Рішення

від 11.05.2017 по справі 915/141/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року Справа № 915/141/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури (56101, Миколаївська область, м. Баштанка, провулок Пожежний, 3) в інтересах держави

в особі: Казанківської районної державної адміністрації (56002, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 208)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила Росту» (69035, м. Запоріжжя, вул. Лєрмонтова, 24),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, просп. Миру, 34),

про: дострокове розірвання договору та повернення земельної ділянки,

за участю представників:

від прокуратури: прокурор відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 - за посвідченням № 035059;

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю за вих. № 1-юр від 13.04.2017,

від 3-ої особи: не з'явився.

Суть спору:

27 лютого 2017 року заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Казанківської районної державної адміністрації, в якому просить: розірвати достроково договір оренди землі між Казанківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сила Росту» , зареєстрований у Казанківському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 09.06.2009 за № 040901600576; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сила Росту» повернути земельну ділянку площею 8,36 га (кадастровий номер 4823655100:28:000:0903), вартістю 32667,70 грн., яка знаходиться за межами населеного пункту на території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Позовні вимоги прокурора ґрунтуються на підставі: розпорядження Казанківської районної державної адміністрації № 29-р від 30.01.2009; договору оренди землі без номера та дати; матеріалів кримінального провадження № 42016151140000073; протоколу огляду земельної ділянки від 25.08.2016, акту обстеження від 29.11.2016; норм статей 525, 526, 629, 598, 651, 792, 653, 1212 Цивільного кодексу України, статей 18, 19, 93, 96, 22, 34, 143 , 152, 158 Земельного кодексу України, статей 13, 15, 34, 32 , 24, 25 Закону України Про оренду землі , статей 35, 37 Закону України Про охорону земель , статті 193 Господарського кодексу України, статей 131, 14 Конституції України, статті 23 Закону України Про прокуратуру та мотивовані таким: зібрані прокуратурою матеріали свідчать про те, що орендована ТОВ Сила росту земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом використання як пасовище для сінокосіння, випасання худоби у 2016 році фактично використовувалася відповідачем як рілля. Орендар допустив порушення виду цільового використання земельної ділянки в межах однієї категорії - земель сільськогосподарського призначення та засіяв на спірній земельній ділянці на площі 8,36 га у 2016 році технічну культуру - соняшник. Своїми діями орендар самостійно змінив вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, в той час коли питання про визначення виду використання земельної ділянки належать до компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Дане порушення є істотним, оскільки сторони заздалегідь при укладенні договору встановили тільки одне обмеження щодо використання відповідачем спірної земельної ділянки - повинна використовуватися орендарем виключно для сінокосіння, випасання худоби. Не допускається розорювання земельної ділянки для вирощування зернових та просапних сільськогосподарських культур. З огляду на викладене та у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків, встановлених договором оренди землі, і порушенням вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, а саме: використання орендованої земельної ділянки не за передбаченим договором видом цільового призначення, укладений між ТОВ Сила росту та Казанківською райдержадміністрацією договір оренди землі, який зареєстрований 09.06.2009, підлягає достроковому розірванню, а земельна ділянка - поверненню у розпорядження держави.

Відповідач у відзиві просить суд повністю відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою позицію, зокрема, тим, що будь-які обмеження щодо користування спірною земельною ділянкою договором не визначено, конкретний пункт договору, яким встановлені якісь обмеження, в позові не наведено. Відсутні такі обмеження й у технічній документації.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка передавалась в оренду як пасовище, а не в розораному вигляді. Розпочате 11.08.2016 кримінальне провадження за ст. 254 Кримінального кодексу України за фактом безгосподарського використання пасовища закрито 22.02.2017 на підставі ч. 1 ст. 284 КК України (за відсутністю складу злочину). В обґрунтування факту нецільового використання землі до позову долучені лише протокол огляду місця події та акт обстеження комісією селищної ради, які не є належними та допустимими відповідно до ст. 34 ГПК України доказами.

