Постанова

від 12.05.2017 по справі 918/10/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2017 р. Справа № 918/10/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 03.01.2017р. №71/0/01-22/17

відповідача1: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 30.03.2017р. №4

відповідача2: не з'явився

відповідача3: не з'явився

прокурора: Лис Н.В., посвідчення №031428

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський"

на рішення господарського суду Рівненської області від "13" лютого 2017 р.

у справі № 918/10/17 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної адміністрації, м. Рівне

до

1. Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський", с. Озеро, Володимирецький р-н, Рівненська обл.

2. Озерської сільської ради, с. Озеро, Володимирецький р-н, Рівненська обл.

3. Володимирецької районної державної адміністрації, смт. Володимирець

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.02.2017р. у справі №918/10/17 позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної адміністрації до Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський", Озерської сільської ради, Володимирецької районної державної адміністрації про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 24 листопада 2005 року Озерською сільською радою та Дочірнім лісогосподарським підприємством "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський", який зареєстровано у Державному реєстрі земель за № 81 від 24 листопада 2005 року.

Зобов'язано Дочірнє лісогосподарське підприємство "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" повернути Рівненській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 1245,85 га, розташовану та території Озерської сільської ради Володимирецького району, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Стягнуто з Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" на користь прокуратури Рівненської області 1 378 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Озерської сільської ради на користь прокуратури Рівненської області 1 378 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач 1 - Дочірнє лісогосподарське підприємство "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" звернулося із апеляційною скаргою, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального й процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильним та неповним дослідженням доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, та неправильного вирішення господарського спору.

Вказує, як вбачається з рішення суду підставою для визнання договору оренди недійсним стало те, що у спірному договорі орендну плату було визначено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду.

З посиланням на ст.ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 1, 13, 15, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель", ст.23 Закону України "Про плату за землю" зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, чинним законодавством України не передбачено, що відсутність нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки є підставою для визнання недійсним договору оренди, а з огляду на ст. 15 ЗУ Про оренду землі сторонами були визначені всі умови, передбачені чинним законодавством в якості істотних для договору оренди земельних ділянок.

Разом з тим, з посиланням на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, Конституцію України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" , зауважує, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції". А тому, самі по собі допущені органом публічної влади порушення при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна, якщо вони не були допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача.

На думку скаржника, господарський суд Рівненській області належним чином не проаналізував розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації від 17 жовтня 2005 року № 331, яким обов'язок забезпечити укладання договору оренди земельної ділянки покладено саме на Озерську сільську раду, а вказане вище розпорядження не містить посилання на будь-який нормативно - правовий акт, яким передбачалось обов'язкове проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передавалась в оренду ДЛГП Сяйво СВК Озерський . Тобто, укладання спірного договору оренди і встановлення орендної плати саме у розмірі 3565 грн. за рік щомісячно у рівних частинах було здійснено за прямою вказівкою державного органу, наділеного відповідною компетенцією.

Зазначає, що місцева влада отримала узгоджену з орендарем орендну плату, яка в свою чергу була визначена без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду, і не стояло питання про те, що дії органу були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси самої держави, або, що визначення орендної плати було здійснено всупереч вимогам закону. Оскільки сама місцева влада (орендодавець) при укладанні договору оренди вважала, що вона правильно визначила в договорі розмір орендної плати, то ДЛГП Сяйво СВК Озерський (орендар) міг на розумних підставах сподіватися па виконання умов цього договору, та, підписуючи його, не міг піддаватися сумніву щодо визначення розміру орендної плати не у відповідності з нормами діючого на той час законодавства.

Крім того, з посиланням на ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України скаржник зазначає, що суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Зауважує, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Звертає увагу на позиції, наведені у постановах Верховного Суду України у справах №6-1 78цс15 від 01.07.2015 та № 3-224гс16 від 13.04.2016.

