Постанова

від 28.02.2018 по справі 910/24295/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. Справа№ 910/24295/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

представники сторін в судове засідання 28.02.2018 - не зявились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017

у справі № 910/24295/16 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Гринь Юрія Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ЛТД"

про стягнення 153 254,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ЛТД" (надалі - відповідач) на користь Фізичної особи-підприємця Гринь Юрія Петровича (надалі - позивач) 153 254,00 грн - заборгованості, 2 298,81 грн - судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмир ЛТД" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 та прийняти нове, яким з відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було враховано, що, за доводами апелянта, виписка по рахунку не підтверджує наявність заборгованості відповідача, як і не підтверджує взагалі наявність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем. Окрім цього, за доводами апелянта, суд першої інстанції не дослідив підписаний між сторонами договір та акти приймання-передачі, в результаті чого помилково не застосував закон, який підлягає до застосування, а саме: ст. 638 ЦК України та ст. 181 ГК України. А тому просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз, а також зупинено провадження по справі до закінчення експертних досліджень і отримання судом висновків експертів.

Апеляційне провадження у даній справі неодноразово поновлювалось та зупинялось, зокрема, для розгляду клопотань судових експертів, які надходили до суду апеляційної інстанції для їх вирішення судом.

До Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок судових експертів від 16.01.2018 № 18252/18253/17-32/18254/17-33 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи разом з матеріалами даної справи. Також згідно повідомлення КНДІСЕ (лист від 16.01.2018) висновок на 9-ти аркушах направлявся обом сторонам провадження.

26.01.2018 у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів для вирішення питання щодо поновлення провадження у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Вказана судова колегія ухвалою від 26.01.2018 поновила апеляційне провадження у справі № 910/24295/16, прийняти апеляційну скаргу до свого провадження та призначила її до розгляду на 28.02.2018.

В судове засідання 28.02.2018 представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені завчасно, належним чином (ч. 4 ст. 120 ГПК України), про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали суду від 26.01.2018 позивачу 03.02.2018, а відповідачу - 10.02.2018 (при цьому на поштовому повідомлені відділенням поштового зв'язку було зазначено: Згідно договору вкладено в а/с ). Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що надіслання поштової кореспонденції здійснювалось судом апеляційної інстанції за адресою, вказаною самим апелянтом як в апеляційній скарзі, так і в клопотанні про призначення у даній справі судової експертизи. Жодних, заяв, клопотань із зазначенням причин неможливості забезпечення явки представників сторони не повідомили.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, з урахуванням обізнаності позивача та апелянта про розгляд його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, обмеженого строку на апеляційний перегляд рішення суду та здійснення судом апеляційної інстанції усіх можливих заходів з метою належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні 28.02.2018 за відсутності представників сторін.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2013 між позивачем (надалі - виконавець) та відповідачем (надалі - замовник) було укладено договір № 02/09/13 про надання юридичних послуг (надалі - договір), за умовами якого (п. 2.1) виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному в договорі за погодженням сторін.

Якщо інші вимоги щодо обсягу юридичних послуг не обумовлені сторонами і не зафіксовані і додатку до договору, комплекс юридичних послуг включає: підготовку аналітичних висновків з питань застосування законодавства України, експертних висновків стосовно законності вчинення правочину, розробку проектів нормативно-правових актів, договорів, локальних документів суб'єкта господарювання, участь у розгляді і вирішенні господарських, цивільних, адміністративних, земельних, трудових, сімейних спорів, у тому числі підготовку процесуальних документів (позовних заяв, клопотань, скарг, пояснень), надання усних та письмових консультацій, інформаційних довідок, а також представництво інтересів замовника у третейських судах, органах державної влади та місцевого самоврядування (п. 2.5 договору).

Згідно з п. 5.5 договору не пізніше п'ятого числа поточного за звітним місяцем виконавець направляє або передає особисто два екземпляри акта виконаних робіт за звітний місяць замовнику на погодження та підписання. замовник протягом двох робочих днів з дати отримання вищевказаних актів зобов'язаний підписати акти з поверненням одного екземпляру виконавцю або надати вмотивовану відмову від підписання актів. Якщо протягом двох робочих днів замовник не підпише акти виконаних робіт або не надішле обґрунтовану відмову у підписанні даних актів, послуги вважаються прийнятими замовником в повному обсязі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт (послуг) по договору: № 4 від 27.12.2013 на суму 104 854,00 грн, № 6 від 03.02.2014 на суму 48 400,00 грн, які скріплені підписами сторін та печаткою відповідача, та оригінали яких оглянуто судом та надано для проведення експертизи, позивачем було надано відповідачу послуг на підставі договору за вказаними актами на загальну суму 153 204,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони погодили, що вартість юридичних послуг за один календарний місяць буде визначатись актами виконаних робіт та/або додатковими угодами до договору, але не може становити менше 14 000,00 грн в місяць з урахуванням єдиного податку за ставкою 5%.

