Рішення

від 15.05.2017 по справі 911/473/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа № 911/473/17

за позовом фермерського господарства Агроінвестпроект-2005 , с. Велика Шкарівка Хмельницької області,

до відповідача сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна , смт. Володарка Київської області

про стягнення 299 806,83 грн.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 17.02.2017;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2017 в порядку ст.ст. 43 1 - 43 3 ГПК України задоволено заяву фермерського господарства Агроінвестпроект-2005 , с. Велика Шкарівка Хмельницької області (далі по тексту ФГ Агроінвестпроект-2005 ) та вжито запобіжні заходи шляхом витребування у сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна , смт. Володарка (далі по тексту - СВК Молоко-Країна ) перших примірників прийомних квитанцій на закупівлю молочної сировини (форма N 3-ПК (МС) у ФГ Агроінвестпроект-2005 за лютий, березень, квітень та травень 2016.

Позивач - ФГ Агроінвестпроект-2005 24.02.2017 до господарського суду Київської області з позовом від 22.02.2017 до СВК Молоко-Країна , в якому просить стягнути з відповідача 299 806,83 грн. заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №704/111 від 26.02.2016, в тому числі: 266 319,27 грн. основного боргу, 26 984,51 грн. інфляційних втрат та 6503,05 грн. процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався належним чином за отриману від позивача молочну сировину, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилася прострочена заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку з врахуванням процентів річних та інфляційних втрат (за період з 01.06.2016 по 16.02.2017) в порядку ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2017 порушено провадження у справі № 911/473/17 та призначено її до розгляду на 20.03.2017.

16.03.2017 від позивача надійшла заява від 14.03.2017 про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 266 319,27 грн. основного боргу, 26 690,05 грн. інфляційних втрат (за період з червня 2016 по лютий 2017) та 7 224,15 грн. процентів річних за період з 01.06.2016 по 20.03.2017, всього 300 233,47 грн.

17.03.2017 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 20.03.2017 з'явився представник позивача, який подав додаткові документи на виконання ухвали від 27.02.2017. Ухвалою від 20.03.2017 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та відклав розгляд справи на 04.04.2017.

04.04.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 03.04.2017 №03/04/17, у якому відповідач просить суд в позові відмовити повністю. Заперечення мотивовані тим, що відповідно до пункту 3.1.1 Договору постачальник зобов'язувався забезпечити постачання товару з обов'язковим супроводом такими документами: документом, що засвідчує епізоотичне благополуччя у господарстві, спеціалізованою товарною накладною №1-ТН (МС) в двох екземплярах з висновками лабораторного аналізу, видатковою накладною, а відсутність таких документів термін відстрочення платежу рахується від дати надання таких документів. Відповідач твердить, що позивачем на підтвердження позовних вимог не надано належним чином оформлених первинних документів - видаткових накладних та довіреностей на осіб, що отримували товар, а наявні в матеріалах справи спеціалізовані товарні накладні не містять номерів пломб, якими мали бути опломбовані цистерни, реквізитів договору, реквізитів довіреності на особу, що приймала ТМЦ тощо. Крім того, відповідач твердить, що Акт №65 звіряння розрахунків станом на 16.05.2016 сам по собі не створює жодних зобов'язань для відповідача. Також від відповідача надійшло клопотання про витребування додаткових документів, а саме документів, що засвідчують епізоотичне благополуччя тварин у господарстві, та видаткові накладні.

04.04.2017 від позивача надійшли додаткові документи, а саме копії наданих відповідачем прийомних квитанцій за березень 2016 та травень 2016. Також позивачем подано заяву в порядку ст. 38 ГПК України, в якій позивач просив суд витребувати від органу Державної фіскальної служби інформацію про те, чи були включені відповідачем отримані від позивача податкові накладні за лютий, березень, квітень та травень 2016 до реєстру отриманих податкових накладних.

Ухвалою від 04.04.2017 суд частково задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів та витребував у позивача документ, що засвідчує епізоотичне благополуччя тварин у господарстві відповідно до пункту 3.1.1.1 договору поставки.

Також суд задовольнив клопотання позивача та в порядку ст. 38 ГПК України витребував у Володарського відділення Білоцерківської ОДПІ інформацію про включення відповідачем податкових накладних, отриманих від позивача до реєстру отриманих податкових накладних. Розгляд справи було відкладено на 24.04.2017.

