Рішення

від 11.05.2017 по справі 916/2914/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" травня 2017 р.Справа № 916/2914/16

За позовом: Національного банку України;

До відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО

в особі, якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО ;

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення

Головуючий - Оборотова О.Ю.

Судді - Зайцев Ю.О.

ОСОБА_2

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю від 17.11.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю від 05.01.2017р.

Від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 01.11.2016р. Національний банк України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО в особі, якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якої просить суд відкрити провадження по справі; розгляд справи здійснювати у закритому судовому засіданні; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; вийти за межі позовних вимог; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО перерахувати кошти, які надійшли від погашення боржниками (в тому числі фінансовими та майновими поручителями за зобов'язаннями боржників) заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими знаходяться в заставі Національного банку України на підставі договору застави майнових прав: №48 від 10.04.2014р., у загальній сумі 6162550,89грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2016р. порушено провадження у справі №916/2914/16 за позовом Національного банку України до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО в особі, якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

18.11.2016р. від Національного банку України повторно надійшло клопотання про розгляд справи №916/2914/16 у закритому судовому засіданні.

22.11.2016р. від Національного банку України надійшло клопотання про витребування доказів.

23.11.2016р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО в особі, якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду справи №916/4147/14.

Судом клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 23.11.2016р. розглянуто та не задоволено, оскільки є необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи, оскільки норми чинного законодавства України не передбачають можливості подвійного стягнення одних і тих самих грошових коштів а також відповідачем не доведено в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи без розгляду справи №916/4147/14.

23.11.2016р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО в особі, якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО надійшли письмові пояснення з приводу слухання справи у закритому судовому засіданні.

07.12.2016р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО в особі, якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

07.12.2016р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2016р. у задоволенні клопотання Національного банку України про здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні - відмовлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2016р. клопотання Національного банку України про витребування доказів задоволено частково.

09.12.2016р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повторно надійшли письмові пояснення по справі.

16.12.2016р. від Національного банку України надійшли заперечення з приводу клопотання ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО в особі, якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО про зупинення провадження по справі від 23.11.2016р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.12.2016р. призначено справу №916/2914/16 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі № 916/2914/16 був визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Оборотова О.Ю., суддя Бездоля Д.О., суддя Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.12.2016р. прийнято справу №916/2914/16 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., суддя Бездоля Д.О., суддя Зайцев Ю.О.; колегіальний розгляд справи призначено на 20.01.2017р. о 14:00.

Судове засідання по справі № 916/2914/16 призначене на 20.01.2017р. не відбулось, у зв'язку з перебуванням члена колегії судді Бездолі Д.О. з 18.01.2017р. на лікарняному.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 20.01.2017 року № 19 Щодо автоматичної зміни складу колегії суддів , приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Бездолі Д.О. з 18.01.2017р. на лікарняному, на підставі службової записки головуючого судді Оборотової О.Ю., з метою недопущення порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2914/16, для внесення змін до складу колегії суддів.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі № 916/2419/16 був визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Оборотова О.Ю., суддя Зайцев Ю.О., суддя Петренко Н.Д.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2017р. прийнято справу №916/2914/16 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., суддя Зайцев Ю.О., суддя Петренко Н.Д. колегіальний розгляд справи призначено на 13.02.2017р. о 14:00.

13.02.2017р. від Національного банку України надійшли додаткові пояснення до позовних вимог.

Судове засідання по справі № 916/2914/16 призначене на 16.03.2017р. не відбулось, у зв'язку з перебуванням члена колегії судді Петренко Н.Д. з 13.03.2017р. на лікарняному.

Відповідно до п. 2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 9.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 07.02.2017р. (протокол №17-2/2017), приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Перенко Н.Д. на лікарняному з 13.03.2017р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2914/16, для внесення змін до складу колегії суддів.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі № 916/2419/16 був визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Оборотова О.Ю., суддя Зайцев Ю.О., суддя Желєзна С.П.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2017р. прийнято справу №916/2914/16 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., суддя Зайцев Ю.О., суддя Желєзна С.П.; колегіальний розгляд справи призначено на 12.04.2017р. о 12:00.

