Рішення

від 11.05.2017 по справі 927/265/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" травня 2017 р. Справа № 927/265/17

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

адреса для листування: АДРЕСА_2

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос", пров. Серпневий, 2, м. Каргалик, Каргалицький район, Київська область, 09201

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вітчизна", с. Лосівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15453

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_2, АДРЕСА_3

Предмет спору: про визнання недійсним рішення загальних зборів оформлених протоколом №2 від 08.07.2014 від та договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник, довіреність №3937 від 26.10.2016

від відповідача-1, відповідача-2: Наконечний О.М. - представник, довіреність б/н від 16.11.2016 (після перерви не з'явився).

від третьої особи: ОСОБА_5 - представник, довіреність №б/н від 06.12.2016

Рішення виноситься після оголошеної в судовому засіданні 13.04.2017 року перерви, відповідно до ст.77 ГПК України

ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" про:

- визнання рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вітчизна", оформлені протоколом від 08.07.2014 №2, недійсними у повному обсязі;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" від 08.07.2014, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос.

У судове засідання 28.03.2017 з'явилися уповноважені представники сторін.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу у справі №927/265/17 з допомогою звукозаписувального технічного запису.

Представник відповідачів не заперечував проти задоволення такого клопотання.

Вищевказане клопотання судом було задоволено.

У судовому засіданні представником відповідача-1 було подано відзив на позовну заяву б/н від 28.03.2017, який судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

Окрім того, представником відповідача-2 було подано відзив на позовну заяву б/н від 28.03.2017, разом з додатками, а саме: копіями балансів та звітів про фінансові результати відповідача-2 за 2001-2003, 2006-2014 роки; копією Статуту відповідача-2 в редакції від 13.03.2000; копією Статуту відповідача-2 в редакції від 08.07.2014; копією протоколу зборів учасників відповідача-2 від 06.10.2016.

Вказаний відзив на позов разом з доданими до нього документами судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

У судовому засідання було оголошено перерву до 04.04.2017.

29.03.2017 судом було отримано заяву представника позивача від 28.03.2017 про проведення судового засідання від 04.04.2017 в режимі відеоконференції, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 30.03.2017, з наведених в такій ухвалі підстав.

У судове засідання від 04.04.2017 з'явився уповноважений представник позивача.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками про оголошення перерви у судовому засіданні від 28.03.2017.

До початку судового засідання через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н та б/д на заперечення відповідачів викладених у поданих ними відзивах на позов у минулому судовому засіданні.

Такі письмові пояснення судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання на електронну адресу суду від представника відповідачів надійшло клопотання б/н від 31.03.2017, про відкладення розгляду справи.

У задоволенні вищевказаного клопотання представника відповідачів судом було відмовлено.

Окрім того, судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - ОСОБА_7, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи до 13.04.2017.

У судове засідання 13.04.2017 з'явилися уповноважені представники сторін та третьої особи.

Представником позивача було подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів направлення третій особі позовної заяви та доданих до неї документів, яке було задоволено судом, вказані документи залучено до матеріалів справи.

Представником відповідачів було подано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: копію протоколу зборів засновників відповідача-2 №1 від 29.02.2000; копію протоколу зборів учасників №1 від 01.07.2014; копію реєстру учасників, які прибули на збори від 01.07.2014; копію Статуту відповідача-2 в редакції 2014 року; копію договору купівлі-продажу частки від 01.07.2014; копію протоколу зборів учасників №2 від 08.07.2014 з реєстром учасників; копію договору купівлі-продажу частки від 08.07.2014; копії витягів з ЄДР станом на 10.05.2016, 30.06.2014, 09.07.2014.

Клопотання судом задоволено, вказані документи залучено до матеріалів справи.

Представником третьої особи подано письмові пояснення по справі від 13.04.2017 разом з додатковими документами, а саме: копією довіреності на представника; копією фінансового звіту відповідач-2 за 2013 рік; копією постанови ВГСУ від 04.04.2017 по справі №911/3527/16.