24.04.2017 від позивача надійшли заперечення на відзив та додаткові документи, зокрема була надана копія довідки Шепетівської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 10.04.2017 №85 щодо відсутності гострих та хронічних інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин у ФГ Агроінвестпроект-2005 протягом останніх 5 років, а також письмова інформація від 10.04.2017 №86 щодо благополуччя ФГ Агроінвестпроект-2005 протягом лютого-травня 2016 щодо відсутності гострих та хронічних інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин.

Також позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій позивач, у зв'язку із частковою оплатою боргу в сумі 5000,00 грн., просить суд стягнути відповідача 261 319,27 грн. основного боргу, 31 016,44 грн. інфляційних втрат (за період з червня 2016 по березень 2017) та 7224,15 грн. процентів річних (за період з 01.06.2016 по 20.03.2017).

Також позивачем подана заява в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою від 24.04.2017 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 15.01.2017.

03.05.2017 до суду від Володарського відділення Білоцерківської ОДПІ надійшов лист від 27.04.2017 №2973/9/10-02, яким підтверджено факт включення відповідачем до реєстру податкових накладних, отриманих від позивача.

В судове засідання 15.05.2017 з'явився представник позивача, який позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання 20.03.2017, 04.04.2017, 24.04.2017 та 15.05.2017 свого представника не направив, хоча про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши позов ФГ Агроінвестпроект-2005 до СВК Молоко-Країна , всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

26.02.2016 між ФГ Агроінвестпроект-2005 (постачальник) та СВК Молоко-Країна (покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №704/111 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити сировину власного виробництва в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру, що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним санітарним вимогам, за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін (пункт 1.1).

Місце передачі товару - місцезнаходження структурного підрозділу покупця, с. Крупець Хмельницької області (пункт 1.3).

Постачальник зобов'язується забезпечити постачання товару із супроводом такими документами: спеціалізована товарна накладна за формою №1-ТН (МС) в двох екземплярах; документ, що засвідчує епізоотичне благополуччя тварин у господарстві, видаткова накладна (пункт 3.1.1).

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється після проставлення відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній (пункт 1.5).

Оплата за товар здійснюється протягом 15 календарних днів від дати приймання за умови, що постачальник надав всі необхідні документи на товар згідно з вимогами договору. Якщо постачальником не було надано всі необхідні документи, термін відстрочення платежу рахується від дати надання документів (пункти 2.5, 2.6).

Покупець має право у випадку виявлення розбіжностей кількості товару з даними, вказаними у товарно-транспортній накладній, а також у разі, коли товар не відповідає якісним показникам ДСТУ №3662-97, зупинити прийом товару та складає акт невідповідності. Після складання акту невідповідності покупець невідкладно у будь-який придатний спосіб повідомляє постачальника про виявлені розбіжності (пункти 3.3.1, 3.3.2).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункти 7.1, 7.2).

Також сторонами підписано Додаток №1 від 26.02.2016 - протокол погодження ціни.

За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Протягом лютого - травня 2016 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 634 319,27 грн., що підтверджується спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали подані для огляду в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини складались відповідачем та надавались позивачу, доказів відмови від отримання товару та складення актів невідповідності в порядку пункту 3.3 договору суду не подано, а в порядку пункту 1.5 договору перехід права власності на поставлене молоко до відповідача відбувся в момент проставлення відмітки про отримання товару у Спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини (форма N 1-ТН (МС).

Відповідно до пункту 1.1 затвердженої Наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 01.12.2015, № 457 Про затвердження форм первинного обліку та інструкцій щодо їх заповнення Інструкції щодо заповнення Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма N 1-ТН (МС), Спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини (форма N 1-ТН (МС) додається до товарно-транспортної накладної, та разом з накладною є первинними документами, які є підставою для списання молочної сировини суб'єктом господарювання або фізичною особою, що здійснили відправлення цієї сировини, а також прийняття її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством.

Ця накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо.

На підставі Спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини позивач в порядку пункту 3.1 договору за результатами поставок протягом місяця склав та надав відповідачу видаткові накладні та відповідні ним податкові накладні, а саме:

за лютий 2016 - від 29.02.2016 №2/2 на суму 9714.52 грн.;

за березень 2016 - від 31.03.2016 3/2 на суму 157 222,68 грн.;

за квітень 2016 - від 30.04.2016 №6/2 на суму 294 457,15 грн.;

за травень 2016 - від 31.05.2016 №8/2 на суму 172 924,92 грн.

