Рішення

від 11.05.2017 по справі 910/2438/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017Справа №910/2438/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Буд Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"

про стягнення 111 241, 62 грн.

Суддя Усатенко І. В.

Представники сторін:

від позивача: Габрик О.І. (за дов.);

від відповідача: Барановський Ю. В. (за дов.).

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 11.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Буд Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" про стягнення заборгованості за договором № 20/08/15 від 20.08.2015 в сумі 93 382, 68 грн., з яких: 75 200,00 грн основний борг, 11 541,77 грн. пеня, 1 489,59 грн. 3% річних, 5 150,60 грн. втрати від інфляції.

Ухвалою суду від 170.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2438/17, розгляд останньої призначено на 16.03.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 16.03.2017 позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду, клопотання про долучення документу з додатком та заяву про збільшення позовних вимог з додатками (вих. № 14 від 15.03.2017).

В заяві про збільшення позовних вимог (вих. № 14 від 15.03.2017) позивач просив стягнути з відповідача борг за договором №20/08/15 від 20.08.2015 в сумі 111 241, 62 грн., з яких: 75 200, 00 грн. основний борг, 13 445,46 грн. пеня, 1 693, 56 грн. 3% річних, 5 902, 60 грн. втрати від інфляції та витрати на юридичні послуги в сумі 15 000, 00 грн.

Заява позивача про збільшення позовних вимог була прийнята судом в порядку ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд справи здійснюється судом з урахуванням поданої заяви.

Ухвалою суду від 16.03.2017 було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, та відкладено розгляд справи на 11.05.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 11.05.2017 від відповідача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи № 910/2438/17 (вих. б/н від 11.05.2017), в тому числі відзив на позовну заяву.

Від позивача 11.05.2017 через відділ канцелярії господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (вих. № 15 від 10.05.2017), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 114 818, 26 грн., з яких основний борг - 75 200, 00 грн., пеня - 16 675, 97 грн., 3 % річних - 2 039, 69 грн., втрати від інфляції - 5 902, 60 грн., та витрати на юридичні послуги - 15 000, 00 грн.

В судове засідання 11.05.2017 представники сторін з'явилися та надали суду усні пояснення по справі.

Так, представник позивача в судовому засіданні підтримав подану ним через відділ канцелярії заяву про збільшення позовних вимог (вих. № 15 від 10.05.2017), представник відповідача заперечив проти прийняття заяви про збільшення позовних вимог.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про збільшення позовних вимог (вих. № 15 від 10.05.2017) суд дійшов висновку про її повернення з нижчевикладених підстав.

Відповідно до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 2612.2011 N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Як вже зазначалося судом в заяві про збільшення позовних вимог (вих. № 15 від 10.05.2017) позивач просить суд стягнути з відповідача 114 818, 26 грн, з яких основний борг - 75 200, 00 грн, пеня - 16 675, 97 грн, 3 % річних - 2 039, 69 грн, втрати від інфляції - 5 902, 60 грн, та витрати на юридичні послуги - 15 000, 00 грн. Тобто позивачем змінені кількісні показники за тими самими позовними вимогами, що були раніше заявлені та знаходяться на розгляді суду, відповідно до вказаної заяви позивач повинен був додати докази сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі з урахуванням такого збільшення.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на наведені положення чинного законодавства, враховуючи, що згідно заяви про збільшення позовних вимог (вих. № 15 від 10.05.2017) позивачем заявлені майнові вимоги про стягнення 114 818, 26 грн., та що на розгляді суду вже знаходяться позовні вимоги в розмірі 111 241, 62 грн., до заяви про збільшення позовних вимог позивачем мали бути додані докази сплати судового збору в розмірі 53, 65 грн.

До заяви про збільшення позовних вимог (вих. № 15 від 10.05.2017) позивачем не було додано жодних доказів сплати судового збору за збільшення розміру позовних вимог.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про повернення заяви про збільшення позовних вимог (вих. № 15 від 10.05.2017) позивачу, про долучення до матеріалів справи копії вказаної заяви та про розгляд по суті в подальшому раніше заявлених позовних вимог в розмірі 111 241, 62 грн., з яких 75 200, 00 грн. основний борг, 13 445,46 грн. пеня, 1 693, 56 грн. 3% річних, 5 902, 60 грн. втрати від інфляції та витрати на юридичні послуги в сумі 15 000, 00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 20/08/15 від 20.08.2015, в частині оплати виконаних за договором робіт.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з тих підстав, що позивач в порушення умов договору № 20/08/15 від 20.08.2015 не надав відповідачу документацію, яка перелічена в п. 3.2.5. вказаного договору, що дало право відповідачу застосувати до позивача оперативно - господарські санкції у вигляді призупинення розрахунків із позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 20.08.2015 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено договір № 20/08/15 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого за даним договором виконавець зобов'язується на свій ризик виконати і передати замовнику наступні системи: система пожежної сигналізації, система оповіщування про пожежу, автоматика протипожежного захисту; автоматична система порошкового пожежогасіння паркінга; автоматика системи протидимного захисту; система контролю концентрації газу; диспетчеризації СПЗ (в частині внутрішнього водопроводу); на об'єкті замовника: Житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на вулиці Щекавицькій, 53 в Подільському районі м. Києва , а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

У відповідності до п. 2.1. договору строк закінчення робіт - жовтень 2015 року. Додатковою угодою від 02.10.2015 до договору було продовжено термін виконання робіт до 31.05.2016.