Представник позивача виклав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, письмових та усних поясненнях.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на обставини викладені у відзивах на позов та усних поясненнях.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів наведених у поданих ним письмових та викладених у судовому засіданні усних поясненнях.

Судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 11.05.2017.

У судове засідання 11.05.2017 з'явилися уповноважені представники позивача та третьої особи. Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками про оголошення перерви у судовому засіданні.

До початку судового засідання від представника відповідача-2 надійшло клопотання від 24.04.2017 про долучення до матеріалів справи копії звернення ОСОБА_6 до керівника Менської місцевої прокуратури, як доказ підтвердження того, що ОСОБА_1 не здійснював передачу справ новому директору Товариства.

Клопотання судом задоволено, вказаний документ залучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, які судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами; учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

13 березня 2000 року на підставі протоколу Зборів Учасників №1 від 29.02.2000, було створено ТОВ "СТОВ "Вітчизна" (відповідач-2), учасниками якого були ОСОБА_8 (з часткою 41%) та ОСОБА_1 (з часткою 59%), установчий договір про створення та діяльність відповідача-2 було зареєстровано 13 березня 2000 року районною державною адміністрацією Семенівського району Чернігівської області.

Статут відповідача -2 зареєстровано Семенівською районною державною адміністрацією 13 березня 2000 року, згідно рішення №58, про що міститься відмітка на примірнику документа, наявного в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.3.1 Статуту ТОВ "СТОВ "Вітчизна" (в редакції станом на 13.03.2000) зазначено, що Статутний фонд ТОВ створено шляхом внесків від кожного з Учасників ТОВ. Розмір Статутного Фонду та порядок здійснення внесків Учасниками до Статутного Фонду визначаються в Статті 4 Договору. Розмір, склад та частка кожного з Учасників у Статутному Фонді визначаються в Статті 14 Договору.

Зокрема, Статутний Фонд ТОВ становить 7532 (сім тисяч п'ятсот тридцять два) грн. (п. 4.3 цього Договору).

В свою чергу, відповідно до ст. 14 Установчого договору про створення та діяльність ТОВ "СТОВ "Вітчизна" визначено такий розмір часток у Статутному капіталі: ОСОБА_1 - 4414 грн., що становить 59% частки у Статутному капіталі та відповідає 59 голосам на загальних зборах; ОСОБА_8 - 3118 грн., що становить 41% частки у Статутному капіталі та відповідає 41 голосу на загальних зборах.

01 липня 2014 року, між ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос", в особі директора ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вітчизна", відповідно до умов якого розмір частки - 3118 (три тисячі сто вісімнадцять ) грн. 00 коп., що складає 41 (сорок один) % від загального розміру статутного капіталу відповідача-2 продано відповідачу-1.

Факт укладення такого договору та факт переходу 41% частки до відповідача 1 сторонами та учасником процесу не оспорюється та не заперечується.

Таким чином, станом на 01.07.2014, учасником відповідача-2 з часткою у статутному капіталі у розмірі 41% стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос", що відображено у наявному в матеріалах справи Статуті відповідача-2 в редакції 08.07.2014 затвердженого протоколом Зборів Учасників №1 від 01.07.2014 та відомостям з ЄДР.

08 липня 2014 року було проведено загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вітчизна", оформлені протоколом зборів учасників Товариства №2.

Відповідно до даного протоколу на зборах учасників товариства приймали участь ОСОБА_1 та ТОВ "АК "Колос" в особі директора ОСОБА_6, присутні учасники володіють у сукупності 100% статутного капіталу Товариства.

На порядок денний було поставлено такі питання:

1. Про обрання голови та секретаря Зборів Товариства.

2. Про розгляд заяви ОСОБА_1 про відчуження частини належної йому частки у статутному капіталі Товариства.

3. Про розподіл часток статутного капіталу Товариства.