як свідчить інформація Володарського відділення Білоцерківської ОДПІ (залучений до матеріалів справи лист від 27.04.2017 №2973/9/10-02) відповідач, отримавши зазначені документи від позивача, включив вищенаведені податкові накладні до реєстру отриманих податкових накладних до відповідних Податкових декларацій з податку на додану вартість.

Разом із тим, порушуючи принципи добросовісності, відповідач, отримуючи молочну сировину від позивача, не надав йому довіреностей на підтвердження повноважень осіб, які підписували Спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини (форма N 1-ТН (МС), не надав перших примірників прийомних квитанцій, видаткові накладні не підписав та не повернув підписані примірники позивачу.

Так, Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України, від 01.12.2015 № 457 затверджено "Інструкцію щодо заповнення Прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма N 3-ПК (МС))". Відповідно до пунктів 3, 4 зазначеної Інструкції, прийомна квитанція - документ, у якому приймальник на підставі Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма N 1-ТН (МС)) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Прийомна квитанція складається у двох примірниках і не пізніше 03 числа наступного за звітним місяця надається:

перший примірник - продавцю;

другий примірник - приймальнику.

Заявник неодноразово звертався до покупця СВК «Молоко-Країна» з листами, у яких просив надати перші примірники прийомних квитанцій за лютий, березень, квітень та травень 2016 (копії листів з доказами направлення на належну адресу додані до заяви про вжиття запобіжних заходів). Разом із тим, покупець своїх обов'язків не виконав, прийомні квитанції постачальнику не надав.

Лише в ході здійснення виконавчого провадження ВП №53595525 з виконання ухвали господарського суду Київської області від 20.02.2017 відповідачем надано прийомні квитанції за березень 2016 (сума до сплати 157222,65 грн.) та за травень 2016 (сума до сплати 172 924,92 грн.).

Суд зазначає, що відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частина 2 ст. 614 ЦК України обов'язок доведення відсутності вини у порушення зобов'язання покладає на сторону, яка порушила зобов'язання.

Оцінивши подані документи та докази в порядку ст. 43 ГПК України в сукупності, суд зробив висновок про те, що операції з поставки, на які посилається позивач, дійно мали місце, вартість поставленої позивачем відповідачу молочної сировини, яку відповідач прийняв без зауважень за залученими до матеріалів справи первинними документами, які засвідчують факт здійснення господарської операції, а саме за Спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини (форма N 1-ТН (МС), та яку відповідач має оплатити у передбачений договором строк, становить 634 319,27 грн., і відповідачем не доведено інше. Така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2016 у справі №917/294/16.

Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інший строк оплати поставленого товару визначений умовами пунктів 2.5, 2.6 договору, відповідно до яких оплата за товар здійснюється протягом 15 календарних днів від дати приймання за умови, що постачальник надав всі необхідні документи на товар згідно з вимогами договору. Якщо постачальником не було надано всі необхідні документи, термін відстрочення платежу рахується від дати надання документів.

Враховуючи, що відповідачем товар прийнято, позивачем надано всі необхідні обумовлені законом та договором документи, строк оплати товару є таким, що настав.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив за отриманий товар частково в сумі 368 000,00 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи платіжні доручення. Крім того, 16.03.2017 відповідачем сплачено ще 5000,00 грн., у зв'язку основний борг відповідача перед позивачем, строк якого настав, становить 261 319,27 грн. за таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 261 319,27 грн. є обґрунтованою та такою, яку належить задовольнити повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 31 016,44 грн. інфляційних втрат (за період з червня 2016 по березень 2017) та 7224,15 грн. процентів річних (за період з 01.06.2016 по 20.03.2017).

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням втрат від інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення процентів річних починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відтак, проценти річних мають нараховуватися з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано та до переддня фактичної сплати (пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14), однак, в межах періоду, заявленого позивачем до стягнення.

