Постанова

від 11.05.2017 по справі 804/1593/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 рокусправа № 804/1593/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.

суддів: Іванова С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою селянського (фермерського) господарства Кипарис на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі №804/1593/16 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: селянське (фермерське) господарство Кипарис про визнання протиправною та скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 18 березня 2016 року звернулися до суду з позовом до Реєстраційної служби Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області (далі - відповідач-1), третя особа на стороні відповідача: селянське (фермерське) господарство Кипарис , згідно з яким, з урахуванням уточнень, просять: визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Селянського (фермерського) господарства Кипарис (далі - СФГ Кипарис ) (зареєстрованих Межівською районною державною адміністрацією 30 березня 2000 року за № Р04052301Ю0030022, ідентифікаційний код 30908267.

Ухвалою суду першої інстанції від 16 травня 2016 року до участі у справі в якості відповідача було залучено Межівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області (далі - відповідач-2).

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що є засновниками та членами СФГ Кипарис , при цьому, установчі збори про припинення їх членства не проводились, однак вони були виключені зі складу товариства. В зв'язку з чим вважають, що державна реєстрація змін до установчих документів СФГ Кипарис була здійснена на підставі неправомочних документів, з порушенням вимог Закону України Про фермерське господарство , Закону України Про господарські товариства , статуту господарства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року позов задоволено.

Суд визнав протиправною та скасував державну реєстрацію змін до установчих документів СФГ Кипарис щодо зміни відомостей про засновників юридичної особи від 04.12.2012 року реєстраційний запис №12071050014000250.

Постанова суду мотивована тим, що підписи позивачів, крім ОСОБА_1, в заявах про добровільний вихід з СФГ Кипарис , згідно з судової почеркознавчої експертизи, виконані не ними, оскаржений реєстраційний запис порушує законні інтереси позивачів та підлягає скасуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції СФГ Кипарис оскаржило її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що цей спір повинен розглядатися у порядку господарського судочинства, тому що позовна вимога щодо скасування державної реєстрацію змін до установчих документів СФГ Кипарис є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів зазначеного господарства. Отже предметом позову є захист корпоративних прав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців станом на 16.11.2015 року єдиним засновником Селянського (фермерського) господарства Кипарис (ідентифікаційний код юридичної особи 30908267) є ОСОБА_5.

04 грудня 2012 року було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - СФГ Кипарис (ідентифікаційний код юридичної особи 30908267), номер запису в Єдиному державному реєстрі №12071050014000250, щодо змін до установчих документів юридичної особи, зокрема зміни відомостей про засновників у зв'язку з виключення з членів господарства позивачів. Запис було здійснено на підставі протоколу зборів членів селянського (фермерського) господарства Кипарис №01 від 26.11.2012 року, який було підписано ОСОБА_5 одноособово.

Проте, оскільки підписи позивачів, крім ОСОБА_1, в заявах про добровільний вихід з СФГ Кипарис , згідно з судової почеркознавчої експертизи, виконані не ними, оскаржений реєстраційний запис порушує законні інтереси позивачів та підлягає скасуванню.

Скасування державної реєстрації змін до установчих документів СФГ Кипарис щодо зміни відомостей про засновників юридичної особи від 04.12.2012 року реєстраційний запис №12071050014000250 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Відносини щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на час виникнення спірних відносин було врегульовано Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755).

Відповідно до положень статті 1 цього закону, в редакції на час виникнення спірних відносин, державний реєстратор - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 6 вищезазначеного Закону державний реєстратор: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Тобто, законом встановлено, що реєстраційну дію вчиняє виключно посадова особа - державний реєстратор.

Враховуючи те, що реєстраційну дію вчиняє виключно державний реєстратор, суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі в якості відповідача державного реєстратора Попову Ніну Василівну яка, як суб'єкт владних повноважень - особа, наділена владними функціями, вчинила на підставі наданих документів реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів Селянського (фермерського) господарства Кипарис , а саме реєстраційний запис №12071050014000250 від 04.12.2012 року правомірність яких оскаржується позивачами.

При цьому, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду позбавлений процесуальної можливості залучити державного реєстратора Попову Ніну Василівну в якості належного відповідача по справі.

Таким чином, судом першої інстанції розглянуто адміністративний позов не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом. При цьому позивачем не втрачено можливість звернення до суду з позовом до належного відповідача.

Враховуючи вказані обставини, які свідчать про те, що відповідачами не порушено прав позивачів суд апеляційної інстанції вважає, що позов задоволенню не підлягає.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи заявника апеляційної скарги про необхідність закриття провадження у цій справі, оскільки цей спір повинен розглядатися у порядку господарського судочинства, у зв'язку з тим, що предметом позову є захист корпоративних прав, та погоджується з положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів в якій зазначено наступне.

Законом України від 15 грудня 2006 р. № 483-V Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів (далі - Закон № 483-V) до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарсько-процесуального кодексу України (далі - ГПК) справам, що виникають із корпоративних відносин, слід мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта підприємництва - юридичної особи.

Відповідно до ст. 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Враховуючи те, що селянське (фермерське) господарство СФГ Кипарис не є господарським товариством, при цьому стороною у цій справі є фізичні особи, колегія суддів вважає, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови якою у задоволені позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства Кипарис - задовольнити частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі №804/1593/16 - скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 15 травня 2017 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко