Рішення

від 16.05.2017 по справі 904/4873/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.2017 Справа № 904/4873/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР ТЕХНОЛОДЖИ", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД "САЛТІВСЬКИЙ", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінком", м.Дніпро

про стягнення основної заборгованості, пені, трьох відсотків річних (договір поставки №66 ПТ від 17.01.2017)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність від 20.04.17р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер Технолоджи", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський", м.Харків (далі по тексту - відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінком", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач-2) в якій просить суд:

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача 84044,82грн. основної заборгованості; 5396,23грн. пені; 521,43грн. трьох відсотків річних; 2396,56грн. інфляційних втрат;

- солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 основну заборгованість у розмірі 1000,00грн.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

17.01.2017 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки №66 ПТ (далі по тексту - договір).

На виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 104044,82грн., що підтверджується видатковою накладною №16 від 17.01.2017 на суму 91496,58грн., товарно-транспортною накладною №1701-1 від 17.01.2017, рахунком на оплату №19 від 17.01.2017 та видатковою накладною №10 від 24.01.2017 на суму 12548,24грн., рахунком на оплату №13 від 24.01.2017.

Відповідач-1 частково, а саме у розмірі 19000,00грн. розрахувався за товар, що підтверджується платіжними дорученням №1738 від 27.03.2017 на суму 3000,00грн.; №1802 від 28.03.2017 на суму 3000,00грн.; №1834 від 29.03.2017 на суму 3000,00грн.; №2029 від 18.04.2017 на суму 10000,00грн.

Таким чином, станом на 20.04.2017, сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем складає 85044,82грн.

11.04.2017 на адресу відповідача направлено претензію (вих.№13 від 10.04.2017), у відповідь на яку відповідач повністю визнав суму заборгованості в розмірі 95044,82 та запропонував графік погашення заборгованості.

У зв'язку з несвоєчасним розрахунком за отриманий товар позивач нарахував відповідачу-1 пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

17.01.2017 між позивачем та відповідачем-2, з метою часткового забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки, укладено договір поруки. Відповідно до договору поруки, відповідач-2 виступає поручителем за своєчасне, часткове виконання зобов'язань боржника - відповідача за договором поставки, в сумі, яка складає 1000,00грн.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2017 справу №904/4873/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 20.04.2017 за вих.№б/н ухвалою суду від 25.04.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 16.05.2017.

10.05.2017 отримано клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника прийняти участь в судовому засіданні та для підготовки обґрунтованого відзиву.

16.05.2017 отримано клопотання позивача в якому вказано, що відповідач-1 зловживає процесуальними правами та просить суд в задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи відмовити.

16.05.2017 отримано клопотання позивача яким до матеріалів справи долучено платіжні доручення про сплату відповідачем-1 після порушення провадження у справі основного боргу у розмірі 45000,00грн.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 11.05.2017 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 04.052017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 28.04.2017.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.05.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Відповідачі не забезпечили явку своїх представників, вимоги суду не виконали.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідачів та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представників відповідачів, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений належним чином, а на думку суду, неявка його у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 16.05.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Полімер Технолоджи" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" (далі по тексту - відповідач-1, покупець) укладено договір поставки №66 ПТ (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити поліетиленову продукцію та фотополімерне кліше, далі по тексту - товар, в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна товару, що передається по діючому договору, вказується в узгоджених специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 4.5 договору загальна сума даного договору визначається як сума усіх накладних, складених відповідно до умов даного договору протягом терміну його дії і відповідно до яких було поставлено товар.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017. Дія договору припиняється закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. (пункт 12.1 договору).

На виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 104044,82грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №16 від 17.01.2017 на суму 91496,58грн.;

- №10 від 24.01.2017 на суму 12548,24грн.

Відповідач-1 частково, а саме у розмірі 19000,00грн. розрахувався за товар, що підтверджується платіжними дорученням №1738 від 27.03.2017 на суму 3000,00грн.; №1802 від 28.03.2017 на суму 3000,00грн.; №1834 від 29.03.2017 на суму 3000,00грн.; №2029 від 18.04.2017 на суму 10000,00грн.

Листом за вих.№102 від 18.04.2017 відповідач-1 визнав, що станом на 18.04.2017 заборгованість перед позивачем складає 94044,82грн. (без врахування платіжного доручення №2029 від 18.04.2017 на суму 10000,00грн.) та запропонував узгодити графік погашення заборгованості.

Таким чином, станом на 20.04.2017 сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем складає 85044,82грн.

Після порушення провадження у справі відповідач-1 частково оплатив основну заборгованість перед позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення №2238 від 25.04.2017 на суму 10000,00грн.;

- платіжне доручення №2269 від 26.04.2017 на суму 5000,00грн.;

- платіжне доручення №2308 від 10.05.2017 на суму 30000,00грн.

Отже, станом на 16.05.2017, заборгованість відповідача-1 перед позивачем складає 40044,82грн.

17.01.2017 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінком" (далі по тексту - відповідач-2, поручитель), з метою часткового забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки, укладено договір поруки (далі по тексту - договір поруки), відповідно до пункту 1.1 умов якого у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку відповідача-1 (боржник) щодо оплати поставленого кредитором товару за договором, передбаченим статтею 2 цього договору (далі по тексту - основний договір).

Пунктом 1.2 договору поруки визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником умов основного договору. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в пункті 3.2 цього договору.

Пунктом 3.2 договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно основного договору у сумі, що дорівнює 1000,00грн.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2017 (пункт 4.1 договору поруки).