Факт нецільового використання ТОВ "Сила росту" спірної земельної ділянки комісією в акті від 29.11.2016 не зафіксовано. Між ТОВ " Сила росту" та Держгеокадастром, який не є стороною у справі та ним не заявлено про порушення його права та захисту, відсутні будь-які речові-правові відносини, тому вимоги про зобов'язання товариства повернути Держгеокадастру земельну ділянку на підставі ст. 1212 ЦК України є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідач вважає, що жодного доказу на підтвердження факту передачі відповідачу пасовища не в розораному стані та його подальшого розорення не надано. Факт погіршення якості ґрунтів та виснаження земель також не підтверджено жодним доказом. Не надано будь-яких доказів завдання відповідачем значної шкоди земельним ресурсам держави. Тобто у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення Товариством інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області в своїх письмових поясненнях № 9-14-0.6-3241/2-17 від 05.05.2017 з посиланням на норми ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України та п. 4.13 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 17.11.2016 № 308 підтримує позовні вимоги Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Казанківської райдержадміністрації до відповідача ТОВ Сила росту про дострокове розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та просить розглянути справу без участі представника Головного управління.

Відділ у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на ухвалу суду від 20 квітня 2017 року письмово повідомив, що оригінал договору оренди земельної ділянки між Казанківською районною державною адміністрацією та ТОВ Сила Росту від 09.06.2009 за № 040901600576 у відділі відсутній.

Клопотання відповідача від 20 квітня 2017 року про залишення позову без розгляду та припинення провадження у справі судом проаналізовані та, з урахуванням норм статей 80, 81 Господарського кодексу України, залишені без задоволення з причин відсутності підстав у суду для здійснення відповідних процесуальних дій.

11.05.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Між Казанківською РДА (орендодавець) та ТОВ Сила Росту (орендар) укладено договір оренди землі строком на 10 років, який підписаний повноважними представниками сторін, скріплений відтисками їх печаток та зареєстрований у Казаківському секторі реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.06.2009 за № 040901600576.

За умовами цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 8,36 га пасовища , для сінокосіння та випасу худоби , яка знаходиться за межами населеного пункту на території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області.

На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомості та об'єкти інфраструктури. Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4823655100:28:000:0903.

Відповідно до умов договору: земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та сінокосіння (п. 15); цільове призначення земельної ділянки - сінокосіння, випас худоби (п. 16); передача земельної ділянки орендарю здійснюються у 3 робочі дні після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 20); до обов'язків орендаря увійшло, зокрема: використовувати землю відповідно до її цільового призначення та умов цього договору (п. 31).

Матеріали справи свідчать, що за актом прийому-передачі об'єкта оренди без номера та дати (копія якого надана відповідачем та не заперечується прокурором) орендодавець здав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 8,36 га для сінокосіння та випасу худоби, розташовану в межах території Казанківської селищної (сільської) ради.

В своєму позові про дострокове розірвання наведеного договору та повернення земельної ділянки площею 8,36 га (кадастровий номер 4823655100:28:000:0903) у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, прокурор послався на порушення відповідачем виду цільового використання земельної ділянки в межах однієї категорії - земель сільськогосподарського призначення, оскільки засіяв на спірній земельній ділянці у 2016 році технічну культуру - соняшник.

На думку прокурора, факт порушення відповідачем цільового призначення земельної ділянки свідчить про порушення останнім вимог чинного законодавства та інтересів позивача. Підставою позову прокурор визначив матеріали кримінального провадження та перевірки обстеження земельної ділянки, статті 143 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України Про оренду землі .

Казанківська райдержадміністрація в заяві (вх. № 4456/17 від 24.03.2017) просила суд розглянути справу без участі її представника, водночас позовні вимоги підтримала у повному обсязі без заперечень.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків:

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 статті 31 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до умов частини 1 статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів,

норм і правил.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

За приписами статті 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 2 статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України (п. 2.20).

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі". Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд (п. 2.21).

Укладенню вищенаведеного оспорюваного договору передувало наступне:

24 грудня 2007 року районна комісія по вирішенню питань щодо надання в оренду земельних ділянок на конкурсній основі, згідно з протоколом № 19, затвердженим першим заступником голови Казанківської райдержадміністрації, вирішила надати в оренду по Казанківській селищній раді земельну ділянку ТОВ Сила росту в цілях розвитку тваринництва орієнтовною площею 8,3 га.

15 січня 2008 року Казанківська районна державна адміністрація Миколаївської області прийняла розпорядження № 9-р, яким надала дозвіл ТОВ Сила росту на розроблення технічної документації зі складання плану до договору оренди землі, загальною площею 8,36 га пасовищ терміном на 5 (п'ять) років із земель запасу Казанківської селищної ради (пункт 1).