Згідно з п. 2.6. договору загальна вартість робіт за договором формується та зазначається в договірній ціні (додаток №№ 1, 2), яка є твердою.

На момент підписання договору загальна його сума становить - 136 000, 00 грн., у тому числі ПДВ - 22 666, 67 грн., з яких будівельно - монтажні роботи без врахування вартості матеріалів та обладнання - 95 136, 40 грн., у тому числі ПДВ - 15 856, 07 грн. - додаток № 1; пусконалагоджувальні роботи - 40 863, 60 грн., у томі числі ПДВ - 6 810, 60 грн. - додаток № 2.

Пунктом 3.2.5. договору сторони погодили, що виконавець зобов'язаний надати замовнику до початку виконання робіт (а у разі будь - яких змін у документах в майбутньому - не пізніше наступного дня після таких змін) належним чином засвідчені копії: ліцензія (копія) на виконання робіт; наказ (копія) про призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення будівельно - монтажних робіт, електробезпеку, пожежну безпеку, якість робіт та допуск до робіт на висоті; спільні заходи з охорони праці із замовником; заходи з охорони праці, які здійснюються виконавцем при виконанні робіт; копію заключного акту про проведення медогляду або довідок працівників про проходження медогляду; посвідчення та протоколи (копії): ІТП про навчання з питань охорони праці; ІТП про навчання з питань охорони праці промислової безпеки у будівництві (ДБН А.3.2-2-2009); ІТП про навчання по Правилам охорони праці під час виконання робіт на висоті; ІТП про навчання з питань електробезпеки; ІТП про навчання з питань пожежної безпеки; працівників - стропальників, машиністів кранів; працівників - при виконанні робіт на висоті; працівників про навчання з питань електробезпеки; інші посвідчення при виконанні робіт підвищеної небезпеки; акти: перевірки запобіжних поясів; випробування драбин; прийому в експлуатацію ритувань (висотою понад 4 метри); випробування виносних площадок. Копії документів повинні бути оформлені в окремій папці та завірені підписом керівника підприємства. В папці вказати реквізити підприємства та № телефонів відповідальних осіб. На будівельному майданчику повинні бути: знаки безпеки; медичні аптечки; комплект інструкцій з охорони праці по професіям працівників та видах робіт (копія наказу про їх затвердження); комплект журналів: виконавець протягом всього терміну виконання робіт на об'єкті зобов'язаний вести в порядку, передбаченому чинним законодавством, державними будівельними нормами і правилами, іншими нормативними та технічними актами наступні документи: журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місті; журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки; журнал видачі запобіжних пристроїв та індивідуальних засобів захисту; журнал приймання та огляду риштувань та помосту; журнал зварювальних робіт; журнал авторського нагляду; проектно - технологічна документація; проект виконання робіт. Ненадання вищезазначених документів, відсутність вказаних документів, речей може бути підставою для недопущення працівників до виконання робіт (без оплати замовником простою) або для призупинення розрахунків за виконані роботи.

Відповідно до п. 5.1. договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі - 41 666, 67 грн., крім того ПДВ 20 % - 8 333, 33 грн., всього разом з ПДВ - 50 000, 00 грн.

Остаточні розрахунки за виконані за договором роботи, замовник здійснює на підставі підписаних сторонами акту виконаних робіт (за формою № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (за формою № КБ-3) протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 5.1.1. договору).

В п. 5.4. договору сторони погодили, що виконавець відшкодовує замовнику кошти за надання послуг ген підряду у розмірі 3,2 % від вартості фактично виконаних робіт у звітному періоді на підставі акту ф. КБ - 2в та довідки ф. КБ - 3 за кожний звітній місяць. Замовник має право утримати 3,2 % від вартості виконаних робіт згідно актів ф. КБ - 2в та довідок ф. КБ-3 за звітній місяць за рахунок коштів, що підлягають сплаті за виконані роботи.

Право власності на результат виконаних за договором робіт переходить до замовника з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ - 2в) (п. 5.5. договору).

Згідно з п. 6.3. договору за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.10.2015. Додатковою угодою від 02.10.2015 до договору було продовжено строк дії договору до 31.05.2016.