4. Про затвердження нової редакції Статуту Товариства.

5. Про доручення здійснити необхідні дії по реєстрації нової редакції Статуту Товариства та внесення відповідних змін до відомостей про Товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (або надалі - "ЄДР").

По кожному з цих питань було прийнято такі рішення:

1. Про обрання головою Зборів Товариства ОСОБА_6, а секретарем Зборів Товариства - ОСОБА_1.

2. Про погодження відчуження ОСОБА_1 частини належної йому частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 2184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 28 коп., що складає 29 (двадцять дев'ять) % статутного капіталу Товариства Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос".

3. Про встановлення наступного розподілу часток статутного капіталу Товариства:

- ОСОБА_1 - частка в Статутному капіталі Товариства - грошові кошти у розмірі 2259 (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп., що становить його частку в Статутному капіталі Товариства у розмірі 30 (тридцять) % і у відповідності до цього він володіє 30 (тридцятьма) голосами на Зборах Товариства.

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос" - частка в Статутному капіталі Товариства - грошові кошти у розмірі 5272 (п'ять тисяч двісті сімдесят два) грн. 40 коп., що становить його частку в Статутному капіталі Товариства у розмірі 70 (сімдесят) % і у відповідності до цього він володіє 70 (сімдесятьма) голосами на Зборах Учасників Товариства.

4. У зв'язку зі зміною учасників Товариства внести відповідні зміни до Статуту Товариства шляхом викладення його у новій редакції, затвердити нову редакцію Статуту Товариства, а також внести відповідні зміни до відомостей про Товариство, які містяться в ЄДР.

5. Про доручення виконавчому органу (директору) Товариства забезпечити державну реєстрацію нової редакції Статуту Товариства та внесення відповідних змін до відомостей про Товариство, які містяться в ЄДР.

Даний протокол Зборів Учасників Товариства підписано головою зборів - ОСОБА_6 та секретарем зборів - ОСОБА_1

08.07.2014, між ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки (корпоративних прав) в статутному капіталі Товариства з обмежено відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець передає у власність Покупця частку (корпоративні права) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вітчизна", ідентифікаційний код 30849558 (або надалі - Товариство), у розмірі 29 (двадцять дев'ять) % статутного капіталу Товариства, а Покупець приймає таку частку (корпоративні права) в статутному капіталі Товариства у Продавця та сплачує її по ціні, на умовах та строки, встановлені та погоджені відповідно до положень цього Договору.

Згідно п. 1.3. Договору продавець гарантує, що корпоративні права не перебувають у заставі, під забороною відчуження чи дією інших обмежень.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість 29 (двадцять дев'ять) % корпоративних прав за цим Договором становить 2184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 28 коп..

Згідно п. 2.2. Договору на день підписання Договору вартість корпоративних прав, що визначена у п. 2.1. Договору, Покупець сплатив Продавцю у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.3. Договору підписанням цього Договору Продавець підтверджує, що будь-яких претензій, у тому числі фінансових, до Покупця не має.

Згідно п. 3.1. Договору право власності на корпоративні права Товариства переходить до Покупця з моменту підписання цього Договору, з наступною державною реєстрацією змін до Статуту Товариства (нової редакції Статуту).

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку розірвання та/або припинення цього Договору внаслідок визнання його недійсним або неукладеним з підстав, що виникли через дії та/або бездіяльність Продавця і про які Покупець не знав, Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю договірну санкцію в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.. 00 коп.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами власних зобов'язань за цим Договором (п. 8.1.).

На підставі прийнятих рішень Зборів Учасників відповідача-2, оформлених протоколом Зборів Учасників №2 від 08.07.2014 та на підставі Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) укладеного між позивачем та відповідачем-1, 08.07.2014 було зареєстровано Статут ТОВ "СТОВ "Вітчизна" у новій редакції, про що міститься відмітка державної реєстраційної служби.