12.04.2017р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО в особі, якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО надійшли заперечення проти позову відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у запереченні.

12.04.2017р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО в особі, якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи № 910/4653/17.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2017р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 акціонерного товариства Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО про зупинення провадження по справі №916/2914/16 від 12.04.2017р. - відмовлено.

У судовому засіданні 01.03.2017р. після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив :

10.04.2014 між Національним банком України (далі - кредитор) та ОСОБА_1 акціонерним товариством ПОРТО-ФРАНКО (далі - позичальник) укладено кредитний договір про надання кредиту для збереження ліквідності № 47, умовами якого передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності одноразовою сумою в розмірі 57 500 000, 00 грн. на строк до 30.03.2015 за процентною ставкою 19,5% річних (виходячи з потрійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 6,5 % на дату укладення), з погашенням кредиту і сплатою відсотків за користуванням ним у строки, визначені цим договором. Процентна ставка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню.

Відповідно до п. 1.2. договору метою кредитування є отримання позичальником кредиту відповідно до вимог Положення № 91 для збереження ліквідності позичальника.

Кредит надається після оформлення позичальником забезпечення, що зазначене в п. 1.9. цього договору, про що укладається окремий договір застави (п. 1.8. договору).

Згідно з п. 1.9. договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник надає кредитору в заставу:

1.9.1. Майнові права за укладеними позичальником кредитними договорами, заборгованість за якими класифікована за І та ІІ категоріями якості.

Ринкова вартість забезпечення, визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , яку здійснено 17.03.2014 незалежним суб'єктом оціночної діяльності - ПП ВІТАЛ-ПРОФІ (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМ України № 15902).

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.2. договору).

На виконання вимог п. 1.8. кредитного договору, 10.04.2014 між Національним банком України (далі - кредитор) та ОСОБА_1 акціонерним товариством ПОРТО-ФРАНКО (далі - позичальник) укладено договір застави майнових прав № 48, умовами якого передбачено, що даний договір застави майнових прав забезпечує виконання заставодавцем вимог заставодержателя за кредитним договором про надання кредиту для збереження ліквідності від 10.04.2014 № 47 та будь-якими додатковими угодами до нього, в тому числі і тих, що стосуються графіку повернення коштів та встановлюють збільшення суми зобов'язання за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем та заставодержателем стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі, тощо, у тому числі щодо:

- повернення заставодавцем заставодержателю кредиту у сумі 57500000,00 грн. в строк до 30.03.2015 включно;

- сплати заставодавцем процентів за користування кредитом у розмірі потрійної облікової ставки Національного банку, в порядку та строки, визначені кредитним договором;

- виконання заставодавцем інших зобов'язань, передбачених кредитним договором, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), у тому числі зобов'язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.

За рахунок заставлених майнових прав вимоги заставодержателя задовольняються у повному обсязі, уключаючи суму основного боргу, нараховані проценти, пеню та збитки, а також витрати на звернення стягнення на заставлені майнові права та витрати, пов'язані з його реалізацією.

У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових договорів (угод) до нього), дія застави, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Відповідно до п. 1.2. договору предметом застави за цим договором є майнові права за укладеними Банком кредитними договорами (15 кредитних договорів), а саме:

