Постанова

від 10.05.2017 по справі 903/174/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

10 травня 2017 року Справа № 903/174/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Левчук І.О.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів на рішення господарського суду Волинської області у справі № 903/174/17 від 21.03.17 р. позивача (суддя Слободян О.Г.)

за позовом публічного акціонерного товариства ЕНКО м. Луцьк

до відповідачів:

1) публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів м. Запоріжжя

2) Приватного підприємства Волиньцпецдерево м. Луцьк

про стягнення 50521,00 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 02.02.2017 р.)

Від відповідача - 1: не з явився;

Від відповідача - 2: не з явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.03.17 р. у справі №903/174/17 задоволено позов публічного акціонерного товариства ЕНКО до відповідачів: 1) ПАТ Запорізький завод феросплавів , 2) ПП Волиньспецдерево про стягнення 50521,00 грн.

Стягнуто солідарно з публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів та приватного підприємства Волиньспецдерево на користь публічного акціонерного товариства ЕНКО 50521,00 грн., а також 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами. (арк.справи 56-57).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ Запорізький завод феросплавів звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 27.02.2017 року по справі № 903/174/17 господарським судом Волинської області було призначено справу до розгляду на 21.03.17 року на 11-00 год. Враховуючи те, що на цей день, крім вказаної справи судами України було призначено ще три справи ( справа №905/3425/16 у Донецькому апеляційному господарському суді, справа №808/3504/16 у Дніпропетровському апеляційному окружному суді, справа № 908/429/17 у господарському суді Запорізької області) де відповідач -1 був стороною по вказаним справам, ПАТ Запорізький завод феросплавів керуючись ст. 22 ГПК України направив до господарського суду Волинської області клопотання за № 18-020 від 14.03.2017 року про відкладення розгляду справи.

Господарський суд Волинської області на першому засіданні без участі представників відповідачів виніс рішення та задоволив позов позивача. На думку відповідача - 1 такими діями суд порушив як приписи ст. 77 ГПК України так і приписи ст.ст. 4-2, 4-3 щодо рівності та змагальності сторін та позбавив права відповідачів на судовий захист своїх прав.

Крім цього скаржник звертає увагу суду на те, що строк договором поруки б/н від 16.12.2014 року не встановлено та пройшов більш ніж один рік з дня укладення договору поруки до моменту пред'явлення позову до суду, порука відповідача 2 є припиненою.

Також апелянт стверджує, що вказаний вище договір поруки був укладений між позивачем та відповідачем 2 - 16.12.2014 року, а сам договір постачання №12 заборгованість за яким є предметом спору між позивачем та відповідачем -2 був укладений між позивачем та відповідачем -1 пізніше - 18.03.2015 року, оскільки тільки 18.03.2015 року був підписаний з боку позивача, про що свідчить остання сторінка договору постачання.

З огляду на викладене відповідач - 1 просить Рівненський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 21.03.2017 року у справі № 903/174/17 та прийняти нове рішення згідно якого відмовити у позовних вимогах ПАТ ЕНКО до ПАТ Запорізький завод феросплавів у повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/174/17 від 20.04.17 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 10.05.2017 року.

03.05.2017 року на адресу суду від представника ПАТ Запорізький завод феросплавів надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі, оскільки на його думку апеляційна скарга є обґрунтована та підтверджена матеріалами справи, а рішення господарського суду Волинської області є незаконним та таким, що повністю не відповідає положенням діючого законодавства.

Представник ПП Волиньспецдерево у судове засідання 10.05.2017 року також не з явився. Представник ПАТ ЕНКО у судове засідання з'явився, щодо доводів викладених скаржником у апеляційній скарзі заперечив.

Оскільки ухвалою суду від 20.04.2017 року про прийняття апеляційної скарги до провадження явка представників сторін не визнавалась обов'язковою колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

16.12.2014 року між позивачем - ПАТ "ЕНКО" (Постачальник) та відповідачем 1 - ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (Покупець) укладено договір поставки №12 з додатковою угодою №1 від 30.03.2015р.

Згідно п.1.1 договору до п. 1.1. Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (товар) в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Специфікацією №1 від 16 грудня 2014 року до договору поставки передбачено поставку зазначеного в ній товару з відстрочкою платежу 60 календарних днів.

На виконання своїх зобов'язань 10.04.2015р. згідно накладної №67, на підставі доручення №334 від 08.04.2015р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, позивач поставив відповідачу 1 - ПАТ товариства "Запорізький завод феросплавів" товар на загальну суму 50521,00 грн.

Факт отримання відповідачем 1 зазначеного товару без застережень щодо кількості та якості товару, підтверджується актом приймання-передачі від 10.04.2015р., підписаним представниками обох сторін та скріплені печатками товариств та податковою накладною №48 від 10.04.2015р.

Проте, відповідач 1 оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 50521,00грн.

В забезпечення належного виконання зобов'язань ПАТ «Запорізький завод феросплавів» за договором поставки, 16 грудня 2014 року між ІІАТ «ЕНКО» та ПП «Волиньспецдерево» укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки предметом цього договору є зобов'язання Поручителя (ПП «Волиньспецдерево» ) перед Кредитором (ПАТ «ЕНКО» ) відповідати за порушення Боржником (ПАТ «Запорізький завод феросплавів» ) зобов'язань перед Кредитором по основному договору, що включає:

- погашення (сплату) заборгованості за поставлений товар по основному договору;

- сплату неустойки (штраф, пеня), відсотки за користування чужими грошовими коштами, інфляційні втрати, що виникають з порушення зобов'язань боржником основного договору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно п.1.2. Договору поруки, Поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі по зобов'язанням Боржника (ПАТ «Запорізький завод феросплавів» ), перед Кредитором по основному договору. При цьому Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пунктом 3.1 Договору поруки встановлено, що Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк до десяти календарних днів з моменту отримання вимоги.

У разі порушення зобов'язання Боржником, Кредитор має право, на власний вибір, направити Поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання або пред'явити позов до Поручителя (п.3.5 Договору поруки).

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1-2 статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого із них окремо.

У відповідності до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, зоцо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи заборгованість за отриманий товар згідно договору поставки №12 від 16.12.2014р. становить 50521,00 грн., не погашена, неоспорена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення з відповідачів солідарно згідно договору поруки від 16.12.2014р.

Крім цього колегія суддів не погоджується з твердженням скаржника, що господарський суд Волинської області на першому засіданні без участі представників відповідача -1 та відповідача - 2 в порушення ст. 77, 4-2, 4-3, ГПК України щодо рівності та змагальності сторін позбавив права відповідачів на судовий захист своїх прав. Така позиція є хибною, оскільки ухвалою суду від 27.02.2017 року про порушення провадження у справі 07/903/174/17 місцевий господарський суд визнавав явку повноважних представників у судове засідання не обов'язковою.

Щодо позиції скаржника про те, що строк договором поруки б/н від 16.12.2014 року не встановлено, та пройшов більш ніж один рік з дня укладення договору поруки до моменту пред'явлення позову до суду, відповідно порука відповідача 2 є припиненою. Слід зауважити, що відповідно до п. 5.1 договору поруки від 16.12.2014 року цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання основного договору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

З врахуванням вищенаведених встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги заявлені правомірно.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів на рішення господарського суду Волинської області від 21.03.2017 року у справі № 903/174/17 - залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.