Слід зазначити, що Статут містить підписи учасників, в т.ч. позивача.

Так у Статуті відповідча-2 у новій редакції визначено такий розмір вкладу Засновника (Учасника), його частка у Статутному капіталі Товариства:

- ОСОБА_1 - частка у Статутному капіталі Товариства - грошові кошти у розмірі 2259 (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп., що становить його частку у Статутному капіталі Товариства у розмірі 30% і у відповідності до цього він володіє (тридцятьма) голосами на Зборах Учасників Товариства.

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос" - частка у Статутному капіталі Товариства - грошові кошти у розмірі 5272 (п'ять тисяч двісті сімдесят два) грн. 40 коп., що становить його частку у Статутному капіталі Товариства у розмірі 70% і у відповідності до цього воно володіє 70 (сімдесятьма) голосами на Зборах Учасників Товариства.

Отже, з 08.07.2014 ОСОБА_1 є учасником відповідача-2 з часткою у статутному капіталі 30%, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос" є учасником відповідача-2 з часткою у статутному капіталі 70%.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що належна йому частка у Статутному капіталі відповідача-2 у розмірі 59% (станом до 08.07.2014) не була оплачена, оскільки позивач внесків до статутного фонду (капіталу) Товариства не здійснював взагалі, а тому рішення на спірних загальних зборах прийняті з порушення норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства", зокрема п. 4 ч. 1 ст. 116, ч. 3 ст. 147 Цивільного кодексу України та п. д) ч. 1 ст. 10, ч. 4 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

Позивач вважає, що рішення загальних зборів учасників Товариства (відповідача-2) щодо відчуження, перерозподілу часток та договір купівлі-продажу від 08.07.2014 суперечать зазначеним нормам матеріального права, оскільки на час прийняття вказаного рішення та укладання сторонами оспорюваного договору учасником Товариства (відповідача-2) не було внесено належної йому частки до статутного фонду Товариства (відповідача-2).

В свою чергу, відповідач-2 проти позовних вимог заперечував, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що статутний капітал Товариства (відповідача-2) на момент проведення Зборів Учасників Товариства від 08.07.2014 був повністю сформований, що підтверджується наявними в матеріалах справи балансами та звітами про фінансові результати товариства за 2001-2003, 2006-2014 роки. Відповідно до таких балансів статутний капітал відповідача-2 у розмірі 7532,00 повністю сформований, а неоплачений капітал за вищевказані періоди відсутній.

Відповідач 2 вважає, що сформовані позовні вимоги позивача суперечать п. 1.3. та п.2.3. спірного договору купівлі-продажу, а також відсутності порушення права позивача на момент проведення спірних загальних зборів та укладення договору купівлі-продажу.

Обґрунтування заперечень проти позову відповідача-1 повністю збігаються та кореспондуються з обґрунтуваннями відповідача-2.

В свою чергу, позивачем було надано письмові пояснення на заперечення відповідачів, відповідно до яких позивач зазначає, що фінансові баланси та звіти не є належними доказами у розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а відповідно до ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент проведення спірних загальних зборів товариства) учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Окрім того, позивач вважає, що у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансові баланси та звіти не є первинними документами, які містять достовірні дані про обсяг здійснених товариством господарських операцій, а статистичною інформацією, яка містить лише узагальнені та оброблені дані. У тому числі, фінансові звіти не містять та не можуть містити даних про внесення вкладів кожним учасником товариства до статутного капіталу, виду цих вкладів та їх розміру. Не виконання позивачем п. 1.3. та 2.3. спірного договору купівлі продажу не позбавляє його гарантованого законом права на звернення до суду, та у свою чергу недійсний договір в силу вимог ст. 216 Цивільного кодексу України не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Також, прийняття загальними зборами оскаржуваних рішень та укладання оспорюваного договору позбавляє позивача права виносити на розгляд та правомірно голосувати щодо питання збільшення статутного капіталу товариства, обмежує корпоративні права позивача як учасника щодо голосування на загальних зборах товариства розміром частки в 30% .