- Кредитним договором №80/1-13 від 05.02.2013р., укладеним з ОСОБА_5, РНОК НОМЕР_1, паспорт серія КЕ №371057, виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 09.08.1996р. з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №527/2-13 від 19.07.2013р., укладеним з Дочірнім підприємством ФОРМЕТ , код ЄДРПОУ 32539841 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №423/1-12 від 04.07.2012р., укладеним з Дочірнім підприємством ФОРМЕТ , код ЄДРПОУ 32539841 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №923/1-12 від 27.12.2012р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю МЕРКАНТЕ код ЄДРПОУ 36109193 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №118/4-11 від 21.03.2011р., укладеним з Дочірнім підприємством ДИРЕКЦІЯ ЄДИНОГО ЗАМОВНИКА , код ЄДРПОУ 33695645 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №539/5-12 від 14.08.2012р., укладеним з Дочірнім підприємством ДИРЕКЦІЯ ЄДИНОГО ЗАМОВНИКА , код ЄДРПОУ 33695645 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №17/12-11 від 19.01.2011р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю ГРААЛЬ , код ЄДРПОУ 25028650 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №20/4-11 від 20.01.2011р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю БАЛТІК КОНТРОЛ ''УКРАЇНА , код ЄДРПОУ 31893723 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №18/4-11 від 19.01.2011р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю УКРІНВЕСТ ХОЛДІНГ , код ЄДРПОУ 35749535) з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №420/2-11 від 13.09.2011р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОФЧС , код ЄДРПОУ 36502986 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №577/1-11 від 22.12.2011р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ІНДАСТРІАЛ ТЕХНІК , код ЄДРПОУ 34055780 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №135/3-13 від 22.02.2013р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю РИБНИЦЬКА ФЕРМА АКВАТОП , код ЄДРІ1ОУ 34995070 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №389/2-12 від 21.06.2012р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю РИБНИЦЬКА ФЕРМА АКВАТОП , код ЄДРПОУ 34995070 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №180/1-13 від 11.03.2013р., укладеним з Малим приватним підприємством ВІРТУС , код ЄДРПОУ 22465679 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором №147/1-11 від 08.04.2011р., укладеним з Приватним підприємством ТСН , код ЄДРПОУ 31339688 з усіма додатковими угодами до нього.

Пунктом 1.3. договору визначено, що загальна сума вимог, яка передається в заставу в гривневому еквіваленті на дату укладення цього договору становить 298 351 383, 44 грн.

Справедлива вартість майнових прав сторони оцінюють в сумі 220 443 365, 27 грн., що відповідає незалежній експертній оцінці, яка здійснена 17.03.2014 суб'єктом оціночної діяльності - ПП Вітал-Профі (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ від 11.01.2014 № 15902/14).

Відповідно до п. 3.1. договору заставодержатель має право, зокрема:

3.1.2. самостійно без звернення до суду здійснювати реалізацію майнових прав, наданих заставодавцем у забезпечення за кредитом.

3.1.4. у разі прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором та відсутності коштів на кореспондентському рахунку заставодавця задовольнити свої грошові вимоги, за якими настав строк погашення, шляхом реалізації заставлених майнових прав (шляхом отримання права вимоги на заставлені майнові права) згідно із ст. 73 Закону України Про Національний банк України та умовами цього договору та/або і інший встановлений чинним законодавством України спосіб.

3.1.5. звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань у разі:

- неповернення заставодавцем згідно з умовами кредитного договору заборгованості за кредитом, процентів за користуванням ним та пені в разі їх дострокового витребування заставодержателем;

- одноразової прострочки заставодавцем повернення основної суми кредиту відповідно до графіку повернення коштів згідно кредитного договору на строк більше ніж п'ять днів;

- одноразової прострочки заставодавцем сплати процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору на строк більше ніж п'ять днів;

- невиконання заставодавцем обов'язків, передбачених підпунктами 3.2.1., 3.4.7., 3.4.10 цього договору.

3.1.6. якщо сума коштів від реалізації права вимоги на кошти недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя, то він має право одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна заставодавцю в порядку, передбаченому законодавством України та цим договором.

Згідно з п. 3.4. договору заставодавець зобов'язаний:

3.4.1. зареєструвати за дорученням заставодержателя обтяження (заставу майнових прав) за свій рахунок у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна протягом п'яти днів з часу підписання цього договору та повідомити про це заставодержателя протягом двох часів з часу реєстрації з наданням витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

3.4.3 не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

Умовами п. 4.6. договору передбачено, що звернення стягнення на предмет застави відбувається у порядку передбаченому ст. 32 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Даний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 3.4.6 договору застави заставодавець (відповідач) зобов'язаний протягом 10 робочих днів після отримання коштів від боржників в погашення (повного або часткового) заборгованості за кредитними договорами перерахувати в погашення заборгованості за кредитом кошти у сумі не менше 35% від суми, отриманої в погашення заборгованості за кредитами І категорії якості, та 25% від суми, отриманої в погашення заборгованості за кредитами ІІ категорії якості.

