Рішення

від 10.05.2017 по справі 910/24295/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017Справа №910/24295/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмир ЛТД

Про стягнення заборгованості

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмир ЛТД (далі - відповідач) про стягнення 153 254,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.17. порушено провадження у справі № 910/24295/16 та призначено її до розгляду на 07.02.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.17. розгляд справи було призначено на 21.02.17.

За результатами судового засідання 21.02.17. розгляд справи було відкладено на 07.03.17. та продовжено строк вирішення спору у справі, про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.17. розгляд справи було відкладено на 15.03.17.

Розпорядженням № 05-23/927 від 14.03.17. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого її передано на розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.17. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 20.04.17.

В судовому засіданні 20.04.17. було оголошено перерву до 10.05.17.

Відповідач в призначене судове засідання 10.05.17. не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, проте, 10.05.17. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи з підстав участі повноважного представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Позивач в судовому засіданні 10.05.17. проти відкладення розгляду справи заперечував.

Розглянувши в судовому засіданні 10.05.17. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на наступне.

За приписами ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, відповідач не позбавлений був права направити в судове засідання 10.05.17. іншого представника.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 10.05.17. суд розглянув клопотання відповідача, подане 07.03.17. через відділ діловодства суду, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Трансмир ЛТД просить суд викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_2, як директора відповідача.

Позивач поклав вирішення даного клопотання на розсуд суду.

За результатами розгляду суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмир ЛТД про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_2, як директора відповідача, з огляду на наступне.

В господарському судочинстві відсутній інститут свідків, в ГПК України не передбачені такі процесуальні дії суду як допит свідків, а за приписами ст. 30 ГПК України Участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів , в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю Трансмир ЛТД є учасником судового процесу в даній справі (відповідачем).

При цьому, узгодження акту взаєморозрахунку між сторонами відповідач був зобов'язаний здійснити на виконання вимог п. 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 07.03.17. в даній справі.

Розглянувши в судовому засіданні 15.03.17. клопотання відповідача про призначення по справі № 910/24295/16 судової почеркознавчої експертизи, проти задоволення якого позивач заперечував, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на викладене далі.

Клопотання обґрунтовано тим, що, за твердженням відповідача, директор Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмир ЛТД не ставив свій підпис на актах виконання робіт (надання послуг) № 4, № 6 та на Договорі від 02.09.13.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд зобов'язаний всебічно, повно та об'єктивно досліджувати обставини справи, для вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Так, відповідно до приписів ст. ст. 41, 42 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.06. "Про деякі питання призначення судових експертиз", п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.12. Про деякі питання практики призначення судової експертизи ).

З системного аналізу положень ст. 34 ГПК України слідує, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

При цьому, відповідач, яким ставиться питання про призначення експертизи, не звертався до суду з доказами, які б ставили б під сумнів надані позивачем докази, чи автентичність підписів на договорі № 02/09/13 від 02.09.13. про надання юридичних послуг, актів виконаних робіт (послуг) № 4 від 27.12.13., № 6 від 03.02.14., враховуючи, що такі договір та акти містять печатку відповідача, як і не надав доказів звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою щодо підробки підпису чи печатки, а отже мотиви у вказаному клопотанні ґрунтуються лише на припущеннях.

Позивачем в судовому засіданні 10.05.17. підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Як відзначалось судом, відповідач в судове засідання 10.05.17. не з'явився.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/24295/16.

В судовому засіданні 10.05.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.13. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 02/09/13 про надання юридичних послуг (далі - Договір0, за умовами якого (п. 2.1) Виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному в Договорі за погодженням сторін.

Якщо інші вимоги щодо обсягу юридичних послуг не обумовлені сторонами і не зафіксовані і додатку до Договору, комплекс юридичних послуг включає: підготовку аналітичних висновків з питань застосування законодавства України, експертних висновків стосовно законності вчинення правочину, розробку проектів нормативно-правових актів, договорів, локальних документів суб'єкта господарювання, участь у розгляді і вирішенні господарських, цивільних, адміністративних, земельних, трудових, сімейних спорів, у тому числі підготовку процесуальних документів (позовних заяв, клопотань, скарг, пояснень), надання усних та письмових консультацій, інформаційних довідок, а також представництво інтересів Замовника у третейських судах, органах державної влади та місцевого самоврядування (п. 2.5 Договору).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 5.5 Договору не пізніше п'ятого числа поточного за звітним місяцем Виконавець направляє або передає особисто два екземпляри Акта виконаних робіт за звітний місяць Замовнику на погодження та підписання. Замовник протягом двох робочих днів з дати отримання вищевказаних актів зобов'язаний підписати акти з поверненням одного екземпляру Виконавцю або надати вмотивовану відмову від підписання актів. Якщо протягом двох робочих днів Замовник не підпише акти виконаних робіт або не надішле обґрунтовану відмову у підписанні даних актів, послуги вважаються прийнятими замовником в повному обсязі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт (послуг) по Договору: № 4 від 27.12.13. на суму 104 854,00 грн., № 6 від 03.02.14. на суму 48 400,00 грн., які скріплені підписами сторін та печаткою відповідача, та оригінали яких оглянуто судом, позивачем було надано відповідачу послуг на підставі Договору за вказаними актами на загальну суму 153 204,00 грн.

Відповідач наголошує на тому, що Договір та зазначені акти директором відповідача не підписувались.

Як відзначалось судом, зазначені вище акти та Договір скріплені печаткою відповідача. При цьому, відповідно до п. 64 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, що затверджена Постановою № 1893 від 27.11.98. Кабінету Міністрів України, обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Облік печаток і штампів ведеться у журналі за формою 11 (додаток 11), бланків - у журналі за формою 12 (додаток 12) окремо за видами бланків. Видача бланків відповідальним за їх використання особам здійснюється під розписку у відповідних журналах.

Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються (п. 68 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, яку затверджено Постановою № 1893 від 27.11.98. Кабінету Міністрів України).

Згідно з п. 69 Інструкції у разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи Міністерства внутрішніх справ України та вжити заходів для їх розшуку.

Отже, наведеними вище нормами чинного законодавства України передбачено, що відповідальність за печатки, штампи, фірмові бланки та їх використання несе саме суб'єкт господарювання, а також уповноважені ним особи.

Наразі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідальних осіб відповідача до органів внутрішніх справ з заявами про втрату печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмир ЛТД , її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Замовника за Договором.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Виконавцем прийнятих за Договором зобов'язань з надання послуг.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти приймання-передачі послуг є належним доказом надання послуг відповідачу за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг на загальну суму 153 204,00 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Відповідно до п. 5.2 Договору сторони погодили, о вартістю юридичних послуг за один календарний місяць буде визначатись актами виконаних робіт та/або додатковими угодами до Договору, але не може становити менше 14 000,00 грн. в місяць з урахуванням єдиного податку за ставкою 5%.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Грошова сума, вказана в п. 5.2 Договору перераховується Замовником на рахунок Виконавця не пізніше п'яти робочих днів з дати підписання Акту виконаних робіт (п. 5.3 Договору).

З врахуванням умов Договору та наданих до матеріалів справи актів виконаних робіт (послуг) по Договору, строк оплати грошових кошів на суму 153 204,00 грн. є таким, що настав.

Проте, відповідач позивачу грошові кошти за Договором в сумі 153 204,00 грн. не оплатив, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 153 204,00 грн.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 153 204,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмир ЛТД (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 2-а; ідентифікаційний код 38435503) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 153 254 (сто п'ятдесят три тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. - заборгованості, 2 298 81 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.05.17.

Суддя Т.М. Ващенко