Постанова

від 22.08.2017 по справі 916/2914/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2017 р.Справа № 916/2914/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі :

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.;

При секретарі судового засідання Бендерук Є.О.;

За участі представників сторін:

Від Національного Банку України - ОСОБА_1, довіреність №1452001, від 17.11.2015;

від ПАТ АБ «Порто-франко» - ОСОБА_2, довіреність №б/н, від 01.02.2016;

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Національного Банку України

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2017 року

по справі №916/2914/16

за позовом Національного Банку України, м.Київ

до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «ПОРТО-ФРАНКО» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «Порто-Франко» ОСОБА_3, м.Одеса

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

про стягнення 6 162 550,89 грн.

ВСТАНОВИВ

В листопаді 2016 року Національний банк України (ОСОБА_2 - НБУ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» в особі, якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «ПОРТО-ФРАНКО» (ОСОБА_2 - ПАТ АБ ПОРТО-ФРАНКО ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання перерахуваня коштів, які надійшли від погашення боржниками (в тому числі фінансовими та майновими поручителями за зобов'язаннями боржників) заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими знаходяться в заставі Національного банку України на підставі договору застави майнових прав: №48 від 10.04.2014, у загальній сумі 6162550,89грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.06.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Оборотова О.Ю., судді: Зайцев Ю.О., Желєзна С.П.) в задоволенні позовних вимог НБУ до ПАТ АБ Порто-Франко відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, НБУ звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2017 року та прийняти нове, яким позовні вимоги НБУ задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, НБУ вказує на неправильне застосування норми ч. 3 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Апелянт зазначає, що ст. 52 Закону України Про заставу передбачено, що якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави.

Крім того, позивач вважає, що висновки суду про те, що обов'язковою умовою для задоволення вимог кредитора, у тому числі НБУ, є погодження з виконавчою дирекцією Фонду, також не відповідають нормам Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб

Також НБУ в апеляційній скарзі зазначає, що Договором застави, а саме пп. 3.4.6 п.3.4, передбачено саме обов'язок Заставодавця (ПАТ АБ ПОРТО-ФРАНКО ) перерахувати кошти, отримані від Боржників в погашення (повного або часткового) заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими знаходяться у заставі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 вищевказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Лисенко В.А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 за клопотанням сторін строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 22.08.2017.

У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії ОСОБА_4 у відпустці було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Колоколова С.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 апеляційну скаргу НБУ на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2017 року по справі №916/2914/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Колоколова С.І.

Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на адресу Одеського апеляційного господарського надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги НБУ та просить залишити рішення Господарського суду від 11.05.2017 без змін.

В судове засідання, яке відкладалось, з'явились представники НБУ та ПАТ АБ ПОРТО-ФРАНКО . Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задовольнити позовні вимоги.

Також, представник НБУ пояснив, що після прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, відповідачем в повному обсязі сплачено спірні грошові кошти.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а скарги - без задоволення. Крім того, представник пояснив, що на теперішній час грошові кошти сплачені відповідачем в повному обсязі , проте довідку з цього приводу НБУ не надав.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з'явився, не повідомивши завчасно суду про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлений належним чином.

Судова колегія розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за наявними в справі матеріалами та письмовими поясненнями учасників судового процесу належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, оскільки явка сторін не була визнана обов'язковою ухвалами суду, а повний текст постанови направляється сторонам у встановленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2014 Національним банком України та ПАТ АБ «Порто-Франко» укладено кредитний договір про надання кредиту для збереження ліквідності № 47. (а.с. 33 - 46)

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності одноразовою сумою в розмірі 57 500 000, 00 грн. на строк до 30.03.2015 за процентною ставкою 19,5% річних (виходячи з потрійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 6,5 % на дату укладення), з погашенням кредиту і сплатою відсотків за користуванням ним у строки, визначені цим договором.

Сторони передбачили, що процентна ставка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню.

Відповідно до п. 1.2. договору метою кредитування є отримання позичальником кредиту відповідно до вимог Положення №91 для збереження ліквідності позичальника.

Кредит надається після оформлення позичальником забезпечення, що зазначене в п. 1.9. цього договору, про що укладається окремий договір застави (п. 1.8. договору).

Ринкова вартість забезпечення, визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» , яку здійснено 17.03.2014 незалежним суб'єктом оціночної діяльності - ПП «ВІТАЛ-ПРОФІ» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМ України № 15902). (п.1.9.1 договору)

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.2. договору).

Відповідно до вимог п. 1.8. кредитного договору №47, 10.04.2014 між НБУ та ПАТ «ПОРТО-ФРАНКО» укладено договір застави майнових прав №48. (а.с. 38 - 47)

Пунктом 1.1 договору передбачено, що даний договір застави майнових прав забезпечує виконання заставодавцем вимог заставодержателя за кредитним договором про надання кредиту для збереження ліквідності від 10.04.2014 №47 та будь-якими додатковими угодами до нього, в тому числі і тих, що стосуються графіку повернення коштів та встановлюють збільшення суми зобов'язання за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем та заставодержателем стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі, тощо, у тому числі щодо:

- повернення заставодавцем заставодержателю кредиту у сумі 57500000,00грн. в строк до 30.03.2015 включно;

- сплати заставодавцем процентів за користування кредитом у розмірі потрійної облікової ставки Національного банку, в порядку та строки, визначені кредитним договором;

- виконання заставодавцем інших зобов'язань, передбачених кредитним договором, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), у тому числі зобов'язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.