Також, скаржник вказує, що господарським судом не прийнято до уваги, що позивач не довів той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таку ж правову позицію висловив ВСУ у справі за № 6-2469цс16.

Крім того, зазначає, що за частинами 1,2,3 статті 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (у відповідній редакції) обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України. Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Типовим регламентом місцевої державної адміністрації, затвердженим постановою КМУ 11 грудня 1999 року №2263, встановлено, що розпорядження голови місцевої держадміністрації надсилаються заінтересованим органам, підприємствам, установам та організаціям і посадовим особам згідно з розрахунком розсилання та оприлюднюються на офіційному веб-сайті місцевої держадміністрації в установленому її головою порядку (п.69).

Скаржник зазначає, прокурор також мав усі можливості та повноваження для отримання повної і достовірної інформації про укладений договір оренди протягом встановленої законом позовної давності від дати його укладання.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує, наказом Генерального прокурора України від 15 квітня 2004 року № 6гн, що діяв на момент прийняття розпорядження голови адміністрації від 17 жовтня 2005 року № 331 про передачу підприємству в довгострокову оренду терміном на 25 років земельної ділянки загальною площею 1245,85 га. та на час укладення на підставі цього розпорядження спірного правочину, було передбачено необхідність забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Наказом від 19 вересня 2005 року № 3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією мстою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів, відзначає скаржник, містять також і накази Генерального прокурора, зокрема, від 18 жовтня 2010 року № 3гн, від 12 квітня 2011 року № 3гн, від 7 листопада 2012 року № 3гн. Також вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади га органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів. У наказі від 7 листопада 2012 року № 3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органа місцевого самоврядування. їх посадовими особами.

Таким чином, зазначає скаржник, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями місцевими державними адміністраціями, що було обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може свідчити про поважність причин пропуску строку позовної давності

Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу Озерська сільська рада зазначає, що підтримує апеляційну скаргу Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський", з огляду на наступне.

Так, з посиланням на ст.2 Закону України «Про плату за землю» , ст. 201 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 15 Закону України «Про оцінку земель» , ст. 15 Закону України «Про оренду землі» вказує, що при укладанні договору оренди земельної ділянки сторони визначили всі умови, передбачені чинним законодавством в якості істотних, а тому вважає, що відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Також зауважує, чинним законодавством України не передбачено, що відсутність нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки є підставою для визнання договору оренди недійсним. А сам факт проведення нормативно-грошової оцінки не може вважатись істотною умовою договору, та не може бути підставою визнання договору недійсним, оскільки такий факт є лише дотичним чинником до такої істотної умови договору як орендна плата.

Звертає увагу на пропуск строку позовної давності.

Просить апеляційну скаргу задовольнити та розгляд скарги проводити без участі їхнього представника.

У відзиві на апеляційну скаргу Володимирецька районна державна адміністрація зазначає, що визнає подану апеляційну скаргу та просить її задоволити, а згадане рішення господарського суду Рівненської області скасувати повністю з наступних підстав.

Так, зазначає, що розпорядженням голови Володимирецької районної державної адміністрації від 28.12.2002 № 456 ДЛГП Сяйво СВК Озерський було надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі земель лісового фонду в довгострокову оренду орієнтованою площею 1257,6 га. ДП Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою було виготовлено таку документацію відповідно до чинного законодавства.

Зауважує, що процедура відведення земельної ділянки було проведена прозоро та відповідно до норм діючого на час прийняття відповідних документів законодавства, договір оренди був зареєстрований у 2005 році. Станом на сьогоднішній день пройшло більш, ніж 11 років, про його існування було відомо, як Володимирецькій райдержадміністрації та Рівненській обласній, так органам прокуратури різних рівнів, що на 8 років перевищує максимально допустимий термін позовної давності, а тому райдержадміністрація не вбачає достатніх обґрунтованих підстав для поновлення судом пропущених строків позовної давності.