За заявою відповідача, 30 січня 2009 року розпорядженням № 29-р Казанківська районна державна адміністрація Миколаївської області затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди на земельні ділянки ТОВ Сила росту з метою сінокосіння та випасу худоби із земель запасу в межах території Казанківської селищної ради (пункту 1); передала в оренду ТОВ Сила росту земельну ділянку загальною площею 53,19 га пасовищ терміном на 10 (десять) років для сінокосіння та випасу худоби із земель запасу в межах території Казанківської селищної ради (пункт 2).

Даною технічної документації, згідно з пояснювальною запискою, передбачено передати земельні ділянки в оренду ТОВ Сила росту площею 53,19 га пасовищ. Забороняється зміна цільового використання без проекту землеустрою (ст. 20 ЗКУ).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 15 Закону України Про оренду землі визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

З наданих суду доказів вбачається, що:

1) Казанківським відділом Баштанської місцевої прокуратури 11.08.2016, в ході вивчення стану додержання вимог земельного законодавства було розпочато кримінальне провадження № 12016151140000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 254 Кримінального кодексу України.

За даними відповідача, які не спростовані прокуратурою, 22.02.2017 Казанківським відділенням поліції Новобузького відділу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області постановою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016151140000073 від 11.08.2016, - закрито в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

2) Згідно Протоколу огляду місця події, оформленого начальником СВ Казанківського ВП ГУНП 25.08.2016 в присутності понятих, було встановлено таке: об'єктом огляду є територія земельної ділянки загальною площею 8,36 га, яка розташована за адресою: смт. Казанка, Миколаївської області, в напрямку саду Петровського. В ході огляду вказаної земельної ділянки встановлено, що на момент огляду на вказаній земельній ділянці загальною площею 8,36 га знаходяться рослини соняшнику.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки, складеного та підписаного 29.11.2016, комісією у складі: голови Казанківської селищної ради ОСОБА_3, завідувача сектору землеустрою, охорони земель відділу Держгеокадастру у Казанківському районі ОСОБА_4, спеціаліста землевпорядника селищної ради ОСОБА_5, проведено обстеження земельної ділянки державної власності площею 8,36 га пасовищ, яка розташована на території Казанківської селищної ради та використовується ТОВ Сила росту , на підставі договору оренди, який зареєстрований 09.06.2009. В ході обстеження комісія встановила, що земельна ділянка задискована, на ній знаходилися залишки стерні та голівок цьогорічного соняшника .

3) За 2016 рік відповідачем задекларовано земельну ділянку площею 8,36 га як пасовище з нарахуванням відповідної орендної плати.

За висновками прокуратури, наведені матеріали свідчать про те, що орендована ТОВ Сила росту земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом використання як пасовище для сінокосіння та випасання худоби, у 2016 році фактично використовувались відповідачем як рілля.

Аналізуючи наведені докази, не можна погодитися з твердженням відповідача, що долучені прокурором протокол огляду та акт обстеження земельної ділянки є неналежними та недопустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки саме на виконання своїх повноважень, посадовими особами Казанківської селищної ради та відділу Держгеокадастру у Казанківському районі у акті обстеження земельної ділянки від 29.11.2016 засвідчено розміщення на спірній земельній ділянці залишків стерні та соняшника, що вказує на її використання не за визначеним у договорі оренди землі видом використання.

Відповідно до Додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, пасовища це підгрупа, яка виключає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища , що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів які використовуються під посіви.

Отже, твердження відповідача про те, що використання ним земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського призначення шляхом вирощування соняшника забезпечує раціональне використання земельних ресурсів пасовищ є хибним.

У зв'язку з наведеним, не можна погодитись з позицією відповідача щодо відсутності у даній справі суспільного інтересу, враховуючи роль та мету пасовищ, оскільки спірна земельна ділянка є пасовищем та її використання з метою розорювання та засівання олійних культур суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем здійснено відхилення без належного дозволу власника земельної ділянки від затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою, що свідчить про порушення ним вимоги раціонального землекористування та порушує один з основних принципів державної політики у сфері охорони земель, визначеного у ст. 3 Закону України Про охорону земель , а саме забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу.

Тому, пред'являючи даний позов, прокурор цілком правомірно виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення землі у державну власність.

Отже, у даному випадку слід виходити з того, що обставини справ, розглянутих Європейським судом з прав людини, на які посилається відповідач, та справа за позовом прокурора істотно різняться. Тому висновки щодо досягнення справедливої рівноваги між інтересами суспільства і особи в кожній з цих справ не можуть бути тотожними, а висновки Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у відповідних справах не можуть бути безумовним прецедентом при розгляді справи за позовом прокурора.