На підставі постанови правління Національного банку України № 610 від 26.09.2014 Про віднесення ПАТ АБ ПОРТО-ФРАНКО до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.09.2014 прийнято рішення № 103 про запровадження з 29.09.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ АБ ПОРТО-ФРАНКО .

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АБ ПОРТО-ФРАНКО призначено провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_6 Тимчасову адміністрацію в АБ ПОРТО-ФРАНКО запроваджено строком на 3 місяці з 29.09.2014 по 29.12.2014 включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 29.12.2014 прийнято рішення № 169 про продовження до 29.01.2015 тимчасової адміністрації.

Постановою Правління НБУ № 67 від 30.01.2015 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АБ ПОРТО-ФРАНКО , в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 19 від 30.01.2015 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача, та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних № 248 від 29.12.2015 продовжено строки процедури ліквідації АБ ПОРТО-ФРАНКО до 29.01.2018.

Відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО звіту про залишки коштів на окремому аналітичному рахунку Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО , які надійшли на погашення заборгованості за заставленими Національному банку України кредитами, Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО надійшли кошти від фізичних та юридичних осіб (Боржники) на погашення заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими передані у заставу Національного банку України, вбачається, а саме:

- Акціонерному банку ПОРТО-ФРАНКО надійшли кошти від погашення Боржниками кредитів на загальну суму 8043495,77 грн.;

- Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО направив Національному банку України кошти на погашення заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами в загальній сумі: 1 880 944,88 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО , всупереч положенням чинного законодавства України, не здійснила перерахування Національному банку України 6 162 550,89 грн., отриманих від боржників, в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими, знаходяться в заставі Національного банку України на підставі договору застави, що власне і стало підставою для звернення до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦКУ якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, статтею 1049 параграфа 1 вказаної глави ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України Про заставу , в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Стаття 19 Закону України Про заставу передбачає право заставодержателя задовольнити свої вимоги в повному обсязі за рахунок заставленого майна, що значиться на момент фактичного задоволення, включаючи проценти (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку).

В силу ч. 1, 6 ст. 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ст.23 Закону України Про заставу при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Частинами першою та третьою статті 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Частинами першою та третьою статті 47 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону.

Усі або частина повноважень Фонду, визначених цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду, крім організації реалізації майна банку, що ліквідується. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко зазначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Відповідно до частин першої та другої статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).

Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.

Таким чином, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО , задоволення вимог кредиторів банку, зокрема НБУ, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

Суд відзначає, що підстави для застосування в даному випадку приписів ч. 3 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб відсутні, оскільки така стаття передбачає обов'язок використання майна банку, що є предметом застави, для позачергового задоволення вимог заставодержателя, виключно у разі його реалізації (продажу).

Рішенням №2 від 05.07.2012р. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердила Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (надалі - Положення ), згідно з п. 6.14 якого майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом або уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень).

У разі продажу Фондом або уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування відповідних повноважень) заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом або уповноваженою особою Фонду на ліквідацію (у разі делегування відповідних повноважень) заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої Законом.

Відповідно до пункту 6.6 вказаного Положення Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку здійснює задоволення вимог кредиторів кожної черги за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою для задоволення вимог кредитора, у тому числі НБУ, є погодження з виконавчою дирекцією Фонду.

Із матеріалів справи вбачається, а представниками учасників судового процесу не заперечується, що на виконання умов договорів відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1 880 944,88 грн.

