Постанова

від 03.04.2017 по справі 808/3451/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2017 р. м. Київ К/800/50799/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я.,

за участю секетаря:Калініна О.С., за участю представників позивача:Фуклєвої А.В., відповідача:Піддубка Є.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року

у справі №808/3451/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства Запорізькій виробничий алюмінієвій комбінат

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Запорізькій області,

Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області,

Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області

про стягнення бюджетної заборгованості,

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України ,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство Запорізькій виробничий алюмінієвій комбінат (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі - відповідачі) про стягнення бюджетної заборгованості.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, позовні вимоги задовольнив, стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 7 559 998,00 бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, а також 2 294,00 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

До касаційної скарги ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя приєдналася Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, просила також задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції не надіслав письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

За період грудень 2009 року - квітень 2010 року позивачем, з метою отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на підставі та в порядку передбаченому статтею 7 Закону України Про податок на додану вартість були подані до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість разом із відповідними розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявами про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок.

Загальна сума з податку на додану вартість, що заявлена позивачем до відшкодування за вказаний період становить 7 559 998,00 грн.

Вказана сума підтверджена рішеннями суду, що набрали законної сили.

З огляду на невідшкодування позивачу заявленої суми податку на додану вартість, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення її в судовому порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в судовому порядку було підтверджено правомірність заявлення позивачем до відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість у спірній сумі, оскільки податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірок декларацій позивача, рішеннями судів, які набрали законної сили, визнано протиправними та скасовано; податковим органом не подано у законодавчо встановлені строки до органу державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню, в результаті чого порушено право позивача на бюджетне відшкодування, оскільки висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету; право позивача підлягає захисту шляхом стягнення, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податків порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права може бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Положеннями підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Крім того, згідно з підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що право позивача на отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість виникло з моменту набрання законної сили судовими рішеннями у справах про скасування податкових повідомлень-рішень, а відтак застосуванню підлягають положення Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту б) пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Згідно з пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на вимоги законодавства та встановлені обставини по справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність порушень з боку податкового органу щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету позивачу, після отримання рішень судів апеляційної інстанції, що набрали законної сили у відповідності до положень частини п'ятої статті 254 КАС України.

За правилами пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не є правильним способом захисту його прав. У цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Адже спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання чи неналежного виконання не виникала необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання.

Тобто, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги повністю та стягуючи з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, неправильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин, оскільки така вимога не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, при цьому повністю не відновили порушене право позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити частково касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, зобов'язавши Державну податкову інспекцію в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №808/3451/13-а скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 7 559 998,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та ухвалити в цій частині нове судове рішення про зобов'язання Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області прийняти висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №808/3451/13-а залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.