Грошова сума, вказана в п. 5.2 договору перераховується замовником на рахунок виконавця не пізніше п'яти робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт (п. 5.3 договору).

З урахуванням несплати відповідачем наданих за договором послуг, у розмірі 153 204,00 грн, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 153 204,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що на виконання умов договору надані позивачем послуги були прийняті відповідачем у порядку, встановленому договором шляхом підписання відповідних документів (зокрема: акт виконаних робіт (послуг) № 4 від 27.12.2013 та акт виконаних робіт (послуг) № 6 від 03.02.2014).

Відповідно до ст. 73 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Разом з цим, звертаючись з апеляційною скаргою у даній справі, апелянтом було зазначено, що спірний договір та акти № 4, 6 не підписувались відповідачем. Також зазначив, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено в клопотанні відповідача про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи.

Так, з метою роз'яснення питання, що виникли при вирішенні даного спору (для чого необхідні спеціальні знання), Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 31.08.2017 задовольнив клопотання відповідача та призначив судову почеркознавчу експертизу у даній справі.

На вирішення експертам було поставлено наступне питання:

Чи виконано підпис від імені директора ТОВ "Трансмир ЛТД" ОСОБА_3 на договорі № 02/09/13 про надання юридичних послуг від 02.09.2013 та на актах виконання робіт (послуг) № 4 від 27.12.2013, № 6 від 03.02.2013 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? .

За результатами проведення судової експертизи, на адресу суд надійшов висновок № 18252/18253/17-32/18254/17-33 від 16.01.2018 відповідно до якого, судовими експертами було зазначено наступне:

1. Підписи від імені директора ТОВ Трансмир ЛТД ОСОБА_4 та підписи у графах Замовник у договорі № 02/09/13 про надання юридичних послуг від 02.09.2013, а також в акті виконаних робіт (послуг) N 4 до договору про надання юридичних послуг від 27.12.2013 та акті N 6 до договору про надання юридичних послуг від 03.02.2014, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

2. Підписи від імені ОСОБА_4, які містяться ліворуч від друкованого запису ЗАМОВНИК на першому, другому, третьому та четвертому та п'ятому аркушах та в рядку Директор /ОСОБА_4/ графи ЗАМОВНИК: на п'ятому аркуші договору №02/09/13 про надання юридичних послуг від 02.09.2013, що укладений від імені ФОП Гринь Ю.П. та ТОВ Трансмир ЛТД (а.с. 212-216), у рядку /ОСОБА_4/ графи За замовника: ТОВ Трансмир ЛТД в акті виконаних робіт (послуг) № 4 від 27.12.2013 до договору про надання юридичних послуг від 02.09.2013 (а.с. 217), у рядку /ОСОБА_4/ графи За замовника: ТОВ Трансмир ЛТД в акті виконаних робіт (послуг) № 6 від 03.02.2014 до договору про надання юридичних послуг від 02.09.2013 (а.с. 218) - виконані самим ОСОБА_4. .

Відповідно до ст. 86 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття постанови судом апеляційною інстанцією) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Положеннями ст. 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції було оцінено висновок експерта № 18252/18253/17-32/18254/17-33 від 16.01.2018 як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 76-79 ГПК України, що враховується судом апеляційної інстанції при перегляді рішення місцевого господарського суду в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, з урахуванням встановлення експертами факту підписання від імені відповідача директором ТОВ Трансмир ЛТД ОСОБА_3 на договорі № 02/09/13 про надання юридичних послуг від 02.09.2013 та на актах виконання робіт (послуг) № 4 від 27.12.2013, № 6 від 03.02.2013 самим ОСОБА_4, тобто директором товариства, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявні докази надання та прийняття відповідачем наданих послуг. А тому доводи апелянта в частині того, що в матеріалах справи відсутні як докази наявності між сторонами правовідносин, так і доказів надання послуг за договором - не приймаються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи та висновком експерта.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що представлені останнім акти приймання-передачі послуг є належним доказом надання послуг відповідачу за договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг на загальну суму 153 204,00 грн в межах договору здійснено належним чином.

Отже, з урахуванням умов договору та наданих до матеріалів справи актів виконаних робіт (послуг) по договору, строк оплати грошових кошів на суму 153 204,00 грн є таким, що настав.

Однак, відповідач свого зобов'язання в частині оплати наданих позивачем послуг за договором на суму 153 204,00 грн не виконав, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Місцевим господарський судом правомірно зазначено, що за своєю правовою природою спірний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог стосовно стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 153 204,00 грн, а тому правомірно їх задовольнив.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, проведення судової експертизи та розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 98, 104, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 у справі № 910/24295/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 у справі № 910/24295/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24295/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальними нормами, встановленими ст. 286 - 291 ГПК України, не підлягає оскарженню, крім винятків, передбачених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.03.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк