Постанова

від 13.07.2017 по справі 911/473/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2017 р. Справа№ 911/473/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Сороколіт О.Г.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2017р. у справі №911/473/17 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Фермерського господарства "Агроінвестпроект-2005"

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна"

про стягнення 299806,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з врахуванням заяви про збільшення (зменшення) позовних вимог від 24.04.2017р.) про стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №704/111 від 26.02.2016р. в сумі 261319,27 грн, інфляційних втрат в сумі 31016,44 грн та 3% річних в сумі 72224,15 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.05.2017р. у справі №911/473/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 261319,27 грн основного боргу, 31016,44 грн інфляційних втрат, 6848,88 грн процентів річних, 5287,77 грн судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що операції з поставки, на які посилається Позивач, дійсно мали місце, що підтверджується первинними документами, які засвідчують факт здійснення господарської операції, а саме за спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини (форма N 1-ТН (МС). Також місцевий суд на підставі ст.692 Цивільного кодексу України та п.2.5, 2.6 договору дійшов висновку, що строк оплати товару є таким, що настав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

За вказаних обставин, місцевий суд дійшов висновку, що Відповідач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити інфляційні втрати за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2017р. у справі №911/473/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт поставки товару, зокрема, видаткових накладних та довіреностей на осіб, які отримували товар. На думку Відповідача, надані Позивачем копії спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини та видаткових накладних, складені Позивачем в односторонньому порядку, не мають доказової сили на підтвердження факту отримання товару, а акт звірки взаєморозрахунків від 18.05.2016р. №65 не є належним доказом підтвердження заборгованості. Відповідач також зазначає, що в господарських відносинах з Позивачем не використовувались приймальні квитанції форми №3-ПК (МС), а тому не надавались Відповідачем.

Крім того, Відповідач зазначив, що місцевий суд порушив строки розгляду спору, визначені ст.69 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останнім днем строку є 12.05.2017р., проте місцевим судом рішення прийнято 15.05.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2017р. справу №911/473/17 прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги було призначено на 13.07.2017р.

04.07.2017р. Позивач подав до суду відзив, у якому останній просив залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у даному відзиві.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

26.02.2016р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №704/111, відповідно до якого Позивач зобов'язується поставити сировину власного виробництва в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру, що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним санітарним вимогам, за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін.

Згідно з п.1.3 договору місце передачі товару - місцезнаходження структурного підрозділу Відповідача, с. Крупець Хмельницької області.

Відповідно до п.1.5 договору перехід права власності на товар від Позивача до Відповідача здійснюється після проставлення відмітки Відповідача про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

Згідно з п. 2.5, 2.6 договору оплата за товар здійснюється протягом 15 календарних днів від дати приймання за умови, що Позивач надав всі необхідні документи на товар згідно з вимогами договору. Якщо Позивачем не було надано всі необхідні документи, термін відстрочення платежу рахується від дати надання документів.

Відповідно до п.3.1.1 договору Позивач зобов'язується забезпечити постачання товару із супроводом такими документами: спеціалізована товарна накладна за формою №1-ТН (МС) в двох екземплярах; документ, що засвідчує епізоотичне благополуччя тварин у господарстві, видаткова накладна.

Відповідно до п.3.3.1, 3.3.2 договору Відповідач має право у випадку виявлення розбіжностей кількості товару з даними, вказаними у товарно-транспортній накладній, а також у разі, коли товар не відповідає якісним показникам ДСТУ №3662-97, зупинити прийом товару та складає акт невідповідності. Після складання акту невідповідності Відповідач невідкладно у будь-який придатний спосіб повідомляє Позивача про виявлені розбіжності.

Відповідно до п.7.1, 7.2 договору останній набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2017р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

26.02.2016р. сторонами підписано додаток №1 - протокол погодження ціни.

На виконання умов договору Позивачем протягом лютого-травня 2016р. поставлено Відповідачу товар загальною вартістю 634319,27 грн, що підтверджується спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини, копії яких долучені до матеріалів справи.

18.05.2016р. Позивачем та Відповідачем складено акт №65, відповідно до якого станом на 14.05.2016р. за Відповідачем рахувалася заборгованість у сумі 331319,24 грн.

Відповідач частково оплатив отриманий товар у сумі 373000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

20.02.2017р. ухвалою Господарського суду Київської області у справі №911/473/17 задоволено заяву Позивача та вжито запобіжні заходи шляхом витребування у Відповідача перших примірників прийомних квитанцій на закупівлю молочної сировини (форма №3-ПК (МС) у Позивача за лютий, березень, квітень та травень 2016.

17.03.2017р. державним виконавцем Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53595525 з виконання ухвали Господарського суду Київської області від 20.02.2017р. у справі №911/473/17.