Окрім того, у поданих поясненнях у судове засідання від 11.05.2017 позивач зазначає, що спірні протокол та договір купівлі-продажу позбавляють позивача права виносити на розгляд загальних зборів та голосувати щодо питання збільшення статутного капіталу товариства, оскільки останній не може бути збільшений до моменту оплати частки усіма учасниками Товариства (у тому числі, частки позивача у розмірі 29%), а також порушує права позивача щодо одноособового вирішення питання щодо визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання. Також, у вказаних поясненнях зазначено, що позивач має прагнення до збільшення статутного капіталу товариства.

Усно, в судовому засіданні 11.05.2017 року, представник позивача пояснила, що відновлення корпоративних прав позивача в разі визнання недійсним рішення загальних зборів та договору від 08.07.2014 року відбудеться шляхом можливості внесення (оплати) позивачем частки 59% та можливості в подальшому ініціювати питання на вирішення загальних зборів про збільшення статутного капіталу.

Наведене усне пояснення представника позивача свідчить, що саме вчинення особисто ОСОБА_1 дій по оплаті (внесення) частки призведе до відновлення прав та використання в майбутньому передбачених законодавством прав учасника товариства.

Залучена ухвалою суду від 04.04.2017 третя особа на стороні відповідача-2 ОСОБА_2, який на момент подання позовної заяви є учасником відповідача-2 з часткою у статутному капіталі у розмірі 70%, які було придбано ним у відпповідача-1, проти задоволення позовних вимог заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що статутний капітал Товариства (відповідача-2) станом на 08.07.2014 був повністю сформований, доказом чого є фінансові звіти та баланси, які свою чергу підписувалися особисто ОСОБА_1, який на той час був директором Товариства (відповідача-2), а отже відсутність у таких звітах та балансах відомостей щодо неоплаченого капіталу свідчить про внесення позивачем належної йому частки у статутному капіталі товариства розмірі 59% у повному обсязі.

Зважаючи на викладені сторонами та третьою особою позиції суд приходить до висновку, що заявлений позивачем позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно з ч. 2 ст. 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу; до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Таким чином, поняття корпоративні права є формою управління товариством шляхом управління діяльності товариства, у тому числі і через вищий орган управління - загальні збори, шляхом винесення на обговорення та включення до порядку денного відповідних питань, необхідних для сталого функціонування та розвитку товариства, які в свою чергу спрямовані на отримання належної частини прибутку та майнових та/або грошових активів у разі припинення діяльності товариства, тощо.

При цьому, загальні збори є воле утворюючим органом товариства, рішення на якому приймається з урахуванням волі учасників та з огляду на кворум при голосуванні за такі рішення.

Отже, порушення прав у тому числі корпоративних, є обмеження як юридичної так і фізичної осіб на здійснення визначених законом та/або договором прав та обов'язків, які спрямовані на досягнення певної мети, шляхом реалізації наявного обсягу прав, а волевиявлення щодо відчуження, зменшення розміру та/бо частини наданих прав у тому числі корпоративних, яке не суперечить чинному законодавству не може вважатися порушенням цих, оскільки зменшення (відчуження) таких прав є однією із складових реалізації таких прав, що також тягне за собою досягнення визначених власником таких прав цілей.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Згідно із положеннями статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

При цьому, суд зазначає, що розглядаючи цей спір суд має оцінити та дослідити обґрунтованість заявлених вимог саме на момент проведення загальних зборів та укладення договору, а саме станом на 08.07.2014 року, враховуючи відсутність обґрунтувань позивачем вимог наявністю порушених прав по процедурі скликання зборів.