На думку відповідача, оскільки на момент підписання даного договору була дотримана процедура, визначена законом (він був підписаний, посвідчений, зареєстрований, нотаріальна не передбачалась), райдержадміністрація вважає подану апеляційну скаргу обгрунтованою та вмотивованою, а вимоги щодо визнання згаданого договору недійсним та повернення об'єкта оренди такими, що грубо порушують діюче законодавство.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого, з посиланням на ст. ст. 203, 215, 632 ЦК України, ст.ст. 15, 21 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 1, 13, 18, 20, 23 Закону України Про оцінку земель вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них. Разом з тим, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки .

Оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, то у справі, що розглядається, договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постановах від 8 квітня 2015 року у справі № 3-41гс15, від 20 травня 2015 року у справі № 3-70гс15 та. № 3-927гс15 від 01.07.2015.

Тому, вказує прокурор, доводи скаржника, що сторонами спірного договору визначені всі істотні умови, передбачені чинним законодавством (у тому числі встановлена орендна плата) й останнім не передбачено, що відсутність нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки є підставою для визнання недійсним договору оренди, не відповідають вимогам вищевказаних Законів.

Прокурор зауважує, що через непроведення нормативної грошової оцінки землі, яка передавалась за спірним договором, істотно занижується орендна плата за використання землі, що призводить до ненадходження коштів до бюджету.

Крім того, з посиланням на ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, постанову ВСУ від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про прокуратуру» прокурор також вважає безпідставними доводи позивача щодо незастосування судом першої інстанції позовної давності, оскільки виявлення порушень закону при укладенні договору оренди землі могло відбутися за результатами проведеної перевірки, підставами якої могли бути заяви та повідомлення третіх осіб про порушення законності під час укладення договору, або власна ініціатива прокурора, яка реалізувалася шляхом подання вимоги про надання договору. Так, відповідно до матеріалів справи, про існування оспорюваного договору прокурору та Рівненській ОДА стало відомо у 2014 році, що підтверджується листами №6060/0/01-22/14 від 06.11.2014 та № 294/17-00-05- 03-08 від 30.10.2014р., а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів доведення протилежного.

Просить апеляційну скаргу ДЛГП Сяйво СВК Озерський залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.217 у справі № 918/10/17- без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Рівненська обласна адміністрація вважає апеляційну скаргу безпідставною, такою, що не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

З посиланням на ст.ст. 1, 6, 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 19, 142 - 145 Конституції України , ст.ст. 3, 12, 79, 122, 210 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215, 628, 632 ЦК України, п.п. 288.2.-288.5. ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 5, 13, 15, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 2, 13 Закону України "Про плату за землю" зауважує, що земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них. А тому, судом першої інстанції правильно встановлено, що спірний договір в порушення приписів Закону України "Про оцінку земель" укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що є обов'язковим для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, та є істотною умовою такого договору.

Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Разом з тим, 12.05.2017р. представником скаржника через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення доказів: копії листа ДЛГП "Звіробій" від 28.04.2017р., копію адвокатського запиту №18/10-16 від 18.10.2016р., копію листа Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області від 20.10.2016р. №В-139, які судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до ст. 101 ГПК України скаржник не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Представники Озерської сільської ради та Володимирецької районної державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, відповідачі заявили про розгляд справи без участі їх представників.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.101, 102 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідачів, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників вказаних вище відповідачів, за наявними у справі доказами.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надала пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача та прокурор заперечили проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах, та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просять рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника скаржника, прокурора та представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, розпорядженням голови Володимирецької районної державної адміністрації № 331 від 17 жовтня 2005 року Дочірньому підприємству "Сяйво" передано в довгострокову оренду терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 1245,85 га для ведення лісового господарства.

На підставі вищенаведеного розпорядження 24 листопада 2005 року Володимирецькою районною державною адміністрацією та Дочірнім лісогосподарським підприємством "Сяйво" укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого зазначений орган місцевого самоврядування передав Дочірньому лісогосподарському підприємству "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" у строкове платне користування земельну ділянку лісового фонду загальною площею 1245,85 га, яка знаходиться на території Озерської сільської ради.