У ході здійснення виконавчого провадження №53595525 з виконання ухвали Господарського суду Київської області від 20.02.2017р. Відповідачем надано прийомні квитанції за березень 2016р. (сума до сплати 157222,65 грн) та за травень 2016р. (сума до сплати 172924,92 грн).

Листом №2973/9/10-02 від 27.04.2017р. Володарське відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції повідомило, що до реєстру отриманих податкових накладних Відповідачем були включені податкові накладні від Позивача, а саме: від 31.05.2016р. №8/2 на суму 172924,92 грн, від 30.04.2016р. №6/2 на суму 294457,15 грн, від 31.03.2016р. №3/2 на суму 157222,68 грн, від 29.02.2016р. №2/2 на суму 9714,52 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З встановлених судом обставин вбачається, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №704/111 від 26.02.2016р., на виконання якого Позивач поставив Відповідачу сировину власного виробництва у лютому 2016р. обсягом 1734,74 кг на суму 9714,52 грн, у березні 2016р. обсягом 28075,47 кг на суму 131018,90 грн, у квітні 2016р. обсягом 52753,63 грн на суму 245380,96 грн, у травні 2016р. обсягом 31707,94 кг на суму 144104,10 грн, що загалом становить 634319,27 грн. Вказані кошти Відповідач оплатив частково у сумі 373000,00 грн. Таким чином, Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість у сумі 261319,27 грн.

Разом з тим, Відповідач заперечує поставку молочної продукції з огляду на неналежне оформлення первинних документів. В свою чергу, Позивач стверджує, що крім спеціалізованих товарних накладних на перевезення, також надавав Відповідачу видаткові накладні, проте Відповідач їх підписаними не повернув.

З метою вирішення питання реальності відповідних господарських операцій з поставки молочної продукції за спірний період та її прийняття Відповідачем, місцевим судом досліджено, в тому числі, податкову звітність сторін. Як вбачається із листа Володарське відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції №2973/9/10-02 від 27.04.2017р., Відповідач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від Позивача, а саме: від 31.05.2016р. №8/2 на суму 172924,92 грн, від 30.04.2016р. №6/2 на суму 294457,15 грн, від 31.03.2016р. №3/2 на суму 157222,68 грн, від 29.02.2016р. №2/2 на суму 9714,52 грн.

Разом з тим, на підставі п.198.2, 198,3 ст.198 п.201.1. 201.10. ст.201 Податкового кодексу України апеляційний суд приходить до висновку, що податкові накладні є вторинними, похідними документами від первинного документу, що підтверджує факт здійснення господарської операції. Тобто податковий облік є вторинним по відношенню до бухгалтерського і можливий лише у випадках реального здійснення господарської операції.

Таким чином, факт акцепту податкових накладних по спірним операціям та їх використання Відповідачем у своєму оподаткуванні в якості податкового кредиту з ПДВ, додатково свідчить про те, що операції були здійснені реально. На підставі викладеного, місцевий суд дійшов вірного висновку, що з вказаних дій сторін щодо відображення у податковій звітності даних про спірні господарські операції, вбачається підтвердження Відповідачем отримання від Позивача молочної продукції за спірними спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини, так і схвалення прийняття цього товару відповідною особою.

За вказаних обставин, апеляційним судом не приймаються доводи Відповідача щодо недоведеності факту отримання останнім молочної продукції з огляду на те, що Позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів, оскільки докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності свідчать про отримання Відповідачем поставленої Позивачем молочної продукції.

Крім того, прийняття Відповідачем товару від Позивача додатково свідчить часткова його оплата Відповідачем та акт звірки взаєморозрахунків №65 від 18.05.2016р. підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень.

Таким чином, оскільки Відповідач прийняв товар, однак в обумовлені п.2.5, 2.6 договору строки не сплатив їх вартості, вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 261319,27 грн підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в сумі 31016,44 грн (за період з червня 2016р. по березень 2017р.) та 3% річних у сумі 7224,15 грн (за період з 01.06.2016р. по 20.03.2017р.).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим судом вірно враховано, що відповідно до п.2.6 договору якщо постачальником не було надано всі необхідні документи (зокрема видаткові накладні відповідно до п.3.1.1.3), термін відстрочення платежу (15 календарних днів) рахується від дати надання документів. Таким чином, 15 календарних днів судом відраховано не від дат фактичної поставки за спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини, а від дати видаткових накладних, складених Позивачем за підсумком місяця.

З огляду на вказане, здійснивши перерахунок 3% річних, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що за заявлений Позивачем період з Відповідача підлягає стягненню 6848,88 грн, у зв'язку з чим зазначена вимога належить до задоволення частково.

При розрахунку інфляційних втрат місцевим судом вірно враховано, що відповідно до п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За таких обставин, виходячи із здійсненого судом розрахунку та те, що суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, до стягнення з Відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 31016,44 грн.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молоко-Країна" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2017р. у справі №911/473/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2017р. у справі №911/473/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко