Постанова

від 15.05.2017 по справі 815/6384/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6384/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого по справі судді Бжассо Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одеса справу за адміністративним позовом Приватного підприємства-Фірма Асоль до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства-Фірма Асоль (далі - ППФ Асоль ) до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), за результатом розгляду якого позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006511403 від 19.08.2016 року; стягнути сплачений судовий збір на користь ПП-Фірма Асоль (код ЄДРПОУ 20937967) шляхом їх безспірного списання з рахунків ГУ ДФС в Одеській області.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив, що ППФ Асоль було отримано податкове повідомлення-рішення №0006511403 від 19.08.2016 року, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним зобов'язанням 453834,00 грн. та штрафні санкції - 226917,00грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було прийняте за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ППФ Асоль (код ЄДРПОУ 20937967) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB Калєт (код ЄДРПОУ 19416163) за період з 01.07.2015 року по 31.08.2015 року. За результатами перевірки було складено акт №000078/55-32-14-03/20937967 від 29.07.2016 року.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2016 року, ППФ Асоль було подано скаргу до Державної фіскальної служби України. Однак, Рішенням про результати розгляду скарги від 21.10.2016 року №22797/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

ППФ Асоль вважає, що висновки, що полягли в основу Акту перевірки є не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.08.2016 року підлягає скасуванню як таке, що прийняте всупереч вимогам чинного законодавства.

Представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх. 10.05.2017 року від представника позивача надійшло клопотання про розглчд справи в порядку письмового провадження.

Від представника відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, згідно яких ГУ ДФС в Одеській області вважає що позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши матеріали справи з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно наказу ГУ ДФС в Одеській області № 1103 від 15.07.2016 року призначено проведення позапланової виїзної перевірки ППФ Асоль з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2015 року по 31.08.2015 року по взаємовідносинах з ТОВ КАЛЄТ строком на п'ять робочих днів з 18.07.2016 року.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача 29.07.2016 року було складено акт № 000078/15-32-14-03/20937967 згідно якого, відповідачем було встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п. п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 453 833,3 грн., у тому числі: за липень 2015 року у розмірі 237 166,67 грн., за серпень 2015 року у розмірі 216 666,66 грн..

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006511403 від 19.08.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 680751,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 453834,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 226917,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, подав скаргу № 254 від 29.08.2016 року на зазначене ППР до ДФС України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 21.10.2016 року № 22797/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 19.08.2016 року № 0006511403 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПКУ передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.201 ПКУ, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Так, щодо господарських взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Калєт в акті перевірки зазначено наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що на підставі договору від 1 липня 2015 року за № 01/07, укладеного між ППФ Асоль (Замовник) та TOB Калєт (Підрядник, в особі директора Брюханського О.Л., Замовник поручав, а Підрядник приймає на себе виконання загально будівельних робіт по будівництву будинку за адресою: м.Одеса, вул.. Говорова,8.

Договірна ціна робіт , поручених для виконання Підрядчику, складають 10 000 000 грн., у т.ч. ПДВ 1666 666,67грн. без вартості матеріалів Замовника.

Строк виконання робіт встановлюється з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. за умови надання Підряднику фронту робіт.

Підрядник зобов'язується виконати передбачені діючим договором роботи в в обсязі і строки, встановлені графіком виробництва будівельно-монтажних робіт, власними або залученими силами, згідно наданої Замовником затвердженої проектної документації у відповідності з діючими стандартами ГОСТів, ТУ та ДБН Д. 1.1.-1.2000, з дати вказані роботи у відповідності з будівельними нормами та правилами.

В підтвердження здійснених робіт, платником податків надано наступний акти приймання виконаних робіт та податкові накладні.

Згідно висновків перевіряючого на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт, загальна кількість працівників для виконання зазначених у договорі робіт становить 360 осіб.

В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки з метою з'ясування залучення TOB КАЛЄТ додаткових можливостей щодо виконання умов вищеназваних договорів здійснено аналіз бази даних ІС Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДФС України та Єдиний реєстр податкових накладних липень,серпень 2015 року та встановлено, що у TOB КАЛЄТ основними постачальниками були TOB "ДАВІНЧІ" (код 39683001), TOB "АЗІМУТ АГРО" (код 38098634), від яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2015- серпень 2016 року у сумі 1679916,3 грн. (що складає 70% від загальної суми податкового кредиту з податку на додану вартість за липень,серпень 2015 року) по придбанню радіаторів в асортименті та зернових (пшениця,ріпак, овес, ячмінь), придбання робіт/послуг з будівельних робіт або послуг не встановлено.

Згідно бази даних: ІС Податковий блок виявлено, що TOB КАЛЄТ не подано:

- декларацію з податку на прибуток за 2015 рік та 1 квартал 2016 року;

- звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку;

Не подання TOB КАЛЄТ зазначених звітів та розрахунків свідчить про відсутність працівників на підприємстві.

- фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік.

Не подання TOB КАЛЄТ фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік свідчить про відсутність на підприємстві основних фондів (транспорту, обладнання, будівельного інвентарю, будівельної техніки, нерухомості та інше).