В свою чергу, позивачем у поданій позовній заяві не наведено фактичного порушення корпоративних прав, у розумінні ст. 167 ГК України, саме при проведенні загальних зборів оформлених спірним протоколом від 08.07.2014 року та укладенні договору купівлі-продажу від 08.07.2014 року, а лише зазначено про можливі наслідки вчинення самим позивачем таких дій. А саме, позивач вважає порушеними корпоративними правами позивача, пов'язуючи це з відчуженням частки 29% та зменшення до 30% своєї частки, неможливістю в майбутньому ініціювати питання про збільшення статутного капіталу для вирішення загальними зборами та управління справами - обмеження прав голосування саме з часткою 30%.

З огляду на зміст протоколу загальних зборів від 8.07.2014 року, при проведенні загальних зборів 08.07.2014 присутній на них позивач реалізував належні йому корпоративні права, у тому числі щодо відчуження частини належної йому частки 29% у статутному капіталі Товариства (відповідача-2), внаслідок чого було укладено спірний договір, а тому суд приходить до висновку, що на момент проведення таких загальних зборів та укладення спірного договору купівлі-продажу були відсутні порушення саме корпоративних прав позивача, а позиція позивача щодо обмеження певного обсягу прав у майбутньому не є правомірною, оскільки з матеріалів справи не вбачається вчинення товариством або іншими учасниками товариства фактичного порушення прав позивача після 08.07.2014 року, що й не є в свою чергу, предметом доказування у цій справі.

Надаючи правову оцінку поведінці позивача суд зважає на те, що продаж частки у статутному капіталі (корпоративних прав) в розмірі 29% є виключним волевиявленням позивача, який в свою чергу був ініціатором винесення питання на розгляд зборів учасників від 08.07.2014 щодо відчуження частини належної йому частки, особисто приймав участь на таких зборах в якості секретаря зборів, особисто підписував спірний протокол загальних зборів та укладав договір купівлі-продажу в якості продавця, гарантуючи відсутність будь-яких обмежень щодо відчужених корпоративних прав (п. 1.3. Договору).

Такі обставини не заперечуються сторонами у справі.

Факт перебування ОСОБА_1 на посаді керівника (директора) відповідача-2 у період з 2000 року по вересень 2016 року підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з ЄДР та не заперечується позивачем та відповідачем-2.

Відповідно до балансу відповідача-2 станом на 01.01.2002, який підписано директором ОСОБА_1 статутний капітал товариства (код рядка 300) становить 7,5 тисяч грн., а неоплачений капітал (код рядка 360) на початок звітного періоду - 3.0 тисяч грн., на кінець звітного періоду 7.0 тисяч грн.

В свою чергу, відповідно до підписаних позивачем балансів відповідача-2 на 2003, 2004, 2007, 2008 роки (рядки 300) та фінансових звітів за 2008 - 2015 роки (рядки 300) статутний капітал товариства становить 8.0 тисяч грн., а відомості щодо неоплаченого капіталу (рядки 360) відсутні.

Баланс є способом економічного групування і узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату.

У відповідності з міжнародними правилами фінансової звітності, баланс містить відомості щодо активів, зобов'язаннях та власному капіталі.

У відповідності до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку звіт про фінансові результати - це Звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства. Звіт подається у складі річної й квартальної звітності, а інформація у ньому про визнані доходи і витрати розкривається наростаючим підсумком з початку звітного року (за відповідний звітний й попередній період).

Предметом фінансової звітності є сфера існування капіталу, що відображає форми його існування, нарощування та розподілу. Фінансова звітність забезпечує інформаційні очікування учасників бізнесу відносно фактичного стану капіталу з урахуванням ринкового середовища.

Зважаючи, що позивач як засновник, учасник та директор відповідача-2 підписуючи фінансові звіти та баланси усвідомлював внесення до таких звітних документів відомостей про відсутність неоплаченого статутного капіталу, підписав протокол загальних зборів від 08.07.2014 року, договір від 08.07.2014 року та Статут в новій редакції, суд приходить до висновку, що така поведінка та дії позивача свідчать про внесення усіма учасниками Товариства (відповідача-2) грошових коштів у розмірі 7532 грн. до статутного капіталу Товариства (відповідача-2).

