Постанова

від 13.07.2017 по справі 910/2438/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2017 р. Справа№ 910/2438/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

Від позивача: Габрик О.І. - за довір. від 10.02.2017р. №10

Від відповідача (апелянта): Барановський Ю.В. - за довір. від 19.12.2016р. б/н

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017р.

у справі №910/2438/17 (суддя Усатенко І.В..)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Буд Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"

про стягнення 111 241, 62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2017р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Буд Плюс" заборгованість у сумі 75 200, 00 грн. з основного боргу, пеню в сумі 11 510, 23 грн., 3 % річних у сумі 1 693,56 грн., інфляційні втрати у сумі 5 902, 60 грн., витрати на адвоката у сумі 12 716,43 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 414,53 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Буд Плюс" на користь Державного бюджету України 68,62 грн. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017р. та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Так, апелянт у своїй скарзі посилався на те що позивач в порушення умов договору № 20/08/15 від 20.08.2015 не надав відповідачу документацію, яка перелічена в п. 3.2.5. вказаного договору, що дало право відповідачу застосувати до позивача оперативно - господарські санкції у вигляді призупинення розрахунків із позивачем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 12.07.2017р.

10.07.2017 до канцелярії Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.07.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Куксова В.В., суддів: Іоннікової І.А., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" прийнято до апеляційного провадження.

За результатами судового засідання 12.07.2017р. оголошено перерву у розгляді справи до 13.07.2017р.

До судового засідання 13.07.2017р. з'явився представник відповідача, який підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити її, рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача до судового засідання від 13.07.2017р. з'явився, з урахуванням наданого відзиву, заперечив проти вимог викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

20.08.2015 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено договір № 20/08/15 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого за даним договором виконавець зобов'язується на свій ризик виконати і передати замовнику наступні системи: система пожежної сигналізації, система оповіщування про пожежу, автоматика протипожежного захисту; автоматична система порошкового пожежогасіння паркінга; автоматика системи протидимного захисту; система контролю концентрації газу; диспетчеризації СПЗ (в частині внутрішнього водопроводу); на об'єкті замовника: "Житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на вулиці Щекавицькій, 53 в Подільському районі м. Києва", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

У відповідності до п. 2.1. договору строк закінчення робіт - жовтень 2015 року. Додатковою угодою від 02.10.2015 до договору було продовжено термін виконання робіт до 31.05.2016.

Згідно з п. 2.6. договору загальна вартість робіт за договором формується та зазначається в договірній ціні (додаток №№ 1, 2), яка є твердою.

На момент підписання договору загальна його сума становить - 136 000, 00 грн., у тому числі ПДВ - 22 666, 67 грн., з яких будівельно - монтажні роботи без врахування вартості матеріалів та обладнання - 95 136, 40 грн., у тому числі ПДВ - 15 856, 07 грн. - додаток № 1; пусконалагоджувальні роботи - 40 863, 60 грн., у томі числі ПДВ - 6 810, 60 грн. - додаток № 2.