Вказаний розрахунок був здійснений з урахуванням приписів п. 3.4.6 договору застави, згідно з умовами якого Акціонерний банк ПОРТО-ФРАНКО зобов'язаний протягом 10 робочих днів після отримання коштів від юридичних та фізичних осіб в погашення (повного або часткового) заборгованості за основним боргом за кредитами, майнові права за якими надані НБУ в забезпечення, перерахувати в погашення заборгованості за кредитом для збереження ліквідності кошти у сумі не менше 35% від суми, отриманої в погашення заборгованості за кредитами І категорії якості, та 25% від суми, отриманої в погашення заборгованості за кредитами ІІ категорії якості.

При цьому, пункт договору застави повністю відповідає приписам п.п. 8 та 11 постанови Правління НБУ №91 від 24.02.2014р. Про затвердження Положення про надання Національним банком України кредитів банкам України для збереження їх ліквідності , чинної на момент укладення сторонами Кредитних договорів.

Відтак, відповідачем добровільно було сплачено на користь позивача частину грошових коштів, які надійшли від боржників в погашення заборгованості за основним боргом за кредитами, та у розмірі, визначеному положеннями укладених між сторонами договорів та нормативно-правових актів НБУ.

В той же час, матеріали справи не містять, а сторонами не надано суду належних доказів на підтвердження факту існування погодження виконавчої дирекції Фонду, яке б надавало право задовольнити вимоги позивача та перерахувати 100% отриманих від боржників, в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими, знаходяться в заставі Національного банку України на підставі договору застави

При цьому, чинним законодавством України не встановлено конкретних строків та сум, які мають спрямовуватися на позачергове погашення вимог кредиторів забезпечених заставою.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що право вимоги в контексті правовідносин між Національним банком України та Уповноваженою особою Фонду є правом на отримання грошових коштів, проте Уповноважена особа добровільно перераховує такі кошти, які вимагає перерахувати позивач, у відповідності до п. 3.4.6. договору застави, що підтверджується належними та допустимими доказами та не спростовано сторонами.

Право застави в силу приписів чинного цивільного законодавства є правом на переважне задоволення права вимоги у випадку порушення основного зобов'язання.

Проте позивачем заявлено вимоги саме про перерахування коштів, а не про задоволення вимог за рахунок застави, тобто право на отримання коштів, а не право на отримання задоволення вимог за рахунок застави.

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Умови кредитних договорів та договорів застави не містять положень про обов'язок перерахувати кошти, натомість встановлено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави, проте позивач такі вимоги не заявляв.

Право застави в силу приписів чинного цивільного законодавства є правом на переважне задоволення права вимоги у випадку порушення основного зобов'язання.

Проте позивачем заявлено вимоги саме про перерахування коштів, а не про задоволення вимог за рахунок застави, тобто право на отримання коштів, а не право на отримання задоволення вимог за рахунок застави.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що керуючись частиною третьою статті 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до заяви кредитора №28-013/1585/БТ від 23.02.2015р. Національний банк України 05.03.2015р. включено до акцептованого реєстру кредиторів на загальну суму 38107226,69 про що позивача було повідомлено.

Таким чином, уповноважена особа Фонду на ліквідацію Акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО направила Національному банку України повідомлення про акцептування його вимог та віднесла їх до сьомої черги.

Позивач дані дії Уповноваженої особи не заперечував, судові спори з приводу акцептування вимог Національного банку відсутні, що свідчить про те, що Національний банк України згодний з акцептуванням його вимог та включенням його у сьому чергу.

Таким чином твердження позивача, що ні Фонд гарантування ні відповідач не визнають право Національного банку України на отримання коштів, є необгрунтованим та не заслуговують на увагу.

Клопотання Національного банку про вихід за межі позовних вимог, не підлягає задоволенню оскільки суд не вправі сам визначати підстави та предмет спору, що суперечить принципу змагальності та рівності сторін. На виконання ухвал господарського суду НБУ не надав письмових пояснень з приводу меж позовних вимог по даній справ, а тому справа розглядається по суті вимог викладених у позовній заяві.

Інші наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін вищевикладених висновків суду не спростовують

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Національного банку України - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2017р.

Головуючий суддя О.Ю. Оборотова

Суддя Ю.О. Зайцев

Суддя С.П. Желєзна