З огляду на такий висновок суду, відсутність наданих позивачем доказів в спростування доводів відповідачів про повну оплату учасниками ОСОБА_1 та ОСОБА_8 своїх часток , а тому заперечення позивача щодо не належності та допустимості наданих відповідачами доказів, судом до уваги не приймаються.

Окрім того, видача свідоцтва про внесення учасником товариства вкладу до статутного фонду товариства передбаченого ч. 4 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", має здійснюватися директором такого товариства, яким з моменту створення товариства та проведення загальних зборів оформлених спірним протоколом та укладення спірного договору був саме ОСОБА_1, а отже питання щодо видачі відповідного свідоцтва приймалося позивачем особисто.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" встановлено певний перелік дій, які мали бути вчинені учасниками шляхом прийняття рішень на загальних зборах , в разі не внесення (не повного внесення) часток, а саме: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

З матеріалів справи, наявних в справі доказів, внесених відомостей до ЄДР не вбачається, що протягом з 13.03.2000 до 08.07.2014 року вирішувались питання загальними зборами товариства про зменшення розміру статутного капіталу, перерозподіл часток, виключення учасника, ліквідацію товариства.

Таким чином, внесення позивачем до статутного капіталу Товариства (відповідача-2) належної йому частки є в т.ч. є та обставина, що загальними зборами товариства (відповідача-2) за відомостями балансів та фінансової звітності протягом 2002-2016 років не приймались рішення, які б відповідали вимогам ч. 1 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства".

До того ж, у поданій позивачем позовній заяві у спорі до ТОВ "СТОВ "Вітчизна", ТОВ " АК "Колос" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 06.10.2016 та переведення прав та обов'язків покупця за договором, який було розглянуто Господарським судом Чернігівської області у справі №911/3527/16, ОСОБА_1 зазначав, що йому належить саме 30% статутного капіталу та не заперечував правомірності набуття ТОВ " АК "Колос" (відповідач-1) належних йому 70% статутного капіталу Товариства (відповідача-2), а лише оспорював продаж частки у статутному капіталі у розмірі 70% ОСОБА_2, з підстав не повідомлення учасника ОСОБА_1 про такі наміри та дії іншого учасника та товариства.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №911/3527/16 від 20.12.2016 року у позові відмовлено повністю.

Постановою ВГСУ у справі №911/3527/16 від 04.4.2017 року Постанову КАГС від 06.2.2017 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2016 року залишено без змін, що вбачається з наданого третьою особою у справі примірника Постанови ВГСУ .

Таким чином, до моменту подання позовної заяви у цій справі позивач не вбачав порушення його прав шляхом відчуження ним частки у статутному капіталі (корпоративних прав) у розмірі 29% та визнавав наявність у нього частки в розмірі 30%.

Окрім того, відповідно до п. 4.4 Установчого договору про створення та діяльність відповідача-2, учасники мають право робити свої внески до Статутного Фонду майновими та немайновими правами, майном або грошима. До моменту державної реєстрації ТОВ кожен з Учасників повинен зробити не менше 30% свого внеску. Залишок внеску кожного з Учасників має бути внесений протягом року з дня державної реєстрації ТОВ. Будь-який з учасників або всі учасники мають також право повністю зробити свій внесок до моменту державної реєстрації.

Отже вказаним пунктом Установчого договору було закріплено за учасниками відповідача-2 обов'язок внести визначений розмір (30%) належної частки до проведення дій щодо реєстрації товариства.

Державна реєстрація відповідача-2 відбулась 13 березня 2000 року, про що міститься відмітка на Установчому договорі та Статуті відповідача-2 (в редакції на 2000 рік).

Натомість позивач у позовній заяві та в усних поясненнях зазначав, що ним внесок до статутного фонду відповідача-2 не вносився взагалі.

