Рішення

від 11.05.2017 по справі 912/929/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 рокуСправа № 912/929/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/929/17

за позовом: приватного підприємства "ТД Бастіон", м. Кропивницький

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт - Україна", с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення 61 323,22 грн.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 03.05.2017 р.;

від позивача - ОСОБА_2, директор;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 03.01.2017 р.

Приватне підприємство "ТД Бастіон" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 51 660,00 грн., суми збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 4872,99 грн., пені у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу в сумі 3800,91 грн. та процентів за користування коштами у розмірі 989,32 грн., всього в розмірі 61 323,22 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання охоронних послуг від 28.03.2014 р. № Б-2/14.

Згідно письмового відзиву на позов від 04.04.2017 р., відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог (а.с. 67-69 том 1). Так, відповідач стверджує, що повноважною особою відповідача - директором товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт - Україна" надані позивачем до суду на підтвердження власних доводів документи (договір з додатками, акт виставлення охорони, акт зняття фізичної охорони та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)) не підписувались, повноваження щодо підписання зазначених документів відповідачем нікому не надавались. Також відповідач ставить під сумнів справжність печатки підприємства відповідача на зазначених документах.

У зв'язку з викладеним, відповідачем у справі заявлено клопотання про призначення у справі судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу документів (а.с. 112-113 том 1).

Також відповідач стверджує, що відповідно до дислокації - Додатку № 1 до Договору про надання охоронних послуг від 28.03.2014 р. № Б-2/14, адресою об'єкта охорони є Чернігівська область, Козелецький район, м. Остер, вул. Фрунзе, 103, проте у відповідача немає у власності чи у користуванні нерухомого майна за зазначеною адресою. З метою охорони об'єктів відповідача, останнім передано їх в цілодобову охорону ТОВ "Олексанр-Гарант-Груп" за договором про надання охоронних послуг № ОГ-1/14.

Відповідач також наголошує на тому, що позивачем неправильно здійснено нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені за договором про надання охоронних послуг від 28.03.2014 р. № Б-2/14 та просить застосувати строк позовної давності в частині нарахування пені за договором (а.с. 67-69 том 1).

Згідно письмових пояснень від 04.05.2017 Р. № 17, позивач заперечив проти призначення у справі судових експертиз, стверджуючи, що клопотання відповідача про їх призначення є лише способом затягування розгляду справи по суті, тоді як наявні в справі докази є достатніми для вирішення спору та їх дослідження можливе без спеціальних знань судових експертів (а.с. 192 том 1).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.

28.03.2014 р. між приватним підприємством "ТД Бастіон" (далі - ПП "ТД Бастіон", Охорона) та товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт - Україна" (далі - ТОВ "Регіонпродукт - Україна", Замовник) укладено договір про надання охоронних послуг № Б-2/14 (далі - Договір , а.с. 10 -21 том 1).

Відповідно до умов Договору, Замовник передає, а Охорона приймає під охорону та надає послуги з охорони об'єкта та/або його відокремлених приміщень (Додаток № 1 до Договору). Обов'язковою умовою на час укладення та здійснення Договору є наявність у Замовника повноважень на його володіння (користування) об'єктом (у формі права власності, права на постійне господарське відання, оперативне управління, оренда лізинг, доручення тощо), відомості про що надаються Охороні в завіреній Замовником письмовій формі. Послуги з охорони об'єкта включають також здійснення на ньому контрольно-пропускного режиму (п. 1.1. Договору).

У розділі 2 Договору сторони погодили ціну (вартість) послуг охорони та порядок розрахунків за Договором.

Так згідно п.п. 2.1., 2.3. - 2.5. Договору, ціна (вартість) наданих послуг за цим Договором визначається Охороною та погоджується Сторонами шляхом підписання Додатку № 2 (розрахунок вартості), який є невід'ємною частиною Договору; оплата за послуги здійснюється Замовником в гривнях щомісячно до 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані послуги, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок охорони, вказаний в цьому Договорі. Підставою для здійснення оплати є підписаний сторонами без зауважень Акт робіт приймання-передавання наданих послуг та рахунок Охорони. Акт приймання - передавання наданих послуг підписується сторонами останнім днем кожного календарного місяця, а також по закінченню строку дії Договору; оплата послуг за цим Договором здійснюється в національній валюті України.

Цей Договір укладається строком на три місяці і набирає чинності з моменту підписання сторонами; якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, Договір визнається продовженим на попередніх умовах строком на один рік (п.п. 11.1.-11.2. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений круглими печатками позивача і відповідача.

Шляхом підписання Додатків № 1, № 2 та № 3 до Договору сторони погодили дислокацію об'єктів, договірну ціну (кошторис) на здійснення заходів охорони силами ПП "ТД "Бастіон", перелік порушень та розмір накладення штрафних стягнень, із розрахунку за кожну особу Охорони та кожний випадок (а.с. 22-24 том 1).

01.05.2015 р. сторонами у справі підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, у відповідності до якої сторони виклали в наступній редакції п. 11.2. Договору: " 11.2. В разі, якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії даного Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається пролонгованим на попередніх умовах на кожен наступний календарний рік" (ас. 184 том 1).

Так, зокрема, сторони визначили, що контрольно-пропускний режим та забезпечення збереження матеріальних цінностей здійснюється Охороною на території об'єкту Замовника, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, м. Остер, вул. Фрунзе, 103; загальна вартість послуг Охорони в місяць складає 19215,00 грн. в місяць, у тому числі ПДВ.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

На виконання умов Договору сторонами підписано відповідний акт про виставлення охорони ПП "ТД Бастіон" від 28.03.2014 р. (далі - Акт від 28.03.2014 р., а.с. 25 том 1).

Як вбачається з Акту від 28.03.2014 р., з 11:00 години 28.03.2014 р. позивачем виставлено пости фізичної охорони для забезпечення охорони складу та прилеглого до нього відгородженого майданчику для відкритого зберігання товарно-матеріальних цінностей і обладнання, що розташовані на території колишньої сільгосптехніки за адресою: вул. Фрунзе, 103, м. Остер, Козелецький район, Чернігівська область (а.с. 25 том 1).

Як стверджує позивач, обґрунтовуючи позов, починаючи з моменту виставлення охорони та до моменту зняття фізичної охорони з об'єкту відповідача 02.08.2016 р., про що обома сторонами підписано відповідний (далі - Акт від 02.08.2016 р., а.с. 26 том 1), позивачем належним чином та в повному обсязі виконувались взяті на себе за Договором зобов'язання.

На підтвердження виконання позивачем взятих на себе зобов"язань за Договором позивачем надано до суду оригінали актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.11.2014 р. по 01.08.2016 р., які підписані без зауважень сторонами та скріплені печатками Охорони та Замовника (а.с. 21 - 42 том 2).

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарським судом також встановлено, що з метою здійснення відповідачем оплати за надані послуги, позивачем, як Охороною, щомісячно виставлялись відповідачу, як Замовнику, відповідні рахунки - фактури (далі - рахунки). При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що за змістом зазначених рахунків позивачем зазначались як дата та номер Договору, так й місяці, у яких позивачем надано послуги охорони (а.с. 133-162 том 1).

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за надані позивачем послуги розрахувався лише частково, на підтвердження чого до суду надано банківські виписки про рух коштів на рахунку позивача (а.с. 163-182 том 1).

При цьому, у судовому засіданні представником позивача зазначено про те, що зарахування здійснених відповідачем оплат позивачем фактично проводилось у відповідності до призначення платежів, зазначених відповідачем у платіжних дорученнях, відповідно до змісту яких відповідач посилався на укладений сторонами Договір та виставлені на оплату позивачем рахунки.

Так, неоплаченими відповідачем в повному обсязі залишилися надані за Договором позивачем послуги згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0040 за жовтень 2015 р. на суму 13020,00 грн., № ОУ-0044 за листопад 2015 р. на суму 12600,00 грн., № ОУ-0046 за грудень 2015 р. на суму 13020,00 грн., № ОУ-0066 за червень 2016 р. на суму 12600,00 грн. та № ОУ-0072 за 01.08.2016 р. на суму 420,00 грн., всього в розмірі 51 660,00 грн. (а.с. 27-31 том 1).