Судом враховано, що відповідно до умов пункту 2.6 договору якщо постачальником не було надано всі необхідні документи (зокрема видаткові накладні відповідно до пункту 3.1.1.3), термін відстрочення платежу (15 календарних днів) рахується від дати надання документів, таким чином, 15 календарних днів судом відраховано не від дат фактичної поставки за Спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини, а від дати видаткових накладних, складених за підсумком місяця. Крім того, судом враховано, що відповідно до частини 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий, або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

підстава Строк оплатиФактично сплачено, грн.Основний боргПеріод прост рочення 3% річних ПД № 1730 15.03.16 15 000,00 0 Накладна 2/2 від 29.02.16 на 9 714,52 грн. 15.03.16 0 ПД № 1897 17.03.16 20 000,00 0 ПД № 1933 21.03.16 20 000,00 0 ПД № 2046 24.03.16 20 000,00 0 ПД № 2094 25.03.16 10 000,00 0 ПД № 2212 29.03.16 20 000,00 0 ПД № 2352 04.04.16 50 000,00 0 ПД № 2557 14.04.16 25 000,00 0 Накладна №3/2 від 31.03.16 на 157 222,68 грн. 15.04.16 0 ПД № 2700 19.04.16 23 000,00 0 ПД №2774 20.04.16 30 000,00 0 ПД № 2941 26.04.16 30 000,00 0 ПД № 3130 29.04.16 30 000,00 0 ПД № 3382 13.05.16 10 000,00 0 Накладна №6/2 від 30.04.16 на 294 457,15 грн. 15.05.16 158 394,35 17.05 - 31.05.16 01.06 - 09.06.16 116,85 ПД № 4364 10.06.16 10 000,00 148 394,35 10.06 - 15.06.16 72,98 Накладна №8/2 від 31.05.16 на 172 924,92 грн. 15.06.16 321 319,27 16.06.16 26,34 ПД № 4644 17.06.16 20 000,00 301 319,27 17.06 - 18.12.16 4569,19 ПД №10292 19.12.16 10 000,00 291 319,27 19.12 - 27.12.16 214,91 ПД № 10636 28.12.16 10 000,00 281 319,27 28.12.16 - 12.01.17 369,70 ПД № 128 13.01.17 10 000,00 271 319,27 13.01 - 16.02.17 780,51 ПД № 756 17.02.17 5 000,00 266 319,27 17.02 - 15.03.17 591,01 ПД 16.03.17 5000,00 261 319,27 16.03 - 20.03.17 107,39 всього 261 319,27 6848,88 судом встановлено, що за заявлений позивачем період з відповідача на користь позивача належать до стягнення 6848,88 грн. процентів річних, у зв'язку з чим зазначена вимога належить до задоволення частково.

При розрахунку інфляційних втрат судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

ПеріодРозмір боргу на останній день місяця, в якому мав бути здійснений платіжІнфляційні, грн.. Червень 2016 158 394,35 (на 31.05.16) - 316,79 Липень 2016 301 319,27 (на 30.06.16) - 301,32 Серпень 2016 301 319,27 - 903,96 Вересень 2016 301 319,27 5423,75 Жовтень 2016 301 319,27 8436,94 Листопад 2016 301 319,27 5423,75 Грудень 2016 301 319,27 2711,87 Січень 2017 281 319,27 (на 31.12.16) 3094,51 Лютий 2017 271 319,27 (на 31.01.17) 2713,19 Березень 2017 266 319,27 (на 28.02.17) 4793,75 всього 31075,69 судом встановлено, що за заявлений позивачем період належні до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати складають 31075,69 грн. Позивачем заявлено інфляційні втрати в сумі 31016,44 грн., суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, відтак зазначена вимога належить до задоволення повністю в заявленій сумі 31016,44 грн.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, та приймає рішення про стягнення з відповідача 261 319,27 грн. основного боргу, 6848,88 грн. процентів річних та 31016,44 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4487,77 грн. Крім того, суд покладає на відповідача судовий збір в сумі 800,00 грн., сплачений позивачем за подання заяви про вжиття запобіжних заходів, яка судом була визнана обґрунтованою та задоволена.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фермерського господарства Агроінвестпроект-2005 задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна (09300, Київська обл., Володарський район, смт. Володарка, вул. Миру, буд. 5, ідентифікаційний код 37120679)

на користь фермерського господарства Агроінвестпроект-2005 (30456, Хмельницька обл., Шепетівський район, с. Велика Шкарівка, ідентифікаційний код 34206192)

261319,27 грн. (двісті шістдесят одну тисячу триста дев'ятнадцять гривень двадцять сім копійок) основного боргу ,

31 016,44 грн. (тридцять одну тисячу шістнадцять гривень сорок чотири копійки) інфляційних втрат ,

6848,88 грн. (шість тисяч вісімсот сорок вісім гривень вісімдесят вісім копійок) процентів річних ;

5287,77 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят сім гривень сімдесят сім копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 16.05.2017.

Суддя О.В. Конюх