Постанова

від 10.05.2017 по справі 914/172/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р. Справа № 914/172/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз за № 1335/10 від 16.03.2017 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 року

у справі № 914/172/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз від імені якого діє Філія Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз , м. Львів

до відповідача: Торгово-виробничого підприємства ІТК у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Червоноград Львівської області

про стягнення 54 331,40 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2-О.І - довіреність № 0-544 від 08.12.2016 року

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз від імені якого діє Філія Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Торгово-виробничого підприємства ІТК у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 54 331,40 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 року у справі № 914/172/17 (суддя Блавацька-Калінська О.М.) позов ПАТ Укртрансгаз від імені якого діє Філія Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з Торгово-виробничого підприємства ІТК у формі ТзОВ на користь ПАТ Укртрансгаз від імені якого діє Філія Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз 9 055,23 грн. - пені, 26633,04 грн. - 10 % штрафу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ Укртрансгаз подало апеляційну скаргу за № 1335/10 від 16.03.2017 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 року скасувати в частині відмови щодо стягнення штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 7 % штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів (на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України) та 10 % штрафу за прострочення зобов'язання понад 30 днів (на підставі п. 6.6. договору).

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, подав відзив на апеляційну скаргу № 78 від 27.04.2017 року, в якому вважає, що апеляційна скарга ПАТ Укртрансгаз не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2016 р. між ПАТ Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз (замовник) та Торгово-виробничим підприємством ІТК у формі ТзОВ (виконавець) було укладено договір про надання послуг (надалі - договір). Згідно умов договору виконавець зобов'язався за завданням замовника, згідно з Технічних вимог і якісних характеристик предмета закупівлі (додаток № 1 до цього договору) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на свій страх і ризик виконати власними та залученими силами і засобами, обладнанням, матеріалами і механізмами на об'єкті замовника, у встановлений строк (додаток № 2 до цього договору), а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступні послуги: 43.29.1 Роботи будівельно-монтажні, інші (Код ЄЗС 021:2015:45442000-7 Нанесення захисного покриття) (Відновлення антикорозійного покриття на ГРС УМГ «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» ) - ЛОТ 2 (Рівненське ЛВУМГ).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору початок надання послуг - не більше 15 календарних днів від дати підписання сторонами договору, закінчення надання послуг - не пізніше 6 місяців від дати підписання договору.

Відповідно до п.3.1 договору за надані послуги, згідно з цим договором, замовник перераховує виконавцю, у відповідності до кошторисної документації (додаток № 3 до договору), та на підставі підписаних сторонами актів передання-приймання наданих послуг 266 330,40 грн., в тому числі ПДВ 44 388,40 грн. Остаточний розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 30 календарних днів після повного завершення виконання послуг, визначених у п.1.1 договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами останнього акта передання-приймання наданих послуг (п. 3.6 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що строк надання послуг встановлено відповідно до Графіку надання послуг, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2), але не пізніше строку, зазначеного в п. 2.2 договору.

Згідно з п. 5.1 договору приймання та оцінка наданих послуг здійснюється у строки, передбачені «Графіком надання послуг» (додаток № 2 до договору), у відповідності до порядку встановленого чинним законодавством. Після закінчення послуг виконавець оформляє акти передавання-приймання послуг, всі необхідні бухгалтерські документи, а також акти контролю ізоляційного покриття по формах, згідно ДСТУ 4219-2003 і у строк 5 календарних днів, передає їх замовнику (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору встановлено, замовник протягом 14 календарних днів від дня отримання вказаних в п. 5.2 документів зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт, або мотивовану відмову від приймання. Якщо недоліки виконання послуг були виявлені в процесі їх надання, рекламація повинна бути направлена в 10 денний строк з дня їх виявлення. Виконавець зобов'язується усунути недоліки за свій рахунок в 30 денний строк після одержання рекламації. У випадку відмови замовника від приймання наданих послуг сторони складають двохсторонній акт з переліком необхідних доробок і термінами їх виконання (п. 5.4 договору).

Відповідно до Графіку надання послуг (додаток №2 до договору) відповідач зобов'язувався надати послуги, передбачені договором, у строк до 120 днів від дати підписання договору.

15.08.2016 р. сторонами підписано договір про надання послуг, відтак, 13.12.2016р. закінчився строк, в межах якого відповідач зобов'язувався виконати передбачені договором послуги.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що за порушення виконавцем строків виконання зобов'язання за цим договором, він виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз. 3 п. 2 ст. 231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору.

При зверненні до суду першої інстанції позивач стверджує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору, а саме не надав передбачені договором послуги у строк, передбачений умовами договору, який закінчився 13.12.2016 р. З огляду на наведене, позивач просить стягнути з відповідача 9 055,23 грн. - 0,1 % пені від вартості робіт за кожний день прострочення виконання умов договору за період з 14.12.2016 р. до 16.01.2017 р.; 18 643,13 грн. - 7 % штрафу від вартості невиконаних робіт згідно ч. 2 ст. 231 ГК України; 26 633,04 грн. - 10 % штрафу на підставі п. 6.6. договору.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав умов договору та не надав позивачеві передбачені договором послуги у встановлений строк.

Приписами ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 6.6 договору за порушення виконавцем строків виконання зобов'язання за цим договором, він виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз. 3 п. 2 ст. 231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції підставно стягнув з відповідача на користь позивача 9 055,23 грн. - пені за період 14.12.2016 року -16.01.2017 року та 26633,04 грн. - 10 % штрафу. В цій частині рішення суду не оскаржується.

Щодо позовних вимог про стягнення 18 643,13 грн. - 7% штрафу, від вартості невиконаних робіт, згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу , передбаченого абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом ; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи вищенаведене та те, що сторонами у договорі визначено розмір штрафу 10% за прострочення понад тридцять днів, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що в стягненні штрафу, нарахованого відповідно абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України в сумі 18 643,13 грн. слід відмовити.

Твердження апелянта про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 7 % штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів (на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України) та 10 % штрафу за прострочення зобов'язання понад 30 днів (на підставі п. 6.6. договору), судом оцінюється критично. Адже, подвійне стягнення за несвоєчасне виконання зобов'язання не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.