Пунктом 3.2.5. договору сторони погодили, що виконавець зобов'язаний надати замовнику до початку виконання робіт (а у разі будь - яких змін у документах в майбутньому - не пізніше наступного дня після таких змін) належним чином засвідчені копії: ліцензія (копія) на виконання робіт; наказ (копія) про призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення будівельно - монтажних робіт, електробезпеку, пожежну безпеку, якість робіт та допуск до робіт на висоті; спільні заходи з охорони праці із замовником; заходи з охорони праці, які здійснюються виконавцем при виконанні робіт; копію заключного акту про проведення медогляду або довідок працівників про проходження медогляду; посвідчення та протоколи (копії): ІТП про навчання з питань охорони праці; ІТП про навчання з питань охорони праці промислової безпеки у будівництві (ДБН А.3.2-2-2009); ІТП про навчання по Правилам охорони праці під час виконання робіт на висоті; ІТП про навчання з питань електробезпеки; ІТП про навчання з питань пожежної безпеки; працівників - стропальників, машиністів кранів; працівників - при виконанні робіт на висоті; працівників про навчання з питань електробезпеки; інші посвідчення при виконанні робіт підвищеної небезпеки; акти: перевірки запобіжних поясів; випробування драбин; прийому в експлуатацію ритувань (висотою понад 4 метри); випробування виносних площадок. Копії документів повинні бути оформлені в окремій папці та завірені підписом керівника підприємства. В папці вказати реквізити підприємства та № телефонів відповідальних осіб. На будівельному майданчику повинні бути: знаки безпеки; медичні аптечки; комплект інструкцій з охорони праці по професіям працівників та видах робіт (копія наказу про їх затвердження); комплект журналів: виконавець протягом всього терміну виконання робіт на об'єкті зобов'язаний вести в порядку, передбаченому чинним законодавством, державними будівельними нормами і правилами, іншими нормативними та технічними актами наступні документи: журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місті; журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки; журнал видачі запобіжних пристроїв та індивідуальних засобів захисту; журнал приймання та огляду риштувань та помосту; журнал зварювальних робіт; журнал авторського нагляду; проектно - технологічна документація; проект виконання робіт. Ненадання вищезазначених документів, відсутність вказаних документів, речей може бути підставою для недопущення працівників до виконання робіт (без оплати замовником простою) або для призупинення розрахунків за виконані роботи.

Відповідно до п. 5.1. договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі - 41 666, 67 грн., крім того ПДВ 20 % - 8 333, 33 грн., всього разом з ПДВ - 50 000, 00 грн.

Остаточні розрахунки за виконані за договором роботи, замовник здійснює на підставі підписаних сторонами акту виконаних робіт (за формою № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (за формою № КБ-3) протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 5.1.1. договору).

В п. 5.4. договору сторони погодили, що виконавець відшкодовує замовнику кошти за надання послуг ген підряду у розмірі 3,2 % від вартості фактично виконаних робіт у звітному періоді на підставі акту ф. КБ - 2в та довідки ф. КБ - 3 за кожний звітній місяць. Замовник має право утримати 3,2 % від вартості виконаних робіт згідно актів ф. КБ - 2в та довідок ф. КБ-3 за звітній місяць за рахунок коштів, що підлягають сплаті за виконані роботи.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що право власності на результат виконаних за договором робіт переходить до замовника з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ - 2в).

Згідно з п. 6.3. договору за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.10.2015. Додатковою угодою від 02.10.2015 до договору було продовжено строк дії договору до 31.05.2016.

В матеріалах справи наявні докази перерахування авансу на рахунок виконавця в розмірі 50 000,00 грн. від 20.08.2015 на виконання Договору

В травні 2016 року замовником були прийняті виконані виконавцем за договором роботи, в повному обсязі та без зауважень, згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2016 року від 31.05.2016, акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року від 31.05.2016 на суму 39 153, 60 грн., та акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року від 31.05.2016 на суму 143 942, 40 грн. Вказані документи підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Згідно вищезазначених довідки та актів всього вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ склала 183 096, 00 грн. (39 153, 60 + 143 942, 40 = 183 096, 00 грн.), з якої виключена вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з урахуванням ПДВ - 53 756, 40 грн. Всього вартість будівельних робіт підрядника по будові з урахуванням ПДВ склала 129 339, 60 грн. (183 096, 00 - 53 756, 40 = 129 339, 60).

Крім того, на виконання умов договору між виконавцем та замовником 31.05.2016 було підписано акт виконаних робіт (надання послуг) за травень 2016 року про надання та прийняття генпідрядних послуг 3,2 % на об'єкті загальною вартістю 4 138, 87 грн. Вказаний акт, також, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

В матеріалах справи наявні листи позивача вих. № 1611-02 від 04.11.2016, вих. № 1612-12 від 23.12.2016 з якими останній звертався до відповідача з проханням розрахуватись за виконаний об'єм роботи.

Відповідно до даних позивача, заборгованість відповідача на його користь за договором становить 75 200, 72 грн. (129 339, 60 - 50 000, 00 - 4 138, 87 = 75 200, 72), яку відповідач не сплатив позивачу.