У зв'язку з несвоєчасним та не повним розрахунком за отриманий товар позивач нарахував відповідачу-1:

- пеню у розмірі 5396,23грн. за загальний період прострочення з 16.02.2017 до 20.04.2017 (розрахунок здійснено за кожною видатковою накладною окремо);

- три відсотки річних у розмірі 521,43грн. за загальний період прострочення з 16.02.2017 до 20.04.2017 (розрахунок здійснено за кожною видатковою накладною окремо);

- інфляційні втрати розмірі 2396,56грн. за загальний період прострочення з лютого 2017 року по березень 2017 року (розрахунок здійснено за кожною видатковою накладною окремо).

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо основної заборгованості.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки №66 ПТ від 17.01.2017.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Факт отримання відповідачем-1 товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною №16 від 17.01.2017 на суму 91496,58грн. та видатковою накладною №10 від 24.01.2017 на суму 12548,24грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками позивача та відповідача-1 без будь-яких зауважень та заперечень, крім того скріплені печатками підприємств позивача та відповідача-1.

Вказані видаткові накладні є первинними документами бухгалтерської звітності, що фіксують господарську операцію, яка відбулась між сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем-1 договір поставки є оплатним, і обов'язку постачальника поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість отриманого товару.

Зобов'язання відповідача-1, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 4.3 договору, розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі в українській валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через установу банку згідно із правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 21 (двадцяти одного) банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана у накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем.

Отже, строк оплати товару отриманого за видатковою накладною №16 від 17.01.2017 на суму 91496,58грн. та видатковою накладною №10 від 24.01.2017 на суму 12548,24грн. є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач-1 визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Крім того, доказом визнання відповідачем-1 господарський суд визнає лист за вих.№102 від 18.04.2017.

Після порушення провадження у справі відповідач-1 оплатив заборгованість перед позивачем у розмірі 45000,00грн.

Отже, станом на 16.05.2017, заборгованість відповідача-1 перед позивачем складає 40044,82грн.

Доказів оплати товару в сумі 40044,82грн. ні відповідач-1, ні відповідач-2 господарському суду не надали.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами ні відповідач-1, ні відповідач-2 не спростували.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем-1 не надано.

Щодо договору поруки.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк, згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Отже, договір поруки, як визначено у пункті 4.1 останнього набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2017.

Пунктом 3.1 договору поруки визначено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора протягом 3 (трьох) днів, з моменту отримання вимоги , шляхом повного або часткового погашення виниклої заборгованості боржника, у розмірі, який не перевищує суму, зазначену у пункті 3.2 цього договору.

Позивач у клопотанні про розгляд справи по суті вказав, що всупереч вимог пункту 3.1 договору поруки вимога на адресу поручителя (відповідача-2) не направлялася.

Господарський суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача-2 в частині погашення заборгованості відповідача-1 за договором поставки не настав.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню за рахунок відповідача-1 у розмірі 40044,82грн. В решті вимог провадження підлягає припиненню. В задоволенні вимог до відповідача-2 слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Пунктом 8.1 договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за договором, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Отже, покупець за порушення терміну, визначеного у пункті 4.3 цього договору зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки (пункт 8.3 договору поставки).

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 4685,24грн.

Щодо вимоги про стягнення трьох відсотків річних.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 519,87грн.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1872,81грн.

Щодо розподілу судових витрат.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача-1 на користь позивача судовий збір у розмірі 1578,56грн., з урахуванням того, що 98,66% позовних вимог позивача судом задоволено.

Щодо клопотання про відкладення судового розгляду.

Ухвалу про порушення провадження у справі відповідач-1 отримав 28.04.2017 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Господарський суд констатує, що відповідач завчасно, а саме за 18 (вісімнадцять) календарних днів повідомлений про дату та час судового засідання.

Ухвалою від 25.04.2017 явка в судове засідання визнана обов'язковою. Причини неможливості забезпечення участі повноважного представника відповідача-1 в судове засідання відповідач не повідомив та належні докази не надав.

Також ухвалою від 25.04.2017 вимоги суду визнано обов'язковими, однак відповідач не виконав вимоги суду і причини їх невиконання суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду , основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що спір може бути вирішено в даному судовому засіданні і за відсутності представника зокрема відповідача-1, беручи до уваги, що відповідач-1 мав достатньо часу для виконання вимог суду господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст.ст. 11, 202, 254, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" (61153, м.Харків, вул.Гвардійців-Широнінців, буд.1; ідентифікаційний код 39121098) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Технолоджи" (49052, м.Дніпро, вул.Орловська, буд.30, офіс 46; ідентифікаційний код 35934160) 40044,82грн. (сорок тисяч сорок чотири грн. 82 коп.) основної заборгованості; 4685,24грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять грн. 24 коп.) пені; 519,87грн. (п'ятсот дев'ятнадцять грн. 87 коп.) трьох відсотків річних; 1872,81грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят дві грн. 81 коп.) інфляційних втрат; 1578,56грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім грн. 56 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" (61153, м.Харків, вул.Гвардійців-Широнінців, буд.1; ідентифікаційний код 39121098) відмовити.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 45000,00грн. (сорок п'ять тисяч грн. 00 коп.) основної заборгованості провадження припинити.

В задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінком" (49000, м.Дніпро, вул.Будівельників, буд.34; ідентифікаційний код 36840587) відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.05.2017

Суддя ОСОБА_2