Також на підтвердження існування за відповідачем основної заборгованості за Договором в сумі 51 660,00 грн. позивачем надано до суду акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.2016 р. та станом на 02.08.2016 р. (а.с. 32, 214 том 1), які підписано бухгалтерами обох сторін, підписи яких скріплені круглими печатками підприємств.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням провести розрахунки та погасити заборгованість за Договором, що підтверджується наданими до суду позивачем відповідними листами (а.с. 33-38 том 1), однак, відповідач відповіді на звернення позивача не надав, заборгованість не сплатив.

Оскільки в обумовлені Договором строки відповідач заборгованість за Договором у сумі 51 660,00 грн. не сплатив, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом порушених прав.

Відповідач, заперечуючи позов, стверджує, що жоден з наданих позивачем до суду документів, як-то: Договір з додатками, акти виставлення та зняття фізичної охорони, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) керівником відповідача не підписувались, повноваження щодо підписання зазначених документів відповідачем нікому не надавались та в бухгалтерії відповідача відсутні акти здачі-приймання робіт (послуг) (а.с. 67 том 1).

Відповідач також стверджує, що акти звірки взаємних розрахунків, на які позивач посилається в підтвердження своїх доводів та, які підписані бухгалтерами підприємств, з боку відповідача не підписувалися, оскільки на підприємстві відповідача бухгалтер взагалі відсутній.

В ході судового розгляду справи відповідач також висловив припущення щодо несправжності печатки Замовника, відтиск якої міститься на зазначених вище документах.

Господарський суд не приймає доводами відповідача, оскільки вони спростовуються фактичними обставинами справи та наявними у справі доказами.

Так, зазначаючи про те, що керівником відповідача не підписувався ані сам Договір, Додатки до Договору та Додаткова угода до Договору, ані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) представник відповідача у судовому засіданні не зміг надати суду обгрунтованих пояснень щодо встановленого господарським судом фактичного виконання відповідачем, як Замовником, обумовленої Договором оплати на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур, з посиланням самим відповідачем у платіжних документах як-то призначення платежу на Договір та відповідні рахунки, що виставлені позивачем саме на підставі Договору (а.с. 163-182 том 1).

При цьому, господарський суд зауважує, що всі наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття виконаних робіт містять посилання на відповідні рахунки, що виставлялись позивачем для здійснення відповідачем оплати за надані послуги та на які, відповідно, є посилання в призначенні платежу при здійсненні відповідачем розрахунків за Договором.

Господарський суд також звертає увагу, що в ході судового розгляду справи судом було оглянуто оригінали первинних та бухгалтерських документів, що є підставою пред'явленого позову та які було долучено судом до матеріалів даної справи (а.с. 2-42 том 2).

В частині доводів відповідача щодо підписання актів здачі-прийняття робіт за Договором, по яких у відповідача існує заборгованість, неповноважною особою Замовника, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з наказів ТОВ "Регіон-Продукт Україна" про призначення та звільнення з посади директора підприємства, в період з 19.03.2014 р. по 10.02.2016 р. обов'язки директора підприємства виконував ОСОБА_4, а в період з 11.02.2016 р. і по даний час - ОСОБА_5 (а.с. 116-118 том 1).

Таким чином, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0040 за жовтень 2015 року, № ОУ-0046 за грудень 2015 р. підписані особисто директором підприємства ОСОБА_4, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0072 за 01.08.2016 р. підписаний особисто директором підприємства ОСОБА_5

В період знаходження на посаді директора підприємства відповідача ОСОБА_4 акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0044 за листопад 2015 року та № ОУ-0066 за червень 2016 року підписані від Замовника ОСОБА_5, що, однак, не свідчить про підписання їх неповноважною особою.

