Рішення

від 10.05.2017 по справі 910/3998/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017Справа №910/3998/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельний дім "Олді" простягнення 19419,68 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаПанькова С.М. - представник від відповідачаМатківський А.С. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельний дім "Олді" 42212,58 грн. основного боргу за договором поставки №200099 від 27.01.2009, 6527,56 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 2051,25 грн., 10840,87 грн. пені та 9250,00 грн. витрат на правову допомогу.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/3998/17, розгляд якої призначено на 12.04.2017.

В судовому засіданні 12.04.2017 оголошено перерву до 10.05.2017.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 10.05.2017 з'явився, підтримав подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка мотивована повною оплатою відповідачем суми основного боргу за договором поставки №200099 від 27.01.2009. Заяву судом прийнято до розгляду відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.05.2017 з'явився. Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що сума основного боргу у розмірі 41075,40 грн. була оплачена відповідачем до дати звернення позивача з позовом до суду (10.03.2017) відповідно до платіжних доручень №4236 від 02.03.2017 та №4839 від 07.03.2017, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню, а провадження у справі №910/3998/17 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1137,18 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки зазначена сума була оплачена відповідачем згідно платіжного доручення №8223 від 13.04.2017, тобто вже після звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Щодо позовних вимог про стягнення 10840,87 грн. пені, 2051,25 грн. 3% річних, 6527,56 грн. інфляційних витрат, то відповідач стверджує, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору строк оплати поставленого позивачем товару визначено протягом 5 банківських днів з моменту реалізації товару, а отже оскільки позивачем не надано доказів такої реалізації, то зобов'язання відповідача не набуло характеру боргу, у зв'язку з чим, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення зазначених позовних вимог.

Крім цього, щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 9250,00 грн., відповідач зазначив, що позивачем не подано відповідних доказів розумності витрат на оплату послуг адвоката, а отже на думку відповідача, відсутні підстави для покладення на відповідача цих витрат.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс Україна", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельний дім "Олді", як покупцем, укладено договір № 0901273/2 із протоколом розбіжностей до нього.

Додатковою угодою №4 від 09.01.2011 до цього договору, назва та нумерація договору змінена та викладена в наступній редакції: Договір поставки №200099 від 27.01.2009 (договір).

30.12.2011 між сторонами було укладено додаткову угоду №5, відповідно до умов якої постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору поставки, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору поставки. Специфікація є єдиним документом, який визначає ціни на товари, що постачаються, та є невід'ємним додатком до цього договору поставки (п.1.1), умови цього договору поставки викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору поставки. Базис поставки DDP. Адреса місця поставки вказується у замовленні покупця (п.1.1.1), покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника визначений у договорі протягом 5 банківських днів з моменту реалізації товару покупцем за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні до головного офісу покупця, в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів (п.5.1), платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем після списання коштів з його банківського рахунку та зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, зазначеного у цьому договорі (п.5.5), за порушення строку оплати товару, визначеного п.5.1 договору поставки, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань (п.8.4).

На виконання умов договору, постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар відповідно до видаткових накладних № 2002 від 08.09.2015 на суму 1641,92 грн., № 1805 від 20.08.2015 на суму 7927,37 грн., № 1708 від 10.08.2015 на суму 7664,02 грн., №1018 від 15.05.2015 на суму 14615,62 грн., № 945 від 29.04.2015 на суму 3294,34 грн., № 903 від 24.04.2015 на суму 12561,97 грн., а всього на суму 47705,24 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві за видатковою накладною № 903 від 24.04.2015 на суму 12561,97 грн. не оплачено 7069,31 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на лютий місяць 2017 року складала 42212,58 грн.

21.12.2015 позивачем було надіслано на адресу відповідача лист за вих.№323 від 10.12.2015, в якому повідомлено про зупинення з 01.01.2016 дії договору поставки № 200099 від. 27.01.2009.

30.11.2016 позивач надіслав на адресу відповідача лист-претензію за вих. № 247 від 29.11.2016, в якому повідомив про розірвання договору поставки за місяць до завершення його дії та просив погасити наявну заборгованість у розмірі 42212,58 грн.

Відповідно до платіжних доручень №4236 від 02.03.2017 на суму 20537,70 грн., №4839 від 07.03.2017 на суму 20537,70 грн. та №8223 від 13.04.2017 на суму 1137,18 грн., сума основного боргу у розмірі 42212,58 грн. була оплачена відповідачем у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 6527,56 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 2051,25 грн., 10840,87 грн. пені.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар відповідно до видаткових накладних № 2002 від 08.09.2015 на суму 1641,92 грн., № 1805 від 20.08.2015 на суму 7927,37 грн., № 1708 від 10.08.2015 на суму 7664,02 грн., №1018 від 15.05.2015 на суму 14615,62 грн., № 945 від 29.04.2015 на суму 3294,34 грн., № 903 від 24.04.2015 на суму 12561,97 грн., а всього на суму 47705,24 грн. При цьому, як вказано позивачем у позові за видатковою накладною № 903 від 24.04.2015 на суму 12561,97 грн. не оплачено 7069,31 грн., внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на лютий місяць 2017 року складала 42212,58 грн.

Сума заборгованості у розмірі 42212,58 грн. була сплачена відповідачем у повному обсязі відповідно до платіжних доручень №4236 від 02.03.2017 на суму 20537,70 грн., №4839 від 07.03.2017 на суму 20537,70 грн. до дати звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва (10.03.2017 згідно відмітки відділення зв'язку на поштовому конверті) та №8223 від 13.04.2017 на суму 1137,18 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 6527,56 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 2051,25 грн. та 10840,87 грн. пені за період з травня місяця 2015 року по лютий місяць 2017 року позивач зазначає, що товар був поставлений відповідачу у 2015 році, однак оплачений в повному обсязі тільки у березні - квітні 2017 року, однак відповідачем не надано доказів реалізації товару саме протягом вказаних місяців. Також, позивач вказав, що відповідно до п.6.7.6 договору, у випадку повільного обороту товарів відповідач мав право їх повернути, а отже, за висновками позивача, мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6527,56 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 2051,25 грн. та 10840,87 грн. пені за період з травня місяця 2015 року по лютий місяць 2017 року не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п.8.4 договору, відповідно до якого, за порушення строку оплати товару, визначеного п.5.1 договору поставки, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до умов п.5.1 договору покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника визначений у договорі протягом 5 банківських днів з моменту реалізації товару покупцем за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні до головного офісу покупця, в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо конкретної дати фактичної реалізації товару відповідачем, від якої згідно п. 5.1 договору слід нараховувати період прострочення виконання відповідачем зобов'язань. З огляду на положення п. 5.1 договору відповідач, як покупець, зобов'язаний провести оплату за реалізований товар, але цей обов'язок, враховуючи умови п. 5.1 договору, не набув характеру боргу, а кореспондуюче цьому обов'язку право позивача не набуло характеру вимоги.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за період, який визначений позивачем розрахунку до позовної заяви, задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на те, що спір виник внаслідок його неправильних дій, а витрати на оплату послуг адвоката суд покладає на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельний дім "Олді" (03113, м.Київ, вул. І.Шевцова, будинок 1, ідентифікаційний код 24738845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс Україна" (04080, м.Київ, вул. В.Хвойки, будинок 15/15, ідентифікаційний код 33635413) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.2017

Суддя Ю.М. Смирнова