На виконання договору, 20.08.2015 замовником був перерахований аванс на рахунок виконавця в розмірі 50 000, 00 грн., докази чого наявні в матеріалах справи.

В травні 2016 року замовником були прийняті виконані виконавцем за договором роботи, в повному обсязі та без зауважень, згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2016 року від 31.05.2016, акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року від 31.05.2016 на суму 39 153, 60 грн., та акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року від 31.05.2016 на суму 143 942, 40 грн. Вказані документи підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Згідно вищезазначених довідки та актів всього вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ склала 183 096, 00 грн. (39 153, 60 + 143 942, 40 = 183 096, 00 грн.), з якої виключена вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з урахуванням ПДВ - 53 756, 40 грн. Всього вартість будівельних робіт підрядника по будові з урахуванням ПДВ склала 129 339, 60 грн. (183 096, 00 - 53 756, 40 = 129 339, 60).

Крім того, на виконання умов договору між виконавцем та замовником 31.05.2016 було підписано акт виконаних робіт (надання послуг) за травень 2016 року про надання та прийняття генпідрядних послуг 3,2 % на об'єкті загальною вартістю 4 138, 87 грн. Вказаний акт, також, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Наприкінці 2016 року позивач двічі звертався до відповідача із листами (вих. № 1611-02 від 04.11.2016, вих. № 1612-12 від 23.12.2016), в яких просив розрахуватися за виконаний об'єм роботи.

Відповідно до даних позивача, заборгованість відповідача на його користь за договором становить 75 200, 72 грн. (129 339, 60 - 50 000, 00 - 4 138, 87 = 75 200, 72), яку відповідач не сплатив позивачу.

Доказів оплати відповідачем заборгованості перед позивачем за договором в розмірі 75 200, 72 грн. та\або в будь - якому іншому розмірі матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 75 200, 00 грн. основного боргу, 13 445, 46 грн. пені за період прострочення з 15.06.2016 по 14.12.2016 та 11.02.2017 по 15.03.2017, 1 693, 56 грн. 3 % річних за період прострочення з 15.06.2016 по 15.03.2017, 5 902, 60 грн. інфляційних втрат за червень 2016 року - грудень 2016 року та лютий 2017 року. Крім того, позивач просить покласти на відповідача 15 000, 00 грн. понесених ним адвокатських витрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Договір № 20/08/15 від 20.08.2015 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 4 ст. 879, 882 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін, а передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов укладеного договору в травні 2016 року позивач виконав роботи, обумовлені договором, загальною вартістю 129 339, 60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами двома актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) за травень 2016 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати(ф. КБ-3) за травень 2016 року.

За умовами договору, остаточні розрахунки за виконані за договором роботи, замовник здійснює на підставі підписаних сторонами акту виконаних робіт (за формою № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (за формою № КБ-3) протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 5.1.1. договору). Отже, враховуючи, що акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) за травень 2016 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3) за травень 2016 року були підписані сторонами 31.05.2016, відповідач був зобов'язаний провести остаточні розрахунки за договором та оплатити вартість виконаних робіт з урахуванням внесеного раніше авансу в розмірі 50 000, 00 грн. та генпідрядних послуг наданих відповідачем позивачу за договором в розмірі 4 138, 87 грн., у строк до 14.06.2016 включно.

Відповідач, в порушення умов укладеного договору, остаточні розрахунки за договором у строк до 14.06.2016 включно не провів та не оплатив виконаних робіт з урахуванням внесеного раніше авансу та генпідрядних послуг наданих відповідачем позивачу за договором, в розмірі 72 200, 73 грн. (129 339, 60 - 50 000, 00 - 4 138, 87 = 75 200, 73), і доказів іншого матеріали справи не містять.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності виконаних будівельних робіт умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 75 200, 73 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 75 200, 73 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати виконаних робіт, у відповідності до п. 5.1.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 75 200, 00 грн. (розмір заборгованості вказаний позивачем в прохальній частині заяви про збільшення позовних вимог вих. № 14 від 15.03.2017) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 13 445, 46 грн. пені за періоди прострочення з 15.06.2016 по 14.12.2016 та 11.02.2017 по 15.03.2017, 1 693, 56 грн. 3 % річних за період прострочення з 15.06.2016 по 15.03.2017, 5 902, 60 грн. інфляційних втрат за червень 2016 року - грудень 2016 року та лютий 2017 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 6.3. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, у розмірі визначеному судом, оскільки при здійсненні розрахунку за періоди прострочення з 15.06.2016 по 14.12.2016 та 11.02.2017 по 15.03.2017 позивачем не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України (здійснено нарахування пені більше ніж за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано) та було допущено арифметичні помилки.

