чернігів, МФО: 353586, код ЄДРПОУ: 34945166) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет Борзнянського району, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, рахунок: 31211230700057, МФО 853592, код ЄДРПОУ: 37440968) 34121,05 грн. адміністративно-господарських санкцій та 136,50 грн. пені.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.Л. Клопот