Так, з викладеного вище вбачається, що ОСОБА_5 як в листопаді 2015 року, так і в червні 2016 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та в подальшому, а саме на початку 2016 року став директором підприємства відповідача, а отже не виключає можливості підписання ним зазначених актів після призначення на посаду директора.

До того ж, будь-яких застережень щодо підписання актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) виключно директором Замовника ані вимоги чинного законодавства, ані умови укладеного між сторонами Договору не містять.

При цьому, господарський суд також враховує, що в матеріалах справи відсутні докази зняття фізичної охорони з об'єкту відповідача з жовтня по грудень 2015 року та в червні 2016 року, а отже, послуги позивачем надавались безперервно, як того вимагають умови Договору, зворотнього відповідачем у справі не доведено.

При цьому, надані позивачем охоронні послуги за вересень 2015 року, січень 2016 року, травень 2016 року та липень 2016 року, тобто за періоди, які передували та слідували за спірними у справі актами виконаних робіт (наданих послуг), фактично оплачені відповідачем в повному обсязі. Однак, представник відповідача даної обставини не зміг заперечити жодними доводами, вказуючи лише на те, що йому дані обставини не відомі.

Сумнівними є також доводи відповідача про відсутність на підприємстві бухгалтера та неможливість підписання з боку Замовника актів звірки взаєморозрахунків між сторонами саме цією посадовою особою, що відповідач підтверджує наданими до суду наказами про прийняття на роботу та звільнення з роботи головного бухгалтера ТОВ "Регіонпродукт Україна" (а.с. 119-124 том), останній з яких про звільнення датується 18.04.2016 р.

Так, у письмову відзиві на позов відповідач акцентує увагу суду на відсутності в бухгалтерії відповідача первинної документації, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, що протирічить доводам про відсутність такого відділу (посадової особи) на підприємстві Замовника.

Господарський суд зауважує, що всі перелічені вище документи, підписи на яких не визнаються відповідачем, скріплені печаткою ТОВ "Регіонпродукт Україна".

Разом з цим, господарський суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано до суду інформації про втрату чи викрадення печатки, відтиск якої міститься на документах.

Зазначене, в свою чергу, ставить під сумнів доводи відповідача про несправжність печатки Замовника на документах.

Критично господарський суд також ставиться до доводів відповідача про відсутність у власності та/або користуванні відповідача нерухомого майна за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, м. Остер, вул. Фрунзе, 103, що є об'єктом охорони за Договором. Відповідач стверджує, що з метою охорони об'єктів відповідача, до яких визначений Договором не належить, останнім передано їх в цілодобову охорону ТОВ "Олексанр-Гарант-Груп" за договором про надання охоронних послуг від 19.08.2014 р. № ОГ-1/14 (а.с. 71-83 том 1).

Однак, в матеріалах справи наявна надана до суду позивачем копія договору оренди на житлове приміщення від 10.03.2014 р. № 01/02, укладеного між відповідачем як Орендарем та ПАТ "Остерський агротехсервіс" як Орендодавцем, у відповідності до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Остер, вул. Фрунзе, 103, загальна площа 1000 кв.м. (а.с. 185 -191 том 1), що по факту спростовує доводи відповідача в цій частині.

При цьому, господарський суд вважає слушними доводи позивача про неможливість надання останнім до суду належним чином засвідченої копії зазначеного вище договору, у зв'язку з отриманням ПП "ТД Бастіон" від відповідача зазначеного договору саме в копії. В той же час відповідач належним чином засвідченої копії договору від 10.03.2014 р. № 01/02 до суду не надав.

Що ж стосується укладення відповідачем договору про надання охоронних послуг від 19.08.2014 р. № ОГ-1/14 з ТОВ "Олексанр-Гарант-Груп", який надано відповідачем до суду, господарський суд вважає, що даний договір не підтверджує доводи відповідача, якими відповідач заперечує позов та не спростовує доводи позивача, на яких ґрунтуються вимоги останнього.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач всупереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів належними та допустимими доказами свої доводи щодо неотримання ним послуг охорони за Договором, у тому числі за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) заборгованість за якими пред'явлена позивачем до стягнення у даній справі, а отже, в силу вимог закону та умов Договору, у відповідача виник обов'язок оплатити надані позивачем послуги.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів оплати заборгованості за Договором в сумі 51 660,00 грн. відповідачем до суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3800,91 грн., інфляційні втрати в сумі 4872,99 грн. та відсотки річних в сумі 989,32 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.1. Договору, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкту нараховується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день прострочення платежу.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені, Замовником нарахована пеня в сумі 3800,91 грн. за період з 02.08.2016 р. по 01.02.2017 р., з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (а.с. 39-41 том 1).