Доказів оплати відповідачем заборгованості перед позивачем за договором в розмірі 75 200, 72 грн. або в будь - якому іншому розмірі матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 75 200, 00 грн. основного боргу, 13 445, 46 грн. пені за період прострочення з 15.06.2016 по 14.12.2016 та 11.02.2017 по 15.03.2017, 1 693, 56 грн. 3 % річних за період прострочення з 15.06.2016 по 15.03.2017, 5 902, 60 грн. інфляційних втрат за червень 2016 року - грудень 2016 року та лютий 2017 року. Крім того, позивач просить покласти на відповідача 15 000, 00 грн. понесених ним адвокатських витрат.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Проаналізувавши норми Цивільного кодексу України колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Договір № 20/08/15 від 20.08.2015 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 879, 882 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін, а передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов укладеного договору в травні 2016 року позивач виконав роботи, обумовлені договором, загальною вартістю 129 339, 60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами двома актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) за травень 2016 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати(ф. КБ-3) за травень 2016 року.

Умовами Договору передбачено, що остаточні розрахунки за виконані за договором роботи, замовник здійснює на підставі підписаних сторонами акту виконаних робіт (за формою № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (за формою № КБ-3) протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 5.1.1. договору). Отже, враховуючи, що акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) за травень 2016 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3) за травень 2016 року були підписані сторонами 31.05.2016, відповідач був зобов'язаний провести остаточні розрахунки за договором та оплатити вартість виконаних робіт з урахуванням внесеного раніше авансу в розмірі 50 000, 00 грн. та генпідрядних послуг наданих відповідачем позивачу за договором в розмірі 4 138, 87 грн., у строк до 14.06.2016 включно.

Відповідач, в порушення умов укладеного договору, остаточні розрахунки за договором у строк до 14.06.2016 включно не провів та не оплатив виконаних робіт з урахуванням внесеного раніше авансу та генпідрядних послуг наданих відповідачем позивачу за договором, в розмірі 72 200, 73 грн. (129 339, 60 - 50 000, 00 - 4 138, 87 = 75 200, 73), і доказів іншого матеріали справи не містять.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності виконаних будівельних робіт умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 75 200, 73 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 75 200, 73 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати виконаних робіт, у відповідності до п. 5.1.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 75 200, 00 грн. (розмір заборгованості вказаний позивачем в прохальній частині заяви про збільшення позовних вимог вих. № 14 від 15.03.2017) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 13 445, 46 грн. пені за періоди прострочення з 15.06.2016 по 14.12.2016 та 11.02.2017 по 15.03.2017, 1 693, 56 грн. 3 % річних за період прострочення з 15.06.2016 по 15.03.2017, 5 902, 60 грн. інфляційних втрат за червень 2016 року - грудень 2016 року та лютий 2017 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 6.3. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, у розмірі визначеному судом, оскільки при здійсненні розрахунку за періоди прострочення з 15.06.2016 по 14.12.2016 та 11.02.2017 по 15.03.2017 позивачем не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України (здійснено нарахування пені більше ніж за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано) та було допущено арифметичні помилки.

Апеляційним господарським судом було зроблено перерахунок за допомогою системи ЛІГА, з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, за період прострочення з 15.06.2016 по 14.12.2016 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення грошового зобов'язання по сплаті 75 200, 72 грн. (сума заборгованості, яку позивач зазначив в розрахунку пені доданому до позовної заяви) в розмірі 11 510, 23 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за період прострочення з 15.06.2016 по 15.03.2017 та індексу інфляції нарахованого на суму боргу за червень 2016 року - грудень 2016 року та лютий 2017 року підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем.

Колегією суддів апеляційної інстанції було здійснено перерахунок індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних та встановлено що позивачем правильно здійснені вказані розрахунки.

