Постанова

від 22.08.2017 по справі 918/10/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року Справа № 918/10/17

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М., розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Рівненської області на постанову від 12.05.2017 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№918/10/17 господарського суду Рівненської області за позовомЗаступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до 1. Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський", 2. Озерської сільської ради, 3. Володимирецької районної державної адміністрації провизнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - 1) Ширко М.Р. (дов. від 18.08.17)

Від Генеральної прокуратури України - Даценко Т.О.

У зв'язку з перебуванням судді Рогач Л.І. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -Бакуліна С.В., Сибіга О.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017).

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної адміністрації звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього лісогосподарського підприємства "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський", Озерської сільської ради, Володимирецької районної державної адміністрації про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.02.2017 (суддя Войтюк В.Р.) позов задоволено, визнано недійсним договір оренди землі, укладений 24 листопада 2005 року Озерською сільською радою та Дочірнім лісогосподарським підприємством "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський", який зареєстровано у Державному реєстрі земель за № 81 від 24 листопада 2005 року; зобов'язано Дочірнє лісогосподарське підприємство "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" повернути Рівненській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 1245,85 га, розташовану та території Озерської сільської ради Володимирецького району, шляхом підписання акту приймання-передачі. Рішення мотивовано наявністю підстав для визнання спірного договору оренди недійсним, а саме, що при передачі земельної ділянки в оренду не проводилась нормативна грошова оцінка землі, тоді як земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 у складі: Гулової А.Г., Мельника О.В., Петухова М.Г. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено з мотиву пропуску прокурором строку позовної давності.

Заступник прокурора Рівненської області у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.261 Цивільного кодексу України.

Дочірнє лісогосподарське підприємство "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Володимирецької районної державної адміністрації № 331 від 17.10.2005 ДЛП "Сяйво" передано в довгострокову оренду терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 1245,85 га для ведення лісового господарства.

На підставі вищенаведеного розпорядження 24.10.2005 Володимирецькою районною державною адміністрацією та ДЛП "Сяйво" укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку лісового фонду загальною площею 1245,85 га, яка знаходиться на території Озерської сільської ради.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Відповідно до пункту 3 договору на земельній ділянці немає об'єктів нерухомого майна.

За змістом пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася.

Земельна ділянка, яка передається оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (пункт 6 договору).

Згідно із пунктом 8 договору останній укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 565 грн. 00 коп. щорічно.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 договору).

Відповідно до 15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення лісового господарства.

Відповідно до пункту 18 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється після розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земель лісового фонду в довгострокову оренду та винесення меж в натурі. Підставою розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земель лісового фонду в довгострокову оренду є розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації № 331 від 17 жовтня 2005 року та технічне завдання, погоджене Володимирецьким районним відділом земельних ресурсів. Організація, розроблення технічної документації оренди земельної ділянки і витрат пов'язаних із цим, покладаються на орендаря.

Згідно з пунктом 43 договору останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Посилаючись на те, що спірний договір в порушення норм Законів України "Про оцінку земель", "Про плату за землю" укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що є обов'язковим для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що є істотною умовою такого договору, прокурор в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюються за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору оренди землі такі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати (частина 4 вищенаведеної статті).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (який був чинним на момент укладання спірного договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки (ст.13 Закону України "Про плату за землю").

Згідно статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За положеннями ст. 5 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до норм ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі ст. 18 згаданого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, переданої в оренду ДЛП "Сяйво" сільськогосподарського виробничого кооперативу "Озерський" Володимирецькою районною державною адміністрацією, не проводилася.

Оскільки земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них, укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки свідчить про порушення законодавства у таких правовідносинах, що, з огляду на норми ст.ст.203, 215 ЦК України, суди правомірно дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Колегія суддів також зазначає, що у ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірний договір укладено 24.11.2005, в той час як з позовною заявою прокурор в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Рівненської області лише у 30.12.2016.

При цьому прокурор зазначав, що про спірний договір йому стало відомо з листа Рівненської ОДА від 06.11.2014 за №6060/0/01-22/14, а Рівненській ОДА - з листа ГУ ДВС в Рівненській області №294/17-00-05-03-08 від 30.10.2014.

Проте при дослідженні матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржений правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати його укладення.

Так, наказом Генерального прокурора України від 15.04.2004 №6гн, що діяв на момент прийняття розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації від 08.11.2004 №339 про передачу відповідачу-1 в довгострокову оренду терміном на 25 років земельної ділянки загальною площею 838,21га та оспореного правочину, було передбачено необхідність забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Наказом від 19.09.2005 №3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора, зокрема, від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн.

Також вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

У наказі від 07.11.2012 №3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими місцевими державними адміністраціями рішеннями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням спірного договору до спливу строку позовної давності та підтверджувати доводи останнього про початок перебігу цього строку лише в 2016 році.

Крім того, частинами 1, 2, 3 ст.33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Отже, наведені приписи регулюють відносини районних державних адміністрацій та обласних державних адміністрацій у спосіб, що дозволяє останнім бути обізнаними з прийнятими районними адміністраціями розпорядженнями, в тому числі й зі спірним, на виконання якого укладено договір оренди землі, що в свою чергу, свідчить про можливість позивача дізнатися про існування порушених прав до спливу строків позовної давності.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про пропуск позивачем позовної давності, оскільки Рівненська обласна державна адміністрація повинна була та мала змогу своєчасно дізнатися про розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації від 17.10.2005 за №331 щодо передачі відповідачу-1 в довгострокову оренду терміном на 25 років земельної ділянки загальною площею 1245,85га, а також про наявність спірної угоди, укладеної на підставі цього розпорядження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції про відмову в позові з мотиву пропуску строку позовної давності відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову від 12.05.2017 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №918/10/17 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Сибіга