При цьому, за доводами позивача, початком періоду нарахування пені він вважає дату припинення дії Договору (зняття охорони з об'єкту відповідача) - 02.08.2016 р.

Однак, господарський суд не може погодитись з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 2.3. Договору, оплата за послуги Охорони здійснюється Замовником щомісячно до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги.

У відповідності до правової позиції Вищого господарського суду України, висловленої в постанові пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі-31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року (п. 1.9.).

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Враховуючи зазначені рекомендації Вищого господарського суду України, положення ст. 232 Господарського кодексу України та умови Договору, пеня за прострочення виконання відповідачем умов Договору має бути нарахована:

- за актом № ОУ-0040 за жовтень 2015 року за період з 10.11.2015 р. по 10.05.2016 р. на суму 13020,00 грн.;

- за актом № ОУ- 0044 за листопад 2015 року за період з 10.12.2015 р. по 10.06.2016 р. на суму 12600,00 грн.;

- за актом № ОУ-0046 за грудень 2015 року за період з 10.01.2016 р. по 10.07.2016 р. на суму 13020,00 грн.;

- за актом № ОУ-0066 за червень 2016 р. за період з 02.08.2016 р. по 10.01.2017 р. на суму 12600,00 грн.;

- за актом № ОУ-0072 за 01.08.2017 р. за період з 10.09.2016 р. по 01.02.2017 р. на суму 420,00 грн.

Таким чином, нарахування пені за актами № ОУ-0040 (жовтень 2015 р.), № ОУ-0044 (листопад 2015 р.), № ОУ-0046 (грудень 2015 р.) здійснено позивачем за межами визначеного чинним законодавством періоду нарахування, а отже, в задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені з відповідача за прострочення виконання зобов'язання за зазначеними актами слід відмовити в повному обсязі.

За актом № ОУ-0066 (червень 2016 р.) пеня мала розраховуватись за період з 10.07.2016 р. по 10.01.2017 р. на суму 12600,00 грн., однак, в межах визначеного позивачем періоду нарахування (02.08.2016 р. по 10.01.2017 р.), сума пені, що підлягає стягненню з відповідча складає 819,48 грн.

За актом № ОУ-0072 за 01.08.2016 р. пеня, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, розраховується за період з 10.09.2016 р. по 01.02.2017 р. на суму 420,00 грн. та складає 23,92 грн.

При цьому, господарським судом враховано вимоги Закону України ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у відповідності до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки визначена умовами Договору облікова ставка НБУ, що має застосовуватись при розрахунку пені, є меншою подвійної облікової ставки НБУ, при розрахунку пені господарським судом враховувались умови Договору.

Таким чином стягненню з відповідача підлягає пеня, нарахована за прострочення останнім виконання зобов'язань за актами № ОУ-0066 та № ОУ-0072 в загальній сумі 843,40 грн. (819,48 грн. + 23,92 грн.).

В решті вимоги позивача в частині стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З підстав, викладених вище, господарський суд також не погоджується з розрахунком пені, що здійснений відповідачем (а.с. 68, 84-103 том 1).

У письмовому відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про застосування до вимог про стягнення пені строку позовної давності, тобто до пені, нарахованої до 22.03.2016 р.

У відповідності до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність в один рік.

Разом з цим, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вирішуючи по суті клопотання відповідача, господарським судом враховано, що за актом № ОУ-0040 за жовтень 2015 року строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені закінчився 10.11.2016 р., за № ОУ - 0044 за листопад 2015 р. - 10.12.2016 р., за актом № ОУ-0046 за грудень 2015 року - 10.01.2017 р., тоді як позивачем подано даний позов до суду 24.03.2017 р.