Що стосується доводів апелянта, стосовно застосування ним до позивача оперативно - господарських санкцій у вигляді призупинення розрахунків із позивачем з огляду на порушення позивачем умов п. 3.2.5. договору, щодо надання переліченої в такому пункті документації та доводів стосовно того, що відповідач не повинен надавати доказів про вимагання надання таких документів, оскільки це обов'язок позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаних доводів апелянта, з яких би вбачалось що позивачем не було виконано п. 3.2.5. договору, що відповідач вимагав надання таких документів та в подальшому скористався своїм правом на призупинення розрахунків. Також п. 5.2. Договору встановлено, що замовник, при виникненні зауважень до виконаних робіт мав право надати виконавцеві письмову відмову від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних підрядних робіт. В матеріалах справи наявні акти приймання виконаних будівельних робіт, які підписані без зауважень обома сторонами та скріплені печатками, також у судовому засіданні від 13.07.2017 представник апелянта не заперечував про той факт що роботи були виконані позивачем та прийняті відповідачем за актами приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.3.3.1 та п.3.3.2. договору замовник мав право вимагати від виконавця надання усіх без винятків документів, що стосуються виконання робіт, а також безперешкодного доступу на об'єкт для здійснення контролю за відповідністю якості, обсягів виконаних робіт цьому Договору, проекту, дотримання будівельних норм і правил і при виявленні недоліків прийняти рішення про їх усунення або призупинення робіт. Докази щодо ненадання позивачем документів, що стосуються виконання робіт, як і докази, що підтверджують призупинення робіт, або звернення відповідача з цього приводу до позивача в матеріалах справи відсутні. Слід також зауважити, що відповідно до п.п.6.6 Договору у випадку недотримання виконавцем вимог по техніці безпеки роботи, пожежної охорони та охорони праці служба охорони праці замовника видає Виконавцеві відповідний припис. Частина документів перелічена в п.3.2.5. стосується саме охорони праці та техніки безпеки та пожежної охорони. Докази видачі службою охорони праці виконавця припису в матеріалах справи також відсутні.

Виходячи з вищевикладеного оскільки відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, що відповідають вимогам ст. 33, 34 ГПК України та спростовували б докази надані позивачем на підтвердження обставин справи колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта.

За результатами перегляду справи колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог.

Також позивачем було заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати пов'язані з оплатою послуг адвокатів. Стосовно цієї вимоги колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 3 сттатті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст. 1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

За змістом ст. 44 і 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2017 між позивачем (як замовником) та фізичною особою - підприємцем Габрик Ольгою Іванівною (як виконавцем) (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5812 від 08.12.2016) було укладено Договір № 8 про надання послуг. Відповідно до умов цього договору замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику правову допомогу, а саме здійснити правовий аналіз правовідносин між ТОВ "Основа Буд Плюс" та ТОВ "ГЕОС - УКБ", претензійно - позовна робота, представництво замовника в судах з питань стягнення заборгованості з ТОВ "ГЕОС - УКБ" по договору № 20/08/15 від 20.08.2015 по об'єкту: "Житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на вулиці Щекавицькій, 53 в Подільському районі м. Києва", а замовник зобов'язується оплатити його послуги на підставі актів приймання - передачі наданих послуг, який складається на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг. Згідно з п. 4.1., 4.2. договору № 8 про надання послуг від 01.02.2017 вартість послуг становить 15 000, 00 грн. без ПДВ та сплачується замовником протягом 30 робочих днів з моменту підписання договору.

Згідно наданої в матеріали справи копії платіжного доручення № 230 від 09.03.2017, послуги обумовлені вищевказаним договором, були сплачені позивачем в повному обсязі (15 000, 00 грн.).

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в сумі 15 000, 00 грн. є документально підтвердженими та обґрунтованими, і відповідно покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог (вих. № 14 від 15.03.2017) не було здійснено доплату судового збору, що виявлено після прийняття господарським судом такої заяви про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, не доплачена сума судового збору, в розмірі 68, 62 грн., підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у рішенні суду.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017р. у справі №910/2438/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 р. у справі №910/2438/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 р. у справі №910/2438/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2438/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді І.А. Іоннікова

С.А. Гончаров