TOB КАЛЄТ не мав на балансі вищеназваних машин та механізмів ,а також не орендував машини та механізми для виконання вищезазначених договорів.

Тобто, TOB КАЛЄТ , код за ЄДРПОУ - 19416163, субпідрядників для виконання робіт не залучало, послуги, які реалізував на адресу ППФ Асоль не отримував від своїх постачальників.

Враховуючи вищенаведене, посадові особи відповідача дійшли висновку, що не можливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ППФ Асоль та TOB КАЛЄТ .

Судом встановлено, що згідно договору підряду № 01/07 від 01.07.2015 року, ППФ Асоль поручає, а ТОВ Калєт приймає на себе виконання загально будівельних робіт на житловому будинку, що будується за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8.

Пунктом 5.1 зазначеного договору передбачено, що підрядник зобов'язується виконати передбачені договором роботи в об'ємі та в строк, встановленими графіків виконання будівельно-монтажних робіт, своїми або залученими силами, згідно наданої Замовником затвердженої проектно-кошторисної документації у відповідності з діючими стандартами ГОСТів, ТУ та ДБН Д.1.1.-1-2000, здати зазначені роботи у порядку, визначеному будівельними нормами та правилами.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що замовлення, поставка будівельних матеріалів здійснюється силами замовника. Він же надає будівельну техніку, вантажопідйомні крани, інструменти, оплачує рахунки за електроенергію.

На підтвердження факту виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, реєстр платіжних документів, балансову довідку про наявність будівельних машин і механізмів на балансі ППФ Асоль . На підтвердження факту закупівлі матеріалів для виконання ТОВ Калєт передбачених договором робіт, представником позивача надано договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договір купівлі-продажурахунки=-фактури.

Перевіряючи правильність висновків податкового органу, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки у посадових осіб відповідача не було зауважень до первинних документів, що були надані позивачем до перевірки.

Висновки щодо нереальності господарської операції з контрагентом позивача ТОВ Калєт ґрунтуються на відсутності у ТОВ Калєт трудових ресурсів в достатній кількості необхідних для виконання робіт, відсутності основних засобів необхідних для виконання робіт та відсутності документів щодо залучення працівників (робітників) підприємством ТОВ Калєт для організації робіт.

На думку суду, відсутність інформації у контролюючого органу щодо наявності у контрагента позивача трудових ресурсів та основних засобів не є підставою для встановлення факту безтоварності господарських операцій з таким контрагентом, оскільки основні засоби і трудові ресурси не обов'язково повинні знаходитися у власності суб'єкта господарювання та можуть бути орендовані або взяті в лізинг у третіх осіб.

Так, згідно листа № 1 від 16.01.2017 року вбачається, що при виконані договору підряду від 01.07.2015 року № 01/07 на об'єкті у м. Одесі по вул. М. Говорова, 8, ТОВ Калєт було залучено працівників на умовах договору субпідряду та договору про надання послуг з підбору працівників.

На підтвердження викладених в листі обставин, суд надано копії договору підряду від 01.07.2015 року з ФОП ОСОБА_2, договору про надання послуг з підбору працівників від 01.07.2015 року з ФОП ОСОБА_3

Щодо відсутності у ТОВ Калєт основних засобів, суд зазначає, що відповідно до умов договору, як зазначено вище судом, саме замовник надає підряднику будівельну техніку, вантажопідйомні крани, інструменти.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Це означає, що свобода договору надає право громадянам або юридичним особам, та іншим суб'єктам цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

При укладенні договорів позивач не мав обов'язку запитувати документальне підтвердження наявності у ТОВ Калєт основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів для можливості виконання робіт.

Такі переддоговірні заходи не передбачені нормами чинного законодавства. Замовника робіт цікавить лише строк, якість та ціна надання послуг, а якими засобами та за допомогою яких ресурсів виконавець буде надавати послуги є предметом його відповідальності.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на інформацію бази даних ІС Податковий блок щодо неподання ТОВ Калєт податкової звітності, як на підставу нереальності господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом, суд вважає необхідним зазначити наступне.

На думку суду, в акті перевірки висновки про нереальність господарських відносин, за укладеним ППФ Асоль з ТОВ Калєт правочином, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року Щодо підстав для визнання договорів нікчемними .

Суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Суд зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів послуги ППФ Асоль не отримано.

Крім цього, представником позивача надано суду декларацію з податку на додану вартість за липень та серпень 2015 року та декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, що подавалися ТОВ Калєт до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області та доставлені останній згідно квитанцій №2, що наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0006511403 від 19.08.2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що адміністративний позов ППФ Асоль підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-12, 14, 71, 86, 122, 128, 158-164, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Приватного підприємства-Фірма Асоль до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006511403 від 19.08.2016 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства-Фірма Асоль (код ЄДРПОУ 20937967) судові витрати у сумі 10211,27 грн. (десять тисяч двісті одинадцять гривень двадцять сім копійок).

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Бжассо