За розрахунком суду, зробленого за допомогою системи ЛІГА, з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, за період прострочення з 15.06.2016 по 14.12.2016 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення грошового зобов'язання по сплаті 75 200, 72 грн. (сума заборгованості, яку позивач зазначив в розрахунку пені доданому до позовної заяви) в розмірі 11 510, 23 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за період прострочення з 15.06.2016 по 15.03.2017 та індексу інфляції нарахованого на суму боргу за червень 2016 року - грудень 2016 року та лютий 2017 року підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що позивачем правильно здійснені вказані розрахунки.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо застосування ним до позивача оперативно - господарських санкцій у вигляді призупинення розрахунків із позивачем, з огляду на порушення позивачем умов п. 3.2.5. договору, щодо надання переліченої в такому пункті документації, з підстав їх недоведеності. Так, на підтвердження вказаних доводів відповідачем не було надано жодного доказу, із якого б вбачалося, що позивачем не було виконано п. 3.2.5. договору, що відповідач вимагав надання таких документів та в подальшому скористався своїм правом на призупинення розрахунків. Крім того, відповідно до п.5.2. договору замовник, при виникненні зауважень до виконаних робіт мав право надати виконавцеві письмову відмову від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних підрядних робіт, акти підписані без зауважень. Відповідно до п.3.3.1 та п.3.3.2. договору замовник мав право вимагати від виконавця надання усіх без винятків документів, що стосуються виконання робіт, а також безперешкодного доступу на об єкт для здійснення контролю за відповідністю якості, обсягів виконаних робіт цьому Договору, проекту, дотримання будівельних норм і правил і при виявленні недоліків прийняти рішення про їх усунення або призупинення робіт. Докази щодо ненадання позивачем документів, що стосуються виконання робіт, як і докази, що підтверджують призупинення робіт, або звернення відповідача з цього приводу до позивача в матеріалах справи відсутні. Слід також зауважити, що відповідно до п.п.6.6 договору у випадку недотримання виконавцем вимог по техніці безпеки роботи, пожежної охорони та охорони праці служба охорони праці замовника видає Виконавцеві відповідний припис. Частина документів перелічена в п.3.2.5. стосується саме охорони праці та техніки безпеки та пожежної охорони. Докази видачі службою охорони праці виконавця припису в матеріалах справи відсутні.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, що відповідають вимогам ст. 33, 34 ГПК України та спростовували б докази надані позивачем на підтвердження обставин справи.

Підсумовуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст. 1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

За змістом ст. 44 і 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2017 між позивачем (як замовником) та фізичною особою - підприємцем Габрик Ольгою Іванівною (як виконавцем) (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5812 від 08.12.2016) було укладено Договір № 8 про надання послуг. Відповідно до умов цього договору замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику правову допомогу, а саме здійснити правовий аналіз правовідносин між ТОВ Основа Буд Плюс та ТОВ ГЕОС - УКБ , претензійно - позовна робота, представництво замовника в судах з питань стягнення заборгованості з ТОВ ГЕОС - УКБ по договору № 20/08/15 від 20.08.2015 по об'єкту: Житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на вулиці Щекавицькій, 53 в Подільському районі м. Києва , а замовник зобов'язується оплатити його послуги на підставі актів приймання - передачі наданих послуг, який складається на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг. Згідно з п. 4.1., 4.2. договору № 8 про надання послуг від 01.02.2017 вартість послуг становить 15 000, 00 грн. без ПДВ та сплачується замовником протягом 30 робочих днів з моменту підписання договору.

Згідно наданої в матеріали справи копії платіжного доручення № 230 від 09.03.2017, послуги обумовлені вищевказаним договором, були сплачені позивачем в повному обсязі (15 000, 00 грн.).

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в сумі 15 000, 00 грн. є документально підтвердженими та обґрунтованими, і відповідно покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог (вих. № 14 від 15.03.2017) не було здійснено доплату судового збору, що виявлено після прийняття господарським судом такої заяви про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, не доплачена сума судового збору, в розмірі 68, 62 грн., підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2 літ. А; ідентифікаційний код 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Буд Плюс" (03039, м. Київ, провул. Червоноармійський, буд. 14, корп. 3 Б, офіс 14; ідентифікаційний код 39781692) заборгованість у сумі 75 200 (сімдесят п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. з основного боргу, пеню в сумі 11 510 (одинадцять тисяч п'ятсот десять) грн. 23 коп., 3 % річних у сумі 1 693 (одна тисяча шістсот дев'яносто три) грн 56 коп., інфляційні втрати у сумі 5 902 (п'ять тисяч дев'ятсот дві) грн 60 коп., витрати на адвоката у сумі 12 716 (дванадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн 53 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Буд Плюс" (03039, м. Київ, провул. Червоноармійський, буд. 14, корп. 3 Б, офіс 14; ідентифікаційний код 39781692) на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 68 (шістдесят вісім) грн 62 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.05.2017

Суддя І.В.Усатенко