Цей договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Відповідно до пункту 3 договору на земельній ділянці немає об'єктів нерухомого майна.

За змістом пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася.

Земельна ділянка, яка передається оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (пункт 6 договору).

Згідно із пунктом 8 договору останній укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 565 грн. 00 коп. щорічно.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 договору).

За пунктом 15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення лісового господарства.

Відповідно до пункту 18 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється після розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земель лісового фонду в довгострокову оренду та винесення меж в натурі. Підставою розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земель лісового фонду в довгострокову оренду є розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації № 331 від 17 жовтня 2005 року та технічне завдання, погоджене Володимирецьким районним відділом земельних ресурсів. Організація, розроблення технічної документації оренди земельної ділянки і витрат пов'язаних із цим, покладаються на орендаря.

Згідно з пунктом 43 договору останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вважаючи, що спірний договір в порушення норм Законів України "Про оцінку земель", "Про плату за землю" укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що є обов'язковим для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що є істотною умовою такого договору, прокурор в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації, керуючись ст.ст.213, 215, 216, 257 ЦК України, ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 2 Закону України "Про плату за землю", звернувся з позовом до Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський", до Озерської сільської ради та Володимирецької районної державної адміністрації, в якому просив визнати недійсним укладений Озерською сільською радою та підприємством договір оренди землі від 24 листопада 2005 року, а також зобов'язати даного відповідача повернути орендовану ним за цим правочином земельну ділянку Рівненській обласній державній адміністрації шляхом підписання акту приймання-передачі.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Рівненської області від 13.02.2017р. у справі №918/10/17 позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної адміністрації до Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський", Озерської сільської ради, Володимирецької районної державної адміністрації про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 24 листопада 2005 року Озерською сільською радою та Дочірнім лісогосподарським підприємством "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський", який зареєстровано у Державному реєстрі земель за № 81 від 24 листопада 2005 року.

Зобов'язано Дочірнє лісогосподарське підприємство "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" повернути Рівненській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 1245,85 га, розташовану та території Озерської сільської ради Володимирецького району, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Стягнуто з Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" на користь прокуратури Рівненської області 1 378 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Озерської сільської ради на користь прокуратури Рівненської області 1 378 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

В силу норм ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6 України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі» ).

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюються за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 15 Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору оренди землі такі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається зі змісту поданої прокурором позовної заяви, підставою для визнання спірного договору оренди землі недійсним стало те, що у вказаному правочині орендну плату було визначено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати (частина 4 вищенаведеної статті).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (який був чинним на момент укладання оспореного договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки (ст.13 Закону України «Про плату за землю» ).

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За нормами ст. 5 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до норм ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, чинній на момент укладання оспореного договору оренди) проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі ст. 18 названого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції).

Відповідно до ст. 23 цього ж Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, переданої в оренду Дочірньому лісогосподарському підприємству "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" Володимирецькою районною державною адміністрацією, не проводилася.

З наведеного вбачається, що зміст оспореного договору суперечить вимогам ст.ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13 Закону України "Про оцінку земель", п. 289.1. ст. 289 ПК України, ст. 2 Закону України "Про плату за землю".

Отже, оскільки земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них, укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки свідчить про порушення законодавства у таких правовідносинах, що, з огляду на норми ст.ст.203, 215 ЦК України, є підставою для висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 08.04.2015р. у справі №3-41гс15, від 20.05.2015 у справі №3-70гс15, від 01.07.2015 у справі №3-297гс15, від 01.07.2015 у справі №3-298гс15, від 11.05.2016р. у справі №6-824цс16.

Проте, судова колегія зауважує, що відповідачами заявлено про застосування позовної давності.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ).

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведений у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Судами встановлено, що оспорений договір укладено 24.11.2005р., в той час як з позовною заявою прокурор в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Рівненської області лише 30.12.2016р., як убачається із поштового штемпеля на конверті.

При цьому, у позовній заяві зазначено, що про оспорений правочин прокурору стало відомо з листа Рівненської ОДА від 06.11.2014 №6060/0/01-22/14, а Рівненській ОДА - з листа ГУ ДВС в Рівненській області №294/17-00-05-03-08 від 30.10.2014р..

При дослідженні матеріалів справи місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що прокурор не мав можливості дізнатися про укладення спірного договору оренди, а також зіслався на відсутність доказів про інформування Володимирецькою районною державною адміністрацією Рівненської обласної державної адміністрації щодо укладення сільською радою, за її дорученням, спірного договору оренди земельної ділянки, а відтак, строк звернення до суду не пропущено.

Так, частинами 1, 2, 3 ст.33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Отже, наведені норми регулюють відносини районних державних адміністрацій та обласних державних адміністрацій у спосіб, що дозволяє останнім бути обізнаними з прийнятими районними адміністраціями розпорядженнями, в тому числі й зі спірним, на виконання якого укладено договір оренди землі, що в свою чергу, свідчить про можливість позивача дізнатися про укладення оспореного правочину та існування порушених прав по закінченню 2005 року, відповідно, - у 2006 році.

Таким чином, судова колегія вважає, що Рівненська обласна державна адміністрація мала змогу дізнатися про розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації від 17 жовтня 2005 року № 331 щодо передачі скаржнику в довгострокову оренду терміном на 25 років земельної ділянки загальною площею 1245,85 га, а також про наявність оспореного договору від 24.11.2005р., укладеного на підставі цього розпорядження до спливу строків позовної давності.

Крім того, наказом Генерального прокурора України "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів" від 19.09.2005 №3гн, що діяв на момент прийняття розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації від 17.10.2005 №331 про передачу Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" в довгострокову оренду терміном на 25 років земельної ділянки загальною площею 1245,85га та оспореного правочину, було передбачено необхідність забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та визначено основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора, зокрема, від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн.

Вказані накази від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, крім іншого, містять конкретні вказівки для прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів(п.10 наказів).

У наказі від 07.11.2012 №3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами (п.3.1 наказу).

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими місцевими державними адміністраціями рішеннями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» , не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням спірного договору до спливу строку позовної давності та підтверджувати доводи останнього про початок перебігу цього строку лише в 2014 році.

До аналогічних висновків прийшов і Вищий господарський суд України у своїх постановах від 20.04.2016р. у справі №916/5020/14, від 07.04.2017р. у справі №918/930/16.

Як убачається із матеріалів справи, прокурор та позивач не наводять поважних причин пропуску позовної давності, вважаючи, що він не сплинув до заявлення позову.

Крім того слід зазначити, доводи прокурора та Рівненської ОДА про те, що їм стало відомо про наявність оспореного договору оренди землі від 24.11.2005р. лише у 2014 році та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів доведення протилежного, не заслуговують на увагу, оскільки норми ч.1 ст.261 ЦК України пов'язують початок перебігу позовної давності не тільки з моментом коли особа довідалася, а і з моментом коли особа могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи заяви відповідачів про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації, у зв'язку із спливом позовної давності.

З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що відображені вище висновки суду першої інстанції про задоволення позову є помилковими, оскільки вони не узгоджуються з нормами чинного законодавства та обставинами справи.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2017р. у справі №918/10/17 слід скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2017р. у справі №918/10/17 скасувати. Прийняти нове рішення. У позові відмовити.

3. Стягнути з Рівненської обласної державної адміністрації (33028, м. Рівне, Майдан Просвіти,1, код ЄДРПОУ 13986712) на користь Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" (34331, Рівненська обл., Володимирецький р-н, с.Озеро, код ЄДРПОУ 31425237) 3031 грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Рівненської області.

5. Справу №918/10/17 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.