За рахунок заставлених майнових прав вимоги заставодержателя задовольняються у повному обсязі, уключаючи суму основного боргу, нараховані проценти, пеню та збитки, а також витрати на звернення стягнення на заставлені майнові права та витрати, пов'язані з його реалізацією.

У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових договорів (угод) до нього), дія застави, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Відповідно до п. 1.2. договору предметом застави за цим договором є майнові права за укладеними Банком кредитними договорами (15 кредитних договорів).

Згідно з п. 1.3. договору загальна сума вимог, яка передається в заставу в гривневому еквіваленті на дату укладення цього договору становить 298 351 383, 44 грн.

Справедливу вартість майнових прав сторони оцінюють в сумі 220 443 365,27грн., що відповідає незалежній експертній оцінці, яка здійснена 17.03.2014 суб'єктом оціночної діяльності - ПП «Вітал-Профі» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ від 11.01.2014 № 15902/14).

Відповідно до п. 3.1.4 договору у разі прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором та відсутності коштів на кореспондентському рахунку заставодавця задовольнити свої грошові вимоги, за якими настав строк погашення, шляхом реалізації заставлених майнових прав (шляхом отримання права вимоги на заставлені майнові права) згідно із ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» та умовами цього договору та/або і інший встановлений чинним законодавством України спосіб.

Крім того, п. 3.1.5 договору передбачено право заставодержателя звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань у разі:

- неповернення заставодавцем згідно з умовами кредитного договору заборгованості за кредитом, процентів за користуванням ним та пені в разі їх дострокового витребування заставодержателем;

- одноразової прострочки заставодавцем повернення основної суми кредиту відповідно до графіку повернення коштів згідно кредитного договору на строк більше ніж п'ять днів;

- одноразової прострочки заставодавцем сплати процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору на строк більше ніж п'ять днів;

- невиконання заставодавцем обов'язків, передбачених підпунктами 3.2.1., 3.4.7., 3.4.10 цього договору.

Якщо сума коштів від реалізації права вимоги на кошти недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя, то він має право одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна заставодавцю в порядку, передбаченому законодавством України та цим договором ( п.3.1.6 договору).

Згідно з п. 3.4. договору заставодавець зобов'язаний, зокрема:

- зареєструвати за дорученням заставодержателя обтяження (заставу майнових прав) за свій рахунок у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна протягом п'яти днів з часу підписання цього договору та повідомити про це заставодержателя протягом двох часів з часу реєстрації з наданням витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. (п. 3.4.1);

- не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя (п. 3.4.3).

Умовами п. 4.6. договору передбачено, що звернення стягнення на предмет застави відбувається у порядку, передбаченому ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» .

Відповідно до п. 3.4.6 договору застави заставодавець (відповідач) зобов'язаний протягом 10 робочих днів після отримання коштів від боржників в погашення (повного або часткового) заборгованості за кредитними договорами перерахувати в погашення заборгованості за кредитом кошти у сумі не менше 35% від суми, отриманої в погашення заборгованості за кредитами І категорії якості, та 25% від суми, отриманої в погашення заборгованості за кредитами ІІ категорії якості.

На підставі постанови правління Національного банку України № 610 від 26.09.2014 «Про віднесення ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.09.2014 прийнято рішення №103 про запровадження з 29.09.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» .

Тимчасову адміністрацію в ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» запроваджено строком на 3 місяці з 29.09.2014 по 29.12.2014 включно.

29.12.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №169 про продовження до 29.01.2015 тимчасової адміністрації.

Постановою Правління НБУ № 67 від 30.01.2015 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» , у зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 19 від 30.01.2015 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних №248 від 29.12.2015 продовжено строки процедури ліквідації АБ «ПОРТО-ФРАНКО» до 29.01.2018.

Відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» звіту про залишки коштів на окремому аналітичному рахунку ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» , які надійшли на погашення заборгованості за заставленими НБУ кредитами, Акціонерного банку «ПОРТО-ФРАНКО» надійшли кошти від фізичних та юридичних осіб (Боржники) на погашення заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими передані у заставу НБУ, вбачається, а саме:

- ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» надійшли кошти від погашення Боржниками кредитів на загальну суму 8043495,77 грн.;

- ПАТ АБ ПОРТО-ФРАНКО направив НБУ кошти на погашення заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами в загальній сумі: 1 880 944,88 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» , всупереч положенням чинного законодавства України, не здійснила остаточне перерахування Національному банку України 6 162 550,89 грн., отриманих від боржників, в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими, знаходяться в заставі Національного банку України на підставі договору застави.

