Ухвала

від 09.11.2017 по справі 808/3451/13-а

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

9 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (яка є правонаступником державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області; далі - ОДПІ) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, ОДПІ, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про стягнення бюджетної заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 3 квітня 2017 року ці судові рішення частково скасував і в такій частині позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Заява подана з пропуском встановленого частиною першою статті 238 КАС строку для її подання і до неї долучено клопотання про його поновлення.

Колегія суддів визнає поважними причини пропуску строку і відповідно до частини п'ятої статті 238 КАС поновлює його.

У заяві ОДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР Про податок на додану вартість , статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), статей 220, 227 КАС.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 15 червня і 8 листопада 2016 року, 14 лютого 2017 року (№№ К/9991/14360/12, К/800/17345/16, К/800/5201/15 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте долучені ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року і 14 лютого 2017 року не можна вважати такими, що дають підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки цими рішеннями не розв'язано спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак, ухвали не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Аналіз іншої долученої ухвали та оскаржуваного судового рішення не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених вище норм матеріального права, оскільки в цих справах суд касаційної інстанції аналогічно вирішив питання щодо можливості стягнення суми бюджетної відшкодування за рішенням суду.

Так, оскаржуваною постановою Вищий адміністративний суд України зобов'язав ОДПІ прийняти висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області виходячи з того, що:

- в судовому порядку було підтверджено правомірність заявлення позивачем до відшкодування з Державного бюджету України ПДВ у спірній сумі, оскільки податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірок декларацій позивача, рішеннями судів, які набрали законної сили, визнано протиправними та скасовано;

- податковим органом не подано у законодавчо встановлені строки до органу державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню, чим порушено право позивача на бюджетне відшкодування, оскільки такий висновок є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету;

Суд вказав, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок), у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Тому суд визнав, що вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. У цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Адже спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання чи неналежного виконання не виникала необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання.

У долученій ухвалі Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2016 року йдеться про те, що спірним питанням цієї справи є правомірність заявлених вимог позивача щодо стягнення з Державного бюджету України суми ПДВ і суд касаційної інстанції погодився із висновком суду апеляційної інстанції, який відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, який не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Таким чином, надане для порівняння рішення не містить різного правозастосування чи іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ОДПІ.

Крім того, наведений в оскаржуваній постанові висновок відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 7 червня 2016 року № 21-1067а16, щодо правильного застосування норм права у спорах цієї категорії.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Поновити Запорізькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області строк для подання заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2017 року.

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом публічного акціонерного товариства Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про стягнення бюджетної заборгованості за заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда Судді: О.Ф. Волков О.Б. Прокопенко