Хибним є твердження Товариства про неналежність та недопустимість доказу визначення цільового використання земельної ділянки, а саме довідки відділу Держгеокадастру у Казанківському районі Миколаївської області від 25.01.2017 № 10-14.16-0.3-313/2-17 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Так, згідно зі ст. 28-1 Закону України Про державний земельний кадастр до 2015 року облік кількості та якості земель здійснюється на підставі державної статистичної звітності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Така довідка надається у відповідності до вимог Наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 133 від 29.03.2013 Про затвердження Примірних Інформаційних та Технологічних карток адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держземагентства України . Долучення до неї заповненої статистичної звітності форми 6-зем вказаним Наказом не передбачено.

Спірний договір укладено у 2009 році, тому на час надання земельної ділянки Товариству в оренду, саме відповідно до статистичної звітності форми 6-зем, визначався вид використання землі. Таким видом використання спірної земельної ділянки згідно з вищенаведеною довідкою від 25.01.2017 визначено вид угідь - пасовище, цільове використання - для сінокосіння та випасу худоби.

У відповідності до земельного законодавства, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Землі України поділяються за цільовим призначенням на такі категорії а) землі сільськогосподарського призначення, б) землі житлової та громадської забудови, в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, г) землі оздоровчого призначення, д) землі рекреаційного призначення, є) землі історико-культурного призначення, ж) землі лісогосподарського призначення, з) землі водного фонду, і) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України).

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначенні для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать 1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), 2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації) (ч. 1 ст. 22 ЗК України).

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про охорону земель").

Згідно Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі (ч. 2 ст. 25 Закону). На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору зокрема (ч. 1 ст. 32 Закону).

Умовами спірного договору передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором (п. 38 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст. ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною позовну вимогу про розірвання укладеного між сторонами у справі договору з підстав невиконання (порушення) відповідачем зобов'язань щодо обмеження господарської діяльності на орендованій земельній ділянці пасовища.

Посилання відповідача на недодержання прокурором порядку, визначеного статтею 188 Господарського кодексу України, щодо розірвання договорів не спростовують вищенаведених висновків суду.

Так, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозиції про дострокове розірвання договору є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання ним вимог статті 188 Господарського кодексу України не позбавляє його права звернутися до суду із позовом про розірвання договору за наявності спору.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року зі справи № 28/5005/640/6012, яка відповідно до приписів статті 128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

Чинним законодавством передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі").

Укладеним сторонами у справі договором не визначено умов повернення орендованої земельної ділянки у разі дострокового розірвання договору оренди. Так, договором лише передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 21 договору).

Прокурор у позові зазначає, що на даний час органом, який розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області, є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, тому спірна земельна ділянка підлягає поверненню саме цьому органу.

Земельним законодавством до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Із постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2010 року № 1068 Про ліквідацію державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель вбачається, що у зв'язку із ліквідацію Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель обов'язки із здійснення контролю за використанням і охороною земель було покладено на Державний комітет із земельних ресурсів.

Згідно з пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 17.11.2016 № 308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Миколаївської області.

Як вже вище було зазначено, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області в своїх письмових поясненнях № 9-14-0.6-3241/2-17 від 05.05.2017 з посиланням на норми ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України повністю підтримує позовні вимоги.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель основним завданням державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Відповідно до абзацу 3 пункту а частини 1 статті 6 цього Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині виконання вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведені норми та обставини, суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню позовну вимогу про зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку в розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, при задоволенні позову на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 29, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати достроково договір оренди землі, укладений між Казанківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сила Росту» , зареєстрований у Казанківському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 09.06.2009 за № 040901600576.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сила Росту» (69035, м. Запоріжжя, вул. Лєрмонтова, 24; ідентифікаційний код 13871446) повернути земельну ділянку площею 8,36 га (кадастровий номер 4823655100:28:000:0903), вартістю 32667,70 грн., яка знаходиться за межами населеного пункту на території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, просп. Миру, 34; ідентифікаційний код 39825404).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила Росту» (69035, м. Запоріжжя, вул. Лєрмонтова, 24; ідентифікаційний код 13871446) на користь Баштанської місцевої прокуратури (56101, Миколаївська область, м. Баштанка, провулок Пожежний, 3) судовий збір в розмірі 3200,00 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 13 травня 2017 року.

Суддя О.Г. Смородінова