Вищезазначене і стало причиною звернення НБУ до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання відповідача перерахувати кошти в сумі 6 162 550,89 грн.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, та вважає рішення від 11.05.2017 законним, обґрунтованим, та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до норм ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Приписами ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1, 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що задоволення забезпечених заставою кредиторських вимог позивача має здійснюватись в порядку, визначеному спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ст. 52 цього Закону з огляду на наступне.

Порядок виведення несплатоспроможного банку з ринку врегульовано нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та Положенням про виведення несплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 за №1581/21893.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з п. 2, ч. 1 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає його банку.

Тимчасова адміністрація та ліквідація банку здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, який призначає Уповноважену особу та делегує їй відповідні повноваження для забезпечення ефективної процедури під час здійснення тимчасової адміністрації виведення несплатоспроможного банку з ринку та його ліквідацію, а також захист прав і законних інтересів вкладників банку.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів.

Умовами ч. 3 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до п. 2.21 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 №2 Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку зобов'язана обліковувати на окремому аналітичному рахунку кошти (крім коштів у якості відшкодування витрат Фонду на утримання та продаж заставленого майна банку, розрахованих відповідно до нормативно-правових актів Фонду), що надійшли від:

реалізації майна (майнових прав), переданого в іпотеку (заставу);

погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу;

погашення цінних паперів, переданих в заставу;

погашення заборгованості за іншими забезпеченими зобов'язаннями банку.

Такі кошти перераховуються уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку в рахунок погашення зобов'язань банку за кредитами після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси.

Право вимоги в контексті правовідносин між Національним банком України та Уповноваженою особою Фонду є правом на отримання грошових коштів, проте Уповноважена особа добровільно перераховує такі кошти, які вимагає перерахувати позивач, у відповідності до п. 3.4.6. договорів застави.

Отже, починаючи з моменту прийняття НБУ рішення про ліквідацію Банку, в Уповноваженої особи Фонду виникає обов'язок обліковувати на окремому аналітичному рахунку кошти, що надійшли, зокрема, від погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу НБУ, що і було належним чином проведено відповідачем у справі та перераховано відповідно до умов Договору застави майнових прав від 10.04.2014, а саме у разі погашення заборгованості за кредитними договорами, протягом 10 робочих днів після отримання коштів боржників, зобов'язаний перерахувати в погашення заборгованості за кредитом кошти у сумі не менше 35% від суми, отриманої в погашення за кредитами 1-ї категорії якості, та 25% від суми, отриманої від суми отриманої в погашення за кредитами 2-ї категорії якості.

Статтею 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що при одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний за вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не встановлено договором застави.

В той же час, матеріали справи не містять, а сторонами не надано суду належних доказів на підтвердження факту існування погодження виконавчої дирекції Фонду, яке б надавало право задовольнити вимоги позивача та перерахувати 100% отриманих від боржників, в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими, знаходяться в заставі Національного банку України на підставі договору застави

Умови кредитних договорів та договорів застави не містять положень про обов'язок перерахувати кошти, натомість встановлено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави, проте позивач такі вимоги не заявляв.

Право застави в силу приписів чинного цивільного законодавства є правом на переважне задоволення права вимоги у випадку порушення основного зобов'язання.

Однак, позивачем заявлено вимоги саме про перерахування коштів, а не про задоволення вимог за рахунок застави, тобто право на отримання коштів, а не право на отримання задоволення вимог за рахунок застави.

Колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду розглянуті та відхилені доводи апеляційної скарги щодо відсутності необхідності отримання Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку погодження від Викрнавчої дирекції Фонду для задоволення вимог кредиторів, для яких встановлена черговість (НБУ відноситься до заставних кредиторів), з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Частинами 1,3 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Згідно з умовами ч.1, 3 ст.47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону.

Усі або частина повноважень Фонду, визначених цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду, крім організації реалізації майна банку, що ліквідується. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко зазначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Умовами ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює наступні повноваження: органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).

Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.

Як зазначалося раніше, відповідно до ч.3 ст. 52 Закону майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

Пунктом 6.14 Положення про виведення несплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 за №1581/21893 передбачено, що майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом або уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень).

У разі продажу Фондом або уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування відповідних повноважень) заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом або уповноваженою особою Фонду на ліквідацію (у разі делегування відповідних повноважень) заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої Законом.

Відповідно до пункту 6.6 Положення Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку здійснює задоволення вимог кредиторів кожної черги за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду.

Оскільки станом на дату позову виконавчою дирекцією Фонду не надавалось погодження про перерахування коштів від відповідача на користь позивача, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення вимог кредиторів кожної черги має здійснюватись Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку у порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що стягнення коштів банку, який перебуває в стані припинення, поза процедурою та порядком, встановленим положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є неможливим, оскільки введення у банку тимчасової адміністрації та ліквідації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом.

Інші доводи апеляційної скарги судовою колегією розглянуті і відхилені, як такі, що спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що позивач не надав доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували наявність підстав для задоволення позовних вимог, тому у позові слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга НБУ задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2017 по справі 916/2914/16 залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного Банку України на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2017 року по справі №916/2914/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2017 року по справі №916/2914/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_5