Таким чином, з огляду на такі умови установчого договору, наявні в матеріалах справи примірників архівних копій балансу товариства (відповідача-2) з відомостями про сформований статутний капітал, свідчать про хибну позицію позивача щодо відсутності внесків до статутного фонду товариства. Така позиція позивача є недоведеною й судом до уваги не приймається.

Позиція позивача щодо порушення його прав на винесення на розгляд загальних зборів та голосування щодо питання збільшення статутного капіталу товариства, внаслідок неоплаченої частки, на думку суду є необґрунтованою, оскільки саме позивач стверджує, що ним частка у статутному капіталі відповідача-2 неоплачена взагалі з моменту створення товариства і на час подання даної позовної заяви, а тому суд не вбачає порушень прав позивача з боку інших осіб, так як, саме такі дії та використання таких прав вчинюються самим позивачем особисто та є обов'язковим щодо внесення (оплати) частки. При цьому, суд констатує, що обов'язковість вчинення певних дій в частині оплати частки, не може бути виконано або покладено таке виконання на іншу особу ніж позивач.

Окрім того, позиція позивача щодо порушення його права на одноособове вирішення питань щодо визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів, не узгоджується з поняттям загальних зборів, оскільки загальні збори є найвищою формою управління та контролю над діяльністю товариства, колективним органом, метою яких є визначення напрямку, розвитку, порядку, організації та вдосконалення діяльності підприємства всіма учасниками - носіями корпоративних прав.

З матеріалів справи, а саме п.6 протоколу загальних зборів від 01.07.2014 року та п.5 протоколу від 08.07.2014 року саме на директора покладено обов'язок вчинити дії по державній реєстрації змін до Статуту товариства, що свідчить про вчинення позивачем особисто дій по реєстрації змін до статутних документів як директора .

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 11.05.2017 року, як і клопотань про витребування доказів, сторонами суду не надано. Всі заявлені клопотання сторонами та учасниками процесу судом розглянуті.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Корпоративне право є частиною цивільного права, й принципами цивільного законодавства , загалом , та цивільних правовідносин, зокрема, є неприпустимість позбавлення права власності, законність, розумність, добросовісність та справедливість, закріплені у ст. 3 ЦК України.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способи захисту яких за незакритим переліком визначені у частині 2 цієї статті . Поряд з цим суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Порядок та межі застосування конкретного способу захисту залежать як від змісту охоронюваного законом суб'єктивного права чи інтересу , так і від характеру його порушення . При цьому, судовому захисту та відновленню підлягають саме порушені права позивача, а враховуючи предмет заявленого корпоративного спору позивач оспорює право на продаж своєї частки.

Натомість, враховуючи позиції сторін та надані докази в їх сукупності, оцінюючи поведінку та дії позивача з огляду на приписи ст.3,13,14 ЦК України, суд приходить до висновку, що матеріалами даної справи суду не доведено порушення корпоративних прав позивача відповідачами й суд не вбачає порушень корпоративних прав викликаних протиправною поведінкою інших осіб, прийнятими на загальних зборах 08.07.2014 року рішень та укладеним договором відчуження части 29% корпоративних прав позивача, які б спричинили настання для нього негативних наслідків , що стали підставою заявлення даного позову.

З огляду на зроблені судом висновки, надані сторонами докази, письмові пояснення та правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", суд не вбачає умовних та безумовних підстав для визнання недійсним рішень загальних зборів, оформлених протоколом №2 від 8.07.2014 року. В зв'язку з чим, порушень приписів ст.203 ЦК України щодо загальних вимог укладення правочинів також не вбачається.

Оцінивши позиції сторін та подані докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші обґрунтування заявленого позову позивачем судом до уваги не приймаються з огляду на вищезроблені висновки суду.

Керуючись ст.ст. 1, 4-2, 12, 16, 22, 27, 33, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю

Повний текст рішення складено 16.05.2017 року

Суддя І.А.Фетисова