Однак, враховуючи, що господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо пред'явленої до стягнення з відповідач пені за зазначеними актами та відмовив в їх задоволенні, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Вимоги ж про стягнення пені за актами № ОУ-0066 та № ОУ-0072 пред'явлені позивачем в межах визначеного чинним законодавством строку позовної давності щодо стягнення пені, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, інфляційні втрати позивача склали 4872,99 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 989,32 грн.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом в межах застосованих позивачем періодів нарахування інфляційних втрат та відсотків річних, за актом № ОУ-0040 інфляційні втрати складають 1228,15 грн., 3% річних - 249,34 грн.; за актом № ОУ-0044 інфляційні втрати - 1188,53 грн., 3% річних - 241,30 грн.; за актом № ОУ-0046 інфляційні втрати - 1228,15 грн., 3% річних - 249,34 грн.; за актом № ОУ-0066 інфляційні втрати - 1188,53 грн., 3% річних - 241,30 грн., за актом № ОУ-0072 інфляційні втрати - 41,00 грн., 3% річних - 6,70 грн. Всього: інфляційні втрати 4874,36 грн., 3% річних 987,98 грн.

Таким чином, оскільки сума нарахованих позивачем втрат від інфляції є меншою від визначеної судом, вимоги в цій частині слід задовольнити повністю в межах, пред'явлених до стягнення позивачем, тобто в сумі 4872,99 грн.

При здійсненні розрахунку 3% річних позивачем дещо завищено пред'явлену до стягнення суму, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 987,98 грн.

Враховуючи наведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, в решті позову позивачу слід відмовити.

В ході судового розгляду справи відповідачем заявлялись клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів (АЕС. 68, 112-113 том 1).

Позивач заперечив проти призначення у справі судових експертиз, стверджуючи, що таке клопотання відповідача є лише способом затягування судового розгляду справи.

Господарський суд вважає, що наявні в справі матеріали та докази є достатніми для вирішення спору по суті, а доводи відповідача, якими останній заперечує позов та обгрунтовує клопотання про призначення судової експертизи є протирічними та необгрунтованими, а також такими, що спростовуються встановленими у справі обставинами та наявними у справі належними доказами (а.с. 192 том 1).

Оцінюючи, докази, які містять матеріали справи, та доводи, якими відповідач обґрунтовує клопотання про проведення судових почеркознавчої та технічної експертиз, господарський суд дійшов висновку про відхилення заявленого відповідачем клопотання.відсутність підстав для задоволення клопотання.

Так, висновок судового експерта не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили та не є вирішальним при оцінці доказів господарським судом.

Господарський суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено надання відповідачу охоронних послуг за Договором, у тому числі за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), перелік яких містить позовна заява.

При цьому, господарський суд визнає доводи відповідача суперечливими, з огляду на те, що заперечуючи по суті позов, здійсив та навів у відзиві власний конторозрахунок суми пені, заявленої в позові, а також заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, що також свідчить не на корить відповідача.

Наведені вище обставини, а також сам зміст заявлених у справі відповідачем клопотань про призначення судових експертиз господарський суд розцінює як намір та спроба відповідача затягнути розгляд справи по суті та як наслідок, зволікання відповідача щодо виконання взятого на себе за Договором зобов'язання.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт - Україна" (27641, м. Кропивницький, с. Соколівське, проспект Комсомольський, 1а, код ЄДРПОУ 32514044, р/р 2600100015700 в філії АТ "Укрексімбанк", МФО 323389) на користь приватного підприємства "ТД Бастіон" (25031, м. Кропивницький, вул. Космонавта Попова, 9А, код ЄДРПОУ 36023394, р/р 26004013023402 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) заборгованість в сумі 58 364,37 грн., з яких 51 660,100 грн. - основний борг, 843,40 грн. - пеня, 4872,99 грн. - інфляційні втрати, 987,98 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 522,72 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 13.05.2017 року.

Суддя Л.С. Вавренюк