Постанова

від 11.04.2017 по справі 826/996/15

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоГриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., за участю:

секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,

представника державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) в€' Морозова П.В., в€'

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АЙТАН-ПРОМ (далі - ТОВ) до ДПІ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

встановила:

У січні 2015 року ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії ДПІ з проведення заходів із зустрічної звірки, за результатами яких складено акт від 20 серпня 2014 року № 827/26-58-22-01-17/38954279 Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю АЙТАН-ПРОМ щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 травня по 31 липня 2014 року (далі - Акт). Просило також визнати протиправними дії відповідача щодо відображення в комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України Податковий Блок (далі - АІС Податковий блок ), базі даних Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (далі - База даних) висновків Акта та акта від 6 січня 2015 року № 3/26-58-22-02-17/38954279 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю АЙТАН-ПРОМ щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з постачальниками та покупцями за період з 1 травня по 31 липня 2014 року ; зобов'язати відповідача поновити в АІС Податковий блок , а також в Базі даних задекларовані показники сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) ТОВ за період з 1 травня по 31 липня 2014 року.

Вимоги мотивувало тим, що ДПІ порушила законодавчо встановлені порядок та спосіб проведення зустрічної звірки, а також порядок оформлення її результатів, передбачені пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК), Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232, Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236.

Суди встановили, що ДПІ здійснила заходи із проведення зустрічної звірки ТОВ щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 травня по 31липня 2014 року, під час якої не встановила реально здійснених господарських операцій ТОВ з контрагентами, свідченням чого стали відсутність ТОВ за податковою адресою та відсутність в управлінні податкового аудиту первинних документів на підтвердження його фінансово-господарської діяльності.

Відомості Акта ДПІ внесла до АІС Податковий блок , у зв'язку з чим ТОВ змінило показники податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 3 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, позов задовольнив: зобов'язав ДПІ відновити в АІС Податковий блок , а також у Базі даних задекларовані показники сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ за період з 1 травня по 31 липня 2014 року.

Вищий адміністративний суд України схвалив висновки рішень судів попередніх інстанцій і ухвалою від 12 червня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС ) відмовив у відкритті касаційного провадження.

Не погоджуючись із цим рішенням суду касаційної інстанції, ДПІ подала до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 61.1 статті 61, підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62, статті 71, підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72, пункту 73.5 статті 73, пункту 74.1 статті 74 ПК у подібних правовідносинах.

Як на приклад неоднакового правозастосування заявник посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року (справа № К/800/14375/15), у якій цей суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосував одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Посилається також і на невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 5 квітня 2016 року (справа № 21-4055а15) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій насамперед у тому, що зустрічна звірка проводилась неправомірно, оскільки не було дотримано законодавчо встановленого порядку її проведення. Оскільки відображені в Акті відомості стали результатами такої звірки, вони не можуть привести до законних і об'єктивних наслідків, достатніх для того, щоб з ініціативи податкових органів в інформаційних базах змінювати відомості, задекларовані ТОВ у податкових деклараціях, тому не можна визнати законним і правомірним вилучення з АІС Податковий блок показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, наданих ТОВ, та коригування цих відомостей податковими органами на підставі результатів нелегітимної (процедурно неспроможної) зустрічної звірки.

У судовому рішенні Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року, наданому для порівняння, йдеться про те, що викладені в акті звірки висновки є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Внесення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до АІС Податковий блок інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки з фіксацією її результатів в акті, є лише службовою діяльністю працівників державної фіскальної служби з виконання своїх професійних обов'язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Правозастосовний висновок суду касаційної інстанції, який міститься у наданому для порівняння судовому рішенні, за змістом і значенням відрізняється від висновку суду касаційної інстанції, який міститься у рішенні, про перегляд якого подано заяву. Втім неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права зумовлено тим, що зазначені судові рішення ухвалено у правовідносинах, які не є подібними, що унеможливлює їх порівняння, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин.

Покликання ДПІ на невідповідність рішення Вищого адміністративного суду України, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України від 5 квітня 2016 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права не можна визнати прийнятними, позаяк правова позиція постанови цього Суду формулювалася в аспекті фактичних обставин, подібних до тих, в контексті яких ухвалювалось рішення суду касаційної інстанції, надане для порівняння, а звідси - не містить передумов для втручання у судове рішення, про перегляд якого подано заяву.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ Про судоустрій і статус суддів та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко